Обрядові пісні
Обрядові пісні - народнопоетичні вокальні твори, що супроводять побутові обряди в житті людей. Як і самі обряди, обрядові пісні відповідно до функціонального призначення мають свою класифікацію. Вони поділяються на календарно-обрядові, що виконуються у певні періоди року або під час певних трудових процесів, і па родинно-обрядові. Всі вони найдавніші за походженням. Виконуються здебільшого в поєднанні з елементами хореографії та драматургії.
У побуті українського народу тривалий час зберігаються традиції давньоруських і навіть язичницьких свят землеробського року з їхніми великими циклами трудових, обрядових та величальних пісень. Календарно-обрядова пісенна поезія має три умовних цикли: зимовий, весняний та літній.
Серед зимових обрядів особливе місце займало і займає урочисте відзначення наближення нового землеробського року.
До зимового циклу календарних пісень входять колядки і щедрівки. Істотної різниці щодо змісту в цих двох близьких видах пісень немає. Це - новорічні вітання, побажання успіху в новому землеробському році, побажання здоров'я сім'ї, величання господаря, прославлення праці хлібороба та її здобутків. Розпочиналося виконання зимового циклу пісень із зимового рівнодення (кінець грудня) і закінчувалося з появою перших ознак наближення весни (кінець лютого) проводами зими - святом масляної.
Весняний цикл складається з веснянок і хороводних ігор. Початок його припадає на ранню весну, коли оживає природа, а кінець - на завершення весняних польових робіт. За змістом веснянки зводяться до закликання весни, відображення підготовки поля, знарядь тощо. Пісні і хороводи поділяються на тематичні групи відповідно до різних періодів весни. Крім власне веснянок, в Україні були поширені так звані «русальні» пісні, а на межі між весною і літом - петрівки. В них оспівувалася весняна природа, відображалися народні звичаї, побут. Велике місце в петрівках займала тема кохання.
Ще з язичницьких часів до нас дійшло прекрасне свято Івана Купала з його специфічними піснями. Ними й розпочинається літній пісенний цикл. Це відбувається в купальську ніч з 6 на 7 липня. Молодь збирається біля річки, озера чи ставка, розводить багаття, водить хороводи, дівчата плетуть вінки, ворожать, пускаючи їх на воду. Все це супроводжується співом купальських пісень. У них є такі мотиви: купання-очищення, чарівні перетворення людей на дерева та рослини, хліборобська праця. Серед купальських пісень є ніжна лірика про кохання, залицяння та сватання, жарти, гумор, сатира, де дівчата висміюють вади хлопців, а хлопці - дівчат. Все це надає святу веселощів, радості; обрядові пісні звеличують процес збирання врожаю, що практично завершує хліборобський календарний рік.
Родинно-обрядові пісні супроводжують людину все життя - від народження й до смерті. Серед них - колискові, весільні та плачі й голосіння. Вони найдавніші за походженням, пройшли багатовіковий розвиток і побутують у народі до наших днів.
Колискові пісні як жанр суто ліричний втілюють, насамперед, почуття матері до дитини, думи про її майбутнє, висловлюють прагнення оберегти її від тяжкого життя, побажання вирости здоровою, стати сильною, красивою, хороброю. У колискових піснях проста мелодія, розмірений ритм, специфічна дитяча лексика з наявністю зменшувально-пестливих слів. Найпопулярніші персонажі цих пісень - сон, дрімота, кіт, голуб. У деяких піснях розкривається внутрішній стан жінки-матері, світ її почуттів і переживань.
Найбільш різноманітним серед родинно-обрядових пісень є весільний цикл. Він органічно входить у весільне дійство, яке умовно можна поділити на дві частини - до шлюбу і після. У піснях першої частини дійства - ліричний образ молодої, яка прощається з дівочим життям, родиною, подругами з передчуттям тяжкої долі в чужій сім'ї. Особливо багатий на пісні обряд розплітання дівочої коси. Основним змістом другої частини є вітання молодих, побажання їм щастя, здоров'я, добробуту. В процесі весілля лунають різноманітні жартівливі пісні, так звані передирки - вокальні змагання між дружками, світилками, боярами, свахами. Деякі з весільних пісень («Ой чоботи, чоботи ви мої», «Дівчино моя, переяславко») міцно увійшли в народний побут і продовжують жити поза весільним обрядом.
Ще один різновид родинно-обрядового фольклору - плачі й голосіння, що викопувались у похоронному обряді у формі прощальних речитативів, останнім часом втрачають свої ритуальні ознаки і перетворюються на прощальні промови.
Обрядові пісні сьогодні не можна розглядати лише як пам'ятки давнини, що донесли до нас поступовий процес виникнення й розвитку характерних національних рис українського фольклору. Вони не втратили своїх гуманістичних та естетичних можливостей і ще довго служитимуть справі виховання нових поколінь.
"Бібліотека школяра" пропонує Вам ознайомитись з наступними обрядовими піснями:
|
|
|
категорія: усна народна творчість / соціально-побутові пісні
