Ўк≥льний тв≥р на тему:
Ќародний од¤г - витв≥р
≤ сучасний од¤г може багато що сказати про свого власника Ч про його вихованн¤ та прибутки, профес≥ю та почутт¤ смаку.. јле ще тис¤чу рок≥в тому од¤г був набагато красномовн≥ший. ≤ помил¤ютьс¤ автори старих ≥сторичних роман≥в, коли вважають наших предк≥в дикунами, що не ладн≥ були виготовити гарних зручних речей. —учасн≥ досл≥дники стверджують: т≥ Ђгрубо зшит≥ сорочкиї на давн≥х слов'¤нах сид≥ли не г≥рше, н≥ж њхн¤ власна шк≥ра. ”се вбранн¤ було ≥деально припасоване до ф≥гури, ≥ Ч незважаючи на те, св¤ткове воно було чи повс¤кденне Ч оздоблене вишиванками ≥ прикрасами-оберегами.
“ак, у т≥ давн≥ часи жодна сережка чи намисто не були Ђаби-¤к≥ї. ¬они були знаками, символами бог≥в-покровител≥в чи дух≥в предк≥в ≥ несли в соб≥ прим≥тивну, але могутню, з точки зору давн≥х слов'¤н, маг≥ю. якийсь атрибут божества чи предка-покровител¤ забезпечував њхню присутн≥сть ≥ Ч в раз≥ потреби Ч допомогу. ќберегами були не лише ювел≥рн≥ прикраси Ч гривн≥, намиста, персн≥, а й вишиванки. ∆одного зайвого ст≥бка не робили давн≥ майстрин≥, але вони прикрашали ус≥ детал≥ од¤гу та взутт¤. ј оск≥льки у кожному сел≥ були своњ хранител≥-предки, в кожн≥й водойм≥ Ч св≥й вод¤ник, а у пол≥, луз≥ та л≥с≥ Ч особлив≥, своњ, хоч ≥ др≥бн≥, божества, то й вишитий обер≥г, що мав закликати на допомогу чи захистити, був особливий. ¬≥н в≥др≥зн¤вс¤ в≥д тих, що вишивали майстрин≥ ≥з сус≥днього села, за кольором ≥ формою. “ому у давнину, зустр≥вши зовс≥м незнайому людину, треба було лише подивитись на њњ вбранн¤, щоб д≥знатись, хто вона ≥ зв≥дки. “ому ≥≥ було заведено у т≥ часи зустр≥чати Ђпо одеж≥ї.
ѕ≥сл¤ прийн¤тт¤ христи¤нства люди повол≥ забули зм≥ст вишиванок, хоча й продовжували за звичкою прикрашати сорочки р≥знокол≥рними вишиванками. ќд¤г лишивс¤ функц≥ональним Ч у ньому так само зручно працювати чи витанцьовувати бойовий гопак Ч ≥ гарним. јле на вишиванках кольори та ф≥гури перем≥шались м≥ж собою. ≤ лише ентуз≥асти-досл≥дники можуть сказати, хто й нав≥що носив де¤к≥ з них, в≥д ¤кого зла хот≥в себе захистити. “епер це Ч наче слова забутоњ мови або ноти мелод≥њ, ¤коњ н≥коли п≥хто не заграЇ. ћи, зв≥сно, знаЇмо, що та мова була дуже складна й мала безл≥ч в≥дт≥нк≥в, що та музика була довершена в своњй простот≥ й глибин≥. јле вони належали до зовс≥м ≥ншого св≥ту, де демократ≥ю не в≥дстоювали, а використовували; де слова Ђближче до «аходуї писали лише на географ≥чних картах.
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "Ќародний од¤г - витв≥р"
