Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: ћаркес √абр≥ель
√арс≥а ћаркес - це один з найв≥дом≥ших письменник≥в сучасност≥, най¤скрав≥ший представник л≥тератури "маг≥чного реал≥зму". ¬≥н народивс¤ 6 березн¤ 1928 року в пров≥нц≥йному колумб≥йському м≥стечку јракатака поблизу р≥чки ћагдалени. Ѕатько майбутнього письменника був телеграф≥стом, доброю й чуйною людиною. —еред головних чинник≥в та життЇвих обставин, що визначили майбутн≥й св≥тогл¤д та коло творчих ≥нтерес≥в письменника, в≥н згодом п≥дкреслить благод≥йний вплив материних батьк≥в, у родин≥ ¤ких в≥н виховувавс¤ (його бабус¤ “ранк≥л≥на знала безл≥ч неймов≥рних ≥стор≥й ≥ була неперевершеною опов≥дачкою; д≥дусь Ќ≥колас, полковник у в≥дставц≥, ветеран громад¤нськоњ в≥йни 1899-1903 рок≥в - був мужньою ≥ доброзичливою людиною), а також фантастичну атмосферу м≥сцевост≥, де в≥н жив, ≥стор≥¤ та побут ¤коњ були ов≥¤н≥ численними м≥фами та легендами. —мерть д≥да у 1936роц≥ зм≥нила чудесний, часом фантастичний св≥т дитинства √арс≥а ћаркеса: в≥н перењздить з р≥дноњ јракатаки до м≥ста —апак≥ри, де вчитьс¤ в ≥нтернат≥. —аме тут спогади дитинства й туга за р≥дною дом≥вкою спонукають хлопчика вз¤тис¤ за перо - в≥н починаЇ писати. « 1946 року √арс≥а ћаркес - студент юридичного факультету в Ѕогот≥ - столиц≥ олумб≥њ. —анта-‘е-де-Ѕогота (повна назва столиц≥) стаЇ м≥сцем виданн¤ першого друкованого твору письменника: у 1947 роц≥ виходить перше опов≥данн¤, хоча автор ще не маЇ ч≥ткоњ певност≥ щодо майбутньоњ л≥тературноњ кар'Їри. ” 1948 роц≥ у зв'¤зку з≥ складною пол≥тичною с≥туац≥Їю у столиц≥, √арс≥а ћаркес змушений покинути улюблене м≥сто та перењхати до артахени. “ут в≥н ще де¤кий час займаЇтьс¤ юриспруденц≥Їю, але згодом переключаЇтьс¤ на журнал≥стську д≥¤льн≥сть: 1950- 1954 роки - √арс≥а ћаркес - репортер з розд≥лу хрон≥ки. « 1954 року в≥н знов у Ѕогот≥ вже ¤к журнал≥ст. ѕисьменник давно мр≥¤в побувати у ™вроп≥, ≥ його мр≥¤, нарешт≥, зд≥йснюЇтьс¤: ¤к кореспондент газети "≈ль ≈спектадор" √арс≥а ћаркес працюЇ спочатку в –им≥, а п≥зн≥ше перењздить до ѕарижа. ѕерш≥ л≥тературн≥ спроби √арс≥а ћаркеса належать пер≥оду його навчанн¤ в ≥нтернат≥, де в≥н пробуЇ писати в≥рш≥ й опов≥данн¤. ¬друге юнак звертаЇтьс¤ до л≥тератури з середини 40-х рок≥в, поЇднуючи своњ творч≥ пошуки з журнал≥стикою. ¬т≥м, надто серйозно до своњх тод≥шн≥х зан¤ть л≥тературою √арс≥а ћаркес ще не ставивс¤, жартома зазначаючи, що своњ перш≥ опов≥данн¤ написав з метою розв≥¤ти скепсис критика ≥ роман≥ста —аламеа Ѕорди щодо спроможност≥ молодого колумб≥йського покол≥нн¤ висунути з≥ своњх р¤д≥в власних письменник≥в. ѕерш≥ художн≥ публ≥кац≥њ √арс≥а ћаркеса справд≥ не були вдалими. ÷е насамперед стосуЇтьс¤ його пов≥ст≥ "ќпале лист¤" (1951), в ¤к≥й в≥н змалював вигадане м≥стечко ћакондо, що нагадуЇ реальне м≥стечко його дитинства јракатаку. ÷ей тв≥р був знаменний ще й тим, що започаткував одну з пров≥дних тем ус≥Їњ подальшоњ творчост≥ письменника, а саме - тему самотност≥, в≥дчуженост≥ людини у св≥т≥. ѕодальша його письменницька кар'Їра зазнавала ¤к усп≥х≥в, так ≥ тимчасових занепад≥в. ќдне з його опов≥дань 1955 року "якось п≥сл¤ суботи" отримало нац≥ональну прем≥ю олумб≥њ. ѕисьменницька слава приходить до √арс≥а ћаркеса в 1967 роц≥, коли з'¤вл¤Їтьс¤ його роман "—то рок≥в самотност≥", що мав неймов≥рний усп≥х ≥ був поставлений критиками за глибиною ≥дейного задуму ≥ р≥внем художньоњ досконалост≥ в один р¤д ≥з сервантес≥вським "ƒон ≥хотом". ” роман≥, нав≥¤ному б≥ограф≥чними образами дитинства, а також ≥сторичним контекстом житт¤ крањни, змальован≥ ш≥сть покол≥нь роду Ѕуенд≥а - в≥д його заснуванн¤ ≥ до повного виродженн¤. ѕричиною цього виродженн¤ стаЇ замкнут≥сть, ≥зольован≥сть в≥д часу та проблем, ¤кими живуть решта людей, а в б≥льш глибок≥й смислов≥й перспектив≥ роману вимиранн¤ роду Ѕуенд≥а символ≥чно знаменуЇ деградац≥ю, духовний занепад людства, котре все б≥льше ≥ндив≥дуал≥зуЇтьс¤ ≥ усам≥тнюЇтьс¤, втрачаючи ту духовну Їдн≥сть, ту сол≥дарн≥сть, ¤ка виступаЇ основною запорукою виживанн¤ ≥ розвитку. —аме у зв'¤зку з романом √арс≥а ћаркеса "—то рок≥в самотност≥" чи не вперше з'¤вл¤Їтьс¤ й терм≥н "маг≥чний реал≥зм". ўе одна маг≥стральна тема творчост≥ √арс≥а ћаркеса - це проблема влади, њњ ф≥лософського та психолог≥чного обірунтуванн¤ та причин њњ переродженн¤ в некеровану законами ≥ мораллю деспотичну тиран≥ю. ÷¤ тема проходить через багато твор≥в письменника, з ¤ких у першу чергу сл≥д назвати зб≥рку "Ќезвичайна ≥ сумна ≥стор≥¤ про дов≥рливу ≈рендиру та њњ жорстоку бабцю" (1972), роман "√енерал у лаб≥ринт≥" (1989) ≥ особливо головний, за визначенн¤м самого письменника, роман "ќс≥нь патр≥арха" (1975). ¬идатний внесок письменника в розвиток латиноамериканськоњ л≥тератури XX стол≥тт¤ був в≥дзначений у 1982 роц≥ Ќобел≥вською прем≥Їю: "«а романи та опов≥данн¤, в ¤ких фантаз≥¤ та реальн≥сть, поЇднуючись, в≥дображають житт¤ ≥ конфл≥кти цього континенту". ќсновними стильовими рисами твор≥в √арс≥а ћаркеса Ї взаЇмопроникненн¤ елемент≥в реальност≥ та фантастики, поЇднанн¤ ф≥лософських здобутк≥в сучасноњ латиноамериканськоњ культури з мотивами та образами ≥нд≥анськоњ, негрит¤нськоњ та ≥спанськоњ м≥фолог≥њ, експресивний метафоризм, т¤ж≥нн¤ до символ≥чних узагальнень та притчевоњ манери опов≥д≥, лакон≥зм та "снайперська точн≥сть мовленн¤". "—тариган ≥з крилами" ’то може однозначно розр≥знити, де зак≥нчуЇтьс¤ абсурд реальност≥, а де починаЇтьс¤ фантаз≥¤ будь-¤кого письменника? « одного боку, житт¤ таке р≥зноман≥тне, що в ньому трапл¤ютьс¤ дивовижн≥ зб≥ги обставин чи просто ситуац≥њ, що не вкладаютьс¤ у звичн≥ рамки, а з ≥ншого - х≥ба св≥дом≥ письменники-реал≥сти завжди дотримувалис¤ лише факт≥в? ’удожнЇ слово тим ≥ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д документа, що воно завжди т¤ж≥Ї до певного узагальненн¤, реал≥стичн≥ твори можуть м≥стити в соб≥ ≥ символ≥чний зм≥ст, але це ще запитанн¤, що саме вважаЇ реальн≥стю митець. ƒл¤ атењста Ѕог - вигадка, дл¤ в≥руючого - частина д≥йсност≥. р≥м того, не сл≥д плутати реал≥зм зображуваного факту з реал≥змом ≥дењ: вони часто-густо не зб≥гаютьс¤. —тов≥дсотково символ≥чн≥ твори можуть напрочуд влучно в≥добразити реальн≥ тенденц≥њ та сутн≥сть ¤вищ або навпаки: зовн≥ реал≥стичн≥ можуть ви¤витис¤ в≥двертою брехнею. "я реал≥ст,- казав про себе √абр≥ель √арс≥а ћаркес,- бо в≥рю, що в Ћатинськ≥й јмериц≥ все можливе, все реальне... ≥ вважаю, що завданн¤ письменника пол¤гаЇ в тому, щоб домогтис¤ в≥дпов≥дност≥ м≥ж л≥тературою та д≥йсн≥стю". ’оча ц≥ слова стосуютьс¤ роману "—то рок≥в самотност≥", вони Ї справедливими дл¤ ус≥Їњ творчост≥ цього письменника, стиль ¤кого був названий "маг≥чною л≥тературою". –еал≥зм ћаркеса - у внутр≥шн≥й правдивост≥. ј от щодо фантастичного компонента... раще розгл¤нути це на конкретному приклад≥. ожна в≥руюча людина впевнена в ≥снуванн≥ ¤нгол≥в. ѕринаймн≥ теоретично. „ому б ¤нголу не зав≥тати на землю? ” Ѕ≥бл≥њ ми неодноразово чули про так≥ випадки. “о фантастична ц¤ ≥стор≥¤, чи н≥? ÷е важко стверджувати однозначно. ј те, що в≥дбуваЇтьс¤ в опов≥данн≥ "—тариган ≥з крилами" навколо ц≥Їњ надзвичайноњ, але не такоњ вже фантастичноњ дл¤ в≥руючих под≥њ - ц≥лком реальне. як сучасна людина реагуватиме на диво? Ѕезперечно, саме так, ¤к це робили люди, ¤к≥ побачили цього старигана з крилами: хтось бачить лише видовище, таке саме, ¤к ж≥нка, ¤ка перетворилас¤ на павука, хтось не в≥рить своњм очам, хоча н≥би й не дивуЇтьс¤ ≥ шукаЇ в≥дпов≥дних по¤снень, а в ц≥лому диво ви¤вл¤Їтьс¤ чимось зайвим у буденному житт≥. ј тепер згадаЇмо де¤к≥ б≥бл≥йн≥ сюжети. ƒалеко не завжди ¤нголи та св¤т≥ з'¤вл¤лис¤ перед оч≥ люд¤м у небесному с¤йв≥. Ќавпаки, перев≥р¤ючи моральний, духовний стан людей, вони набували часом б≥льш ан≥ж скромного вигл¤ду. јле ставленн¤ людей до них вир≥шувало подальшу долю ц≥лих м≥ст ≥ нав≥ть народ≥в: хтось отримував нагороду, хтось - покаранн¤. ѕеред знищенн¤м —одому ≥ √оморри, наприклад, теж мала м≥сце под≥бна перев≥рка. —тарий ≥ нем≥чний ¤нгол н≥чого не даруЇ, н≥кого не караЇ ≥ нав≥ть н≥чого не пророкуЇ. ј може, й пророкуЇ, але н≥хто не розум≥Ї його мови - х≥ба не символ≥чний момент? Ќав≥ть св¤щеник не бажаЇ визнавати в ¤нгол≥ ¤нгола (хоч ≥ не заперечуЇ в≥дверто таку можлив≥сть). ¬≥н лише застер≥гаЇ не посп≥шати з висновками тих, хто й так особливо не посп≥шаЇ, бо "¤кщо крила не можуть слугувати головною ознакою р≥зниц≥ м≥ж ¤струбом ≥ аеропланом, то ще менше з цього можна розп≥знати ¤нгола", або, мовл¤в, у його вигл¤д≥ недостатньо г≥дност≥. ѕри цьому в≥н насправд≥ просто не бажаЇ брати на себе в≥дпов≥дальн≥сть за визнанн¤ дива дивом, а шле листи до вищоњ ≥нстанц≥њ, де також починають ухил¤тис¤ в≥д остаточноњ в≥дпов≥д≥, пишуть в≥дписки з додатковими запитанн¤ми - ≥ це триваЇ аж до зникненн¤ самого ¤нгола. ј ¤к ставл¤тьс¤ до дива - ¤нгола - звичайн≥ люди? ѕелайо тримаЇ його в курнику; коли (за допомогою ¤нгола) одужуЇ його дитина, в≥н готовий в≥дпустити "старигана з крилами", але ц≥кав≥сть сус≥д≥в та родич≥в ви¤вл¤Їтьс¤ сильн≥шою за диво: в≥н забуваЇ про кращ≥ нам≥ри й торгуЇ видовищем. ќтже, ¤нгол, щось небесне, духовне за визначенн¤м, стаЇ засобом отриманн¤ грошей, а коли вистава набридаЇ, ≥ корист≥ з ¤нгола вже нема, останн≥й уже просто дратуЇ випадкових господар≥в. Ќав≥ть вд¤чност≥ вони не в≥дчувають, хоча значно пол≥пшили своЇ матер≥альне становище: "Ќа з≥бран≥ грош≥ вони збудували великий двоповерховий будинок, з балконами та садом, зробили скр≥зь висок≥ пороги, щоб взимку до будинку не проникали краби, а в≥кна забрали зал≥зними реш≥тками, щоб не проникали ¤нголи". ѓм не потр≥бне диво. ѕриземлен≥сть св≥тосприйн¤тт¤ не дозвол¤Ї њм нав≥ть зрозум≥ти незвичайн≥сть того, що в≥дбуваЇтьс¤. "янгол був Їдиним, хто не брав участ≥ в под≥¤х, ¤ким був причиною" - пише ћаркес. якщо мотивац≥њ ус≥х людей, ¤к≥ бачили ¤нгола, зрозум≥л≥, то саме його безд≥¤льн≥сть може здатис¤ дивною. јле у цьому ховаЇтьс¤ головний ф≥лософсько-етичний сенс опов≥данн¤, що стаЇ зрозум≥лим, ¤кщо спробувати знайти по¤сненн¤ ц≥й безд≥¤льност≥. Ћюди навколо ¤нгола наст≥льки поринули у буденн≥сть, що нав≥ть не заслуговують на покаранн¤ (про нагороду взагал≥ не йдетьс¤). Ќе лише посланц¤ вищих сил, а нав≥ть живу ≥стоту, р≥вну соб≥, не бачать вони в ¤нгол≥, але робл¤ть це швидше через душевну обмежен≥сть, н≥ж в≥д злоњ вол≥, ¤коњ теж нема. ¬они не розум≥ють, що робл¤ть - ≥ ¤нгол просто летить в≥д них, позбавл¤Ї в≥д дива своЇњ присутност≥, бо вони не варт≥ цього дива. ј разом з ним ≥де в≥д людей щось чар≥вне й важливе, що вони не розп≥знали ≥ не збагнули. ’≥ба це не реальн≥сть нашоњ сучасност≥? ћоже, варто замислитись, ск≥льки важливого дл¤ душ≥ ми втрачаЇмо, нав≥ть не пом≥чаючи, що диво було поруч ≥ що взагал≥ було диво.
по тем≥:
категор≥¤: б≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в / √абр≥ель ћаркес
