ƒавн≥ ≥гри украњнц≥в
–ан≥ш, ¤к зрештою ще й нин≥ в народ≥, вживалис¤ й ≥накш≥ назви, сперт≥ на чесько-польських ≥ н≥мецьких зразках: колода (зах.-укр. штос карт з н≥м. Stoss "купа"), ¤ку перекладають або зн≥мають, м≥шають, роздають; одну масть висв≥тлюють (в≥д того комусь може карта св≥тити "йти, везти"), картою виход¤ть, ≥нш≥ з колоди карту купують, скуповують вищою картою, вийдену б'ють, або криють (зв≥дси сленгове сх.-укр. крити "бити кого словами, аргументами", йому крить н≥чим "у нього нема в≥дпов≥д≥ на такий закид").
“ри тузи (потр≥йне щаст¤!) звали тринкою, тринчиком, з чого, мабуть, ≥ п≥шло наше розтринькати (грош≥, майно), "змарнотравити", може, ще в оперт≥ й на н≥мецьке trinken "пити, п'¤ничити". « чещини прийшло до нас почерез ѕольщу й окресленн¤ на фальшивого грача: шулер (поль. szuler, чесь. zulir в≥д слова шул≥т "обманювати"), шулерка "фальшива гра". √л¤дача з боку, "помагайка" називають виразом к≥б≥ц, к≥б≥цувати, що виводитьс¤ з н≥м. iebitz "чиб≥с, р≥д чапл≥" (названоњ так в≥д њњ остережливого клику "к≥в≥т! к≥в≥т!").
ожна гра мала й маЇ звичайно ще й свою спец≥альну терм≥нолог≥ю, напр.: жидо'к звичайний ≥ м≥зе'рковий "пул¤ при преферанс≥", зробити жидка' "вз¤ти пулю", посилати по воду "заставл¤ти збирати карту при дураку", чи в хапанц≥ (≥накше ще: хап, контра, гарба), газардов≥й гр≥ ’V≤≤≤ в.: дол¤ "в≥с≥мка п≥к", панф≥ль "дама треф", риндз¤ "дев'¤тка черва", к≥наль "валет черва" (мабуть, ≥з еспан. quinas "подв≥йна п'¤тка при мет≥ к≥сток"; в≥д назви карти п≥шло зах.-укр. к≥'наль "машкара; носюра"); фуч "програ у фербл≥ в≥д перет¤гнених понад 21 очок", скес "головна карта при тароку" (з ≥тал. Schiuso "висв≥тлений, в≥дкритий", з чого, мабуть, одеське вуличне скЇс "дурак, неблатний").
ƒуже р≥зноман≥тн≥ впродовж ≥стор≥њ й назви картових ≥гор; при газардових ≥шлос¤ хоч про вит¤гненн¤ козирноњ ф≥гури, за ¤коњ спец≥альною назвою тод≥ й звали саму гру (в ’V≤≤≤ в. фараон, фаро - може, зв≥дси теж: пари в "≈нењд≥" отл¤ревського та бура "газардна гра одеськоњ вулиц≥" - в≥д назви фараон дл¤ трумфовоњ ф≥гури, червового корол¤), хоч про д≥бранн¤ в≥дпов≥дного числа очок-пункт≥в (напр., 21: франц. vingt-un, н≥м. Ein und zwanzig), хоч за комб≥нац≥¤ми ф≥гур (мар≥аш ≥з франц. mariage "подружж¤" в≥д комб≥нац≥њ корол¤ й дами в одн≥й маст≥) чи п≥д≥бранн¤м ф≥гур одноњ маст≥ (флюс, хлюст - поль. flus, н≥м. Fluss "п≥д≥бранн¤ певноњ к≥лькост≥ карт одноњ маст≥" - щось ¤к нин≥шн¤ дит¤ча гра "осел"). ѕод≥бно й назви негазардових ≥гор виникали за назвами своњх трумфових карт (дружбарт з н≥м. Drosselbart за назвою червового корол¤, памфил, хвиль, хвилька з поль. pamfil, чеське filek за назвою трумфового вижника, названого так знову ж за ф≥гурою ѕанф≥люса з ¤коњсь комед≥њ). ќкрем≥ ≥гри, модиф≥куючис¤ злегка, часто м≥н¤ли й назву: памфиль - мар≥аш - к≥кс (н≥м. icks "помилковий удар у б≥ль¤рд≥", з чого ск≥ксувати сх.-укр. "схибити, помилитис¤", "збожевол≥ти"), страшак - тришак - флюс, руж у нуар (франц. "червоне чи чорне") - макао, мачок-фараон, лабет-пук, румель-п≥кета, в≥ст-бридж. «вичайно давн≥ ≥гри, сход¤чи в соц≥альн≥ низи, приймали народн≥ назви, що могли р≥знитис¤ в≥д околиц≥ до околиц≥ (напр., кеп-дурак-голий, в≥зок-свинка, фербель - очко - 21 - айнундцванцик, рем≥ (англ. rummy) - 66 - рем≥бридж). ƒо ’V≤≤≤ в. ≥гри приходили до нас переважно з Ќ≥меччини (почерез „ех≥ю - ѕольщу) й отже мали н≥мецьк≥ назви: дружбарт, флюс, руммель (н≥м. Rummet "купа"), руш (н≥м. Rausch "оп'¤н≥нн¤; галас"), рамш (н≥м. Ramsch ≥з франц. ramas "тандета"), ландскнехт, цвик (н≥м. Zwick "цв¤х; щипанка"), штос (н≥м. Stoss "купа"), в≥нт (н≥м. Gewinke "івинт"); т≥ н≥мецьк≥ ≥гри, що приходили до нас у ’≤’ в., зас¤гли (¤к ≥ њх назви) лиш п≥вденний зах≥д ”крањни (фербель з ¤когось австр≥йсько-н≥м. Faerbel?, скат, укладений на лад ≥тал≥йського тароку, н≥м Skat з ≥тал. scartare "в≥дкидати наб≥к", н≥би за в≥дкладаними наб≥к картами).
Ѕ≥льш≥сть ≥гор, що поширилис¤ в нас у ’≤’ в., нос¤ть французьк≥ назви: лабет (франц. la bete "тварина"), префера'нс, префе'рок (франц. preference "перевага"), безик (франц. besique), макао, мачок (н≥би за в≥домою португальською колон≥Їю ћакао в итањ), пась¤'нс (франц. patience "терпелив≥сть"). ≥нець ’≤’ в. прин≥с моду й на англ≥йськ≥ ≥гри: в≥ст (англ. whist - н≥би "гра, що вимагаЇ мовчанки"), ре'м≥ (англ. rummy "дивний, незвичайний"), бридж (англ. bridge "м≥ст"), америк. по'кер (англ. poker "стукач, стуканка").
якже карт¤рство поширилос¤ на м≥ську вулицю, то його лексика ви¤вила в нас великий вплив, зокрема, на фразеолог≥ю тюремно-злод≥йського арго та м≥ського вуличного сленгу, зв≥дки - п≥сл¤ революц≥њ 1917 р. - ув≥йшла ≥ в розмовну мову м≥ст. √ра в карти була по тюрмах та таки у вуличному св≥т≥ дуже поширена (сх.-укр. газардов≥ ≥гри: штос, бу'ра га'рба); про каторжник≥в ≥ пересильн≥ тюрми в –ос≥њ в≥дм≥чують обсерватори в ’≤’ в., що там власники визичуваних колод карт (звичайно саморобних, вирисовуваних на картонному папер≥) брали в≥дсоток в≥д ус≥х виграш≥в. арти й звано в тюремному арго —х≥дноњ ”крањни - св¤тц≥ (чи з-рос≥йська: св¤тци), себто н≥би "≥кони св¤тих" в≥д рисованих на них ф≥гур, або ж стирки, стири (чи з-рос≥йська: ст≥рки, ст≥ри), н≥би в≥д повитираних ф≥гур ≥ знак≥в - чи то в≥д њх за¤ложеност≥, чи то в≥д п≥дправлюванн¤ ("стиранн¤") ≥ншоколодних на м≥сц≥ загублених карт властивоњ тал≥њ; тюремне арго √аличини звало њх лати. ѕро пас≥оновану гру говорив тюремний сленг такими емоц≥йно-експресивними виразами, ¤к: диви'тьс¤ в св¤тц≥', дутьс¤/нар≥зувать в стири - на —х≥дн≥й ”крањн≥, р≥зати в карти, м≥ша'ти/лупи'ти лати - в √аличин≥ (причому лупити карти - це, може, калька н≥м. Karten klopfen "стукати картами" досл≥вно), або врешт≥: чита'ти псалти'рю (на «акарпатт≥, “¤ч≥в).
оли ж грач програвс¤ до решти з грошей, то грано й "на люфт" (зах.-укр.), а чи "роз≥гравано во'здух" (сх.-укр.) - отак лиш дл¤ розваги; в тюрм≥ ж - ≥ на реч≥, ¤к≥ належали "неблатним", а що њх тод≥ програвець зобов'¤зувавс¤ вноч≥ вкрасти...
«ах≥дноукрањнський карт¤рський сленг ви¤вл¤Ї загалом герман≥зми, що прийшли чи з н≥мецького впрост, а чи почерез њдиш: фу'шер "обманець при гр≥" (з н≥м. Pfuscher "нездара", pfuschen "партачити" - в≥д звукопод≥бного вигуку - pfutsch! - дл¤ шипоту вибухлоњ ракети та дл¤ шелесту в≥д роздираного паперу), фушерувати "обманювати при гр≥", па'цер "кепський грач" (п≥вд.-н≥м. Patzer "бевзь, чванько" в≥д patzig "чванливий, надутий), ма'ти фо'ра "мати перш≥сть при виходженн≥ картою" (н≥м. vor "перед"), шп≥'л¤ти "грати" (н≥м. spielen), шпри'ца "контра" (н≥м. Spritze "укол"), л≥ви'й штос "недозволений х≥д".
як ≥ в лексиц≥ ≥нших побутових д≥л¤нок, так ≥ в карт¤рськ≥й, ви¤вл¤Їтьс¤ "≈нењда" ≤. отл¤ревського чи не першим нашим л≥тературним твором, де наведено чимало назв картових ≥гор, що в≥дом≥ серед народу й донин≥. “ро¤нськ≥ "картьожники" (V, 318) у ƒ≥дони: "...в хлюста', в пари', в в≥зка' ≥гра'ли ≥ да'мки по столу' сова'ли..." (≤, 368-369); под≥бно в Ћац≥њ: "як≥ ж були до карт охо'ч≥, “о не сид≥'ли ду'рно тут; √ул¤'ли ча'сто до п≥вно'ч≥ ¬ н≥ска', в пари', у ла'ви, в жгут, ” памфил¤', в в≥зка' ≥ в ке'па, ому ж ≥з них була доте'па, “о в гро'ш≥ гра'ли в с≥м лист≥в" (≤≤≤, 81-87); в ≥ншому м≥сц≥ тро¤нц≥ "Ќа гро'ш≥ там не "козир¤'ли" (≤V, 188), себто "не грали". Ќе вс≥ назван≥ тут ≥гри вм≥Їмо розшифрувати; хлюст - це, певно, флюс, ще пол¤гав на комплектуванн≥ ф≥гур одноњ маст≥; пари' - може, газардна гра фаро, фараон?, в≥зо'к - може, та сама гра, що народна зах.-укр. в≥зо'к, сви'нка, свин¤', ¤ка пол¤гаЇ на добиранн≥ карт за мастю ≥з розсипаноњ закрито колоди; програЇ той, кому на к≥нц≥ лишилис¤ карти, ≥ в≥дпов≥дно до числа пункт≥в в≥д залишених у програча ф≥гур в≥н мусив ст≥льки раз≥в "перевезти" на соб≥ довкруги стола рачки свого противника, щось ¤к "в≥зок" чи "свинка"; кеп, мабуть, те саме, що гра дурак, чи зах≥дноукрањнський голий (бо ж поль. kiep "дурень", наше зв≥дси: кепкува'ти, ке'пський) - мабуть, в≥д фант≥в, що њх програвач мусив складати ≥ пот≥м ус¤кими штуками викуплювати, нав≥ть так, що ≥нш≥ могли його пощипати, примовл¤ючи "“≥кай, голий, бо тебе об≥дру!" ѕри жгут≥ могли отак програвача побити джгутом. Ќам нев≥дом≥ вже нин≥, кр≥м памфил¤' ("мар≥аша"), ≥нш≥ приведен≥ тут картов≥ ≥гри (лава, носок, с≥м лист≥в). ѕамфиль, скорочено ще хвиль, хвилька - в≥д назви трумфового валета або дами (вижника) - звавс¤ ще мар≥ашем - в≥д комб≥нац≥њ корол¤ з дамою (вижником) у висв≥тлен≥й маст≥, що тод≥ числилис¤ за 40 пункт≥в, супроти 20 пункт≥в такоњ њх комб≥нац≥њ в ≥нших маст¤х. «-пом≥ж ≥нших розвагових ≥гор "≈нењда" називаЇ ще лиш дамку (варца'би, ша'шки).
Ўахи, шахмати - дуже улюблена в≥д середн≥х в≥к≥в на «аход≥ гра, виникла в ≤нд≥њ ще коло 1500 р. перед ’р. (а чи, може, спершу куди ран≥ше в ™гипт≥) й занесена з≥ —ходу хрестовиками. « «аходу почерез ѕольщу прийшла в ’V в. ≥ до нас. ѕро њњ попул¤рн≥сть тод≥ св≥дчить обставина, що шах≥вницю залюбки обирано соб≥ за герб (напр., Ѕавар≥њ, ’орват≥њ), а сам≥й гр≥ присв¤чувано поеми.
Ќазва п≥шла в≥д перського володар¤ sah(в≥д чого безпосередньо й наш≥ др≥бн≥ монети шаги'!) - почерез н≥м. Schach, поль. szach - ¤к назви головноњ ф≥гури (нин≥ - корол¤) в обох парт≥¤х (б≥лих ≥ чорних); затрималас¤ вона ще в оклику - остороз≥ загроженому королев≥ "шах!" та терм≥нах (за)шахувати, шах≥вниц¤, ¤к зрештою ≥ в к≥нцевому: "шах мат!" (королев≥ смерть - з араб. Es-sah mat - "король помер", а зв≥дки - шахмати, шахматна дошка (¤к ≥ по-рос≥йськи).
ƒавн¤ терм≥нолог≥¤ шаховоњ гри у нас дещо р≥знилас¤ в≥д новочасноњ; виводилас¤ ж майже вс¤ з французько-н≥мецького «аходу й прийшла до нас почерез польщину. ” задньому р¤д≥ вижник≥в найважлив≥ша ф≥гура це король, а поруч нього королева, корол≥вка, дамка (з н≥м. Koenigin) або сх≥дноукрањнське ферзь - ¤к друга значенн¤м ≥ можлив≥стю рух≥в ф≥гурка; колись звали њњ просто баба, дама, дамка; слово ферзь "королева" (загальне в рос≥йськ≥й мов≥) проникло з османського ferz(≥), перське ferz "полководець, гетьман", н≥би ¤к везир, п≥сл¤ султана перша особа в держав≥. —ус≥дн≥ два вижники обаб≥ч корол¤ - королеви - це б≥гуни (переклад з н≥м. Laeufer, Laufer, з чого й зах.-укр. л¤вфер), а звали њх колись теж - стр≥льц¤ми, пажами (франц. page "джура"), іермаками (з мад¤р. gyermek "дитина, хлопчак"), а то ще й попами; в јнгл≥њ б≥гун ≥ дос≥ зветьс¤ б≥сгоп "Їпископ", а в рисунках позначують його ще нин≥ теж б≥скупською ≥нфулою; у ‘ранц≥њ б≥гун - це fou, що, ¤к ≥ його ≥тал≥йська назва alfiere, виводитьс¤ з араб, (аl) fil "слон", бо так його колись на —ход≥ ¤к шахову ф≥гурку представл¤ли. ƒальш≥ два вижники - кон≥, коники (так њх звуть ≥ пол¤ки: konik, skakun), скакуни (переклад н≥м. Springer) звалис¤ колись ще лицар≥ (поль. Rycerz з н≥м. Ritter) ¤к переклад знову ж франц. cavalier (з ≥тал. cavaliere "вершник, скакун"). ƒавн¤ назва веж≥, веж≥вки - рох (поль. roch) виводитьс¤ з н≥м. Roche (давнЇ франц. roc) ≥ с¤гаЇ арабсько-перського rokh "бойовий слон ≥з балдах≥нним с≥длом-вежею та лучниками в н≥й"; сама назва рох в≥д ’V≤≤ в. зникаЇ, ≥ в≥д нењ осталас¤ лиш назва заведеного в ’V≤ в. ходу ≥з зам≥ною становища корол¤ з веж≥вкою - рошада, гов≥ркове ришада (н≥м. Rochade, франц. rochade). Ќова французька назва веж≥вки тоур вживаЇтьс¤ ще в остороз≥ "шах-шех-тур!" - коли, напр., ходом скакуна загрожено одночасно корол¤, корол≥вку й вежу.
ѕередн≥й р¤д нижник≥в звуть хоч п≥шаками (н≥би "п≥ше в≥йсько"), хоч, на «ах≥дн≥й ”крањн≥, - пйонками (поль. p≥оn, pionek ≥з франц. pion "во¤к" - латин. pedo "п≥хотинець, п≥шак"); ≥нша ж р≥дка њх назва хлопець, хлопц≥ - це переклад н≥м. Bauer, а чи перенесена з гри в карти, ¤к ≥ терм≥ни: нижники, вижники. —пец≥альний вих≥д ф≥гуркою ≥з плановим пожертвуванн¤м њњ дл¤ дальших продуманих ход≥в названо га'мб≥т (за н≥м. Gambit, а це з ≥тал. gambetto "н≥жка, п≥дставлюванн¤ комусь ноги", бо ≥тал. gamba "нога"). « французько-н≥мецькоњ терм≥нолог≥њ п≥шло розгов≥рне зах≥дноукрањнське окресленн¤ правила в шахов≥й гр≥, що раз доторкненою ф≥гуркою належить х≥д зробити (чи то зробленого ходу, "т¤гу" - вертати, "цофати" не можна) - грати штрені п'¤стуше' - власне з н≥м. streng "строгий, строго" та з франц. Piece touchee "доторкнена ф≥гурка". Ќер≥шене зак≥нченн¤ парт≥њ (зах.-укр. роз≥грана) зветьс¤ ще з-французька рем≥с (франц. remis "в≥дкладений"), зрем≥сувати. ‘ранцузьк≥ походженн¤м терм≥ни поширилис¤ головно з ренесансом шах≥в у ’≤’ в. враз ≥з ладженими за французькими джерелами фаховими п≥дручниками гри в –ос≥њ й на —х≥дн≥й ”крањн≥, под≥бно ¤к герман≥зми ѕ≥вденно-«ах≥дноњ ”крањни прийшли почерез н≥мецьку фахову л≥тературу. ¬ираз пат (ще з ’V≤≤ в.) "ситуац≥¤, коли противник не може зробити жодного ходу, хоч король не зашахований" - утворено на зразок терм≥на "шах мат!"; бачать тут ≥ ≥тал≥йське патта "мир, сквиткуванн¤ (у гр≥)", с≥амо патта "ми - квит!" ≤нша терм≥нолог≥¤ - виходити, бити, зах.-укр. дати комусь фора "добров≥льно зрезиінувати з котроњсь ф≥гурки" - к≥б≥цувати - перенесен≥ з гри в карти.
Ќеменш давн¤, що шахи, ≥ гра в шашки, дамку, варцаби; ≥ ц¤ гра прийшла з Ѕлизького —ходу до нас двома шл¤хами: почерез французько-н≥мецько-польський «ах≥д ≥ почерез –ос≥ю; в≥дпов≥дно до того вживано ран≥ш у нас ≥ два типи варцабниць (шах≥вниць): рос≥йську ≥з 64 пол¤ми (¤к при шахах) та двома парт≥¤ми (б≥лою й чорною) по 12 бирок (бирка, мабуть, в≥д тюрк. б≥р "один") та давн≥ший "польський" тип варцабниц≥ з≥ 100 пол¤ми та двома парт≥¤ми по 20 личман≥в, бирок (зах.-укр. песики). Ќазивано цю гру дамкою в≥д того, що песик (бирка), ¤кий м≥г бити лиш вперед чи скосом вперед, пройшовши варцабницю до другого краю, ставав "дамкою" (њњ значено колись двома личманами, покладеними на соб≥), ¤ка била вже вперед ≥ взад - щось н≥би корол≥вка в шахах. Ќазивано цю гру варцабами за поль. (w)arcaby, чеське vrhcab ≥з старогор≥шньон≥мецького wurfzagel (н≥м. werfen "кидати", zabel "дошка" - з латин. tabulа). √рано ж на два лади: вигравав або той, у кого вс≥ личмани залишалис¤ на варцабниц≥, або ж - "у п≥ддавку", в кого њх ус≥х вибито; роз≥граною (рем≥сом) к≥нчалас¤ парт≥¤, коли личмани обох противник≥в не могли робити жодних ход≥в б≥льше. ’ухом звавс¤ личман, ¤ким противник переочив бити при своЇму ход≥; тод≥ цього личмана скидано з варцабниц≥ ("брано хуха"); зв≥дси то й под≥льське, а часте у проз≥ ¬.„апленка, дати хука "промахнутис¤, вчинити помилку".
ќкремою грою були "вовк ≥ в≥вц≥", де грано чотирьома личманами ("в≥вц¤ми") проти одноњ дамки ("вовка"). ” ’V≤≤≤ в. були поширен≥ ще ≥нш≥ варцабн≥ ≥гри, напр., ≥тал≥йський триктрак (≥тал. trictrac), або пуф (н≥би в≥д вигуку дл¤ мету к≥сткою на дошку); з того ж останнього й п≥шло н≥м. Puff "д≥м розпусти", що в останню в≥йну ув≥йшло ≥ в украњнський во¤цький сленг. ѕро попул¤рн≥сть варцаб≥в на ”крањн≥ ще в ’≤’ в. хай посв≥дчить обставина, що в 1897-1902 рр. видавано в иЇв≥ рос≥йський журнал "Ўашки" (ѕ.Ѕод¤нського); попул¤рн≥ колись у середн≥ в≥ки серед двор¤н ≥ особливо ченц≥в на «аход≥ варцаби - нин≥ бавл¤ть ще х≥ба лиш молодь.
“а нав≥ть ¤кщо окрем≥ з-пом≥ж згадуваних отут ≥гор у кост≥, карти, варцаби - вже й давн≥ш вийшли з моди та позабувалис¤, то сл≥ди њх, неначе кам≥нц≥ р≥н≥ в потоц≥, збереглис¤ в наш≥й мов≥; ≥ щоб розшифрувати так≥ "незрозум≥л≥ звороти", треба вдаватис¤ аж до тих середовищ наших грач≥в, серед ¤ких вони виникли були та спершу сповн¤ли ролю конкретних фахових терм≥н≥в.
Ћ≤“≈–ј“”–ј
—татт¤ ("Ћексика наших карт¤р≥в ≥ шах≥ст≥в") у тижневику "¬≥льне слово" (“оронто), 1960, ч. 22-32.
–еферат про≥люстровано св≥тлинами з експонат≥в Ќац≥онального музею ≥стор≥њ ”крањни.
—мотри другие рефераты по народознавству
