Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
√остр≥ проблеми сучасност≥ кр≥зь призму см≥ху (за творч≥стю ќ.¬ишн≥)
ќстап ¬ишн¤ прийшов у л≥тературу ц≥лком зр≥лою ≥ сформованою людиною, коли йому було вже за тридц¤ть. 1922 р≥к став роком його могутнього ≥ стр≥мкого злету в украњнськ≥й гумористиц≥.
Ѕагатющий творчий досв≥д св≥товоњ сатири й гумористики переконливо засв≥дчуЇ, що живучими, в≥чними стають лише т≥ твори, творц≥ ¤ких, окр≥м л≥тературного таланту, ум≥ють бачити, ум≥ють пом≥чати те, чого не бачать ≥ не пом≥чають ≥нш≥. ќстап ¬ишн¤ волод≥в цим даром Ч в≥н дививс¤ глибоко, дививс¤ далеко. Ќайхарактерн≥шою його рисою ¤к письменника було те, що в≥н, за словами ћ. –ильського, орган≥чно поЇднував у своњй творчост≥ Ђновий соц≥ал≥стичний зм≥ст з глибоким нац≥ональним характеромї. ¬≥н прийн¤в –ад¤нську владу ≥ щиро спод≥вавс¤, що на р≥дн≥й йому земл≥, де люди стали господар¤ми своЇњ дол≥, буд≥вниками першого у св≥т≥ соц≥ал≥стичного сусп≥льства, нарешт≥ починаЇтьс¤ св≥тле ≥ чудесне житт¤.
” своњх дотепних ≥ завжди розумних фейлетонах л≥тератор-гуморист п≥дносив важлив≥ питанн¤ сучасного йому громадського ≥ пол≥тичного житт¤, спр¤мовував в≥стр¤ см≥ху проти орган≥затор≥в ≥ натхненник≥в антирад¤нських поход≥в ≥ блок≥в.
ќстап ¬ишн¤ був завжди нещадний ≥ непримиренний, коли бачив порушник≥в пор¤дк≥в, закон≥в, етики ≥ морал≥. ¬≥н суворо висм≥ював ≥ суворо засуджував усе погане, що заважало буд≥вництву св≥тлого майбутнього його р≥дного народу. ћабуть, краще за все свою творчу програму окреслив сам письменник. ‘. ћак≥вчук у своњй статт≥, присв¤чен≥й творчост≥ ќстапа ¬ишн≥, згадував, що в робочому каб≥нет≥ письменника б≥л¤ письмового стола вис≥в приколотий до ст≥ни звичайною канцел¤рською кнопкою аркуш машинопису, ¤кий ≥ став своЇр≥дним живим ман≥фестом найб≥льшого гумориста ”крањни, його Ђсв¤тц¤миї. як св≥дчить цей Ђман≥фестї, Ђзакл¤тими друз¤миї видатного гумориста були Ђбюрократи, вельмож≥, перестраховщики, п≥длабузники, замаскован≥ паразити, одверт≥ мерзотники, сут¤ги ≥ склочники, халтурники, пошл¤ки, хами, здирщики, хабарники, спекул¤нти, окозамилювач≥, хапуги, зажимщики
критики, круглодобов≥ пат¤кали, др≥муч≥ дурн≥, чваньки, браконьЇри, груб≥¤ни, задаваки...та ≥нш≥... прохвостиї. «вичайно, у той час сатирик не м≥г спр¤мувати своЇ гостре перо проти всього, що заважало народов≥ будувати щасливе майбутнЇ, не м≥г сказати вголос ус≥Їњ болючоњ правди, але в≥н майстерно робив те, що дозвол¤ли обставини. Ќа стор≥нках його твор≥в постала вс¤ ”крањна тих рок≥в, ¤ка мовби дивилась в дзеркало ≥ всм≥халас¤, п≥знаючи себе.
“ематика твор≥в ќстапа ¬ишн≥ завжди була пов'¤зана ≥з злободенними проблемами украњнського народу. ƒругий пер≥од його творчост≥, на ¤кий прийшлис¤ роки ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни та роки п≥сл¤воЇнного оновленн¤, також був родючим ≥ ¤скравим, наступальним ≥ напруженим. ѕисьменник весь час був у робот≥, у творчих пошуках, у служ≥нн≥ своЇму народов≥.
ѕисьменник см≥ливо критикував недол≥ки в д≥¤льност≥ де¤ких установ ≥ орган≥зац≥й, дотепно, влучно висм≥ював ледар≥в, дармоњд≥в, халтурник≥в, нещадно бичував бюрократ≥в ≥ хапуг, його називали сатириком Ђоперативноњ д≥њї. “а все ж таки ч≥льне м≥сце у творчост≥ ¬ишн≥ завжди займала пол≥тична сатира.
” 1945 роц≥ вийшла зб≥рка памфлет≥в ≥ фейлетон≥в ќстапа ¬ишн≥ Ђ—амост≥йна д≥ркаї, ¤ка з'¤вилас¤ внасл≥док його поњздки в зах≥дн≥ област≥ ”крањни наприк≥нц≥ в≥йни, ≥ в ¤к≥й в≥н розв≥нчував антинародну суть ≥ мораль Ђхолуњв золотого м≥шкаї. ¬≥н своњми очима побачив закатованих безвинно людей, спален≥ осел≥, сум ≥ горе матер≥в, Ч усе це дало письменников≥ великий зар¤д сатиричноњ лют≥, ≥ до останнього свого дн¤ в≥н продовжував р≥шучий б≥й з пал≥¤ми в≥йни ≥ њх попл≥чниками. ѕол≥тичн≥ памфлети ≥ фейлетони видатного гумориста взагал≥ в≥дзначаютьс¤ могутн≥м викривальним характером, високим сатиричним пафосом, влучним словом, њдкою ≥рон≥Їю ≥ спопел¤ючим см≥хом.
њдким см≥хом сатирик викриваЇ минуле та його представник≥в у гуморесках на пол≥тичн≥ теми (Ђ—пец≥ально двор¤нськийї, Ђ” школ≥ї, Ђ« цар¤ми нехарашої тощо).
¬ усм≥шках Ђ”крањн≥зуЇмосьї пров≥дний мотив Ч в≥дродженн¤ нац≥ональноњ г≥дност≥ народу. ¬ них ставл¤тьс¤ проблеми розвитку нац≥ональноњ мови, культури, в≥льного й повного впровадженн¤ мови в державне користуванн¤, вихованн¤ осв≥ченоњ особистост≥, причетноњ до художн≥х надбань народу.
” гуморесках Ђ«оре мо¤ веч≥рн¤¤...ї та Ђ” н≥ч п≥д Ќовий р≥кї ¬ишн¤ з неаби¤кою вигадлив≥стю створив сюжети, ¤к≥ сатирично компрометували хибну практику оп≥куванн¤ колгосп≥в чималим штатом уповноважених ≥з району та роздуванн¤ штат≥в в окремих колгоспах.
¬несок ќстапа ¬ишн≥ в розвиток украњнськоњ л≥тератури вагомий, письменник був справжн≥м новатором, першим, хто прокладав
шл¤х украњнськ≥й сатир≥ та гумору за нових умов, часто дл¤ цього жанру вкрай неспри¤тливих. ¬изначальними особливост¤ми його гумору були багатство в≥дт≥нк≥в ≥ барв ком≥чного, по-народному соковита мова, своЇр≥дно д≥алог≥зований виклад д≥њ, мудрий, ≥рон≥чно-усм≥хнений погл¤д опов≥дача на порушен≥ проблеми. ритики здеб≥льшого пов'¤зують майстерн≥сть письменника ≥з Ђсекретамиї застосуванн¤ в них лексичного гумору, адже мова його твор≥в близька до народно-розмовноњ, з ус≥ма њњ найр≥зноман≥тн≥шими особливост¤ми, але автор усм≥шок Ч насамперед майстер в≥дтворенн¤ ком≥чноњ ситуац≥њ, ком≥чного конфл≥кту, ком≥чних з≥ткнень персонаж≥в, ком≥чного сюжету. ÷ими сюжетами, вз¤тими з самого житт¤, злободенною тематикою, простотою ≥ зрозум≥л≥стю широкому загалу ќстап ¬ишн¤ заслужив глибоке визнанн¤ й попул¤рн≥сть у свого народу. Ђя Ч слуга народний! ≤ ¤ з того гордий, ¤ з того щасливий!ї Ч писав в≥н у щоденнику Ђƒуми моњ, думи моњї, прохаючи у дол≥ надати йому сил, ум≥нн¤, талану, аби в≥н зум≥в Ђ...хоч що-небудь зробити таке, щоб народ... у своњм титан≥чн≥м труд≥, у своњх печал¤х, горест¤х, роздумах, ваганн¤х... усм≥хнувс¤!ї
по тем≥:
категор≥¤: украњнська л≥тература / твори за творч≥стю ќстапа ¬ишн≥ / гостр≥ проблеми сучасност≥ кр≥зь призму см≥ху (за творч≥стю ќ.¬ишн≥)
