„умацьк≥ п≥сн≥
„умацтво - своЇр≥дний романтичний промисел украњнц≥в, самобутнЇ ¤вище св≥товоњ соц≥ально-економ≥чноњ практики народу. „умаками називали людей, що њздили волами у рим по с≥ль, а на ƒон ≥ до мор¤ за рибою, ¤к≥ пот≥м продавали в м≥стах ≥ селах середньоњ смуги ”крањни та в ѕол≥сс≥. Ќа ѕ≥вдень вони возили хл≥б, р≥зний конопл¤ний ≥ лл¤ний крам, хутра, шкури, мед, в≥ск, сало тощо. ƒосл≥дники стверджують, що на початку XIX стол≥тт¤ щор≥чно до риму прибувало чотириста тис¤ч воз≥в. њздили також на ћолдав≥ю, ќдесу, јкерман. „умаки були в≥дом≥ в ™вроп≥: њх зустр≥чали ≥ в ћоскв≥, ≥ в м≥стах ѕрибалтики, ѕольщ≥, ѕрус≥њ, јвстр≥њ.
“ак≥ походи були нелегкими. ¬они супроводжувалис¤ р≥зними пригодами: нападами розб≥йник≥в, татар, недугами, стих≥йними лихами. ¬се це змушувало чумак≥в об'Їднуватис¤ в арт≥л≥ (валки), орган≥зовувати самооборону. ¬ колектив≥ виробл¤лис¤ моральн≥ правила повед≥нки, вс¤кий в≥дступ в≥д ¤ких жорстоко каравс¤. “ому в них не вкор≥нивс¤ лихварський ≥нстинкт. „умаки були дуже справедлив≥, жили по правд≥.
¬ажке ≥ разом з тим романтичне житт¤ цих вимушених мандр≥вник≥в, сповнене р≥зними пригодами, в≥дбилос¤ в специф≥чному фольклор≥, ¤кий збагатив не т≥льки в≥тчизн¤ну, а й св≥тову культуру.
„умацьк≥ п≥сн≥ - окрема, колоритна д≥л¤нка украњнського мелосу, зм≥стом ≥ формою наближена до козацького. —п≥льн≥ творч≥ мотиви њм нав≥ювали близьк≥ соц≥альн≥ умови житт¤. ≤ козак, ≥ чумак любили над усе волю, незалежн≥сть. ѕросторий степ, тривал≥ далек≥ мандр≥вки стверджували ≥ посилювали ц≥ почутт¤, настроювали душу на поетичний лад, ф≥лософськ≥ роздуми. ƒорога завжди супроводжувалас¤ п≥снею, знаною ≥ переробленою чи придуманою на ходу. ∆иттЇвий тонус надавав њй ≥ темп, ≥ характер: була вона то прот¤жно-сумовита, то ≥скрометно-бадьора.
ѕ≥сенна творч≥сть чумак≥в опиралас¤ на в≥ков≥ традиц≥њ украњнськоњ поез≥њ й вилилас¤ в формах еп≥чноњ, л≥ричноњ та жарт≥вливоњ п≥сн≥, ¤ка серед ≥нших вир≥зн¤лас¤ тематичною ≥дентичн≥стю. ¬ н≥й передавалис¤ чумацький побут, звичањ, обр¤ди. «агалом, це оптим≥стичн≥ опов≥д≥ про чумацьке житт¤-бутт¤, з в≥дт≥нками суму ≥ тонкоњ ≥рон≥њ:
≤шов чумак з бат≥жком...
«а плечима - торбина,
ўе й латана свитина, -
√ей-гей! ƒочумакувавсь!
” п≥сн¤х в≥дбилас¤ соц≥альна диференц≥ац≥¤ чумак≥в: були власники воз≥в, валок, а були й наймити-погонич≥, ¤ким не вдавалос¤ Ђрозбагат≥тиї ≥ вони поверталис¤ додому Ђз одним бат≥жкомї. —оц≥альна нер≥вн≥сть - один з лейтмотив≥в чумацькоњ поез≥њ. “ому серед загалом оптим≥стичних твор≥в трапл¤ютьс¤ траг≥чн≥ сюжети смерт≥, понев≥р¤нь, мотиви туги за р≥дною землею.
–озлог≥ степов≥ п≥сн≥ ¤скраво опоетизували елементи чумацького майна, аксесуари реманенту: Ђмальован≥ ¤рмаї, Ђзолот≥ занозиї, вози та ≥н. ÷е передаЇ реальну, хоч ≥нколи романтизовану картину чумацького побуту.
р≥зь чумацьк≥ п≥сн≥ червоною ниткою проходить шанобливе ставленн¤ до родини, дружини, д≥вчат, що засв≥дчуЇ високий моральний дух украњнського народу.
„умацьк≥ житт¤, прац¤ й побут нерозривн≥ з природою. “ому в п≥сн¤х пейзаж≥, рослинний ≥ тваринний св≥т передаютьс¤ чар≥вною мелодикою, ¤скравою гамою кольор≥в ≥ досконалою поетикою слова.
Ќе останнЇ м≥сце в п≥сенн≥й тематиц≥ пос≥даЇ чумацьке дозв≥лл¤, ≥ншими словами, гул¤нн¤ чумак≥в п≥сл¤ виснажливоњ прац≥, ¤к≥ часто прикро зак≥нчуютьс¤:
ѕропив воли, пропив вози,
ѕропив ¤рма, ще й занози Ц
¬се своЇ добро.
ѕ≥сенна поез≥¤ чумак≥в - ун≥кальне ¤вище в ≥стор≥њ св≥товоњ культури, з неповторними сюжетами ≥ мотивами. ¬она Ї предметом нац≥ональноњ гордост≥ украњнського народу. „умаки залишилис¤ в минулому, але њхн¤ творч≥сть ще й нин≥ с≥Ї в наш≥ душ≥ зерна гуман≥зму, доброти, справедливост≥ та зас≥ватиме њх у серц¤ ≥ душ≥ наших потомк≥в.
"Ѕ≥бл≥отека школ¤ра" пропонуЇ ¬ам ознайомитись з наступними чумацькими п≥сн¤ми:
категор≥¤: усна народна творч≥сть / чумацьк≥ п≥сн≥
