Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: „арлз ƒ≥ккенс
„арлз ƒ≥ккенс - письменник в≥ктор≥анськоњ епохи, ¤кий не т≥льки в≥добразив њњ у своњх творах ≥ порушив проблеми, котр≥ хвилювали англ≥йське сусп≥льство, а й намагавс¤ њх розв'¤зувати. …ого активна л≥тературна й громадська д≥¤льн≥сть спри¤ла великим зм≥нам - л≥кв≥дац≥њ боргових тюрем, реформ у галуз≥ осв≥ти ≥ судочинства, зб≥льшенню к≥лькост≥ доброчинних орган≥зац≥й ≥ в≥дродженню меценацтва. …ого любов до б≥дних ≥ скривджених була справжньою, а не фальшивою, дл¤ нього вони були такими ж повноправними членами сусп≥льства, ¤к ≥ заможн≥, њм в≥н дарував усю силу свого таланту, усю свою любов, в≥дкривши њм поез≥ю њхнього буденного житт¤, ≥ став символом јнгл≥њ прозањчноњ. Ќародивс¤ „арлз ƒ≥ккенс 7 лютого 1812 року в с≥м'њ др≥бного чиновника морського казначейства ƒжона ƒ≥ккенса. —початку батьки „арлза жили пор≥вн¤но благополучно, проте через де¤кий час почали з'¤вл¤тис¤ проблеми. ѕричиною негаразд≥в було те, що батько письменника занадто легковажно ставивс¤ до с≥мейного добробуту, дуже захоплювавс¤ театром ≥ вином, часто позичав грош≥, не маючи змоги найближчим часом њх повернути. р≥м того, в≥н нехтував вихованн¤м сина, ¤кий це назавжди запам'¤тав. Ѕракувало „арлзов≥ також материнськоњ ласки та уваги. ћати просто не мала дл¤ нього часу, бо намагалас¤ дати раду ус≥м своњм д≥т¤м (а њх було восьмеро). ќтже, книжки й саме житт¤ були найголовн≥шими його виховател¤ми, початкову осв≥ту „арлз здобув у „атемськ≥й школ≥, де тод≥ вчителював випускник ќксфорда ¬≥ль¤м ƒж≥лс; в≥н ≥ прищепив хлопчиков≥ любов до англ≥йськоњ л≥тератури й до читанн¤ взагал≥. ≤дил≥¤ юних л≥т тривала недовго: батько геть заплутавс¤ у боргах, ≥ с≥м'¤ подалас¤ до Ћондона. —итуац≥¤ пог≥ршувалас¤. оли батько „арлза потрапив-таки у боргову тюрму ћаршалс≥, с≥м'¤ перебралас¤ до нього (за англ≥йськими законами це дозвол¤лос¤). ўоб ¤кось зарадити лихов≥, „арлза влаштовують на фабрику. Ў≥сть м≥с¤ц≥в, проведених у брудному старому прим≥щенн≥, були дл¤ вразливого хлопчика чи не найстрашн≥шими: одноман≥тна прац¤ тривала з ранку до вечора. ÷е була й моральна травма дл¤ „арлза, котрий прагнув учитис¤. ” цей час у хлопц¤ з'¤вилос¤ ще одне захопленн¤ - Ћондон. ƒ≥ккенс м≥г годинами блукати вулиц¤ми. —аме тут, у лондонських нетр¤х в≥н, нав≥ть цього не п≥дозрюючи, д≥став своЇ-справжнЇ вихованн¤. “ак маленький „арлз створив у своњй у¤в≥ майбутн≥й д≥ккенс≥вський Ћондон. ¬≥н проклав шл¤хи своњм геро¤м: у ¤кому завулку цього м≥ста вони б не ховалис¤, в≥н побував там ран≥ше. ћатериного спадку, що д≥ставс¤ ƒжону та ¬≥ль¤му ƒ≥ккенсам, вистачило на те, аби розплатитис¤ з кредиторами й забезпечити с≥м'њ б≥льш-менш пристойне житт¤. „арлз ≥з неаби¤кою рад≥стю залишив фабрику й продовжив навчанн¤ у приватн≥й школ≥, п≥сл¤ зак≥нченн¤ ¤коњ почав працювати молодшим клерком у адвоката Ѕлекмора. јле, маючи жвавий характер, в≥н в≥дв≥дуЇ спектакл≥ ≥, мр≥ючи про театральне майбутнЇ, бере уроки сцен≥чноњ майстерност≥. р≥м того, „арлза приваблювала робота репортера. “ому в≥н наполегливо вчитьс¤ стенограф≥њ ночами, а вдень вивчаЇ закони. « 1832 року „арлз працював у м≥сцев≥й газетц≥, пот≥м був сп≥вроб≥тником часопису "ƒзеркало парламенту", що належав його родичев≥. ƒ≥ккенс дуже швидко зум≥в вид≥литис¤ з-пом≥ж ≥нших прац≥вник≥в редакц≥њ: його репортаж≥ були ц≥кав≥ та набагато точн≥ш≥, н≥ж зв≥ти колег, хоч ус≥м журнал≥стам заборон¤лос¤ робити записи. –озгадка проста й ориг≥нальна: „арлз од¤гав довг≥ та тверд≥ манжети, а пот≥м списував њх др≥бним письмом. ƒо профес≥йних клопот≥в додалис¤ й особист≥ - с≥м'¤ потребувала грошей, а батько знову зал≥з у борги. ÷е й вир≥шило подальш≥ кроки - ƒ≥ккенс уз¤вс¤ за перо. ќсобливих зусиль нова робота не потребувала: ст≥льки було передумано, пережито, побачено, що варто лише вз¤тис¤ за пап≥р, а дал≥ - то справа репортерського досв≥ду й часу. Ќаприк≥нц≥ 1833 року в журнал≥ "ћансл≥ ћегез≥н" з'¤вилос¤ опов≥данн¤ "ќб≥д на ѕоплар ¬ок", правда, без ≥мен≥ автора. „итач≥ почали з нетерп≥нн¤м чекати опов≥дань автора, ¤кий вир≥шив приховати своЇ ≥м'¤ п≥д псевдон≥мом "Ѕоз" (жарт≥вливе пр≥звисько молодшого брата „арлза ƒ≥ккенса, ¤ке згодом стало в≥доме сотн¤м тис¤ч читач≥в). “ак письменника продовжували називати, коли в≥н став знаменитим. Ќариси, автором ¤ких був Ѕоз, побачили св≥ту р≥зних часописах, часом ≥ всупереч бажанн¤м ƒ≥ккенса, про що св≥дчать листи до друз≥в. ƒо жанру нарису письменник звернувс¤ не випадково: ще в дитинств≥, заради розваги, в≥н полюбл¤в занотовувати дещо про людей, з ¤кими звела його дол¤, про ц≥кав≥ м≥сц¤, де бував. « роками таких запис≥в ставало дедал≥ б≥льше - це був безц≥нний матер≥ал, що чекав свого часу. ѕереконавшись, що нариси мають усп≥х у читач≥в, ƒ≥ккенс наваживс¤ видати њх окремою книжкою. “ак, у 1836 р. з'¤вилис¤ на прилавках "Ќариси Ѕоза" у двох томах. ритики здеб≥льшого недооц≥нюють першу книжку ƒ≥ккенса, пишуть про нењ зверхньо ≥ поблажливо: дехто вважав, що авторов≥ притаманне багатосл≥в'¤, зумовлене невпевнен≥стю ≥ тривогою, а також бажанн¤м сподобатись читачев≥. “ак, у нарисах можна в≥дшукати багато незак≥нченого й недосконалого, проте це по¤снюЇтьс¤ в≥дсутн≥стю л≥тературного досв≥ду, але аж н≥¤к не таланту. ј учн≥вство - це пер≥од, через ¤кий проходить ледь не кожен письменник, проте дл¤ одного в≥н короткий, а ≥нший до к≥нц¤ житт¤ залишаЇтьс¤ учнем. «≥ стор≥нок циклу " артинки з натури" перед читачем постаЇ бурхливе житт¤ столиц≥, ¤ке змальовано ¤скраво й колоритно. ƒ≥ккенс Ї справжн≥м майстром м≥ського пейзажу. Ћондон дл¤ нього не т≥льки населений пункт, а й частина його житт¤. ќписи ƒ≥ккенса - це, по сут≥, ≥мпрес≥он≥стичн≥ замальовки, де велику роль в≥д≥грають зоров≥, слухов≥ й нав≥ть смаков≥ враженн¤ ("¬улиц≥. ¬еч≥р"). ƒ≥ккенс звертаЇ увагу на найболюч≥ш≥ проблеми сучасност≥: жалюг≥дне ≥снуванн¤ низ≥в призводить до деградац≥њ особистост≥, ¤ка починаЇ шукати розради у вин≥ (нарис "Ѕудинки дл¤ житт¤"). “ему самотност≥ людини в буржуазному св≥т≥ порушено в нарис≥ "ƒумки про людей". ” нарис≥ "–≥здв¤ний об≥д" ƒ≥ккенс вперше звернувс¤ до теми –≥здв¤ного св¤та ¤к символу с≥мейноњ злагоди й затишку. —импат≥њ автора належать простому людов≥, ¤кий йому близький ≥ зрозум≥лий, тод≥ ¤к представник "середнього класу" - буржуа - стаЇ м≥шенню дл¤ сатиричних стр≥л. —ноб≥зм ≥ пихат≥сть, скуп≥сть ≥ обмежен≥сть - ось основн≥ риси розбагат≥лих людц≥в, ¤к≥ були б см≥шними, коли б не становили загрозу нормальн≥й р≥вноваз≥ сусп≥льства. ѕеред читачем проходить галере¤ максимально конкретизованих та ≥ндив≥дуал≥зованих персонаж≥в (нариси "√орац≥о —парк≥нс", "≈кскурс≥¤ на пароплав≥" та ≥нш≥). «наченн¤ твор≥в, що ув≥йшли до циклу "ќпов≥данн¤", не сл≥д недооц≥нювати, майбутн≥й досв≥д „. ƒ≥ккенс використав у подальших творах. "ѕосмертн≥ записки ѕ≥кв≥кського клубу" - тв≥р, що зробив в≥домим ƒ≥ккенса, але сучасному читачев≥ в≥н видаЇтьс¤ незрозум≥лим. —права у доб≥ письменника, л≥тературн≥й ситуац≥њ. “огочасне житт¤ породило л≥тературу, можливо, у багатьох випадках прим≥тивну, але не позбавлену того, за що згодом англ≥йц≥ так шануватимуть ƒ≥ккенса ≥, здорового оптим≥зму, щирост≥ й веселост≥. ѕ≥сл¤ виходу в св≥т "Ќарис≥в Ѕоза" до „арлза ƒ≥ккенса зав≥тав один ≥з компаньйон≥в ф≥рми „епмен ≥ запропонував участь у виданн≥, ¤ке б частково нагадувало сучасн≥ ком≥кси. ÷е мала бути весела розпов≥дь про спортивний клуб. ¬еличезний усп≥х записок змусив автора пов≥рити у власн≥ сили й в≥н, не зак≥нчивши цього твору, п≥дписав догов≥р на новий роман "ѕригоди ќл≥вера “в≥ста". –оман "«аписки клубу" був зак≥нчений у 1837р. ≤м'¤ автора було в≥доме кожному англ≥йцев≥. ÷ей роман засв≥дчив зростанн¤ майстерност≥ письменника, ¤кий з≥ своњми геро¤ми пройшов складний шл¤х: в≥д умовного геро¤ анекдоту до дивовижноњ людини, в≥д письменника-гумориста до см≥ливого борц¤ з≥ злом. ÷е не лише найоптим≥стичн≥ший ≥ найбезхмарн≥ший тв≥р ƒ≥ккенса, в≥н ви¤вивс¤ прообразом ус≥х д≥ккенс≥вських роман≥в, њх сюжетноњ структури. 6 с≥чн¤ 1842 р. ƒ≥ккенс разом ≥з дружиною в≥дплив до —Ўј. Ќам≥р побувати за океаном з'¤вивс¤ у письменника давно. —початку це було прагненн¤ поњхати до јмерики, аби самому переконатис¤ в перевагах американськоњ демократ≥њ, про ¤ку американц≥ галасували на весь св≥т. “акож в≥н хот≥в остаточно розв'¤зати питанн¤ авторського права, бо через його в≥дсутн≥сть страждали англ≥йськ≥ письменники й передус≥м в≥н сам. јмериканськ≥ враженн¤ були матер≥алом дл¤ роману „. ƒ≥ккенса - "∆итт¤ ≥ пригоди ћарт≥на „езлв≥та" (1844). ќдночасно в≥н працював над пов≥стю "–≥здв¤на п≥сн¤ в проз≥", що започаткувала в≥домий цикл –≥здв¤них пов≥стей та опов≥дань. ѕ≥сл¤ розриву з видавництвом у 1844 р. в≥н подорожуЇ ≤тал≥Їю, ‘ранц≥Їю, Ўвейцар≥Їю. ¬раженн¤ в≥д мандр≥вки в≥дтворен≥ у цикл≥ " артини ≤тал≥њ". ѕочаток 50-х рок≥в - новий етап у творчост≥ ƒ≥ккенса. ” 1850 роц≥ в≥н розпочав роботу над "≤стор≥Їю јнгл≥њ дл¤ д≥тей", що мала стати захоплюючою ≥ романтичною. ” цей пер≥од ƒ≥ккенс активно працюЇ в р≥зних жанрах, проте перевагу в≥ддаЇ роману та його жанровим формам: ≥сторичний роман ("ѕов≥сть про два м≥ста" 1859), соц≥альний роман (" рих≥тка ƒорр≥н" 1855-1857), соц≥ально-авантюрний ("¬елик≥ спод≥ванн¤" 1861), детективи ("“аЇмниц¤ ≈дв≥на ƒруда" 1870), роман-утоп≥¤ ("“¤жк≥ часи" 1854). „арлз ƒ≥ккенс не зм≥г зак≥нчити св≥й останн≥й роман "“аЇмниц¤ ≈дв≥на ƒруда". 8 червн¤ 1870 року йому стало погано; «в≥стка про смерть улюбленого письменника буквально приголомшила јнгл≥ю. ÷е була нац≥ональна трагед≥¤. …ого поховано в куточку поет≥в у ¬естм≥нстерському абатств≥. "ѕригоди ќл≥вера “в≥ста" ¬ центр≥ уваги роману - трагед≥¤ людей, що живот≥ють у роб≥тному дом≥, кер≥вництво ¤кого вважаЇ њх порушниками закону про б≥дних, н≥кчемними ледар¤ми, невд¤чними тварюками. ” другому розд≥л≥ роману постаЇ колективний образ таких "малих порушник≥в", ¤к≥ вовтузилис¤ ц≥лий день на п≥длоз≥, потерпаючи в≥д недостач≥ харч≥в та одеж≥. ¬иразно змальован≥ образи нагл¤дач≥в. ÷е м≥с≥с ћенн, ¤ка, "виховуючи" д≥тей не лише голодом, а й р≥зками та власним кулаком, при сторонн≥х лицем≥рно маскуЇтьс¤ мало не п≥д р≥дну мат≥р своњх п≥доп≥чних. «ате њњ колега м≥с≥с орн≥ в≥дверто кл¤не "старих в≥дьом, ¤к≥ нав≥ть померти не можуть, не дошкуливши чесним люд¤м", ≥ взагал≥ засуджуЇ б≥дн¤к≥в, незадоволених своЇю долею. ¬она г≥дна свого начальника ≥ майбутнього чолов≥ка - ур¤довц¤ Ѕамбула. ¬≥н стверджуЇ, що б≥дн¤кам потр≥бно давати саме те, чого вони не потребують. ѕоказуючи в роман≥ соц≥альне дно Ћондона, письменник боретьс¤ за реал≥стичне ≥ не≥деал≥зоване змалюванн¤ злочинц≥в та злочинного св≥ту. ¬оно пол¤гаЇ у тому, що злочинна банда змальована не лише у вс≥й побутов≥й конкретност≥ свого "фаху", а й з неаби¤кою глибиною психолог≥чного розкритт¤ характер≥в њњ учасник≥в. —южетна л≥н≥¤ ќл≥вера була б традиц≥йною дл¤ англ≥йськоњ л≥тератури, ¤кби не те, що в≥н - байстрюк. ÷им ƒ≥ккенс хот≥в показати, що д≥ти в≥д "гр≥ховного" зв'¤зку н≥чим не в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д д≥тей, народжених у церковному шлюб≥, ≥ можуть мати таку природну чистоту ≥ благородство, що њх не здатн≥ викоренити найпотворн≥ш≥ умови житт¤. ƒ≥ккенс в≥рив, що людина в≥д природи добра, в≥рить у перемогу добра над злом. —ила емоц≥йного впливу системи образ≥в роману на читача не просто в њхн≥й загострен≥й одноплановост≥, а й у тому, що сутн≥сть персонаж≥в розкриваЇтьс¤ через њхню ¤скраво ≥ндив≥дуальну лексику, костюм та портрет. "ќл≥вер “в≥ст" - перший реал≥стичний роман не лише в творчост≥ ƒ≥ккенса, а й в ус≥й англ≥йськ≥й л≥тератур≥ критичного реал≥зму XIX стол≥тт¤. ¬ ньому, ¤к ≥ в ≥нших творах „арлза ƒ≥ккенса, виразно в≥дчуваЇтьс¤ демократизм видатного англ≥йського письменника, звучить його в≥ра у благородство ≥ розум простоњ людини.
по тем≥:
категор≥¤: б≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в / „арлз ƒ≥ккенс
