Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: Ѕернард Ўоу
Ќа меж≥ XIX-XX стол≥ть у св≥тов≥й драм≥ почали з'¤вл¤тис¤ нов≥ типи драматичних конфл≥кт≥в. ѕринципово новим у розвитку театру було те, що ≥дењ, а не особист≥ взаЇмини героњв стали головними, активними й драматичними учасниками сцен≥чноњ д≥њ. —аме Ѕ. Ўоу (Ќобел≥вська прем≥¤ - 1925 року) разом ≥з √. ≤бсеном ≥ ј. „еховим був "батьком" гостро соц≥альноњ, ≥нтелектуальноњ драми, "драми ≥дей". ѕродовжуючи на нов≥й основ≥ традиц≥њ ≥бсен≥вського театру, Ѕ. Ўоу створив неповторно своЇр≥дну драматург≥чну систему. Ќародивс¤ Ѕ. Ўоу 1856 року в ƒубл≥н≥. Ѕунт≥вний характер юнака повставав проти мертвоњ ≥ сухоњ системи шк≥льного навчанн¤. «а його словами, в≥н "ут≥к ≥з класичноњ школи" саме тод≥, коли йому "загрожували зан¤тт¤ √омером". ” 1871 роц≥ п'¤тнадц¤тир≥чний Ўоу починаЇ працювати клерком. ” 1876 роц≥ в≥н перењздить до јнгл≥њ. јле саме ≤рланд≥¤, де вс≥ соц≥альн≥, нац≥ональн≥ й рел≥г≥йн≥ суперечност≥ епохи ви¤вл¤лис¤ особливо гостро, сформувала характер Ўоу - одночасно бурхливий ≥ глузливо-спок≥йний, такий, що поЇднував жагу справедливост≥ й уњдливий скептицизм. Ќаприк≥нц≥ 70-х рок≥в Ѕ. Ўоу остаточно обираЇ шл¤х профес≥йного л≥тератора. —початку в≥н створюЇ романи, ¤к≥ ц≥кав≥ насамперед ≥з точки зору формуванн¤ драматург≥чного методу Ўоу. —тисл≥ описи ситуац≥й, що нагадують сцен≥чн≥ ремарки, ¤скравий, часто насичений парадоксами д≥алог - усе це в≥щуЇ у роман≥ст≥ майбутнього драматурга. ” 80-т≥ роки Ѕернард Ўоу працюЇ л≥тературним рецензентом, театральним огл¤дачем ≥ музичним критиком у к≥лькох газетах ≥ журналах. Ѕлискуч≥ й ориг≥нальн≥ за викладом думок ≥ парадоксальн≥ за формою статт≥, п≥дписан≥ буквами G.B.S., привертають увагу публ≥ки. —аме в цей час сформувалис¤ ≥ соц≥альн≥ погл¤ди Ѕ. Ўоу. ” 80-т≥ роки в≥н брав активну участь у д≥¤льност≥ ‘аб≥анського товариства - соц≥ал-реформ≥стськоњ орган≥зац≥њ, назва ¤коњ походить в≥д ≥мен≥ римського полководц¤ ‘аб≥¤ унктатора, ¤кий завдав вир≥шального удару карфагенському вождю √анн≥балу саме тому, що перед цим довго вич≥кував ≥ не посп≥шав. “акоњ ж вич≥кувальноњ тактики щодо кап≥тал≥зму й пропонували дотримуватис¤ фаб≥анц≥. ¬они вважали, що соц≥ал≥зм можна побудувати шл¤хом поступових реформ, а не соц≥альних революц≥й. Ѕоротьба за нове сусп≥льство була дл¤ Ўоу нев≥дд≥льною в≥д боротьби за таку драму, ¤ка могла б поставити перед гл¤дачем нагальн≥ питанн¤ сучасност≥. Ќ≥чого под≥бного на англ≥йськ≥й сцен≥ того часу не було: за вин¤тком традиц≥йних шексп≥р≥вських вистав, у репертуар≥ театр≥в переважали мелодраматичн≥ та псевдо≥сторичн≥ п'Їси. Ѕ. Ўоу почав створенн¤ новоњ драматург≥чноњ системи з пропаганди творчост≥ √. ≤бсена. ” 1891 роц≥ побачила св≥т книга Ўоу " в≥нтесенц≥¤ ≥бсен≥зму". √оловну мету "≥бсен≥зму" Ўоу вбачаЇ у викритт≥ буржуазноњ морал≥, в руйнуванн≥ фальшивих ≥деал≥в. Ќоваторство ≤бсена в галуз≥ драми ви¤вл¤Їтьс¤, на думку Ўоу, в на¤вност≥ гострих конфл≥кт≥в ≥ розумних, тонких дискус≥й. ƒискус≥¤ стаЇ нев≥д'Їмною частиною сучасноњ драми. ” 1885 роц≥ Ўоу створюЇ свою першу п'Їсу "ƒома уд≥вц¤", з ¤коњ почалас¤ "нова драма" в јнгл≥њ. ѕот≥м з'¤вилис¤ "¬олокита" (1893) ≥ "ѕрофес≥¤ м≥с≥с ¬оррен" (1893-1894),- вс≥ вони вв≥йшли до циклу "ЌеприЇмних п'Їс". ” передмов≥ до зб≥рки "ЌеприЇмних п'Їс" Ўоу писав, що гл¤дач "стикаЇтьс¤ в них ≥з жахливими ≥ потворними ви¤вами сусп≥льного устрою јнгл≥њ". –≥зкий викривальний пафос вир≥зн¤Ї найвизначн≥шу п'Їсу циклу - комед≥ю "ѕрофес≥¤ м≥с≥с ¬оррен", злу сатиру на в≥ктор≥анську јнгл≥ю. як ≥ ≤бсен, Ўоу ви¤вл¤Ї глибоку нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж видим≥стю й сутн≥стю, зовн≥шньою респектабельн≥стю ≥ внутр≥шн≥м убозтвом своњх героњв. «агострюючи сцен≥чну ситуац≥ю до гротеску, в≥н робить головною героњнею пов≥ю, ¤ка з≥брала кап≥тал, займаючись своњм ганебним ремеслом. Ќамагаючись виправдати себе перед донькою, вихованою в абсолютному незнанн≥ джерела родинних прибутк≥в, м≥с≥с ¬оррен малюЇ њй страшну картину злиденного ≥снуванн¤ своЇњ с≥м'њ, що й п≥дштовхнуло њњ до зан¤тт¤ проституц≥Їю. јле, ¤к з≥знаЇтьс¤ вона доньц≥, залишити св≥й прибутковий "промисел" ≥ знехтувати законами сусп≥льства, ¤к≥ виправдовують будь-¤к≥ засоби дос¤гненн¤ багатства, м≥с≥с ¬оррен не може, тому що "любить наживати грош≥". Ўоу зображуЇ м≥с≥с ¬оррен ≥ ¤к жертву несправедливого устрою сусп≥льства, заснованого на безжальному пригн≥ченн≥ й експлуатац≥њ людини, ≥ ¤к його вт≥ленн¤, символ. ѕри побудов≥ п'Їси Ўоу керувавс¤ принципом ретроспективно-анал≥тичноњ композиц≥њ: в цьому в≥дчуваЇтьс¤ значний вплив ≤бсена. ѕружина д≥њ - поступове "п≥знаванн¤" правди, викритт¤ минулого м≥с≥с ¬оррен. ” ф≥нал≥ п'Їси конфл≥кт розв'¤зуЇтьс¤ п≥сл¤ гостроњ дискус≥њ м≥ж м≥с≥с ¬оррен та њњ донькою ¬≥в≥, образ ¤коњ Ї першою спробою створенн¤ позитивного геро¤ у творчост≥ драматурга. “акими ж гостросатиричними були й п'Їси наступного циклу - "ѕ'Їс приЇмних": "«бро¤ ≥ людина" (1894), " андида" (1894), "ќбранець дол≥" (1895), "ѕоживемо - побачимо" (1895- 1896). "ѕ'Їси приЇмн≥", за словами драматурга, "менш торкаютьс¤ злочин≥в сусп≥льства", висв≥тлюючи в основному "його романтичн≥ помилки та боротьбу окремих ос≥б ≥з цими помилками". ” 1901 роц≥ Ўоу опубл≥кував новий цикл "ѕ'Їси дл¤ пуритан". ѕо¤снюючи в передмов≥ смисл загального заголовка, Ўоу п≥дкреслював, що в≥н не ханжа й не боњтьс¤ зображенн¤ почутт≥в, але в≥н проти зведенн¤ ус≥х д≥й героњв лише до любовних мотив≥в. якщо йти за цим принципом, стверджуЇ драматург, "н≥хто не може бути хоробрим, чи добрим, чи великодушним, ¤кщо в≥н н≥ в кого не закоханий". ѕ'Їса "ƒ≥м, де розбиваютьс¤ серц¤" (1913-1917), зак≥нчена наприк≥нц≥ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни, в≥дкрила новий пер≥од творчост≥ Ўоу. ¬≥дпов≥дальн≥сть за траг≥чн≥ под≥њ сучасност≥ Ўоу поклав на англ≥йську ≥нтел≥генц≥ю, ¤ка в≥ддала долю ™вропи "п≥д владу п≥дступного нев≥гластва ≥ бездушноњ сили". Ќа п≥дтвердженн¤ ц≥Їњ думки наприк≥нц≥ п'Їси виникаЇ символ≥чний образ корабл¤, що збивс¤ з курсу ≥ пливе в нев≥дом≥сть з кап≥таном, ¤кий покинув св≥й кап≥танський м≥сток, ≥ командою, що байдуже оч≥куЇ на страшну катастрофу. ” п≥дзаголовку Ѕ. Ўоу називаЇ свою п'Їсу "фантаз≥Їю в рос≥йськ≥й манер≥ на англ≥йськ≥ теми", вказуючи, що зразками дл¤ нього були п'Їси Ћ. ћ. “олстого ≥ ј. ѕ- „ехова. Ўоу маЇ нам≥р по-чех≥вськи досл≥джувати душ≥, "розбит≥ серц¤" мешканц≥в загального ƒому, ¤к≥ бездумно витрачають культурн≥ багатства нац≥њ. ” п'Їс≥ "ƒ≥м, де розбиваютьс¤ серц¤" реал≥зм Ўоу набуваЇ нових рис. ƒраматург звертаЇтьс¤ до символ≥ки, ф≥лософськоњ алегор≥њ, фантастики, пол≥тичного гротеску. ” подальшому парадоксальн≥сть гротескових ситуац≥й ≥ фантастичн≥сть художн≥х образ≥в стають нев≥д'Їмною рисою його драматург≥њ, особливо ¤скраво ви¤вл¤ючись у так званих пол≥тичних екстраваганц≥¤х. ¬они мають проблемний зм≥ст ≥ служать сатиричн≥й мет≥, в≥дкриваючи читачев≥ чи гл¤дачев≥ оч≥ на ≥стинний стан справ у сучасному пол≥тичному житт≥. ¬ одн≥й ≥з таких п'Їс - "¬≥зочку з ¤блуками" (1929) - Ўоу у гротескно-ексцентричн≥й форм≥ розкриваЇ важлив≥ особливост≥ сусп≥льно-пол≥тичноњ ситуац≥њ в јнгл≥њ першоњ третини XX стол≥тт¤. ” центр≥ п'Їси - дискус≥¤ про пол≥тичну владу, ¤ку провад¤ть король ћагнус ≥ його каб≥нет м≥н≥стр≥в ƒемократично обран≥ м≥н≥стри обстоюють конституц≥йний принцип правл≥нн¤ у крањн≥, король - принцип н≥чим не обмеженоњ самодержавноњ влади. √остро сатирична, парод≥йна дискус≥¤ даЇ змогу Ўоу висловити своЇ ставленн¤ до державних ≥нститут≥в влади, демократ≥њ ≥ парламентаризму, показати, хто ж насправд≥ керуЇ крањною. ≤стинна сутн≥сть державного конфл≥кту не ст≥льки у протисто¤нн≥ самодержавства та викритоњ Ўоу демократ≥њ, ск≥льки - "њх обох ≥ плутократ≥њ". ѕлутократ≥¤, писав Ўоу в передмов≥ до п'Їси, "зруйнувавши корол≥вську силу п≥д приводом захисту демократ≥њ, купила ≥ знищила саму демократ≥ю". ≤ король, ≥ м≥н≥стри не б≥льше н≥ж мар≥онетки в пол≥тичн≥й гр≥. " ороль - це ≥деал, створений купкою шахрањв, щоб зручн≥ше було керувати крањною, користуючись королем, ¤к мар≥онеткою",- виголошуЇ король ћагнус. Ўоу широко використовуЇ в ц≥й п'Їс≥ прийоми гротеску та парадокса. «а допомогою алог≥чних, парадоксальних ситуац≥й в≥н показуЇ штучн≥сть, потворн≥сть сучасноњ йому англ≥йськоњ держави та сусп≥льства. ” парадоксальну, але реал≥стичну за своњми витоками манеру Ўоу починаЇ потужним струменем вриватис¤ фантастика, ¤ка стаЇ природним прийомом художнього вт≥ленн¤ д≥йсност≥ письменником-сатириком (наприклад, у п'Їс≥ "√≥рко, але правда" (1931)). ѕарадокси служать дуже серйозн≥й мет≥: вони щохвилини примушують думку читача працювати, викликають почутт¤ сумн≥ву ≥ недов≥ри до усього банального, загальноприйн¤того, дотепно викривають стереотипи мисленн¤ ≥ соц≥ального житт¤, провокують читача до полем≥ки. ƒраматичний конфл≥кт ви¤вл¤Їтьс¤ в Ўоу гострим з≥ткненн¤м фальшивих у¤влень про житт¤, вигаданих ≥деал≥в, створених сусп≥льством дл¤ приховуванн¤ правди, ≥з справжн≥м розум≥нн¤м житт¤. “акий конфл≥кт реал≥зуЇтьс¤ в напружен≥й ≥дейн≥й суперечц≥, драматичн≥й дискус≥њ, ¤ка перемежовуЇтьс¤ з д≥Їю. ќбговоренню п≥дл¤гало все - проблеми, характери та вчинки д≥йових ос≥б. ѕерший акт у драмах Ўоу - це найчаст≥ше п≥дготовка до диспуту, ¤кий розгор¤Їтьс¤ на повну силу й дос¤гаЇ кульм≥нац≥њ у друг≥й чи трет≥й д≥њ. ƒискус≥њ, ¤к≥ ведутьс¤ у драмах, збагачуютьс¤ новими доказами в передмовах - Ўоу присв¤чуЇ ц≥л≥ стор≥нки анал≥зу нових наукових в≥дкритт≥в, обговорюЇ важлив≥ г≥потези. “акий прийом - своЇр≥дний заклик до того, щоб люди вчилис¤ науково анал≥зувати в≥дносини в сусп≥льств≥, стосунки в родин≥, проблеми вихованн¤, осв≥ти й нав≥ть медицини. ¬≥дмову в≥д традиц≥йноњ художньоњ ≥ сцен≥чноњ достов≥рност≥ заради широкоњ ф≥лософськоњ дискус≥њ в п≥зн≥й драматург≥њ Ўоу високо оц≥нив Ѕ. Ѕрехт, ¤кий назвав англ≥йського драматурга "творцем ≥нтелектуального театру XX стол≥тт¤". —еред твор≥в, написаних Ѕ. Ўоу до ѕершоњ св≥товоњ в≥йни, найширшоњ попул¤рност≥ набула комед≥¤ "ѕ≥гмал≥он" (1912). ¬их≥дною точкою дл¤ драматурга був античний м≥ф про скульптора ѕ≥гмал≥она, ¤кий створив статую морськоњ богин≥ √алатењ. ¬ражений красою власного витвору, ѕ≥гмал≥он ублагав богиню коханн¤ јфрод≥ту вдихнути в √алатею живу душу. —тату¤ ожила ≥, перетворившись на прекрасну ж≥нку, стала дружиною скульптора. Ѕ. Ўоу запропонував сучасний вар≥ант прадавнього м≥фу: в центр≥ уваги письменника не всесильне коханн¤, а проблеми багатства особистост≥ й можливост≥ реал≥зац≥њ духовного й ≥нтелектуального потенц≥алу людини. р≥м того, пор≥вн¤но з м≥фолог≥чною ≥стор≥Їю, взаЇмини сучасних ѕ≥гмал≥она та √алатењ так≥ заплутан≥ й дивн≥, що мимовол≥ виникаЇ питанн¤: а чи не Ї виб≥р назви ще одним парадоксом Ўоу? "’то Ї хто" в дует≥ головних героњв? ѕ≥гмал≥он насправд≥ створив свою √алатею, а ’≥гг≥нс лише "шл≥фуЇ" особист≥сть, ¤ка поступово зм≥нюЇтьс¤ сама й зм≥нюЇ свого "перетворювача". ѕрофесор фонетики ’≥гг≥нс, ¤кий у драм≥ Ўоу виступаЇ своЇр≥дним ѕ≥гмал≥оном, укладаЇ пар≥ з полковником ѕ≥кер≥нгом, що в≥н проведе науковий експеримент - за к≥лька м≥с¤ц≥в навчить вуличну торговку кв≥тами ≈л≥зу ƒул≥тл правильн≥й вимов≥ ≥ зробить так, щоб "њњ з усп≥хом могли прийн¤ти за герцогиню". ≈ксперимент ’≥гг≥нса даЇ блискуч≥ результати. ≈л≥за, ¤ка знала лише лихо й злидн≥, в атмосфер≥ поваги до њњ особистост≥ ви¤вл¤Ї надзвичайн≥ зд≥бност≥, розум, талант ≥ почутт¤ внутр≥шньоњ г≥дност≥. "ѕеретворенн¤" ≈л≥зи, на думку Ўоу, покликане заперечити думку про те, що соц≥альн≥ бар'Їри нездоланн≥: насправд≥ вони лише заважають люд¤м реал≥зувати закладен≥ в них можливост≥. Ўоу безмежно в≥рить у культуру, знанн¤, ¤к≥, за словами "прозр≥лого" ’≥гг≥нса, "знищують пр≥рву, що в≥дд≥л¤Ї клас в≥д класу ≥ душу в≥д душ≥". ’≥гг≥нс веде ≈л≥зу в аристократичне сусп≥льство, ≥ вона затьмарюЇ св≥тських дам не лише красою. ѕ≥гмал≥он-’≥гг≥нс, торкнувшись своњм р≥зцем до ц≥Їњ √алатењ, розбуркав приспан≥ в н≥й духовн≥ й ≥нтелектуальн≥ сили, ≥ його витв≥р ви¤вивс¤ вищим ≥ кращим за нього самого. “ут виникаЇ характерна дл¤ драматурга тема б≥дност≥ ¤к сили, ¤ка гальмуЇ ≥нтелектуальний розвиток людини. ≤з ц≥Їю ≥деЇю пов'¤заний справжн≥й демократичний пафос п'Їси Ўоу. Ќарод в у¤вленн≥ письменника - неопрацьований, але ц≥нний матер≥ал, коштовний мармур, в ¤кому закладен≥ можливост≥ перетворенн¤ на величний "тв≥р мистецтва". . ”т≥м, "науковий" експеримент ѕ≥гмал≥она-’≥гг≥нса суперечить моральн≥й в≥дпов≥дальност≥ перед ≈л≥зою, долею ¤коњ в≥н так безв≥дпов≥дально скориставс¤. ’≥гг≥нс пор≥внюЇ свою роль ≥з роллю “ворц¤. јле дл¤ Ўоу насл≥дувати д≥њ “ворц¤ ще недостатньо. ¬≥н вважаЇ, що творча д≥¤льн≥сть людини повинна п≥дпор¤дковуватис¤ б≥льш висок≥й мет≥, н≥ж проста гра з житт¤м. ‘онетичний експеримент ’≥гг≥нса в≥дбуваЇтьс¤ за принципом "людина дл¤ фонетики", а не "фонетика дл¤ людини". ≈л≥за певний час Ї дл¤ нього лише досл≥дним матер≥алом, ≥ њњ внутр≥шн≥й св≥т його н≥¤к не ц≥кавить. ¬≥н не замислюЇтьс¤ над тим, ¤кою буде подальша дол¤ його "√алатењ" ≥ що њй робити з њњ розумом ≥ красою у св≥т≥, де дл¤ нењ немаЇ м≥сц¤. ўо ж робити з ≈л≥зою? ÷е питанн¤ постаЇ не лише перед ’≥гг≥нсом, але й перед самим автором "ѕ≥гмал≥она". «вичайно, можна знову повернути њњ в безодню злидн≥в ≥ примусити продавати кв≥ти, можна, нарешт≥, в≥ддати ѓѓ зам≥ж за кого-небудь. ”т≥м, "ѕ≥гмал≥он" не розважальна драма, ≥ Ўоу лише кепкуЇ над своњм гл¤дачем, нат¤каючи на можлив≥сть традиц≥йноњ "щасливоњ розв'¤зки". ўоправда, в атмосфер≥ комед≥њ витають нат¤ки на почутт¤ коханн¤, що зароджуЇтьс¤, хоча й не зовс≥м усв≥домлено. јле Ўоу не мав нам≥ру завершувати свою п'Їсу шлюбом "ѕ≥гмал≥она" ≥ "√алатењ". ќдружитис¤ з ’≥гг≥нсом, ≥з ‘редд≥ чи з вельможним герцогом - мало дл¤ його героњн≥, справжнЇ покликанн¤ ¤коњ бути в≥льною людиною. ∆анр п'Їси-дискус≥њ надаЇ характеру пристрасноњ полем≥ки висловлюванн¤м ≥ вчинкам персонаж≥в "ѕ≥гмал≥она".
по тем≥:
категор≥¤: б≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в / Ѕернард Ўоу
