Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: јполл≥нер √≥йом
Ќа початку XX стол≥тт¤ французька поез≥¤ почала розширювати коло своњх художн≥х пошук≥в. √≥йом јполл≥нер, ¤к у фокус≥, з≥брав художн≥ ≥мпульси, що йшли з минулого, ≥ багато в чому визначив розвиток французькоњ поез≥њ на дес¤тир≥чч¤ вперед. —правжнЇ ≥м'¤ поета - ¬≥льгельм јпол≥нар≥й островицький. Ќародивс¤ в≥н у –им≥ в 1880 роц≥, його р≥дними мовами були польська та ≥тал≥йська, а французьку в≥н опанував у монастирських школах на п≥вдн≥ ‘ранц≥њ. “ворч≥сть јполл≥нера спиралас¤ на традиц≥њ французького фольклору, поез≥ю ‘. ¬≥йона та л≥рику доби ¬≥дродженн¤. ѕоет був прихильником творчост≥ французьких романтик≥в, а також поет≥в меж≥ стол≥ть - ѕ. ¬ерлена, ј. –ембо, —. ћалларме. “ворчий дебют √. јполл≥нера в≥дбувс¤ на початку стол≥тт¤. …ого перш≥, довол≥ традиц≥йн≥ поетичн≥ спроби ("–ейнськ≥ в≥рш≥") були нав≥¤н≥ любовними захопленн¤ми п≥д час мандр≥вки Ќ≥меччиною в 1901 -1902 роках. «в'¤зок ≥з романтичною ≥ символ≥стською традиц≥Їю тут посилюЇтьс¤ глибоким емоц≥йним сприйн¤тт¤м н≥мецького фольклору й образ≥в романтичноњ поез≥њ, засвоЇнн¤м тем ≥ ритм≥в н≥мецькоњ народноњ п≥сн≥ ("ƒзвони", "Ќ≥ч на –ейн≥").
¬≥дчуваютьс¤ у творчост≥ јполл≥нера й слов'¤нськ≥ джерела, ¤ким поет завжди надавав великого значенн¤. ¬икористовуючи образ Ћорелењ, створений , Ѕрентано ≥ п≥дхоплений ≥ншими н≥мецькими романтиками, в тому числ≥ √. √ейне, поет посилюЇ його виразн≥сть, драматизуЇ в≥рш, надаЇ йому динам≥зму. Ќадал≥ традиц≥йн≥сть все б≥льше вит≥сн¤Їтьс¤ поетичними новац≥¤ми: конкретн≥стю безпосереднього вираженн¤, прозањзац≥Їю в≥рша, розмовним ритмом, в≥дсутн≥стю розд≥лових знак≥в. јполл≥нер досконало опановуЇ верл≥бр (в≥льний в≥рш) - систему в≥ршуванн¤, що з'¤вилас¤ у французьк≥й поез≥њ наприк≥нц≥ XIX стол≥тт¤. ¬ерл≥бр позбавлений звичних ознак поетичного твору: рими, суворого ритму та под≥лу на строфи. ƒл¤ верл≥бру характерн≥ р¤дки р≥зноњ довжини, р≥зн≥ дво- ≥ трискладов≥ стопи; ритм може мати перебоњ. ≤м'¤ јполл≥нера досл≥дники пов'¤зують ≥з куб≥змом у л≥тератур≥, ≥нод≥ поЇднуючи це ¤вище з л≥тературним футуризмом ≥ називаючи кубофутуризмом. ” творчост≥ јполл≥нера ви¤вилис¤ властив≥ куб≥змов≥ особливост≥, ≥, перш за все, симультан≥зм (в≥д фр. simultaine - "одночасний") - схильн≥сть до одночасного зображенн¤ в одн≥й площин≥ р≥знор≥дних об'Їкт≥в, в≥ддалених, не пов'¤заних м≥ж собою образ≥в, мотив≥в, переживань ≥ вражень. Ќасл≥дуючи поет≥в к≥нц¤ минулого стол≥тт¤, јполл≥нер вважав, що маг≥стральний шл¤х розвитку призводить до створенн¤ синтезу мистецтв - музики, живопису та л≥тератури. ƒо своЇњ першоњ великоњ поетичноњ зб≥рки "јлкогол≥. ¬≥рш≥ 1898-1913 pp." (1913) јполл≥нер включив в≥рш≥, створен≥ в р≥зн≥ часи, у тому числ≥ "рейнськ≥". ¬≥льн≥ в≥рш≥ тут сто¤ть пор¤д ≥з в≥ршами з традиц≥йними розм≥рами. Ќа час виданн¤ зб≥рки јполл≥нер зовс≥м в≥дмовивс¤ в≥д пунктуац≥њ ¤к засобу регулюванн¤ ритму в≥рша. ѕоет вважав, що читач маЇ сам в≥дчути ритм, емоц≥йну виразн≥сть в≥рша й створити його синтаксичний та ≥нтонац≥йний малюнок. —початку јполл≥нер хот≥в назвати зб≥рку "¬ода житт¤". јле зм≥на назви на "јлкогол≥" робила поета немовби спадкоЇмцем теми сп'¤н≥нн¤, розвинутоњ Ў. Ѕодлером ≥ ј. –ембо. ” контекст≥ поез≥њ јполл≥нера алкоголь поЇднуЇтьс¤ з вогнем ≥ прометењвським началом ("≤ житт¤ наче спирт полум'¤ний ти п'Їш"). Ќайвизначн≥шими у зб≥рц≥ Ї в≥рш≥ "«она", "ћ≥ст ћ≥рабо", " ортеж", "ћандр≥вник". Ћ≥ричн≥сть у них поЇднуЇтьс¤ ≥з прагненн¤м до сюжетност≥, до широкого охопленн¤ сучасних проблем, багатства тем. «б≥рка в≥дкриваЇтьс¤ в≥ршем "«она" (1912), вз≥рцем аполл≥нер≥вського "нового л≥ризму". ” французьк≥й мов≥ слово "зона" маЇ додаткове значенн¤ - так звутьс¤ м≥ськ≥ околиц≥, ¤к≥ к≥льцем оточують центральну частину ѕарижа. ѕаризька "зона" виступаЇ ¤к ут≥ленн¤ нового ≥ндустр≥ального м≥ста, нового житт¤ взагал≥. —воњ почутт¤ ≥ переживанн¤ јполл≥нер змальовуЇ на тл≥ панорами сусп≥льного житт¤ сучасноњ ™вропи. "«она" написана ¤к в≥льний, ≥нод≥ ≥рон≥чний д≥алог поета з самим собою; сюди ж умонтован≥, н≥би кадри к≥нохрон≥ки, найважлив≥ш≥ под≥њ його житт¤. ѕоетична свобода реал≥зуЇтьс¤ у в≥рш≥ ¤к на р≥вн≥ зм≥сту - поет кидаЇ виклик старому св≥тов≥, ≥деалам минулого, так ≥ на р≥вн≥ форми - в≥н виражаЇ себе в абсолютно в≥льному в≥рш≥: "—таровина набридла нам безмежно / “и чуЇш бекають мости пастушко ≈йфелева вежо / ” печ≥нках сид¤ть антична √рец≥¤ ≥ –им /јвтомоб≥ль ≥ той здаЇтьс¤ тут застарим" ("«она"). «даЇтьс¤, що поет пише на ходу, п≥д час прогул¤нки, ≥ його творча лаборатор≥¤ - на м≥ських вулиц¤х. Ќезграбний, дисгармон≥йний, "некрасивий" в≥рш не можна в≥днести до певного жанру. ¬≥н написаний п≥д враженн¤м невдалого коханн¤ ≥ ¤вл¤Ї собою спов≥дь, в≥дверту картину стражданн¤ ≥ самотност≥. ¬т≥м, автор, н≥би спостер≥гаючи за собою ззовн≥, бачить вже геро¤ еп≥чного, стежить за його вчинками, за його рухом. Ћ≥ричне "¤" перетворюЇтьс¤ на "ти". ¬ основ≥ композиц≥њ "«они" - принцип симультан≥зму. ” суц≥льному потоц≥, ц≥Їњ мит≥, на ц≥й стор≥нц≥ виникають под≥њ, що в≥дбувалис¤ в р≥зний час ≥ в р≥зних м≥сц¤х. ƒл¤ јполл≥нера така концентрац≥¤ часу та простору - спос≥б створенн¤ широкоњ панорами м≥ста ≥ ¬сесв≥ту. ѕоет збираЇ на своЇму шл¤ху вс≥ прикмети новоњ реальност≥: автомоб≥л≥, л≥таки, рекламу ≥, звичайно, ≈йфелеву вежу - цей символ техн≥чного прогресу, ≥ водночас п≥дкреслюЇ фрагментарн≥сть поетичноњ опов≥д≥: "“и йдеш по ѕарижу", "ј ось ти в зањзд≥ на околиц≥ ѕраги...", "ќсь ти вже в ћарсел≥...", "ќсь ти в јмстердам≥..." - саме так до в≥рша ввод¤тьс¤ р≥зн≥ "еп≥зоди". –≥зк≥ просторов≥ стрибки, з≥ставленн¤ звичайно нез≥ставлюваних ¤вищ - все це створюЇ ефект, близький до тих, ¤кими незабаром уславл¤тьс¤ сюрреал≥сти. ѕ≥днесене й приземлене, поетичне та прозањчне опин¤ютьс¤ пор¤д, в одн≥й площин≥. ѕоступово складаЇтьс¤ естетична програма того мистецтва, ¤ке јполл≥нер визначив терм≥ном "сюрреал≥зм" (буквально - "над-реал≥зм"). ”перше це слово прозвучало у травн≥ 1917 року. Ћ≥тературна теч≥¤, ¤ка в подальшому перебере на себе цю назву, сповнила його вже ≥ншим зм≥стом. ƒл¤ јполл≥нера ж "сюрреал≥зм" - передус≥м, спос≥б п≥знанн¤ реальност≥, а не маренн¤ чи сон, причому п≥знанн¤ б≥льш глибокого, н≥ж даЇ змогу просте в≥дтворенн¤ житт¤. ўо ж ≥з ц≥Їњ програми було вт≥лено самим поетом? Ќасамперед, у його поез≥њ в≥дчутна така ж потужна ¤к ≥ в ман≥фестах, впевнен≥сть, що людство - на пороз≥ новоњ ери: "≤де доба нов≥тн≥х маг≥й /≤ скоро скоро ми побачим / ћ≥льйони див м≥ль¤рди чуд / як≥ й не снились м≥фотворц¤м / —тарих вигадливих в≥к≥в. " Ћ≥ричний епос јполл≥нера природно передаЇтьс¤ за допомогою в≥льного в≥рша: цього вимагаЇ й фрагментарн≥сть обраних деталей, ≥ перенесенн¤ уваги з окремих момент≥в особистоњ дол≥ на под≥њ всесв≥тнього значенн¤. ћогутн≥й поступ ≥стор≥њ, надзвичайна велич ≥ р≥зноман≥тн≥сть под≥й цього стол≥тт¤ - в≥йн, революц≥й, техн≥чних переворот≥в - усе це стаЇ об'Їктом поез≥њ ≥, у свою чергу, вимагаЇ особливоњ форми зображенн¤, такоњ ж багатоман≥тноњ. ” таких творах, ¤к "«она" "¬андем'Їр", "™", " ортеж", "ћузика ≥з —ен-ћерр≥", "ћандр≥вник" знайден≥ д≥йсно нов≥ еп≥чн≥ р≥шенн¤, коли з простого, "нањвного" перел≥ку "того, що Ї" ("Ї ворожий п≥дводний човен... Ї тис¤ча ¤линок навкруги обчухраних оск≥лл¤м... Ї там ≥ с¤м окрем≥ хрести... Ї довг≥ гнучк≥ руки моЇњ коханоњ... Ї чорнильниц¤ зроблена мною з г≥льзи...") народжуЇтьс¤ об'Їмна картина людськоњ дол≥. ѕ≥зн≥ше аполл≥нер≥вський принцип поЇднанн¤ "миттЇвих спалах≥в" д≥йсност≥ оберуть Ћ. јрагон ≥ ѕ. ≈люар, ё. “ув≥м ≥ ѕ. Ќеруда. јле јполл≥нер схильний не лише до еп≥чного погл¤ду на д≥йсн≥сть, в≥н - один ≥з най¤скрав≥ших, найвишукан≥ших л≥рик≥в XX стол≥тт¤. "–ейнська ос≥нь" (1901), "ƒзвони" (1902), "Ћореле¤" (1904), "÷иганка" (1907), "ћ≥ст ћ≥рабо" (1912), "ћар≥¤" (1912), "ќтел≥" (1913), "якби мо¤ влада" (1916), цикл "∆итт¤ присв¤тити коханню" (1917) написан≥ зовс≥м по-≥ншому, н≥ж "«она" чи " ортеж". ≈лег≥йна просв≥тлен≥сть, замислена ф≥лософ≥чн≥сть, св≥ж≥сть безпосереднього почутт¤, музичн≥сть - так поет продовжуЇ багату традиц≥ю французькоњ л≥рики й додаЇ до нењ нових барв: "ѕ≥д мостом ћ≥рабо струмуЇ —ена / “ак ≥ любов / Ѕ≥жить у тебе ≥ в мене / ∆урба ≥ вт≥ха крутн¤ва шалена" ("ћ≥ст ћ≥рабо"). ” 1914 роц≥ почалас¤ ѕерша св≥това в≥йна. јполл≥нер вирушив на фронт добровольцем, воював р¤довим в артилер≥њ, пот≥м лейтенантом у п≥хотн≥й частин≥. ƒруга велика поетична зб≥рка, видана јполл≥нером за житт¤, д≥стала назву " ал≥грами".
¬≥рш≥ миру ≥ в≥йни (1913-1916)" ≥ вийшла друком 1918 року. «б≥рка присв¤чена пам'¤т≥ друга-поета, л≥тератора –ене ƒал≥за, вбитого на фронт≥ 1917 року. " ал≥грами" складаютьс¤ з шести розд≥л≥в ≥ м≥ст¤ть 84 поез≥њ. –озд≥ливши книгу на ш≥сть частин за хронолог≥чним принципом, јполл≥нер н≥би п≥дкреслив, що " ал≥грами" - л≥ричний л≥топис епохи. ѕосл≥довн≥сть в≥рш≥в створюЇ щось схоже на проходженн¤ к≥л пекла, ¤ке завершуЇтьс¤ коротким оптим≥стичним апофеозом з к≥лькох звернених у майбутнЇ в≥рш≥в 1917-1918 рок≥в. ¬≥рш≥, що ув≥йшли до зб≥рки,- зразок аполл≥нер≥вського поетичного експерименту: частина в≥рш≥в видрукована у вигл¤д≥ "л≥ричних ≥деограм" чи "кал≥грам", тобто таким чином, щоб њх текст утворював граф≥чний малюнок. —воњ перш≥ ≥деограми јполл≥нер створив навесн≥ - вл≥тку 1914 року. “ак≥ "малюнки" по-своЇму висловлювали аполл≥нер≥вську потребу в синтез≥ словесного та граф≥чного образ≥в. —ловесний образ постаЇ на стор≥нц≥ в простор≥, поЇднуючи "намальоване" словами з пропусками, з порожнечею, тобто з певним звучанн¤м тексту. јполл≥нер не перший використав цю форму в≥рша. ¬≥дом≥ ≥деограми, що належать ще до IV стол≥тт¤ до н.е., трапл¤ютьс¤ вони ≥ в "√аргантюа ≥ ѕантагрюел≥" ‘. –абле. ” 1889 роц≥ ј. Ѕургард написав в≥рш у форм≥ ≈йфелевоњ веж≥: у ньому було 300 р¤дк≥в, причому довжина кожного в≥дпов≥дала контуру малюнка. Ќоваторство јполл≥нера - не у винах≥дливост≥ запропонованих малюнк≥в - вони нескладн≥: сонце, мандол≥на, смужка диму, голуб, фонтан, черевик, а у прагненн≥ залишитис¤ л≥ричним поетом ≥ в експериментальн≥й форм≥. —початку јполл≥нер спробував поЇднати тему в≥йни з мотивами коханн¤ (цикл "¬≥рш≥ до Ћу", численн≥ посланн¤ до ћадлени). Ќањвна в≥ра закоханого в те, що "в ≥м'¤ нашого щаст¤ схопилис¤ арм≥њ", тому й "гранати схож≥ на зор≥", поступово вит≥сн¤Їтьс¤ розум≥нн¤м трагед≥њ, почутт¤м сп≥льност≥ з нею, своЇњ в≥дпов≥дальност≥. ѕоет вражений розмахом б≥йн≥: "’то б м≥г подумати що так розцв≥те людожерство / ўо треба ст≥льки вогню щоб засмажить м'¤сиво людське...". ƒо зб≥рки " ал≥грами" ув≥йшло багато фронтових в≥рш≥в, ¤к≥ протестували проти в≥йни, викривали њњ криваву абсурдн≥сть. ” в≥ршах цього циклу јполл≥нер ви¤вл¤Ї певну стриман≥сть, уникаЇ пр¤мого вираженн¤ жалю - приховане стражданн¤ ще б≥льше вражаЇ. ” поез≥њ "«ар≥зана голубка й водограй" јполл≥нер використав можливост≥ ≥деограми дл¤ створенн¤ антивоЇнного в≥рша-плаката. –озташувавши л≥тери р≥зного розм≥ру р¤дками, що розход¤тьс¤ в р≥зних напр¤мках, поет створив малюнок голубки над струмен¤ми фонтана. ÷ей образ Ї символом в≥чного плачу по тих, ¤к≥ загинули в ѕерш≥й св≥тов≥й в≥йн≥ ("ƒуша ¤тритьс¤ з непокою / ≤ водограй рида з≥ мною"). ќдночасно фонтан символ≥зуЇ потоки кров≥, що ллЇтьс¤ на в≥йн≥. «ар≥зана горлиц¤ јполл≥нера стала прототипом голубки ѕ≥кассо, ¤кий через сорок рок≥в п≥дхопив ≥дею поета, створивши образ, що символ≥зуЇ мир в очах сучасного людства. ¬≥дбиваючи антилюд¤ну реальн≥сть в≥йни, пережиту ним у транше¤х ≥ на пол¤х битв, јполл≥нер протиставл¤Ї њй незнищенн≥ гуман≥стичн≥ ц≥нност≥, передус≥м - коханн¤. " ал≥грами" Ї майже останн≥м ступенем вив≥льненн¤ в≥рша, експериментом, ¤кий виходить нав≥ть за меж≥ верл≥бру. ” зб≥рц≥ багато прозањзованих "в≥рш≥в-прогул¤нок", "в≥рш≥в-розмов", ¤к≥ ≥нколи б≥льше схож≥ на склад буд≥вельних матер≥ал≥в, н≥ж на побудовану споруду. ѕоет намагавс¤ майже безпосередньо передати миттЇв≥ враженн¤, розмови. “ак, у в≥рш≥ "¬ понед≥лок на вулиц≥ р≥ст≥н" ми чуЇмо характерн≥ дл¤ паризькоњ вулиц≥ уривки розмов. «овн≥ це походить на звичайний магн≥тофонний запис. јле в јполл≥нера ц≥ наближен≥ до побутовоњ прози уривки вписан≥ в ≥нтенсивний л≥ричний контекст. —татт¤ јполл≥нера "Ќовий дух ≥ поети" (1918) прозвучала ¤к ман≥фест нового покол≥нн¤ поет≥в. ” н≥й поет обстоював широке охопленн¤ сучасноњ д≥йсност≥ та висував положенн¤ про "новий реал≥зм" у поез≥њ. јполл≥нер ставив п≥д сумн≥в необх≥дн≥сть "писати прозою чи писати в≥ршами", дотримуючись при цьому правил граматики чи норм в≥ршуванн¤. Ќав≥ть в≥льний в≥рш видававс¤ йому лише першим поштовхом до свободи мистецтва. ÷¤ свобода, вважав поет, дос¤гаЇтьс¤ лише створенн¤м "в≥зуальноњ л≥рики" шл¤хом складного синтезу. ћ≥ж ≥ншим јполл≥нер вказував на в≥дкритт¤ науки ≥ техн≥ки, на "нову мову" к≥но й звукозапису ¤к на засоби оновленн¤ поетичноњ мови. ÷им есе-ман≥фестом завершивс¤ недовгий творчий шл¤х √≥йома јполл≥нера - най¤скрав≥шого французького поета початку XX стол≥тт¤. ѕроцес його поетичного становленн¤, набутт¤ життЇвоњ ф≥лософ≥њ був перерваний раптовою смертю - поет так ≥ не вил≥кувавс¤ п≥сл¤ т¤жкого пораненн¤ в голову ≥ помер 1918 року. √. јполл≥нер см≥ливо прокладав шл¤х тогочасн≥й поез≥њ в XX стол≥тт¤. —л≥дом за романтиками, а також Ў. Ѕодлером, ¬. ¬≥тменом, ј. –ембо, ≈. ¬ерхарном. √. јполл≥нер зробив можливим художнЇ освоЇнн¤ нових "непоетичних" галузей житт¤ людини ≥ сусп≥льства. —аме в≥н ув≥в у сферу л≥рики "прозу житт¤" ≥ дав могутн≥й поштовх розвитку л≥ричного епосу в новому стол≥тт≥.
по тем≥:
категор≥¤: б≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в / √≥йом јполл≥нер
