Шкільний твір на тему:
Україна через 20 років (I варіант)
Уявімо, що сьогодні 31 грудня... Незабаром прийде Новий рік, і
я допомагаю батькам готуватися до нього. Кухня, ялинка, прибирання кімнат — у цих клопотах непомітно минає день, і я вирішую трошки відпочити.
Прокинувшись, нічого не можу збагнути: за вікном досить світлий присмерк, хоч уже має бути вечір, у хаті немає нікого, крім
великого пухнастого кота, який здається таким старим, що дихнеш на нього — і впаде. Дивно, але він дуже схожий на мого Барсика — крихітне кошеня, якого мені вчора подарували. Здивована, одягаюсь і виходжу на вулицю. Щось дивне коїться навколо: наче це й
рідне місто, однак якесь зовсім не таке. Знайомі будинки, магазини, все навколо сяє новорічними гірляндами, десь грає музика, однак дивне відчуття не залишає мене. І раптом бачу на вітрині великі літери: «Вітаємо з Новим 2024 роком!». Ой лишенько, невже я проспала 20 років?! Не можу в це повірити, однак розумію, що трапилось щось дуже дивне.
Іду тихенько вулицею. Навколо багато людей, всі посміхаються в очікуванні свята, щось купують, несуть ялинки і гомонять між собою... українською мовою. Навколо мене на вітринах крамниць, на рекламних плакатах вже немає такої набридливої англійської,
скрізь написи тільки українською мовою!
Наближаюсь до річки, що протікає містом. Коло неї, як і завжди, багато рибалок. Мимоволі усміхаюсь: ну що можна спіймати серед великого міста? Хіба що купу сміття. Однак у рибалок вже повні відра
великої риби, і вони знову опускають в ополонки свої вудки. А там, де сильна течія, вода не замерзла, і в ній плавають дикі качки. Та й
вода сама чиста, прозора, в ній не видно сміття, зник навіть очерет, який свого часу свідчив про поступове замулення й заболочення річки.
Здається, я починаю вірити, що потрапила у майбутнє! Та й повітря, як я тепер помічаю, набагато чистіше, дихається легко.
Іду далі у напрямку центральної площі. Поступово помічаю, що міський транспорт рухається майже безшумно, і всередині автобусів не так багато людей, натовпу немає. А ось і метро! Та його ж теж не було у моєму місті!
Уздовж дороги стоїть цілий ряд біг-бордів. Але дивно: на них не реклама, а ілюстрації з життя нашого міста і всієї України. Ох,
якою ж прекрасною стала наша держава! Жовті лани пшениці, зелені ліси, синє море, чисті охайні міста, привітні посмішки людей.
Бачу фото відроджених шахт, фабрик, заводів...
Ось я на центральній площі міста. Люди поступово збираються навколо великої яскравої ялинки. Дивлюсь на своїх земляків і не впізнаю. З їхніх очей зникла одвічна настороженість і втома, страх за майбутнє. Очі людей сяють святковим блиском, радістю, щастям. Та й одягнені вони не так, як колись. Не можу сказати, що одяг
на моїх земляках вражає своєю надзвичайною пишністю, але він якісний, охайний і новий. Цікаво: на багатьох жінках довгі розкішні шуби. Це ж скільки грошей треба мати! Придивляюся: це ж високоякісні синтетичні хутра, які не відрізниш від справжнього хутра! Здається, дії «Гринпісу» не минули даремно.
На площі стоїть величезний телевізійний екран, який я колись бачила тільки в Києві. На ньому постійно змінюються кадри. Знову я бачу сторінки життя рідної України. І всюди те саме, що зараз
навколо мене: щасливі люди, добре зодягнені і не голодні, усміхнені діти в яскравому теплому одязі.
Та ось люди навколо мене заворушилися. Незабаром дванадцята година. Зараз на екрані з'явиться Президент. Присуваюсь
ближче, адже мені дуже цікаво: яким же має бути Президент такої
чудової держави?
Навколо відкорковують шампанське. Наше ж таки. Українське! Я затамовую подих. І раптом... щось дзвенить.
Я схоплююсь. Телефон. Чую голос подруги: «Ти де забарилась?
Через годину Новий рік!». Опускаю слухавку. Очі зупиняються на
календарі: 31 грудня 200... року. На мене дивиться великими очима моє маленьке кошеня. Отже, це був тільки сон? Але на душі у
мене легко й радісно. Я вірю, що моя країна за 20 років стане такою
квітучою, прекрасною, як і в моєму сні. І добре, що і я зможу докласти до цього своїх зусиль!
по темі:
категорія: твори з української мови / твір на тему: "Україна через 20 років" (I варіант)
