Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: афка ‘ранц
ўоб краще збагнути суть твору афки "ѕеревт≥ленн¤", треба добре знати життЇвий шл¤х самого автора. “≥льки детальне розум≥нн¤ б≥ограф≥њ ‘ранца афки дасть змогу краще збагнути розкритт¤ дол≥ "маленькоњ людини" у сусп≥льств≥ через тв≥р "ѕеревт≥ленн¤". Ќер≥дко фантастичн≥сть твору в≥двол≥каЇ недосв≥дчених читач≥в в≥д сут≥ твору, але дл¤ тих, хто справд≥ шануЇ ф≥лософськ≥ глибини творчост≥ афки, цей тв≥р досить ц≥кавий ≥ повчальний. јле перш н≥ж розгл¤нути сам тв≥р, його особливост≥, треба звернутис¤ до б≥ограф≥њ ‘. афки. афка - австр≥йський письменник, пражанин. Ѕудиночок, де в≥н народивс¤ в 1883 роц≥, знаходитьс¤ в одному з вузьких провулк≥в, що ведуть до громади собору —в¤того ¬≥тта. «в'¤зок письменника з м≥стом - м≥стичний ≥ повний протир≥ч. Ћюбов-ненависть пор≥вн¤на х≥ба з т≥Їю, що в≥н в≥дчував до батька-буржуа, то вибивс¤ з убогост≥ та так ≥ не зрозум≥в свого ген≥ального сина. ƒесь м≥ж простацькою мудр≥стю ярослава √ашека, що породила Ўвейка, ≥ траг≥чною фантаз≥Їю ‘ранца афки, творц¤ √регора - геро¤ новели "ѕеревт≥ленн¤",- пол¤гаЇ ментальн≥сть пражан, ¤к≥ пережили ≥ стор≥чч¤ п≥д Ќ≥меччиною й јвстр≥Їю, ≥ роки фашистськоњ окупац≥њ, ≥ дес¤тил≥тт¤ в об≥ймах "старшого брата". ” сьогодн≥шн≥й в≥льн≥й, бурхливо розбудован≥й, невсипущ≥й ѕраз≥, що залучаЇ турист≥в з усього св≥ту, ‘ранц афка став одн≥Їю з культових постатей. ¬≥н присутн≥й ≥ на книжкових прилавках, ≥ в прац¤х ун≥верситетських учених, ≥ на сувен≥рних майках, ¤кими жваво торгують на ¬ацлавськ≥й площ≥. “ут в≥н суперничаЇ а президентом √авелом ≥ бравим солдатом Ўвейком. ¬арто пом≥тити, що не т≥льки б≥льшовики, сл≥дом за ћа¤ковським, вт≥лили ≥мена своњх нарком≥в, артист≥в, письменник≥в у пароплави й р¤дки. якщо не лайнер, то експрес названий ≥м'¤м ангора "ѕеревт≥ленн¤". ƒо реч≥, ≥ в столиц≥ Ѕавар≥њ Ї вулиц¤ афки. “ворч≥сть та ≥м'¤ ‘ранца афки досить попул¤рн≥ на «аход≥. ” багатьох творах заруб≥жних письменник≥в легко ви¤вити мотиви та образи, ¤к≥ нав≥¤н≥ саме творч≥стю афки,- вона вплинула не т≥льки на художник≥в, ¤к≥ належали л≥тературному авангардов≥. афка належить до тих письменник≥в, зрозум≥ти й розтлумачити ¤ких не так просто. ‘ранц афка народивс¤ в с≥м'њ празького Ївре¤, оптового торговц¤ галантерейними товарами, в ѕраз≥ (1883 р.) Ѕлагоустр≥й родини поступово зростав, але стосунки всередин≥ с≥м'њ залишилис¤ при цьому у св≥т≥ темного м≥щанства, де вс≥ ≥нтереси зосередились на "справ≥", де мати безсловесна, а батько безперервно хизуЇтьс¤ тим приниженн¤м ≥ знегодами, ¤ких в≥н зазнав дл¤ того, щоб вибитис¤ в люди. ≤ в цьому темному ≥ затхлому св≥т≥ народивс¤ ≥ р≥с письменник не т≥льки тенд≥тний ≥ слабкий ф≥зично, але й чутливий до вс¤кого про¤ву несправедливост≥, неповаги, грубост≥ та корисливост≥. ѕисьменник у 1901 роц≥ вступаЇ до ѕразького ун≥верситету, спочатку вивчаЇ х≥м≥ю ≥ герман≥стику, пот≥м юриспруденц≥ю. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ ун≥верситету працюЇ в суд≥, страховому бюро де працюЇ майже до к≥нц¤ житт¤. “вори афки досить образн≥, метафоричн≥. …ого невеликий тв≥р "ѕеревт≥ленн¤", романи "ѕроцес", "«амок" - це все переломлена в очах поета навколишн¤ реальн≥сть, тогочасне сусп≥льство. ѕри житт≥ ‘. афки побачили св≥т так≥ книги: "—погл¤данн¤" (1913), " очегар" (1913), "ѕеревт≥ленн¤" (1915), "¬ирок" (1916), "—≥льський л≥кар" (1919), "√олодар" (1924). ќсновн≥ твори були видан≥ п≥сл¤ смерт≥ письменника. —еред них "ѕроцес" (1925), "«амок" (1926), "јмерика" (1927). “вори афки перетворилис¤ на ≥нтелектуальн≥ бестселери. ™ р≥зн≥ причини такоњ попул¤рност≥: наочн≥сть п≥дтверджень давньоњ сентенц≥њ, що напрошуЇтьс¤: "ћи породжен≥, щоб афку зробити минулим",- усе-таки навр¤д чи по¤снюЇ все ≥ до к≥нц¤. як не намагалис¤ представити афку творцем абсурду, що запанував у св≥т≥, таке прочитанн¤ Ї лише одн≥Їю з граней його творчоњ ≥ндив≥дуальност≥: суттЇвою, але не визначальною. «≥ щоденник≥в це видно в≥дразу. ўоденники взагал≥ багато чого коригують у сформованих у¤вленн¤х" ¤к≥ своЇю ст≥йк≥стю перетворили афку ¤кщо не на символ, то на значиме ≥м'¤ ≥з певним набором конотац≥й. ¬≥дчуваючи, що записи, котр≥ робилис¤ афкою лише дл¤ себе, часом дуже не в≥дпов≥дають судженн¤м про нього, що стали безперечними дл¤ масовоњ св≥домост≥, виконувач дух≥вниц≥ ≥ перший б≥ограф письменника ћакс Ѕр≥д не посп≥шав з њхньою публ≥кац≥Їю. ѕерша зб≥рка з'¤вилас¤ лише через дес¤ть рок≥в п≥сл¤ того, ¤к були надрукован≥ два знаменитих романи, а сл≥дом за цим ≥ "јмерика". афка в житт≥ видававс¤ невпевненим в соб≥, змученим ваганн¤ми щодо своЇњ л≥тературноњ та людськоњ спроможност≥. яких почутт≥в зазнав би афка, ¤кби йому випало дожити до дн≥в зап≥зн≥лоњ слави? Ўвидше за все жах - щоденники, у ¤ких в≥н в≥двертий, ¤к н≥де б≥льше, робл¤ть таке припущенн¤ майже безсумн≥вним. јдже про афку думають завжди ¤к про ¤вище, ≥ нав≥ть не ст≥льки л≥тературне, ск≥льки соц≥альне, тому поширеним стаЇ сл≥вце "кафк≥анський" - визначенн¤, що трактуЇ безглузд≥сть, в≥дразу до п≥знанн¤, оск≥льки будь-кому це в≥домо з власного сумного досв≥ду,- ≥ книги цього празького вигнанц¤ починають сприйматись ¤к такий соб≥ белетризований пос≥бник дл¤ того, хто вивчаЇ механ≥ку тотального чи бюрократичного всевладд¤ траг≥чного алог≥зму, буденност≥. јле в≥н не хот≥в бути "¤вищем". ћенш за все в≥н усв≥домлював себе ¤к репрезентативну ф≥гуру, бо так н≥коли й не в≥дчував справжньоњ причетност≥ до того, чим жили, до чого прагнули ≥нш≥. –озб≥жн≥сть з ними, бол≥сн≥ незрим≥ бар'Їри - от предмет найб≥льш бол≥сних роздум≥в, ¤кими переповнюютьс¤ щоденники упродовж тринадц¤ти рок≥в, що афка њх в≥в, перегорнувши останню стор≥нку у червн≥ 1923-го, менше ан≥ж за м≥с¤ць до смерт≥. ÷≥ м≥ркуванн¤ майже незм≥нно нос¤ть форму г≥рких докор≥в самому соб≥. "я в≥дд≥лений в≥д ус≥х речей порожн≥м простором, через меж≥ ¤кого ¤ нав≥ть ≥ не прагну пробитис¤",- щось у такому дус≥ повторюЇтьс¤ знов ≥ знов. «розум≥ло, ¤к т¤жко переживав афка св≥й сердечний парал≥ч, ¤к в≥н найчаст≥ше називаЇ цю байдуж≥сть, що не залишаЇ "нав≥ть щ≥линки дл¤ сумн≥ву чи в≥ри, дл¤ любовноњ в≥дрази чи дл¤ в≥дваги або страху перед чимось визначеним". ќстаннЇ уточненн¤ найвищою м≥рою важливе: байдуж≥сть не була нечутлив≥стю. ¬она була т≥льки насл≥дком особливого психолог≥чного стану, що не дозвол¤в афц≥ в≥дчувати ¤к щось серйозне ≥ важливе дл¤ нього все те, що мало визначен≥сть ≥ значущ≥сть в очах довк≥лл¤. „и йдетьс¤ про кар'Їру, про матримон≥альн≥ перспективи ("¤кщо ¤ доживу до сорока рок≥в, то, напевно, одружус¤ з≥ старою д≥вкою з виплюнутими наперед, не прикритими верхньою губою зубами"), нав≥ть про св≥тову в≥йну, що почалас¤ - в≥н думаЇ по-своЇму, прекрасно розум≥ючи, що ц≥Їю особист≥стю думки ≥ почутт¤ лише зб≥льшуЇтьс¤ його неск≥нченна самотн≥сть ≥ що отут н≥чого не поправити. "який дивовижний св≥т т≥снитьс¤ в моњй голов≥! јле ¤к мен≥ зв≥льнитис¤ в≥д нього ≥ зв≥льнити його, не роз≥рвавши?" “ворч≥сть афки багато раз≥в намагалис¤ витлумачити саме ¤к таке зв≥льненн¤, оск≥льки в т≥м же запис≥ 1913 року дал≥ сказано, що позбутис¤ химер, ¤к≥ опанували св≥дом≥стю, конче необх≥дно, "дл¤ того ¤ ≥ живу на св≥т≥". јле ¤кщо й справд≥ проза була дл¤ афки спробою под≥бного "витисненн¤", насл≥дком була невдача, адже - читачам щоденник≥в це видно занадто ч≥тко - н≥¤коњ субл≥мац≥њ не в≥дбулос¤: комплекси, роздратуванн¤, страхи т≥льки п≥дсилювалис¤ в афки з кожним прожитим роком, ≥ тональн≥сть запис≥в робилас¤ лише б≥льш драматичною. ’оча кап≥тул¤ц≥њ не було. ѕросто з кожним роком афка все безперечн≥ше переконувавс¤ в т≥м, що за ус≥Їю своЇю людською суттю в≥н, на тл≥ навколишнього, ≥нший, що в≥н ≥снуЇ н≥би в ≥нших вим≥рах, в ≥нш≥й систем≥ пон¤ть. ≤ що це, власне, Ї маг≥стральний сюжет його житт¤ - отже, його прози теж. ¬≥н справд≥ ≥нший в усьому, аж до др≥бниць, себто, ¤кщо придивитис¤, його н≥що не зближуЇ ≥ не р≥днить хоча б ≥з тими, хто в≥д≥грав справд≥ велику роль у його дол≥, ¤к той же Ѕр≥д, чи ‘ел≥ца Ѕауер, чи чеська журнал≥стка ћ≥лена ≈сенська, з ¤кими було двоЇ заручин, обидвоЇ роз≥рван≥. “¤жка ситуац≥¤, що пост≥йно викликаЇ в афки напади в≥дрази до себе чи неподоланне почутт¤ повноњ безнад≥йност≥. ¬≥н намагаЇтьс¤ боротис¤ ≥з собою, намагаЇтьс¤ уз¤ти себе в руки, але так≥ настроњ опановують ним наст≥льки сильно, що в≥д них уже немаЇ захисту. ≤ тод≥ з'¤вл¤ютьс¤ записи, що говор¤ть сам≥ за себе, ¤к от цей, стосовно жовтн¤ 1921-го: "”се - ≥люз≥¤: родина, служба, друз≥, вулиц¤; усе - фантаз≥¤, б≥льш-менш близька, ≥ дружина - фантаз≥¤; найближча ж правда т≥льки в т≥м, що ти б'Їшс¤ головою об ст≥ну камери, у ¤к≥й немаЇ н≥ в≥кон, н≥ дверей". ѕро афку пишуть ¤к про анал≥тика в≥дчуженн¤, що позначилос¤ на вс≥м характер≥ людських стосунк≥в у тогочасному житт≥, ¤к про письменника, над≥леного особливим даром зображенн¤ вс≥л¤ких соц≥альних деформац≥й, ¤к про "песим≥стичного конформ≥ста", ¤кого чомусь протиставили страшним фантомам, що зробилис¤ реальн≥шими, н≥ж зрима в≥рог≥дн≥сть, ¤к про прозањка, ¤кий завжди в≥дчував грань м≥ж фантастичним ≥ тим, що п≥знаЇтьс¤. ”се справедливо, ≥, однак, не зникаЇ в≥дчутт¤, що окрем≥шнЇ, нехай ≥ дуже значне, сприймаЇтьс¤ за суть. ѕоки не вимовлене ключове слово, ≥нтерпретац≥њ, нав≥ть найвинах≥длив≥ш≥, що спираютьс¤ на перев≥рен≥ факти, усе одно будуть вигл¤дати недостатн≥ми. јбо принаймн≥, упускають щось першор¤дно важливе. —лово вимовив сам афка, причому багато раз≥в: це слово - самотн≥сть, ≥ таке абсолютне, "що його може назвати т≥льки рос≥¤нин" ” його щоденниках воно часто зам≥н¤Їтьс¤ синон≥мами, ≥ афка говорить про знову пережитий ним нестерпний стан, коли важким стаЇ будь-¤ке сп≥лкуванн¤, про опануванн¤ своЇњ приреченост≥ на нещаст¤, про те, що усюди й завжди в≥н себе в≥дчуваЇ чужим. јле, по сут≥, описуЇтьс¤ все та ж сама незрима камера без в≥кон ≥ дверей, усе те ж "головою об ст≥ну", що стаЇ вже не життЇвою, а метаф≥зичною реальн≥стю. ¬она нагадуЇ про себе й у грозов≥ хвилини, ≥ в найпрозањчн≥ших обставинах, а щоденник њњ ф≥ксуЇ з безпрецедентною повнотою св≥дченн¤. Ѕували роки, коли афка робив т≥льки уривчаст≥ записи, а 1918-й в≥дсутн≥й узагал≥ (¤к характерно! јдже це був р≥к зак≥нченн¤ в≥йни, катастрофи јвстро-”горщини, н≥мецькоњ революц≥њ - ст≥льки под≥й, але вони немовби не торкнулис¤ афки. ” нього св≥й в≥дл≥к часу, що сам по соб≥ не здатен н≥ послабити, н≥ п≥дсилити задовго до вс≥х ≥сторичних струс≥в знайоме йому в≥дчутт¤, що житт¤, принаймн≥ його власне, катастрофа,- в≥дчутт¤ "суц≥льноњ неспроможност≥"). ¬≥н м≥г надовго прибрати з≥ столу своњ зошити, але все одно знав, що щоденника не полишить: "я маю зберегти себе тут, адже т≥льки тут це ≥ вдаЇтьс¤ мен≥". јле, здаЇтьс¤, т≥льки в щоденниках, у в≥льному колаж≥ начерк≥в, фрагмент≥в, по гар¤чих сл≥дах записаних сн≥в, л≥тературних ≥ театральних вражень, що перемежовуютьс¤ г≥ркими роздумами про своЇ сьогоденн¤ ≥ майбутт¤,- лише в книз≥, ¤к≥й н≥коли не призначено було стати книгою, так завершено ≥ в≥рог≥дно вт≥ливс¤ образ афки. ќсь тому, знаючи, ¤к багато значили дл¤ л≥тератури романи й новели, усе-таки найб≥льш значним текстом афки, напевно, справд≥ варто назвати щоденники, де кожна стор≥нка заповнена чимось необх≥дним ≥ захоплюЇ чи доповнюЇ розпов≥дь про письменника, чиЇ житт¤ теж було витвором, що склав таку важливу опов≥дь в ≥стор≥њ сучасност≥. ƒосить широко в≥домим л≥тературним твором ‘. афки Ї його щоденники, ¤к≥ аж н≥¤к не мали потрапити до рук сторонн≥х читач≥в. јле дол¤ розпор¤дилас¤ так, що вони залишилис¤ по смерт≥ письменника. ≤з ус≥Їњ сукупност≥ щоденник≥в в≥н мало надаЇтьс¤ до прочитанн¤. јле чим незрозум≥л≥ший щоденник афки, тим краще розум≥Їш, що це саме його щоденник. —тривожена думка вирушаЇ до јвстро-”горщини, п≥дданим ¤коњ ≥ був Їврей ‘ранц афка. —ама ц¤ сум≥ш може насторожувати! афка, попри те, що чехи вважали його за н≥мц¤, бо писав в≥н саме ц≥Їю мовою, н≥мц≥ за чеха,- конфл≥ктував з≥ своњм народом. ” цьому найб≥льша трагед≥¤. Ћюдина з вродженими нац≥ональними рисами, з г≥дн≥стю, але без прихистку батьк≥вщини. ¬же друга причина "страшних" кафк≥анських щоденник≥в - с≥м'¤. Ѕатько, ¤кий з рем≥сника с≥м'њ впливовим фабрикантом, змушував сина йти за ним. “ут, в щоденнику, виникаЇ роздвоЇн≥сть у вживанн≥ слова "прац¤". Ќайголовн≥шим афка вважав своЇ письмо. јле любов до батька, страх завдати йому болю (¤к ≥ матер≥, ¤к ≥ кохан≥й д≥вчин≥), спричин¤Ї ще б≥льший траг≥зм. ” першому випадков≥, з батьком, в≥н не може не слухатис¤ поклику кров≥, в ≥ншому - не маЇ права зрадити власне обдаруванн¤, а пот≥м вже завдати б≥ль ћ≥лен≥. ¬се його житт¤ трималос¤ на страшних розривах: з коханими, з р≥дними, з близькими. ≤ в цьому сенс≥ щоденник афки - саме щоденник, бо в≥н ≥нтимний ≥ незрозум≥лий. “ут пр¤мо прочитуЇтьс¤ розмова з тим невидимим, що даЇ йому загадков≥ видива, сни. ¬≥н не сумн≥ваЇтьс¤ у њхн≥й порочност≥. јле ц¤ порочн≥сть спроектована т≥льки на нього, замкнена в самому афц≥. ¬≥н бол≥сно в≥дчуваЇ навколо себе вакуум, порожнечу житт¤. ¬≥н удаЇтьс¤ до титан≥чноњ спроби побудувати власну майстерню, що зак≥нчуЇтьс¤ поразкою. ≤ в≥н сам њњ визнаЇ в запов≥тах, обумовивши, що вс≥ його твори будуть по смерт≥ знищен≥. афка збагнув, що в≥н Ї лише знар¤дд¤м у руках √оспода Ѕога. ѕроте уперто, ¤к той жук, намагавс¤ видр¤патис¤, вил≥зти з людських звичок: на стор≥нках в≥н переказуЇ нудн≥ п'Їси чужих автор≥в, чуж≥ опов≥данн¤, побутов≥ сцени, переплутан≥ разом з його нов≥тн≥ми творами. ¬≥д щоденника, в≥д його стор≥нок часто-густо в≥Ї пустотами, нудними монологами власних бол¤чок. ўе попереду велика б≥йн¤. ѕерша наймасштабн≥ша м'¤сорубка. ѕопереду справа ƒрейфуса. ™врейство починаЇ виходити на св≥тову арену впевнен≥ше, Їврењ пос≥дають висок≥ чиновницьк≥ пости, але залишаЇтьс¤ нерозв'¤заною проблема "гетто": ¤кщо ти мешкаЇш у христи¤нськ≥й держав≥, ти принаймн≥ повинен розум≥ти, за ¤кими принципами розвиваЇтьс¤ сусп≥льство. ™врей ‘ранц афка намагавс¤ роз≥тнути, ос¤гнути сусп≥льство з чужою дл¤ нього культурою. ¬≥н не був ≥згоЇм у Їврейських родинах, ¤к Ўолом-јлейхем. афка, щоб уникнути прокл¤тт¤, входить у сни, живе снами. —р≥бн≥ велик≥ дзеркала, де ≥нод≥ письменник з жахом бачить пику —атани. …ого ваганн¤ м≥ж в≥рою у Ѕога ≥ суто ужитковою в≥рою в мистецтво. ƒл¤ афки н≥ч - часом солодкий кошмар, в ¤кому в≥н може усам≥тнитис¤; то жах жах≥в: перед письменником порожн≥ аркуш≥ паперу, мука, б≥ль. јле це не муки творчост≥. ÷е радше муки в≥з≥онерства. …ого пророч≥ вид≥нн¤ занадто др≥б'¤зков≥, щоб претендувати на зашморг пророка. "ѕророцтво" афки у тому, що в≥н сконцентровуЇтьс¤ т≥льки на соб≥. ƒивно, що його туманн≥ царства, замки через к≥лька дес¤тк≥в рок≥в обростуть смердючим лахм≥тт¤м тотал≥тарних режим≥в. …ого сумн≥ви, ваганн¤ нагадують ходу св¤щеника перед службою. ќчищенн¤. ќмов≥нн¤. ѕропов≥дь. јле часто афка боњтьс¤ пропов≥дувати - в цьому його перевага, а не помилка, ¤к вважаЇ багато його досл≥дник≥в. …ого писанн¤ - це спогл¤данн¤ меси маленьким Їврейським хлопчиком, ¤кий намагаЇтьс¤ зрозум≥ти, що в тому ≥ншому, христи¤нському, св≥т≥ в≥дбуваЇтьс¤. ѕомер великий австр≥йський письменник у 1924 роц≥. ѕохований в ѕраз≥. “ворч≥сть його й на сьогодн≥ залишаЇтьс¤ актуальною, ц≥кавою ≥ нев≥дкритою уповн≥. ожен читач знаходить у його творах щось своЇ. ¬ажливе, неповторне... "ѕеревт≥ленн¤". јвтор працюЇ над новелою з 6 на 7 грудн¤ 1912 року. –обота багато раз≥в уривалась р≥зними с≥мейними та службовими обставинами. ¬идаЇтьс¤ вона у 1915 роц≥. Ќовела маЇ автоб≥ограф≥чн≥ джерела: √регор згадуЇ про невдале сватанн¤ до касирки лавки капелюшк≥в (‘. Ѕауер носила екстравагантн≥ капелюшки). ” кол≥ л≥тературних джерел твору називають "ћетаморфози" ќв≥д≥¤ та "ƒв≥йник" ƒостоЇвського. ≤м'¤ геро¤ було вз¤те з роману я- ¬ассермана, де д≥Ї √регор «амасса. - ÷е не просто фантастика, це величезна метафора, у ¤к≥й автор п≥дкреслюЇ жахлив≥сть житт¤ маленькоњ людини. ¬се буденне - ≥ в оточенн≥, ≥ у стосунках - призводить до того, що людина починаЇ втрачати своњ людськ≥ риси, перетворюючись на потвору, на комаху. —имвол комахи - символ мертвого, тваринного ≥снуванн¤ звичайноњ с≥роњ людини.
<
по тем≥:
категор≥¤: б≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в / афка ‘ранц
