”крањнськ≥ народн≥ байки
Ѕайка - невеликий алегоричний еп≥чний тв≥р повчального зм≥сту, геро¤ми ¤кого виступають зв≥р≥, люди, рослини чи предмети. ÷ей л≥тературний жанр добре прислуживс¤ в алегоричному освоЇнн≥ культурно-побутовоњ й етичноњ практики людей в р≥зн≥ пер≥оди розвитку сусп≥льства. ¬иразн≥ художн≥ образи байки, тонка психолог≥¤ характер≥в, незвичайн≥ ситуац≥њ, р≥зноман≥тн≥ художн≥ детал≥ епосу байки завжди самобутн≥ й ≥сторично конкретн≥. ¬они у специф≥чн≥й л≥тературн≥й форм≥ передають життЇв≥ позиц≥њ, уподобанн¤, переконанн¤, нам≥ри й над≥њ певного народу в певний пер≥од його ≥стор≥њ.
Ќародна байка пройшла складний шл¤х розвитку в≥д морал≥стичних алегор≥й у пер≥од њњ зародженн¤ до соц≥ально насиченоњ сатири. ѕроте, при вс≥й розмањтост≥ њњ видозм≥н, викликаних ≥сторичними умовами та вимогами, вона зберегла р¤д сталих специф≥чних рис, структурних ознак. Ќа початку твору ≥нод≥ буваЇ вступ, ¤кий готуЇ читача до подальшого викладу под≥й. ” к≥нц≥ байки, ¤к правило, даЇтьс¤ коротке резюме, що розкриваЇ њњ основний задум ≥ називаЇтьс¤ Ђмораллюї, ¤ка викладаЇтьс¤ у форм≥ порад, побажань, попереджень.
як ≥ близьк≥ до них жанри легенд ≥ казок про тварин, байки з'¤вилис¤ ще задовго до виникненн¤ письменност≥. «в≥дси - сп≥льн≥сть образ≥в, мотив≥в, сюжет≥в, њхн¤ багатовар≥антн≥сть. ¬итоки Ђзв≥риного епосуї фольклористи в≥днос¤ть до стад≥њ перв≥сноњ рел≥г≥њ, коли фантастичн≥ в≥руванн¤ виникали на основ≥ забобонного схил¤нн¤ перв≥сноњ людини перед ≥ншими живими ≥стотами, обожнюванн¤ њх мовбито охоронц≥в, могутн≥х захисник≥в та покровител≥в роду. ¬≥ков≥ спостереженн¤ людей над житт¤м ≥ повед≥нкою тварин викликали в них бажанн¤ по¤снити вс≥ незрозум≥л≥ њм законом≥рност≥ навколишнього св≥ту, ту загальну гармон≥ю, ¤ка склалас¤ у жив≥й природ≥, збагнути лог≥ку повед≥нки зв≥р≥в, ¤ка здавалас¤ розумною, доц≥льною, а насправд≥ була насл≥дком д≥њ закон≥в природного в≥дбору. “ак склавс¤ культ тварин у людськ≥й у¤в≥.
ѕ≥зн≥ше, коли Ђзв≥риний епосї почав записуватис¤, образ тварини втратив своЇ перв≥сне значенн¤ ≥ фактично став сприйматис¤ ¤к алегоричне зображенн¤ людини. ѕри творенн≥ народних байок в≥дбиралис¤ риси повед≥нки людей, характерн≥ дл¤ них прот¤гом багатьох в≥к≥в, ≥ в розпов≥д¤х переносились на тваринний св≥т. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших жанр≥в Ђзв≥риного епосуї, в основу байки закладалас¤ ¤вна вигадка, ¤ка була ц≥кава своњм прозорим нат¤ком на ¤кесь конкретне життЇве ¤вище ≥ захоплювала алегоричн≥стю. ¬игадка була не т≥льки розвагою, а й, передус≥м, ставила дидактичну, повчальну мету.
’арактерною особлив≥стю народних байок були ≥ залишаютьс¤ гумор ≥ сатира. ¬ них висм≥юютьс¤ негативн≥ вчинки чи риси характеру зв≥р≥в (маЇтьс¤ на уваз≥ людей) - хитрощ≥, л≥нощ≥, бо¤гузтво, ненаситн≥сть, нещир≥сть, улеслив≥сть тощо. ћораль, ¤к правило, несе в соб≥ пораду чи побажанн¤, ¤к позбуватис¤ цих вад.
¬ украњнських народних байках зад≥¤н≥ майже вс≥ дик≥ та св≥йськ≥ тварини. ¬ епос≥ сх≥дних слов'¤н дуже поширений образ вовка. —початку в≥н вважавс¤ св¤щенною твариною, бо був найб≥льш небезпечним. ѕ≥зн≥ше його зображають ¤к нерозумного ненаситного хижака-невдаху. …ого обдурюЇ ≥ лисиц¤, ≥ собака, ≥ к≥нь, ≥, звичайно, людина. “акий перех≥д в≥д обожнюванн¤ до висм≥юванн¤ в≥дбувс¤ в процес≥ п≥знанн¤ св≥ту, розвитку людства, переходу в≥д ¤зичництва до христи¤нства. Ќов≥ часи вимагали нових героњв. ѕ≥д час козаччини активно ввод¤тьс¤ в байки образи св≥йських тварин. ¬они над≥л¤ютьс¤ рисами доброти, безстрашност≥, працьовитост≥, справедливост≥.
Ќародн≥ байки характером осмисленн¤ ≥ узагальненн¤ життЇвих факт≥в ≥ ¤вищ, художньою манерою њх в≥дображенн¤, системою образ≥в перегукуютьс¤ з л≥тературними байками, ¤к≥ стали њхн≥ми г≥дними посл≥довниками, сповнившись новими реал≥¤ми.
"Ѕ≥бл≥отека школ¤ра" пропонуЇ ¬ам ознайомитись з наступними украњнськими народними байками:
|
|
|
категор≥¤: усна народна творч≥сть / народн≥ байки
