Ўк≥льний тв≥р на тему:
ћатеринське слово
“ихо вкриваЇ землю веч≥р, його тепла ковдра л¤гаЇ на моЇ л≥жко, в≥дд≥л¤ючи мене в≥д турбот згасаючого дн¤. «наю, що заплющу зараз оч≥ Ч ≥ пам'¤ть подаруЇ диво: загойдаЇтьс¤ над≥ мною колискова п≥сн¤, виринувши з найпотаЇмн≥ших куточк≥в душ≥, ≥ неначе поверне мене у безтурботне дитинства.
√олуби Ч голубочки,
Ќес≥ть щаст¤ синочку! -,
чую ¤ молодий матусин голос, ¤кий з того часу майже не зм≥нивс¤. ¬≥рю, що саме так ≥ буде: ≥ щаст¤, ≥ здоров'¤, ≥ рад≥сть щоденна не облише, ¤кщо цього побажала мен≥ мама. њњ слово маЇ маг≥чну силу, бо недарма у народ≥ говор¤ть: Ђћатеринська молитва ≥з дна мор¤ виймаЇї.
ƒитина т≥льки народилас¤, а мамин≥ слова сповивають њњ найсв¤т≥шою н≥жн≥стю: Ђ рих≥тко мо¤ р≥днесенька, хай св≥тлим та щасливим буде твоЇ житт¤, легкою дол¤!ї ≤ вливаютьс¤ ц≥ слова у кожну кл≥тиночку, перетворюючись у духовний обер≥г. « першоњ хвилини мого житт¤ слово нен≥ надавало наснагу ≥ захищало в≥д злих сил, л≥кувало ≥ повертало рад≥сть п≥сл¤ невдач, з≥гр≥вало у крижан≥ хвилини розпачу ≥ п≥дтримувало перед р≥шучим кроком.
ћатеринське слово... яким же воно може бути твердим ≥ караючим у час, коли ти дозволив соб≥ нег≥дний вчинок! ≤ дос≥ чую зажурливе: Ђћен≥ соромно, що це зробив м≥й син...ї —к≥льки рок≥в минуло, а серце знов летить у пр≥рву в≥д отих сумних маминих сл≥в! ажуть, що найстрашн≥ша кара на земл≥ Ч це материнське слово-прокл¤тт¤: його сила ламаЇ житт¤ ≥ долю. √осподи, це ж ¤кий гр≥х треба скоњти, щоб власна мати тебе прокл¤ла?! Ѕо ненька, народжуючи, даруЇ своЇ безц≥нне дит¤ св≥тов≥ на добро, наставл¤Ї, учить його мудрост≥ й чест≥.
—лово вчительки вже буде пот≥м, а спочатку Ч мамина школа. ” н≥й кожне слово, кожна фраза Ч ¤к в≥дкритт¤, ¤к одкровенн¤, сповнене бажанн¤м в≥дкрити таЇмниц≥ нашого чудового св≥ту. ≤ немаЇ у матусиних словах н≥ втоми, н≥ байдужост≥, Ч лише турботою та рад≥стю дихають вони, бо дарувати св≥т ≥ знанн¤ Ч це щаст¤!
ћила мо¤ мат≥нко, сонечко моЇ н≥жне! „им в≥дд¤чити тоб≥ за твоњ слова-молитви, слова-благословенн¤, слова-повчанн¤? –≥дна мо¤, ск≥льки цих сл≥в влила ти у мою долю, але чомусь не навчила мене сл≥в, ¤кими б ¤ зум≥в вимовити под¤ку за твоЇ серце, любов ≥ турботу. “а ск≥льки б ¤ не намагавс¤ в≥дшукати њх, все одно вони б не змогли передати безмежну любов до найпрекрасн≥шоњ людини у ц≥лому св≥т≥ Ч моЇњ мат≥нки, св≥тлого мого ангела, н≥жноњ моЇњ з≥роньки. ћабуть, це по¤снюЇтьс¤ дуже просто: коли промовл¤Ї серце, слова зайв≥...
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "ћатеринське слово"
