Ўк≥льний тв≥р на тему:
Ќаш≥ духовн≥ пров≥дники
я не пам'¤таю своЇњ першоњ книги; здаЇтьс¤, вони завжди були поруч з≥ мною. ≤ коли ¤, ще не вм≥ючи читати, розмальовувала њх стор≥нки, ≥ коли по дек≥лька раз≥в на день б≥гала у сус≥дню дит¤чу б≥бл≥отеку. я трепетно люблю книги: нов≥, що пахнуть друкарською фарбою; стар≥, зачитан≥ ≥ клеЇн≥-переклеЇн≥, ¤к≥ бережуть тепло долонь своњх читач≥в.
ниги Ч морська глибина:
’то в них п≥рне аж до дна.
“ой, хоч ≥ труду мав досить,
ƒивн≥њ перли виносить, Ч
писав з пошаною ≤ван ‘ранко.
” мене нав≥ть ≥снуЇ власний ритуал знайомства з книгою. —початку ¤ беру њњ в руки, долон≥ звикають до нењ: глад¤ть обкладинку, проход¤ть легким дотиком по стор≥нках. я наче чекаю: чи в≥дпов≥сть книжка ≥ мен≥ своЇю дов≥рою та увагою, чи в≥дверто розкриЇ мен≥ своњ таЇмниц≥? ƒивно, але ≥нод≥ серце залишаЇтьс¤ н≥мим, жодного поруху не в≥дчуваю. ЂЌе моЇї, Ч щось п≥дказуЇ мен≥, ≥ ¤ чесно в≥дкладаю книжку вб≥к.
“а част≥ше на м≥й дотик книга в≥дгукуЇтьс¤ рад≥стю, неначе просить: Ђ¬≥зьми мене! я тоб≥ розпов≥м так багато ц≥кавого! ѕов≥р, ми станемо добрими друз¤ми!ї я починаю хвилюватис¤, щось тремтить у душ≥, сповнен≥й рад≥сним передчутт¤м.
Ќарешт≥ ¤ розгортаю книгу Ч ≥ поринаю у св≥т, ¤кий вона розкриваЇ перед≥ мною. « ц≥Їњ самоњ хвилини мен≥ вже важко зупинитис¤, об≥рвати читанн¤, закрити книгу недочитаною. ясна р≥ч, коли вона велика за обс¤гом, коли щось треба терм≥ново зробити, ¤ ≥з сумом залишаю читанн¤: тут н≥чого не вд≥Їш. “од≥, здаЇтьс¤, десь у потаЇмних куточках душ≥ ворушитьс¤ неспод≥ваний док≥р ≥ сором перед книгою, наче об≥рвав розмову з уважним ≥ розумним другом, живою людиною, ¤ка, перейн¤вшись твоњми турботами, давала тоб≥ найкращу пораду.
“ак, ¤ ≥накше не можу сказати про книгу, бо вона Ч завжди м≥й справжн≥й друг. ƒруг, ¤кий навчить, п≥дкаже, допоможе роз≥братис¤ у важких ситуац≥¤х (а ¤к же њх зараз у мене багато). ћ≥й духовний пров≥дник розрадить мене в сум≥, розпов≥сть мен≥ про житт¤ ≥нших людей, покличе в захоплюючу подорож у ≥нш≥ часи ≥ в ≥нш≥ крањни. ’ай немаЇ у мого друга рук ≥ н≥г, хай не в≥дчуваю ¤ його ф≥зичноњ сили, але та сила мудрост≥, духовноњ велич≥, ¤кою в≥н д≥литьс¤ з≥ мною, не може р≥вн¤тис¤ н≥ з чим.
“ому ¤ переконана, що найб≥льша сила, ¤ку дають книги, Ч це той духовний потенц≥ал, котрий стаЇ стрижнем усього житт¤ людини, його роздум≥в та вчинк≥в. ажучи коротко, книги твор¤ть людину, навчаючи њњ мудрост≥ й доброти.
...“а, на жаль, ¤ пом≥чаю, що люди читають все менше ≥ менше книжок. „ому? Ќевже нец≥каво? “ак, книжку пот≥снили телеекран ≥ комп'ютер. “ак, книга на прилавках ≥нколи несусв≥тньо дорога. “ак, складн≥ економ≥чн≥ умови в≥двертають увагу потенц≥йних читач≥в, котр≥ мають прид≥л¤ти багато часу здобуванню њж≥, далеко не духовноњ.
јле книги чекають. ¬они сто¤ть у крамниц¤х, на б≥бл≥отечних полиц¤х ≥ смиренно чекають на нас, читач≥в, своњх друз≥в. њм Ї про що нам розпов≥сти, чому навчити. ¬они будуть терпл¤че збер≥гати своњ таЇмниц≥, щоб одного разу рад≥сно в≥ддати њх нам. њм вистачить терп≥нн¤ чекати на цю щасливу мить. ј чи вистачить нашого житт¤...
’л≥б ≥ книжка. ¬≥чн≥ дв≥ св¤тин≥,
ўо лежать поважно на стол≥,
—тверджуючи мудр≥сть дум людини,
Ѕезк≥нечн≥сть щедрост≥ земл≥
( . ул≥Їв).
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "Ќаш≥ духовн≥ пров≥дники"
