Ўк≥льний тв≥р на тему:
–оки застою ¤к час руйнац≥њ моральних ц≥нностей у сусп≥льств≥
—поконв≥чно наш народ прагнув до свободи. —тол≥тт¤ми воював з ворогами за свою волю, мр≥¤в про нењ, будучи закр≥паченим,
боровс¤ за нењ, будучи поневоленим. ”в≥йшовши до складу –ад¤нського —оюзу, украњнський народ думав, цо збереже свою свободу.
јле не так д≥¤лось, ¤к мр≥¤лось. ”крањнц≥ в мирний час втратили
духовну свободу. “а чи т≥льки украњнц≥...
” мирний час, коли немаЇ в≥дкритого антагон≥зму, пон¤тт¤ Ђ—вободаї сприймаЇтьс¤ досить абстрактно. ‘≥зична невол¤ завжди
б≥льш пом≥тна, н≥ж духовна. Ўл¤х до ф≥зичноњ свободи завжди супроводжуЇтьс¤ кров'ю, смертю, руйнуванн¤м. јле шл¤х до свободи духовноњ не менш кривавий, а смерть духовна навр¤д чи легша за ф≥зичну. —к≥льки людей було страчено в рад¤нськ≥ часи за њхн≥ судженн¤ ≥ переконанн¤, за њхн≥ правдив≥ думки. ј ск≥льки було
загублено душ тих, що ставали гвинтиками в могутн≥й все п≥дкор¤юч≥й машин≥ тотал≥таризму, забуваючи при цьому загальнолюдську мораль та ≥стинн≥ в≥чн≥ ц≥нност≥.
”крањнськ≥ письменники 60Ч70 рок≥в минулого стол≥тт¤ Ч часу застою в житт≥ –ад¤нського —оюзу, почали виступати проти абстракц≥њ пон¤тт¤ Ђ—вободаї, створюючи в своњх творах образи людей, в≥льних у своЇму вибор≥, у своњх судженн¤х ≥ переконанн¤х, людей, ¤к≥ розум≥ють, що Ї справжн≥ми ц≥нност¤ми людського житт¤. Ќа жаль, б≥льш≥сть цих твор≥в або чекали свого часу, або були вилучен≥ з л≥тературного процесу, а њхн≥ автори зазнали пересл≥дувань за те, що прагнули свободи слова.
ѕро найвищ≥ ц≥нност≥ житт¤ Ч свободу ≥ люд¤н≥сть Ч ≥детьс¤ в роман≥ ќлес¤ √ончара Ђ—оборї, що був заборонений б≥льше двадц¤ти рок≥в. ≤ це не дивно. Ѕо х≥ба могла сподобатис¤ тогочасним
≥деологам правда про кар'Їризм де¤ких оф≥ц≥йних ос≥б, риси ¤ких уособлюЇ у соб≥ персонаж роману ¬олодька Ћобода? ” роман≥ конфл≥кт розгортаЇтьс¤ навколо собору, побудованого у в≥с≥мнадц¤тому стол≥тт≥, п≥сл¤ зруйнуванн¤ «апор≥зькоњ —≥ч≥, козаками на згадку про них. ÷ей собор уособлюЇ у соб≥ духовне начало украњнського народу. —аме у ставленн≥ до нього розкриваЇтьс¤ внутр≥шн≥й св≥т героњв твору. ¬олодька Ћобода, людина духовно б≥дна, на в≥дчуваЇ краси собору, не розум≥Ї його внутр≥шньоњ сили ≥ хоче зруйнувати цю величну споруду. —аме з ≥н≥ц≥ативи под≥бних йому руйнувалис¤
видатн≥ пам'¤тки арх≥тектури, знищувались родюч≥ ірунти, осушувались повноводн≥ р≥чки. ƒивл¤чись на красу дн≥провських плавн≥в, ¬олодька виношуЇ руйн≥вну ≥дею: Ђ«атопити або, навпаки, осушити?ї ѕро Ћободу ≥ таких ¤к в≥н у роман≥ сказано: ЂЌе јрх≥мед,
не √аличей Ч чиновник ≥де по св≥ту, в≥н задаЇ тон... “ак, так, великий чиновник двадц¤того стол≥тт¤. ≈йнштейн н≥що пор≥вн¤но з
ним. “ой робить в≥дкритт¤, а цей вир≥шуЇ. нопки натискаЇ. ладе резолюц≥ю на твоњй дол≥.ї. ƒуховно ниций, в≥н насм≥хаЇтьс¤ над тими., що Ђсто¤ли ≥ в≥к молилис¤ї б на цей собор.
—к≥льки Ђсобор≥вї Ч символ≥в духовного багатства народу Ч- було ≈» Ќў™Ќќ, зруйновано, затоптано, пригн≥чено в роки стал≥н≥зму, в роки застою, в роки руйнац≥њ моральних ц≥нностей у сусп≥ль
ств≥, в роки забутт¤ ≥ втрати почутт¤ справжн≥х вартостей людського бутт¤. ƒе вз¤лос¤ ст≥льки лоб≥д, щоб зруйнувати ст≥льки
собор≥в, щоб заборонити Ђ—оборї, щоб заарештувати —туса ≥ вкоротити житт¤ —имоненков≥? —под≥ваюсь, вони б≥льше не будуть нами правити.
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "–оки застою ¤к час руйнац≥њ моральних ц≥нностей у сусп≥льств≥"
