Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: —тендаль јнр≥-ћар≥
ќдин з видатних французьких письменник≥в XIX стол≥тт¤ јнр≥ Ѕейль творив п≥д псевдон≥мом ‘редер≥ка —тендал¤ (—тендаль - назва н≥мецького м≥ста, у ¤кому народивс¤ в≥домий н≥мецький мистецтвознавець XVIII стол≥тт¤ ¬≥нкельман). —тендаль народивс¤ 23 с≥чн¤ 1783 року в √ренобл≥, у родин≥ багатого адвоката. …ого д≥д, л≥кар ≥ громадський д≥¤ч, захоплювавс¤ ≥де¤ми ѕросв≥тництва й був шанувальником ¬ольтера. јле з початком революц≥њ в родин≥ погл¤ди дуже зм≥нилис¤, батько —тендал¤ змушений був нав≥ть ховатис¤. ћати хлопчика рано померла, ≥ с≥м'¤ надовго вбралас¤ у траур. Ѕатько не переймавс¤ вихованн¤м сина, дов≥ривши його католицькому абатов≥ –аль¤ну. ÷е призвело до того, що —тендаль зненавид≥в ≥ церкву, ≥ рел≥г≥ю. “аЇмно в≥д свого виховател¤ в≥н почав знайомитис¤ з прац¤ми ф≥лософ≥в-просв≥тник≥в ( абан≥са, ƒ≥дро, √ольбаха). „итанн¤, а також найб≥льш сильн≥ враженн¤ ≥ переживанн¤ дит¤чих рок≥в, пов'¤зан≥ з ѕершою французькою революц≥Їю, стали визначальними моментами у формуванн≥ св≥тогл¤ду майбутнього письменника. ѕрихильн≥сть до революц≥йних ≥деал≥в в≥н збер≥г на все житт¤. ∆оден ≥з французьких письменник≥в XIX стол≥тт¤ не в≥дстоював ц≥ ≥деали з такою пристрастю ≥ см≥лив≥стю. ” 1797 роц≥ —тендаль вступив у √ренобл≥ до ÷ентральноњ школи, метою ¤коњ було введенн¤ в республ≥ц≥ державного ≥ св≥тського навчанн¤ зам≥сть рел≥г≥йного, ≥ озброЇнн¤ молодого покол≥нн¤ знанн¤ми й ≥деолог≥Їю буржуазноњ держави, що народжувалас¤. “ут хлопець захоплювавс¤ математикою. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ курсу його в≥дправили до ѕарижа дл¤ вступу в ѕол≥техн≥чну школу, куди в≥н так ≥ не вступив. —тендаль прибув до ѕарижа через дек≥лька дн≥в п≥сл¤ перевороту 18 брюмера, коли молодий генерал Ѕонапарт захопив владу ≥ оголосив себе першим консулом. “од≥ ж почалис¤ приготуванн¤ до походу в ≤тал≥ю. ” 1800 роц≥ с≥мнадц¤тил≥тн≥й Cтендаль вступив в арм≥ю Ќаполеона. ¬≥н прослужив у н≥й понад два роки, а пот≥м подав у в≥дставку й 1802 року повернувс¤ до ѕарижа з прихованим нам≥ром стати письменником. —тендаль був прихильником ≥деал≥зац≥њ Ќаполеона, що в≥дбилос¤ ≥ в його творчост≥. јле його ставленн¤ до Ќаполеона, особливо п≥сл¤ захопленн¤ останн≥м престолу ‘ранц≥њ ≥ перетворенн¤ на ≥мператора, було, проте, досить критичним. ƒе¤к≥ зауваженн¤ —тендал¤ св≥дчать про те, ¤к добре в≥н розум≥в деспотичн≥ й узурпаторськ≥ прагненн¤ Ќаполеона ≥ ¤ку погрозу в≥н вбачав у ньому дл¤ справжнього духу революц≥њ. —тендаль брав участь у поход≥ Ќаполеона в –ос≥ю в 1812 роц≥, був у ћоскв≥, —моленську, ћогильов≥, зазнав жахи зимового в≥дступу французькоњ арм≥њ з –ос≥њ. ¬раженн¤ про –ос≥ю були надзвичайно сильн≥. ¬≥н бачив героњзм рос≥йського народу, ¤кий захищав свою батьк≥вщину, бачив також ≥ жорстоку сваволю самодержавства. ѕ≥сл¤ пад≥нн¤ Ќаполеона й поверненн¤ Ѕурбон≥в у ‘ранц≥ю —тендаль њде до ≤тал≥њ, лише нањздами буваючи на батьк≥вщин≥. —тендаль полюбив ≤тал≥ю; ц¤ крањна в≥д≥грала чималу роль у формуванн≥ погл¤д≥в письменника. …ого приваблювало ≥нтенсивне громадське житт¤ ≤тал≥њ. ” 1821 роц≥ в≥дбуваютьс¤ повстанн¤ карбонар≥њв у р¤д≥ м≥ст (Ќеаполь, “ур≥н). —п≥вчутт¤ —тендал¤ цьому рухов≥ дало п≥дставу ур¤дов≥ звинуватити його в приналежност≥ до повсталих ≥ запропонувати терм≥ново залишити австр≥йськ≥ волод≥нн¤ п≥вн≥чноњ ≤тал≥њ. ѕеребуванн¤ в ≤тал≥њ залишило глибокий сл≥д у творчост≥ —тендал¤. ¬≥н ≥з захопленн¤м вивчав ≥тал≥йське мистецтво, живопис, музику. ÷¤ крањна надихнула його на ц≥лу низку твор≥в. ÷е робота з ≥стор≥њ мистецтва "≤стор≥¤ живопису в ≤тал≥њ", "ѕрогул¤нки по –иму", новели "≤тал≥йськ≥ хрон≥ки". Ќарешт≥, ≤тал≥¤ дала йому сюжет одного з найб≥льших його роман≥в "ѕармська обитель". ѕеребуванн¤ у ‘ранц≥њ, де правили ненависн≥ —тендалю Ѕурбони, стаЇ дл¤ нього нестерпним. ÷е ставленн¤ письменника до реакц≥њ ≥ режиму –еставрац≥њ знайшло своЇ вираженн¤ в його кращих романах. ” 1830 роц≥ —тендаль одержав в≥д корол¤ Ћуњ ѕилипа призначенн¤ в “р≥Їст консулом, але його не затвердили, ¤к "неблагонад≥йного", у “р≥Їст≥. —тендаль стаЇ консулом у папських волод≥нн¤х у „≥в≥та ¬екк≥¤. …ого см≥лива, незалежна думка, сп≥вчутт¤ революц≥њ ≥ ¤коб≥нц¤м, атењзм, його сповнен≥ бойового протесту твори робили однаково т¤жким його перебуванн¤ ¤к в ≤тал≥њ, так ≥ в себе на батьк≥вщин≥. —тендаль почував себе хворим, проте досить часто њздив з „≥в≥та-¬екк≥њ до –има. ” 1841 роц≥ з ним ставс¤ перший апоплексичний удар. …ому дали в≥дпустку, ≥ восени в≥н знову прињхав до ѕарижа, маючи нам≥р пробути там усього к≥лька дн≥в. ≤ неспод≥вано його звалив другий удар. ѕ≥сл¤ смерт≥ письменника навколо його ≥мен≥ критики створили "змову мовчанн¤". ѕершим, хто заговорив про нього ≥ змусив звернути увагу на —тендал¤, був Ѕальзак. Ќазиваючи Cтендал¤ чудовим художником, Ѕальзак стверджував, що зрозум≥ти його можуть т≥льки найб≥льш п≥днесен≥ уми сусп≥льства. “ворч≥сть —тендал¤ належить до першого етапу в розвитку французького критичного реал≥зму. —тендаль вносить у л≥тературу бойовий дух ≥ героњчн≥ традиц≥њ нещодавньоњ революц≥њ. «в'¤зок його з просв≥тител¤ми можна спостер≥гати ¤к у творчост≥, так ≥ в його ф≥лософ≥њ й естетиц≥. ” своЇму розум≥нн≥ мистецтва й рол≥ художника —тендаль йде дал≥ в≥д просв≥тител≥в ≥ стверджуЇ, що мистецтво за своЇю природою соц≥альне, воно служить сусп≥льним ц≥л¤м. ÷е положенн¤ —тендаль перетворюЇ на бойову зброю проти мистецтва свого часу, насамперед проти класицизму. …ого мистецтвознавч≥ роботи були гостро публ≥цистичн≥. ќдн≥Їю з головних його роб≥т з л≥тератури Ї "–асин ≥ Ўексп≥р" (1825). —тендаль п≥дкреслюЇ, що художник т≥льки тод≥ виконуЇ своЇ призначенн¤, коли в≥н веде за собою сусп≥льство. якщо художники д≥ють поодинц≥, не пов'¤зан≥ з масою, вони тод≥ - н≥що. ≈стетичн≥ положенн¤ просв≥тител≥в —тендаль розвиваЇ в нових ≥сторичних умовах - п≥сл¤ ‘ранцузькоњ революц≥њ 1789- 1794 рок≥в, у пер≥од революц≥њ, що знову назр≥вала, 1830 року. „ерез ус≥ твори проходить думка про важлив≥сть ≥сторичних зрушень, ¤к≥ неминуче в≥дбиваютьс¤ в мистецтв≥. ”с≥ його статт≥ з мистецтва перейн¤т≥ почутт¤м нового. « кожною новою ≥сторичною епохою зм≥нюЇтьс¤ пон¤тт¤ краси, говорить —тендаль. “е, що здавалос¤ гарним люд¤м XVII стол≥тт¤, вже не може здаватис¤ гарним тим, хто пережив революц≥ю 1789 року. «м≥нюЇтьс¤ також ≥ ≥сторична роль письменника. ÷≥нн≥сть письменника, переконаний —тендаль, визначаЇтьс¤ не тим, ¤к добре в≥н вивчив класик≥в, мистецтво минулого, а тим, ¤кою м≥рою в≥н брав участь у революц≥йних под≥¤х, в сусп≥льному житт≥ свого часу. √оловну помилку класицист≥в —тендаль вбачаЇ в тому, що вони хочуть зберегти те мистецтво, що склалос¤ ще задовго до революц≥њ. Ќовим напр¤мком в≥н вважаЇ романтизм - ¤к нове мистецтво, що веде боротьбу з ус≥м в≥дсталим, в≥дживаючим. ўе одне важливе положенн¤: мистецтво повинне бути правдивим. ” роман≥ "„ервоне ≥ чорне" в≥н характеризуЇ роман ¤к "дзеркало, ¤ке пронос¤ть по велик≥й дороз≥". якщо дорога брудна, ¤кщо на н≥й Ї калюжа, це неминуче в≥д≥б'Їтьс¤ в цьому дзеркал≥, ≥ дарма було б обвинувачувати дзеркало в т≥м, що воно в≥дбиваЇ точно; треба обвинувачувати дорогу, або, в≥рн≥ше, догл¤дача дороги, в т≥м, що в≥н погано пор¤дкуЇ на н≥й". Ќарешт≥, останн¤ теза - це необх≥дн≥сть учитис¤ в Ўексп≥ра. —тендаль пише, що романтики н≥коли не рад¤ть пр¤мо насл≥дувати драми Ўексп≥ра. ÷≥й велик≥й людин≥ необх≥дно насл≥дувати в манер≥ вивчати св≥т, серед ¤кого ми живемо, бо в≥н даЇ своњм сучасникам саме той жанр трагед≥њ, що њм потр≥бен. “аким чином, у своњх естетичних погл¤дах —тендаль Ї учнем ≥ продовжувачем просв≥тител≥в. њхнЇ вченн¤ в≥н розвиваЇ за нових ≥сторичних умов, що накладаЇ р≥зкий в≥дбиток на його погл¤ди й образи, надаючи њм новоњ ¤кост≥. ”с≥ вимоги до мистецтва в≥н ставить у залежн≥сть в≥д завдань, що њх висуваЇ революц≥¤. «в'¤зок —тендал¤ з просв≥тител¤ми можна простежити ≥ в галуз≥ ф≥лософ≥њ,- в≥н був учнем просв≥тител≥в-матер≥ал≥ст≥в ƒ≥дро, √ельвец≥¤, абан≥са. ќсобливе м≥сце у ф≥лософських погл¤дах —тендал¤ пос≥даЇ питанн¤ про людину. ѕод≥бно до просв≥тител≥в, —тендаль твердить, що людина повинна гармон≥йно розвивати вс≥ закладен≥ в н≥й зд≥бност≥ й сили ≥ спр¤мовувати њх на благо батьк≥вщини, р≥дного краю, сусп≥льства. «датн≥сть до великого почутт¤, до героњзму - ось ¤кост≥, що визначають повноц≥нну особист≥сть. ¬ин¤ткове м≥сце в його ф≥лософ≥њ ≥ творчост≥ пос≥даЇ проблема пристраст≥. ” розум≥нн≥ —тендал¤ пристрасть н≥коли не суперечить розумов≥, а перебуваЇ п≥д його контролем. √ероњ роман≥в —тендал¤ нер≥дко виступають такими ж рац≥онал≥стами у своњй любов≥: ∆юльЇн —орель, ‘абриц≥о, —ан-север≥на, нав≥ть охоплен≥ сильною пристрастю, завжди здатн≥ оц≥нити своЇ почутт¤, своњ вчинки, п≥дкор¤ючи њх розуму. ќтже, в л≥тературу XIX стол≥тт¤ —тендаль вносить бойовий дух стол≥тт¤ ≥ революц≥њ, в≥ру в розум, у гармон≥йну особист≥сть, культ сильних пристрастей. јле в≥дстоюючи ≥деали революц≥њ, в≥н змушений вдавати, що ц≥ св¤щенн≥ дл¤ нього ≥деали далек≥ в≥д сучасност≥, у ¤к≥й тр≥умфуЇ проза буржуазного житт¤. √ероњчне стаЇ непотр≥бним у практиц≥ буржуазних в≥дносин, там, де пануЇ безнад≥йна туп≥сть, гонитва за наживою, кар'Їризм. ” цих умовах людин≥ сильних пристрастей, ¤ка жадаЇ героњчного, немаЇ м≥сц¤, ≥ вона неминуче вступаЇ в протир≥чч¤ з буржуазною д≥йсн≥стю. ” цьому й пол¤гаЇ трагед≥¤ головних героњв —тендал¤. ” 20-х роках —тендаль пише чудову новелу "¬ан≥на ¬ан≥н≥", що вв≥йшла п≥зн≥ше в "≤тал≥йськ≥ хрон≥ки". ” н≥й розкриваЇтьс¤ еп≥зод з ≥стор≥њ революц≥йно-демократичного руху карбонар≥њв в ≤тал≥њ. "„ервоне ≥ чорне" ÷ей перший великий роман —тендал¤ вийшов у 1830 роц≥, в р≥к Ћипневоњ революц≥њ. ѕро глибокий соц≥альний зм≥ст роману св≥дчить уже його назва. ѕ≥д "червоним", "чорним" —тендаль мав на уваз≥ з≥ткненн¤ двох сил - революц≥њ (червоне) ≥ реакц≥њ (чорне). ≈п≥графом до свого роману —тендаль уз¤в слова ƒантона: "ѕравда, сувора правда!". ѕод≥њ роману —тендал¤ в≥дбуваютьс¤ у ‘ранц≥њ за час≥в доби –еставрац≥њ ("’рон≥ка XIX стол≥тт¤" - такий п≥дзаголовок роману) з њњ гострими соц≥альними суперечност¤ми й класовим розшаруванн¤м. ≤ хоча пров≥дну роль у сюжетному план≥ в≥д≥граЇ б≥ограф≥¤ ∆ульЇна —орел¤, головного геро¤ роману, ≥стор≥ю житт¤ ¤кого авторов≥ п≥дказала хрон≥ка крим≥нальноњ справи, цей тв≥р виходить далеко за б≥ограф≥чн≥ меж≥ лише одн≥Їњ д≥йовоњ особи, стаЇ романом широкого соц≥ально-психолог≥чного зразка, в ньому представлена майже вс¤ ‘ранц≥¤, столична й пров≥нц≥йна, не т≥льки аристократ≥¤ ≥ буржуаз≥¤, а й рем≥сники та др≥бн≥ п≥дприЇмц≥. ‘ранцузька революц≥¤ зв≥льнила енерг≥йних людей, ¤к≥ прагнуть свободи та щаст¤. Ќова буржуаз≥¤ та стара аристократ≥¤, розбещений св≥т ≥ пол≥тика, боротьба рел≥г≥йних напр¤м≥в стали основною темою роману. јвтор знайомить читача з побутом, звичками, соц≥ально-моральною боротьбою у французькому сусп≥льств≥ того часу. ƒ≥¤ роману переносить нас з убогоњ хатини с≥льського тесл≥, де герой своЇю тенд≥тн≥стю та хвороблив≥стю викликаЇ ненависть брат≥в та батька, та й сам зневажаЇ њх. “ому не ≥гри на м≥ськ≥й площ≥ приваблювали його, а поглинанн¤ книжок та неск≥нченн≥ розмови з л≥карем наполеон≥вськоњ арм≥њ приносили вт≥ху юнаков≥. ≤ ∆ульЇн, позбавлений користолюбства, сповнюЇтьс¤ честолюбних мр≥й, бажанн¤ п≥дн¤тис¤ вгору, д≥¤ти, пос≥сти вище м≥сце в сусп≥льств≥. «нанн¤ на латин≥ —в¤того письма, вихован≥сть, приЇмний вигл¤д привод¤ть —орел¤ в будинок мера ¬ер'Їра пана де –енал¤ на посаду гувернера, а дал≥ до сем≥нар≥њ в Ѕезансон≥. ¬ихованн¤ д≥тей пана де –енал¤ зм≥нюЇтьс¤ на честолюбн≥ ≥люз≥њ стати першим в≥кар≥Їм, Їпископом ≥ завд¤ки цьому потрапити у вищий св≥т. „ерез житт¤ ∆ульЇна проходить омр≥¤ний образ Ќаполеона, людини з низ≥в, ¤ка завд¤ки своЇму розуму, см≥ливост≥ стала ≥мператором. —аме Ќаполеон поставив соб≥ за мету зв≥льнити крањну в≥д розбещених безд≥¤льних аристократ≥в ≥ в≥дкрив дорогу талановитим, в≥дважним, енерг≥йним люд¤м, ¤к≥ разом з ним створили нову ‘ранц≥ю. јле автор не погоджуЇтьс¤ з бездумним захопленн¤м ∆ульЇна Ќаполеоном, бо ≥мператор припускавс¤ карколомних помилок (поразка п≥д ¬атерлоо). “аким чином, ≥ головний герой роману, ≥ його кумир, ¤к≥ кинули виклик державному устрою, зазнали поразки. ≤ винна в цьому пол≥тична реакц≥¤, що суперечить демократичному розвитку, революц≥њ, ¤ку придушила –еставрац≥¤. ѕростежуючи шл¤х головного геро¤, письменник розпов≥даЇ про пад≥нн¤ звичањв, про корислив≥сть буржуаз≥њ, про н≥кчемн≥сть ≥ слабк≥сть двор¤нства, про пробудженн¤ у сусп≥льств≥ нових сил. ¬ основ≥ роману - конфл≥кт особистост≥ ≥з сусп≥льством. ∆ульЇн —орель - представник покол≥нн¤ 20-х рок≥в XIX стол≥тт¤. …ому притаманн≥ риси романтичного геро¤: прагненн¤ незалежност≥, ¤скрава ≥ндив≥дуальн≥сть, бажанн¤ зм≥нити свою долю. ќбдарований розумовими зд≥бност¤ми, в≥н ще хлопчиком в≥дчув необх≥дн≥сть вирватис¤ з цього середовища. ќднак п≥д час –еставрац≥њ зробити це не так просто: власних достоњнств дл¤ цього недостатньо. ћинули часи ≤мпер≥њ, коли хоробр≥сть ≥ певн≥ знанн¤ могли зробити ≥з солдата генерала. ” часи –еставрац≥њ необх≥дне шл¤хетне походженн¤, щоб мати оф≥церський чин. ≤ ¤кщо неможлива кар'Їра в≥йськова, то можлива церковна. ÷ерква в≥д≥граЇ пров≥дну роль, ≥ Їпископ, нав≥ть ¤кщо в≥н плебейського походженн¤, важить б≥льше н≥ж будь-¤кий аристократичний ледар. “ак виникаЇ у ∆ульЇна думка стати св¤щеником, зробити церковну кар'Їру ≥ таким чином завоювати соб≥ становище у вищому св≥т≥. ∆итт¤ ставить його перед вибором: жити за законами батьк≥в чи "пробити" соб≥ дорогу до вищоњ влади, але приректи свою душу на загибель. ≤ в≥н робить св≥й виб≥р. „ужим в≥дчуваЇ себе юнак у родин≥ мера ¬ер'Їра пана де –енал¤, ненавид¤чи нещир≥сть людей ≥з оточенн¤ мера, достаток котрих потрапл¤Ї њм до рук через розкраданн¤ кошт≥в, що вид≥лила скарбниц¤ нещасним п≥дкидькам. ¬≥н спостер≥гаЇ духовне убозтво пров≥нц≥йноњ аристократ≥њ, ¤ка керуЇтьс¤ лише корисливими задумами й пост≥йно боњтьс¤ революц≥њ ≥ каверз буржуаз≥њ, ¤ка теж зображуЇтьс¤ темними фарбами: повне моральне розтл≥нн¤, викликане самими принципами накопичуванн¤, м≥щанський спос≥б думок (перемога ¬ально над –еналем). —ов≥сть ∆ульЇна почала наш≥птувати йому: "ќсь воно - це брудне багатство, ¤кого ≥ ти можеш дос¤гти й насолоджуватис¤ ним, але т≥льки в ц≥й компан≥њ". ƒл¤ ∆ульЇна пробити св≥й шл¤х означало передус≥м вирватис¤ ≥з ¬ер'Їра, бо в≥н не любив свою батьк≥вщину. …ому ненависна нав≥ть думка, що доведетьс¤ все житт¤ жити в цьому брудному гурт≥ людей, ¤к≥ не зупин¤тьс¤ н≥ перед ¤кими злочинами. ¬≥н в≥дчував себе дуже самотн≥м. Ѕажаючи показати свою начитан≥сть, знанн¤, ум≥нн¤ мислити, ∆ульЇн приходить до Ѕезансонськоњ сем≥нар≥њ. јле й тут на нього оч≥куЇ розчаруванн¤: духовн≥ кола Ѕезансона далек≥ в≥д суто рел≥г≥йних ≥нтерес≥в ≥ проблем. ” роман≥ д≥ють св¤щеннослужител≥ вс≥х ранг≥в, починаючи в≥д скромного с≥льського кюре й зак≥нчуючи Їпископом. ” церковному середовищ≥ пануЇ ≥деолог≥чне розшаруванн¤. як ран≥ше герой не бачив Їдност≥ серед мир¤н, так не бачить њњ тепер ≥ серед духовенства й доходить висновку: "ќсь тепер ¤ потрапив у житт¤, ≥ таким воно буде дл¤ мене до к≥нц¤". Ќе ц≥нують талант, розум, чесн≥сть, пор¤дн≥сть простолюдина в будинку марк≥за де Ћа-ћол¤, не дасть марк≥з згоди на одруженн¤ своЇњ доньки з плебеЇм, хоча зовс≥м недавно вважав його своњм сином. ” св≥домост≥ ж ћат≥льди де Ћа-ћоль ¤скрав≥ше, н≥ж у св≥домост≥ ≥нших аристократ≥в, пануЇ думка про революц≥ю ≥ можлив≥сть њњ повторенн¤. ¬она не схильна пасивно спостер≥гати под≥њ ≥ скласти голову без опору. ѓњ дратуЇ безпорадн≥сть молодих людей, ¤к≥ ≥њ оточують, тому вона захоплюЇтьс¤ секретарем свого батька, вбачаючи в ньому можливого д≥¤ча революц≥њ, майбутнього ћ≥рабо або ƒантона. ¬ступаючи з ним у зв'¤зок, вона вважаЇ, що в≥н вр¤туЇ њњ ≥ њњ родину у раз≥ революц≥њ в≥д г≥льйотини, хоча духовн≥ риси ∆ульЇна в≥дпов≥дають ≥ њњ духовному станов≥. ÷е Їдина людина в будинку де Ћа-ћол¤, ¤ка розглед≥ла багатий внутр≥шн≥й св≥т ≥ глибоку силу духу цього юнака. „ерез постр≥л у церкв≥ в кохану пан≥ де –еналь ∆ульЇн потрапл¤Ї до в'¤зниц≥. ≤ т≥льки тут, чекаючи на страту, юнак розум≥Ї, що його спроба зруйнувати соц≥альн≥ та моральн≥ меж≥ м≥ж аристократами та плебе¤ми не зд≥йснилас¤. Ќе довелос¤ ∆ульЇнов≥ довести "сильним св≥ту цього", що так≥, ¤к в≥н, заслуговують на кращу долю. «адача роману пол¤гаЇ не т≥льки в тому, щоб зобразити лицем≥рство ¤к Їдиний можливий шл¤х дл¤ дос¤гненн¤ мети. ∆ульЇн не дос¤гаЇ своЇњ мети. ≤, головне, в к≥нц≥ житт¤ в≥н уже не керуЇтьс¤ н≥ честолюбством, н≥ лицем≥рством. оли в≥н ближче п≥знав людей, побачив низ≥сть довколишнього середовища, в≥н засумн≥вавс¤ в ц≥нност¤х того, до чого так прагнув з самоњ ранньоњ юност≥ ≥ що довгий час було його маренн¤м, це перестало прит¤гувати ∆ульЇна. ≤стор≥¤ цього "прозр≥нн¤" ≥ становить основну тему роману, ≥ в цьому пол¤гаЇ величезна викривальна сила твору. јле розлучившись з≥ своњми юнацькими ≥люз≥¤ми, зрозум≥вши убозтво своњх колишн≥х ≥деал≥в, ∆ульЇн —орель втратив вс≥л¤кий ≥нтерес дл¤ подальшого ≥снуванн¤. ќстаточно в≥н прозр≥ваЇ в≥д свого честолюбного запамороченн¤ вже п≥сл¤ того, ¤к зробив св≥й роковий постр≥л. “≥льки тепер в≥н розум≥Ї даремн≥сть ≥ безглузд≥сть своњх колишн≥х прагнень, розум≥Ї, що йому не потр≥бне те, чого в≥н так довго добивавс¤. ўаст¤ з госпожею де –еналь ви¤вл¤Їтьс¤ неможливим. …ого промова в суд≥ Ї п≥дсумком його життЇвого розвитку. ѕеретворивши свою пропов≥дь на звинувачувальний акт тому сусп≥льству, котре посилаЇ його на г≥льйотину, в≥н заздалег≥дь в≥дмовивс¤ в≥д можливост≥ пом'¤кшенн¤ вироку, в≥д можливост≥ спас≥нн¤, бо житт¤ стало дл¤ нього непотр≥бним. ѕроте ф≥зична поразка Ї водночас моральною перемогою —орел¤ над в≥дсталим, консервативним ≥снуванн¤м сусп≥льства. јкт правосудц¤ не вз¤в гору, помста касти аристократ≥в не в≥дбулас¤ - ∆ульЇн помер мужньо й г≥дно.
по тем≥:
категор≥¤: б≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в / —тендаль јнр≥-ћар≥
