Ой дівчина по гриби ходила
Ой дівчина по гриби ходила,
В зеленому гаю заблудила,
Приблудила к зеленому дубу:
- Ой тут же я ночувати буду.
- Ой думала, що дуб зелененький,
- Аж то козак - козак молоденький!
- Помагай Біг, козаче-гультяю!
Виведь мене на дорогу з гаю.
- Ой коли б ти дороги не знала,
- То ти б мене гультяєм не звала.
Назвала б ти: «Сивий голубоньку,
Виведь мене з гаю додомоньку!»
- Ой здайся, дівча, на підмову,
То виведу із гаю додому.
Куплю тобі коновочку меду,
Таки тебе із розуму зведу.
- Купи мені півкварти горілки,
То не зведеш поштивої дівки. -
Завів єї під білу березу
І звів єї не п'яну - тверезу...
А в долині тихий вітер віє,
Ой там козак пшениченьку сіє;
Ой сіє ж він - досіває лану,
Аж виходить дівчинонька з гаю:
- Ой на тобі, козаче, дитину,
- Бо, єй-Богу, за тобою кину.
- Ой дам тобі корову рябую,
Годуй, годуй дитину малую.
- Ой не візьму корови рябої,
- І не хочу дитини малої. –
- Сидить козак, дрібні листи пише,
- А ногою дитину колише:
- Люлю, люлю, ой ти, вражий сине!
Через тебе вся худоба гине.
- Люлю, люлю, ти, малий чорточку,
Через тебе страчу я сорочку.
категорія: усна народна творчість / пісні-балади / Ой дівчина по гриби ходила
