Летіла зозуля з яру на долину
Летіла зозуля з яру на долину,
З яру на долину, сіла на калину;
Сіла на калину та й стала кувати,
А я, молодая, виходила з хати.
А я, молодая, виходила з хати
Сивої зозулі голосок слухати.
- Зозуле, зозуле, чого ти все куєш,
- Чи ти, зозуленько, моє горе чуєш?
- Якби не чувала, то я б не кувала.
- Вмерла твоя ненька, - ти й досі не знала.
- Ой коли б я бігла та й не зупинялась,
Може б, свою неньку живою застала.
Добігла б до хати, де стружечки стружать,
Де мої сестриці за ненькою тужать.
Добігла до хати, впала на порозі:
Мамо ж моя, мати! - полилися сльози.
Ой матінко-мати, нащо покидаєш
Нас, бідних сиріток, кому доручаєш?
Чи дядьку, чи тітці, чи розовій квітці?
Як ми маєм бути, як тебе забути?
Що дядько полає, тітка скоса гляне,
А розова квітка від сонця зів'яне.
Ой матінко-мати, де ж нам тебе взяти,
Чи з воску зліпити, чи намалювати? –
Ой приїхав маляр з далекого краю,
Змалював він неньку, тільки неживеньку.
Змалював він личко ще й чорнії брови,
Та не намалював тихої розмови.
категорія: усна народна творчість / пісні та романси невідомих авторів / летіла зозуля з яру на долину
