Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: Ўиллер ‘р≥др≥x
∆итт¤ Ў≥ллера припадаЇ на час, коли роздр≥бнена внасл≥док тридц¤тир≥чноњ в≥йни на 365 кн¤з≥вств Ќ≥меччина стогнала п≥д т¤гарем деспотизму, а знесилений народ ще не був здатним н≥ на ¤ку пол≥тичну активн≥сть. ѕроте саме в цей пер≥од в Ќ≥меччин≥ виникаЇ широкий л≥тературний рух, в≥домий п≥д назвою "Ѕур¤ ≥ натиск",- рух, сутн≥стю ¤кого був пристрасний протест передовоњ н≥мецькоњ молод≥ проти мерзенност≥ та застою в пол≥тичному житт≥ крањни, проти кн¤з≥вськоњ тиран≥њ, феодальноњ морал≥ й приниженн¤ людськоњ особистост≥. ÷е справедливе обуренн¤, цей гн≥в знайшли найкращий ви¤в саме у творах молодого Ў≥ллера, поета, чий життЇвий шл¤х був дуже т¤жкий ≥ передчасно зв≥в його в могилу. ‘р≥др≥х Ў≥ллер - н≥мецький поет, драматург, ф≥лософ ≥ ≥сторик. …ого батько - ≤оганн аспар Ў≥ллер - в≥йськовий фельдшер, мати - ƒороте¤, уроджена одвейс, дочка трактирника. « 1768 року майбутн≥й поет почав в≥дв≥дувати латинську школу. як п≥дданий герцога ¬юртемберзького, батько змушений був в≥ддати сина до так званоњ арловоњ академ≥њ, де в≥н без особливоњ зац≥кавленост≥ спочатку вивчав юриспруденц≥ю, а пот≥м - медицину. ¬≥с≥м рок≥в (1773-1780) пров≥в Ў≥ллер у цьому розсаднику' раб≥в, де панували шпигунство й стеженн¤ за учн¤ми, категорично заборон¤лос¤ сп≥лкуванн¤ ≥з зовн≥шн≥м св≥том, а вс≥ вихованц≥ п≥дкор¤лис¤ найсувор≥ш≥й кийов≥й дисципл≥н≥. Ћише ночами Ў≥ллер м≥г крадькома читати. ¬≥н багато раз≥в перечитував твори ѕлутарха, оди й поеми лопштока, л≥ричн≥ в≥рш≥ та роман "—тражданн¤ юного ¬ертера" свого старшого сучасника •ете. ѕ≥зн≥ше в≥н захопивс¤ Ўексп≥ром. ¬ийшовши з академ≥њ п≥сл¤ њњ зак≥нченн¤, Ў≥ллер був призначений полковим л≥карем, одержував за службу жалюг≥дн≥ грош≥. Ќад першою драмою "–озб≥йники" Ў≥ллер почав працювати, ще перебуваючи в академ≥њ. ” 1781 роц≥ драма завершена, а 13 с≥чн¤ 1782 року "–озб≥йники" були вперше показан≥ на сцен≥ ћангеймського театру. ¬истава мала колосальний усп≥х. ѕот≥м п≥шли тр≥умфальн≥ вистави в багатьох ≥нших м≥стах Ќ≥меччини. Ќезважаючи на те, що постановники часто на св≥й смак чи за цензурою свав≥льно кал≥чили текст п'Їси, а д≥¤ була перенесена ≥з сучасност≥ в XVI стол≥тт¤, неможливо було знищити головного - пафосу драми, шл¤хетн≥сть помисл≥в розб≥йника арла ћоора, ¤кий вир≥шив у своњй батьк≥вщин≥ викор≥нити поодинц≥ зло та беззаконн¤. Ў≥ллер дав своњй драм≥ два еп≥графи, що визначають основну думку п'Їси. ѕерший еп≥граф: "Ќа тиран≥в!" св≥дчив про те, що зм≥ст њњ спр¤мований проти тиранства. ƒругий еп≥граф з √≥ппократа: "ўо не зц≥л¤ють л≥ки, зц≥л¤Ї зал≥зо, чого не зц≥л¤Ї зал≥зо, зц≥л¤Ї вогонь" - указував на засоби боротьби з тиран≥Їю. √оловний герой драми арл ћоор - студент, ¤кого, ¤к ≥ автора, захоплюють життЇписи великих муж≥в √рец≥њ, що њх склав ≥сторик ѕлутарх. ¬≥н мр≥Ї перетворити Ќ≥меччину на республ≥ку. арл ћоор - перший Ў≥ллер≥вський герой-≥деал≥ст ≥ ентуз≥аст, ¤кий мр≥Ї про зв≥льненн¤ всього людства. …ого р≥дний брат ‘ранц - повна йому протилежн≥сть. ÷ин≥к, ¤кий нехтуЇ людьми, в≥н оббрехав арла. ‘ранц саджаЇ батька за грати, заз≥хаЇ на честь нареченоњ брата јмал≥њ. «раджений братом ≥ прокл¤тий батьком, арл ћоор стаЇ проводирем загону розб≥йник≥в, щоб зд≥йснювати силою зброњ справедлив≥сть. Ўл¤хетн≥ розб≥йники на чол≥ з арлом карають злочинних багат≥њв ≥ захищають б≥дн¤к≥в. ќднак незабаром насильство п'¤нить розб≥йник≥в, жорсток≥сть стаЇ звичкою. арл ћоор ос¤гаЇ, що злод≥¤нн¤ми мир виправити неможливо, тому вир≥шуЇ в≥ддатис¤ в руки правосудд¤. јле, оск≥льки за його голову об≥ц¤на щедра нагорода, арл хоче, щоб його видав ¤кий-небудь б≥долаха, ¤кий маЇ потребу в грошах. ” ф≥нал≥ ви¤вл¤Їтьс¤ характерна еволюц≥¤ ш≥ллер≥вського геро¤: коли не можна вр¤тувати все людство, сл≥д спробувати допомогти хоча б одн≥й нещаслив≥й людин≥. ”же в перш≥й драм≥ Ў≥ллер спод≥ваЇтьс¤ не на силу, а на моральне виправленн¤ сусп≥льства. Ўалена пристрасн≥сть персонаж≥в, патетичн≥сть њхньоњ мови, що м≥сц¤ми переходить у брутальн≥сть, напружен≥сть сюжету зробили "–озб≥йник≥в" зразковим надбанн¤м "бур≥ й натиску" - пров≥дного л≥тературного напр¤мку Ќ≥меччини 70-80-х рок≥в XVIII стол≥тт¤. √ерцог ¬ютемберзький, дов≥давшись про виставу, наказав посадити автора "–озб≥йник≥в" на гауптвахту й заборонив йому писати що-небудь, окр≥м твор≥в з медицини. Ў≥ллер вир≥шив покинути волод≥нн¤ карликового деспота. ” н≥ч на 23 вересн¤ 1782 року, скориставшись сум'¤тт¤м пишних придворних торжеств на честь рос≥йського цесаревича ѕавла ѕетровича, ¤кий був одружений з плем≥нницею герцога арла ™вген≥¤, автор "–озб≥йник≥в" таЇмно вт≥к з ¬юртемберга. ѕ'¤ть рок≥в тривали бездомн≥ блуканн¤, болюча убог≥сть ≥ завз¤та боротьба за визнанн¤ серед н≥мецьких читач≥в ≥ театральноњ публ≥ки. —л≥дом за "–озб≥йниками" Ў≥ллер створюЇ другу драму, але вже на ≥сторичному матер≥ал≥: "«мова ‘≥Їско в √енуњ" (1782), жанр ¤коњ в≥н визначив ¤к "республ≥канська трагед≥¤". ƒ≥¤ драми в≥дбуваЇтьс¤ в ≤тал≥њ в 1547 роц≥. ¬ ≥стор≥ю св≥товоњ драматург≥њ п'Їса "ѕ≥дступн≥сть ≥ любов" (1783) ув≥йшла ¤к перша "м≥щанська трагед≥¤". ƒо Ў≥ллера в трагед≥¤х д≥¤ли вин¤тково монархи й аристократи, трет≥й стан дозвол¤лос¤ зображувати т≥льки в комед≥¤х. ” драм≥ "ѕ≥дступн≥сть ≥ любов" Ў≥ллер дов≥в, що траг≥чн≥ кол≥з≥њ можлив≥, а часом неминуч≥ в житт≥ простоњ скромноњ людини - "м≥щанина", за пон¤тт¤ми того часу. ќдночасно з драматург≥Їю Ў≥ллер присв¤чуЇ себе поез≥њ. ” його в≥ршах думка завжди переважаЇ над почутт¤м, м≥ркуючи над р≥зними ¤вищами житт¤, в≥н черпаЇ аргументи в античн≥й м≥фолог≥њ чи ренесансному мистецтв≥. ќсп≥вуючи прекрасну даму, в≥н величаЇ њњ Ћаурою, не т≥льки виражаючи тим самим п≥днесений платон≥чний лад почутт≥в, але й за¤вл¤ючи себе прихильником ≥тал≥йського гуман≥ста ‘ранческо ѕетрарки. ќбидва поети в≥ддаютьс¤ роздумам над тим, чому так необх≥дна любов людин≥ та людству. Ќа думку Ў≥ллера, що в≥н њњ успадкував в≥д античних мудрец≥в, ус≥ частки величезного розр≥зненого св≥ту возз'ЇднуЇ сила любов≥. Ћюбов даЇ житт¤, без нењ св≥т ≥ природа мертв≥. ѕристрасть, що осп≥вуЇтьс¤ поетом, до Ћаури - велике благе почутт¤, тому що воно - необх≥дна сполучна частка св≥тобудови. ” арлов≥й академ≥њ викладав ф≥лософ≥ю талановитий педагог ≥ вчений јбель, ¤кий став згодом другом Ў≥ллера. Ќа майбутнього поета лекц≥њ јбел¤ справили сильне враженн¤. ѕрофесор доводив визначн≥сть наперед св≥товоњ гармон≥њ. —пираючись на вченн¤ н≥мецького ф≥лософа ≥ вченого Ћейбниц¤, в≥н прагнув прищепити своњм вихованц¤м оптим≥стичне св≥тосприйманн¤, вселити любов до ближнього, наставл¤в њх на шл¤х п≥знанн¤ навколишнього житт¤. Ћекц≥њ јбел¤ не минули дл¤ Ў≥ллера марно. Ќайб≥льш в≥дчутним Ї вплив його ф≥лософськоњ концепц≥њ в одному з найв≥дом≥ших твор≥в Ў≥ллера "ќда радост≥", в основу ¤кого покладено властивий Ў≥ллеру принциповий оптим≥зм, в≥ру в людину, переконан≥сть у тому, що люди можуть ≥ повинн≥ зр≥днитис¤ один ≥з одним. ÷ей в≥рш зажив св≥товоњ слави завд¤ки тому, що Ѕетховен завершив 9-у симфон≥ю гранд≥озним хором на його текст. ѕ≥сл¤ к≥лькох невдач у ћангеймському театр≥, директор ¤кого ƒальберг п≥д р≥зними приводами в≥дмовл¤вс¤ ставити нов≥ п'Їси Ў≥ллера, п≥сл¤ тривалоњ в≥дсутност≥ грошей поет знайшов у Ћейпцигу друз≥в ≥ заступник≥в, ¤к≥ допомогли йому перебороти вс≥ життЇв≥ труднощ≥. “вори Ў≥ллера були видан≥, в≥н жив п≥д дружн≥м дахом свого полум'¤ного шанувальника √отфр≥да ернера, ¤кий тактовно оп≥кував Ў≥ллера. ѕад≥нн¤ Ѕастил≥њ потр¤сло п≥двалини феодального св≥ту. ≤сторичний прогрес з ф≥лософськоњ абстракц≥њ перетворивс¤ на в≥дчутну реальн≥сть, рух ≥стор≥њ прискоривс¤. ‘≥лософське мисленн¤ Ў≥ллера вловлювало законом≥рн≥сть часу. Ќевдоволений сучасн≥стю, в≥н пише в≥рш "Ѕоги √рец≥њ" (1788), в ¤кому бринить ностальг≥¤ за античним епосом. ѕоет уславлюЇ ¤зичницьк≥ божества давн≥х грек≥в. јнтичний св≥т Ў≥ллер у¤вл¤Ї ¤к осередок радост≥, любов≥ й краси. ѕрирода людською у¤вою була одухотворена й щедра до людини. јнтичн≥ божества допомагають Ў≥ллеру в побудов≥ певноњ ф≥лософськоњ концепц≥њ. —еред бог≥в - благод≥йник≥в людства - раз по раз виникають т≥н≥ м≥ф≥чних ≥стот, ¤к≥ вт≥люють лих≥ сили. јнтичний св≥т дл¤ нього т≥льки казка колишн≥х час≥в, минуле руйнуЇтьс¤, щоб дати дорогу майбутньому. Ќитка ≥стор≥њ не перериваЇтьс¤, людський прогрес неминучий, хоч би ¤ку дорогу ц≥ну сл≥д було б за нього заплатити,- така основна думка в≥рша. Ў≥ллер усв≥домив, що на меж≥ XVIII-XIX стол≥ть прогрес людства не вдовольнить кожну людину в спроб≥ дос¤гти нею свого щаст¤. ÷¤ ж думка розвиваЇтьс¤ в баладах Ў≥ллера. ∆анр балади в≥дродили •ете ≥ Ў≥ллер, ¤к≥ вступили в дружнЇ . змаганн¤ у створенн≥ балад. ¬≥дбулос¤ це в 1797 роц≥, ¤кий вони назвали пот≥м роком балад. ÷е був дуже важливий момент у житт≥ Ў≥ллера. ¬≥н жив у ¬еймар≥ з 1795 року, заступництво —аксен-¬еймарського герцога арла јвгуста давало можлив≥сть без думки про зароб≥ток писати в≥рш≥, п'Їси, займатис¤ ф≥лософ≥Їю й ≥стор≥Їю. ” цей пер≥од в≥дбулос¤ зближенн¤ з •ете, про що Ў≥ллер мр≥¤в давно. Ѕалади Ў≥ллера сприймаютьс¤ ¤к в≥дгом≥н тих давн≥х час≥в, коли р≥зного роду пов≥р'¤ ≥ перекази, живучи пор¤д з реальним житт¤м, зливалис¤ в примхлив≥ фольклорн≥ образи. ” баладах найчаст≥ше говоритьс¤ не про ¤кийсь конкретний ≥сторичний час, а про старовину ¤к таку. Ѕалади приваблюють ≥ водночас л¤кають своњми дивовижними жорстокими сюжетами, вражають нез'¤сованими таЇмниц¤ми природи. “ак, у балад≥ "≤виков≥ журавл≥" поет наводить думку про нев≥дворотн≥сть в≥дплати за вчинене лихо. якщо немаЇ серед людей св≥дк≥в учиненого, то сама природа караЇ, а злочинець неодм≥нно видаЇ себе. Ќ≥хто не маЇ права п≥ддавати житт¤ геро¤ т¤жкому випробуванню, не можна дв≥ч≥ спокушати долю - такий очевидний п≥дсумок балади "¬одолаз", що стала в≥домою в нас з перекладу ∆уковського за назвою " убок". ѕравител¤ автор звинувачуЇ в жорстокост≥, а безодн¤ вод зображена в розпов≥д≥ водолаза дивною ≥ разом з тим загадковою, ¤к бурхлива стих≥¤, що клекоче. ” р¤д≥ балад сюжетним стрижнем стаЇ ≥спит геро¤ - перев≥рка його мужност≥, р≥шучост≥, в≥дваги. “а коли, ¤к це в≥дбуваЇтьс¤ в "–укавичц≥", житт¤ людини п≥ддають небезпец≥, жартуючи, грають, ладн≥ в≥рного лицар¤ зробити здобиччю хижих зв≥р≥в, то герой маЇ право повестис¤ нечемно з дамою. ” балад≥ "ѕол≥крат≥в перстень" тривожить у¤ву ≥де¤ нев≥дворотност≥ дол≥. «даЇтьс¤, правителю —амосу, в усьому щастить але що б≥льше перемог, то б≥льший жах викликають вони в його сп≥врозмовника, ¤кий при останн≥й рад≥сн≥й зв≥стц≥ квапливо покидаЇ пестунчика дол≥. ¬ажливе м≥сце в поез≥њ Ў≥ллера пос≥даЇ його "ѕ≥сн¤ про дзв≥н", що Ї г≥мном прац≥ людини, уславленн¤ њњ сили, розуму й сили њњ рук. ћова Ў≥ллера звучить тут, ¤к у пропов≥дника, повчально. ¬≥н хот≥в, щоб все було засноване на розумному пор¤дку, щоб людина безнастанною працею завжди дос¤гала свого щаст¤. ” цьому в≥рш≥ позначивс¤ ≥ ш≥ллер≥вський страх революц≥йних потр¤с≥нь. ƒл¤ поета мир ≥ злагода важлив≥ш≥ за соц≥альну боротьбу. ÷ю ж думку Ў≥ллер розвиваЇ й у своњх теоретичних роботах: "Ћисти про естетичне вихованн¤ людини", "ѕро нањвну ≥ сентиментальну поез≥ю" (1795-1796). ѕрот¤гом усього творчого шл¤ху драма залишалас¤ улюбленим жанром Ў≥ллера ("ƒон арлос", 1787), вс≥ його наступн≥ драматични твори заснован≥ на ≥сторичному матер≥ал≥. ќсобливо пл≥дним у план≥ драматург≥њ було останнЇ дес¤тил≥тт¤ творчого шл¤ху Ў≥ллера. ¬≥н створюЇ так≥ драматичн≥ шедеври, ¤к трилог≥¤ "¬аленштейн" (1799), драми "ћар≥¤ —тюарт" (1800), "ќрлеанська д≥ва" (1801), "¬≥льгельм “елль" (1804). ” цих творах художньому анал≥зу п≥ддаютьс¤ поворотн≥ етапи в ≥стор≥њ Ївропейських народ≥в. ќстанньою - незавершеною - драмою Ў≥ллера став "ƒмитро" (1805) - з рос≥йськоњ ≥стор≥њ. —амозванець ƒмитро в Ў≥ллера щиро в≥рить у те, що в≥н син ≤вана IV. ¬имовл¤ючи промову в польському сейм≥, в≥н намагаЇтьс¤ штовхнути пол¤к≥в на пох≥д проти –ос≥њ заради в≥дновленн¤ законноњ влади на московському престол≥. ¬изнанн¤ до ‘р≥др≥ха Ў≥ллера прийшло в –ос≥њ з першою драмою "–озб≥йники", що у 1793 роц≥ була з≥грана вихованц¤ми Ўл¤хетного панс≥ону при ћосковському ун≥верситет≥. Ўедеври Ў≥ллера викликали ≥нтерес у рос≥йських поет≥в ≥ письменник≥в. ѕредставники р≥зних л≥тературних напр¤мк≥в ≥нтерпретували твори н≥мецького поета, наголошуючи на тому, що особливо в≥дпов≥дало ≥де¤м ≥сторичного етапу. —мерть об≥рвала творч≥сть поета-гуман≥ста в момент, коли його погл¤дам в≥дкривалис¤ нов≥ обр≥њ, коли його розпливчаст≥ ≥деали набували б≥льш ч≥тких обрис≥в ≥ в≥н починав в≥рити в пол≥тичну самост≥йн≥сть народу. "ѕ≥дступн≥сть ≥ любов" (1784) ѕ'Їса Ў≥ллера "ѕ≥дступн≥сть ≥ любов" - це перша н≥мецька пол≥тична драма. ” н≥й безправ'¤ народу, ¤кий гн≥тила н≥мецька влада, показано особливо драматично. ” "ѕ≥дступност≥ ≥ любов≥" з≥штовхуютьс¤ два соц≥альних св≥ти: придворно-двор¤нський, до ¤кого належить ≥ син президента фон ¬альтера, ¤кий зобов'¤заний цьому середовищу своњм в≥дносно високим в≥йськовим чином ≥ ун≥верситетською осв≥тою, ≥ м≥щанство, до ¤кого належить охана ‘ерд≥нанда Ћуњза ћ≥ллер, дочка придворного музиканта. ¬они кохають одне одного. ‘ерд≥-нанд за своњм св≥тосприйманн¤м близький до темпераментних героњв "бур≥ та натиску". Ќатхненний любов'ю, в≥н мр≥Ї про р≥вн≥сть ≥ справедлив≥сть. ¬≥н марить про те, ¤к поведе Ћуњзу до в≥втар¤, назве своЇю перед ц≥лим св≥том. ” його очах вона не т≥льки йому р≥вна, але ≥ Їдино бажана. ѓхнЇ почутт¤ викликаЇ обуренн¤ батька ‘ерд≥нанда, ¤кий надумав женити свого сина на лед≥ ћ≥льфорд, ¤ка була коханкою герцога. Ћюбов Ћуњзи й ‘ерд≥нанда траг≥чно, приречена, бо вона п≥дриваЇ основи усталеного пор¤дку, молод≥ героњ стають жертвами придворних ≥нтриг. ” ф≥нал≥ драми ‘ерд≥нанд, помираючи, прост¤гаЇ руку батьков≥, ¤кий каЇтьс¤. ∆ест глибоко символ≥чний ≥ дуже характерний дл¤ Ў≥ллера, героњ ¤кого н≥коли не в≥дкидають руки, прост¤гненоњ заради примиренн¤. Ў≥ллер в≥рив, що стражданн¤ очищаЇ людину морально
по тем≥:
категор≥¤: б≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в / Ўиллер ‘р≥др≥x
