Та забіліли сніги
Та забіліли сніги,
Забіліли білі,
Ще й дібровонька.
Ще й дібровонька...
Та заболіло тіло
Бурлацькеє біле,
Ще й головонька.
Ще й головонька...
Ніхто не заплаче
По білому тілу
По бурлацькому.
По бурлацькому...
Ні отець, ні мати,
Ні брат, ні сестриця,
Ні жона його.
Ні жона його...
А тільки заплаче
По білому тілу
Товариш його.
Товариш його...
«Прости ж мене, брате,
Вірний товаришу,
Може, я й умру.
Може, я й умру...
Зроби ж мені, брате,
Вірний товаришу,
З клен-древа труну.
З клен-древа труну...
Поховай мене, брате,
Вірний товаришу,
В вишневім саду.
В вишневім саду...
В вишневім садочку
На жовтім пісочку,
Під рябиною.
Під рябиною...
Рости, рости, древо,
Тонке, високеє,
Кучерявеє!
Кучерявеє...
Та розпусти гілля
З верха до кореня,
Лист додолоньку.
Лист додолоньку...
Укрий моє тіло
Бурлацькеє біле,
Ще й головоньку.
Ще й головоньку...
Та щоб моє тіло
Бурлацькеє біле,
Та й не чорніло.
Та й не чорніло...
Од ясного сонця,
Од буйного вітру
Та й не марніло!».
категорія: усна народна творчість / соціально-побутові пісні / Та забіліли сніги
