Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
«олота чаша та ≥нш≥ символ≥чн≥ елементи й картини у роман≥ ¬.Ѕарки "∆овтий кн¤зь" (I вар≥ант)
“ема голоду в ”крањн≥ 1932Ч1933 рок≥в Ч найболюч≥ша опов≥дь ¬. Ѕарки, ¤к≥й в≥н, кр≥м своњх поетичних твор≥в, присв¤тив велик≥ еп≥чн≥ полотна Ч романи Ђ∆овтий кн¤зьї ≥ Ђ–айї.
Ђ∆овтий кн¤зьї став Ђв≥дкритою книгоюї дл¤ широкого кола читач≥в. јле його не можна назвати виключно реал≥стичним твором, ¤кий в≥дбиваЇ суть под≥й в ”крањн≥ пер≥оду голодомору. –оман став багатогранним художн≥м ¤вищем, що не вичерпуЇтьс¤ т≥льки документуванн¤м ≥сторичноњ правди, оск≥льки писав його модерн≥ст. “ому Ђ∆овтий кь≥¤зьї орган≥чно вписуЇтьс¤ в загальне коло модерн≥стичних твор≥в письменника, чому спри¤Ї в≥дчутний елемент суб'Їктивного авторського баченн¤, особливе трактуванн¤ под≥й у њх зовн≥шн≥х про¤вах та внутр≥шн≥й сутност≥, у њх метаф≥зичн≥й сп≥вв≥днесеност≥.
як письменник-модерн≥ст ¬асиль Ѕарка не описуЇ, не розпов≥даЇ, а моделюЇ д≥йсн≥сть, ≥нтерпретуЇ њњ. ≤ наскр≥зною в його роман≥ моделлю Ї модель тотал≥тарного сусп≥льства.
” Ђ∆овтому кн¤з≥ї постаЇ модель рад¤нського сусп≥льства початку XX стол≥тт¤, побудована на ч≥тк≥й ≥Їрарх≥њ справжн≥х та штучних ц≥нностей, з представниками р≥зних сусп≥льних верств та ≥деолог≥чних полюс≥в. ≤ все це творить у¤вленн¤ про ¤кусь фантасмагор≥ю жах≥в, на ¤ких будуЇтьс¤ Ђрад¤нський райї. ”особленн¤м такоњ модел≥ д≥йсност≥ Ї село леноточ≥, ¤ке потрапл¤Ї у саму гущу голодомору, ≥ тому приречене на вмиранн¤, знищенн¤. ”се, що в≥дбуваЇтьс¤ з жител¤ми села та членами родини атранник≥в, спричинено самою суттю тотал≥тарноњ держави ≥ ц≥лком суперечить нормальн≥й людськ≥й лог≥ц≥.
” роман≥ Ї сцени, ¤к≥ за своњм алегоричним наповненн¤м наближаютьс¤ до р≥вн¤ узагальненн¤ Ѕ≥бл≥йних притч. “ак, наприклад, вражаючою Ї картина, в ¤к≥й ћирона атранника, що вирушив на пошуки хл≥ба, разом з ≥ншими, такими ж беззахисними сел¤нами, змученими голодом, жорстоко викидають з поњзда з≥ Ђшпалами та обаполами, облитими смолоюї. Ћюди в ц≥й сцен≥ ц≥лковито прир≥внюютьс¤ до речей, втрачають свою людську ц≥нн≥сть ≥ разом з≥ шпалами Їдиною масою кот¤тьс¤ донизу у вогн¤ну пр≥рву, що асоц≥юЇтьс¤ з пеклом. атранник т≥льки дивом вр¤тувавс¤ тод≥, ухопившись за дерево. ќтже, сцена маЇ символ≥чне значенн¤: люди, ¤к≥ перестали бути людьми, а стали просто речами (Ђкол≥щатка й гвинтикиї системи), гинуть разом з речами у вогн¤н≥й пр≥рв≥, пекл≥. “обто сусп≥льство перебуваЇ в стан≥ перед апокал≥псисом, внутр≥шн≥м вмиранн¤м, воно повн≥стю занепало, знелюдн≥ло. √оловний герой р¤туЇтьс¤, оск≥льки не втратив ще своЇњ людськоњ душ≥, живе заради своњх близьких. “а страшна смерть наздоган¤Ї його на пороз≥ власноњ хати, коли в≥н уже дон≥с д≥т¤м хл≥б. “обто батьк≥вська любов тримаЇ його на св≥т≥, даЇ можлив≥сть виконати св≥й обов'¤зок.
ѕродовженн¤ роману, наступна алегорична сцена, не менш вражаюча. ћи бачимо, що д≥ти атранника не в≥дразу починають њстипринесений батьком хл≥б, оплачений його житт¤м. ƒ≥ти дуже голодн≥, але в≥дчувають, що голод так швидко не зак≥нчитьс¤, тому треба берегти безц≥нн≥ крихти. ≤ оц≥ голодн≥ д≥ти над хл≥бом Ч символ безк≥нечност≥ гор¤ народного, його неминучост≥.
√олод не просто викосив ц≥л≥ украњнськ≥ села, винищивши дощенту родини. ¬≥н знекровив нац≥ю, позбавивши њњ моральноњ сили на покол≥нн¤ й дес¤тил≥тт¤. —трах голоду невикор≥нним комплексом заклавс¤ у п≥дсв≥дом≥сть, опанував душ≥, зруйнував глибинне ментальне кор≥нн¤, породив нац≥ю страху. ≤ ц¤ нац≥¤, наступн≥ покол≥нн¤, осп≥вувала Ђрад≥снеї ≥снуванн¤ в рад¤нському сусп≥льств≥, славила ѕарт≥ю, тобто ц≥лувала руку, ¤ка њњ вбивала.
ћодель створеного в роман≥ Ђ∆овтий кн¤зьї сусп≥льства Ч це модель абсурдного св≥ту, зр≥дн≥ романам ќруела та ’аксл≥, т≥льки на украњнському ірунт≥. ÷е св≥т, де людина в≥дчуджена в≥д продукту своЇњ прац≥, де сел¤ни-хл≥бороби вмирають в≥д голоду п≥сл¤ збиранн¤ врожаю. ≤ абсурдн≥сть ц≥Їњ ситуац≥њ п≥дкреслюЇ к≥нц≥вка роману: величезний новий врожай, такий оч≥куваний, н≥кому збирати, бо люди вимерли. ј у тих, хто вийшов збирати хл≥б, зов≥м немаЇ впевненост≥ в тому, що п≥сл¤ збору врожаю ≥ вони не загинуть з голоду.
–ад¤нське сусп≥льство тридц¤тих рок≥в Ч св≥т перед апокал≥псисом. ÷ей наскр≥зний мотив твору реал≥зуЇтьс¤ в багатьох художн≥х детал¤х. ÷е ≥ опис спустошених сел¤нських подв≥р'њв, безлюдних с≥л. ÷е височенн≥ бур'¤ни у гн≥тючому безк≥нечному туман≥, у ¤кому н≥¤к не можна вийти на стежку, немов у страшному лаб≥ринт≥. ÷е й символ≥чно-м≥стичне вид≥нн¤ на м≥с¤ц≥, де брат п≥дн¤в на вила брата, що означаЇ розбрат м≥ж людьми. јле найстрашн≥шим ви¤вленн¤м цього мотиву Ї картина пад≥нн¤ з неба мертвих птах≥в, ¤ку спостер≥гають жител≥ леноточ≥в.
—трашне сприйн¤тт¤ д≥йсност≥ п≥дкреслюЇтьс¤ к≥лькома вражаючими детал¤ми, побудованими на поЇднанн≥ лог≥чно протир≥чних речей. “ак, снопи хл≥ба асоц≥юютьс¤ в у¤вленн≥ з трупами (житт¤-смерть), криниц¤ наповнена не джерельною водою, а трупами. Ќав≥ть годинник у хат≥ атранник≥в зупин¤Їтьс¤, що символ≥зуЇ зупинку житт¤ ≥ загалом вважаЇтьс¤ дуже поганою прикметою. ≤ пров≥дний образ твору Ч пустка: Ђћов чужа м≥сцев≥сть. Ќ≥м≥ демони п≥дм≥нили њњ, ≥ с≥рчаний сказ жовтого кагана побив житт¤, зоставивши темну пустелю. —ади скр≥зь вирубано, сам≥ пеньки де-не-де стирчать по дворищах, серед бур'¤н≥в. ¬се, що цв≥ло до сонц¤, пропало, н≥би занесене бурею, пожаром, потопом, пошестю...ї ≤ над ус≥м у твор≥ пануЇ Ђжовтий кн¤зьї Ч непереможна сила ≥з хворобливим жовтим кольором чуми. ÷ьому образу Ђжовтогої протиставл¤Їтьс¤ Ђзолотийї Ч золота чаша ¤к символ глибинноњ сили народу, його нескореност≥.
ќтже, незважаючи на всю апокалштичн≥сть ≥ траг≥зм твору, автор спод≥ваЇтьс¤ на в≥дродженн¤ нац≥њ, ¤ку нищили стол≥тт¤ми, в≥рить у д≥тей цього нещасного народу, у його Ђ«олотий √раальї.
по тем≥:
категор≥¤: украњнська л≥тература / твори за творч≥стю Ѕарки ¬асил¤ / золота чаша та ≥нш≥ символ≥чн≥ елементи й картини у роман≥ ¬.Ѕарки "∆овтий кн¤зь" (I вар≥ант)"
