Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: ≤бсен √енр≥к
¬ ≥стор≥њ зах≥дноЇвропейськоњ "новоњ драми" норвезькому письменнику √енр≥ку ≤бсену по праву належить роль новатора та першопрох≥дц¤. …ого творч≥сть стикаЇтьс¤ з багатьма л≥тературними напр¤мами, але не вкладаЇтьс¤ в меж≥ жодного з них. ” 60-х роках XIX стол≥тт¤ √. ≤бсен починав ¤к романтик, у 70-х став одним ≥з визнаних Ївропейських письменник≥в-реал≥ст≥в, а символ≥ка його п'Їс 90-х рок≥в зближувала ≤бсена з символ≥стами та неоромантиками к≥нц¤ стол≥тт¤. √енр≥к ≤бсен народивс¤ в 1828 роц≥ в невеличкому норвезькому м≥стечку ЎиЇн≥. ≤з ш≥стнадц¤ти рок≥в юнак був вимушений працювати учнем аптекар¤ - саме тод≥ в≥н починаЇ писати в≥рш≥ в сентиментально-романтичному дус≥. –еволюц≥йн≥ потр¤с≥нн¤ 1848 року в ™вроп≥ впливають ≥ на нього: ≤бсен створюЇ свою першу бунтарсько-романтичну п'Їсу " ат≥л≥на" (1849). ” 1850 роц≥ в≥н перењздить до рист≥ан≥њ (сучасне ќсло) ≥ стаЇ профес≥йним л≥тератором. ” цей час √. ≤бсен пише к≥лька п'Їс, переважно в нац≥онально-романтичному дус≥. ≤з к≥нц¤ 1851 до 1857 року в≥н керуЇ першим норвезьким нац≥ональним театром, заснованим у Ѕерген≥ й посл≥довно виступаЇ за в≥дродженн¤ нац≥онального мистецтва. « часом драматурга запрошують очолити "Ќорвезький театр" у рист≥ан≥њ, ≥ тут у перш≥й половин≥ 60-х рок≥в створюютьс¤ ≥ набувають сцен≥чного вт≥ленн¤ перш≥ значн≥ твори ≤бсена. ” той час у норвезьк≥й л≥тератур≥ панувала так звана нац≥ональна романтика. јле ≤бсен був переконаний, що "не др≥б'¤зкове коп≥юванн¤ сцен побуту" робить письменника нац≥ональним, а "той особливий тон", що несетьс¤ "назустр≥ч нам ≥з р≥дних г≥р ≥ з долин... але насамперед - ≥з глибини нашоњ власноњ душ≥". ўе 1857 року ≤бсен так визначив своЇ творче завданн¤ - зробити драму серйозною, примусити гл¤дача мислити разом ≥з автором ≥ геро¤ми, перетворивши його на "сп≥вавтора драматурга". ” драм≥ не повинн≥ боротис¤ ≥дењ, бо цього не буваЇ в д≥йсност≥, треба показувати, "з≥ткненн¤ людей, життЇв≥ конфл≥кти, у ¤ких, ¤к у коконах, глибоко прихован≥ ≥дењ, що борютьс¤, гинуть або перемагають". ѕрагнучи уникнути фальшивоњ романтичноњ п≥днесеност≥ й знайти б≥льш твердий ірунт дл¤ своЇњ творчост≥, письменник звернувс¤ до ≥сторичного минулого своЇњ крањни ≥ створив дв≥ п'Їси: побудовану на матер≥ал≥ давн≥х саг драму "¬оњни у ’ельгеланд≥" (1857) ≥ народно-≥сторична драму "Ѕоротьба за престол" (1863). ” в≥ршован≥й п'Їс≥ " омед≥¤ любов≥" (1862) ≤бсен ущипливо висм≥¤в романтичн≥ ≥люз≥њ, вважаючи б≥льш прийн¤тним св≥т тверезоњ практики. –озчаруванн¤ ≤бсена в нац≥ональн≥й романтиц≥, що посилилос¤ наприк≥нц≥ 50-х рок≥в, було пов'¤зане ≥ з його знев≥рою у вс≥х сферах норвезького сусп≥льного житт¤. ƒл¤ нього стаЇ ненависним не лише др≥б'¤зкове м≥щанське ≥снуванн¤, але й брехлив≥сть п≥днесених фраз, демагог≥чн≥ гасла, ¤к≥ проголошуютьс¤ на стор≥нках газет ≥ в народних з≥бранн¤х. ”т≥м, житт¤ ≤бсена стаЇ все т¤жчим. ¬≥н б≥дуЇ, ≥ справжн≥м пор¤тунком ви¤вл¤Їтьс¤ одержана за допомогою драматурга Ѕ. Ѕйорнсона стипенд≥¤ на поњздку до –има. ≤бсен в≥д'њжджаЇ ≥з Ќорвег≥њ 5 кв≥тн¤ 1864 року й перебуваЇ за кордоном ≥з короткими перервами майже двадц¤ть с≥м рок≥в. ¬ ≤тал≥њ драматург створив дв≥ монументальн≥ ф≥лософсько-символ≥чн≥ в≥ршован≥ драми - "Ѕранд" (1865) ≥ "ѕер √юнт" (1867), ¤к≥ знаменували його в≥дмежуванн¤ ≥ прощанн¤ ≥з романтизмом ≥ поставили ≤бсена в перший р¤д сучасноњ скандинавськоњ л≥тератури. ≤ "Ѕранд", ≥ "ѕер √юнт" поЇднують жив≥ ≥ндив≥дуал≥зован≥ образи з узагальненими, п≥дкреслено тип≥зованими. ќсновна проблема цих драматичних твор≥в - дол¤ людини, особистост≥ в сучасному сусп≥льств≥. јле центральн≥ ф≥гури цих п'Їс д≥аметрально протилежн≥. √ерой "Ѕранда" - св¤щеник Ѕранд - людина надзвичайноњ ц≥л≥сност≥ й сили; герой ≥ншоњ драми - сел¤нський хлопець ѕер √юнт - вт≥ленн¤ душевноњ слабкост≥ людини. Ѕранд не в≥дступаЇ н≥ перед ¤кими жертвами, не погоджуЇтьс¤ на жоден компром≥с, прагнучи виконати свою м≥с≥ю - виховувати ц≥льних, позбавлених лицем≥рства й користолюбства людей, здатних самост≥йно мислити. …ого гасло - "бути самим собою", тобто розвивати в соб≥ неповторн≥ риси людськоњ особистост≥. ѕолум'¤ними словами Ѕранд картаЇ половинчаст≥сть, душевну в'¤л≥сть людей ≥ пороки сучасноњ держави. ≤ хоча йому вдаЇтьс¤ надихнути параф≥¤н - б≥дних сел¤н ≥ рибалок у закинутому крањ на далек≥й ѕ≥вноч≥, ≥ повести њх за собою, к≥нець св¤щеника ви¤вл¤Їтьс¤ траг≥чним. Ћюди пов≥рили йому й п≥шли за ним до вершини гори в пошуках свободи духу. оли ж пастор не зм≥г по¤снити конкретноњ мети цього походу, люди у гн≥в≥ закидали його кам≥нн¤м. ∆ертвами Ѕранда з його надлюдською волею стають найближч≥ люди - спочатку гине його син, пот≥м дружина. ≤ сумн≥вним видаЇтьс¤ той подвиг, ¤кому Ѕранд присв¤тив житт¤. "ѕер √юнт" знаменував остаточне в≥дмежуванн¤ ≤бсена в≥д нац≥ональноњ романтики. ÷ей тв≥р був сприйн¤тий сучасниками ¤к нещадний антиромантичний випад ≥ одночасно ¤к найтонша романтична поема. ƒрама насичена глибокою поез≥Їю природи та любов≥, ¤ка збер≥гаЇ особливий нац≥ональний колорит. Ћ≥ричне багатство п'Їси, њњ емоц≥йна принадн≥сть пол¤гають, передус≥м, у тих людських почутт¤х, ¤к≥ висловлен≥ автором ≥з надзвичайною силою ≥ довершен≥стю. Ќос≥¤ми високоњ поез≥њ в "ѕер √юнт≥" Ї, у першу чергу, не традиц≥йн≥ фольклорно-романтичн≥, фантастичн≥ персонаж≥ ≥ мотиви, а персонаж≥ реального плану, звичайн≥, хоча й не позбавлен≥ своЇр≥дност≥ люди. Ќайвищий л≥ризм полизаний тут ≥з образами простоњ д≥вчини —ольвейг ≥ матер≥ ѕера - ќсе. ћ≥сцев≥ ж сел¤ни виступають у твор≥ ¤к груб≥, зл≥ та жад≥бн≥ люди, а казков≥ трол≥ - ¤к потворн≥ зл≥сн≥ ≥стоти. Ќа початку драми ѕер - звичайний с≥льський хлопець, дещо ледачий, фантазер ≥ шибеник. ∆итт¤ в р≥дному сел≥ його не задовольн¤Ї. ¬≥н вважаЇ, що сел¤ни, заклопотан≥ лише буденними турботами, варт≥ презирства. ѕроте автор приводить свого геро¤ до трол≥в - фантастичних ворожих люд¤м ≥стот - ≥ показуЇ, що √юнт у душ≥ ладен прийн¤ти на все житт¤ њхнЇ гасло "будь задоволений собою". ¬≥н не пом≥чаЇ р≥зниц≥ м≥ж дев≥зом людей "будь самим собою", ¤кий веде до морального вдосконаленн¤ особистост≥, ≥ гаслом трол≥в, що виправдовуЇ ≥ндив≥дуал≥зм, самозакохан≥сть, п≥дкоренн¤ життЇвим обставинам. ” перших трьох д≥¤х автор показуЇ формуванн¤ моральних рис ѕера √юнта, а в четверт≥й - т≥ насл≥дки, до ¤ких призводить життЇва ф≥лософ≥¤ "будь задоволений собою". ћандруючи св≥том, ѕер √юнт пристосовуЇтьс¤ до будь-¤ких ситуац≥й, втрачаючи власн≥ особлив≥ риси. ” п'¤т≥й д≥њ настаЇ поступове прозр≥нн¤ геро¤, починаютьс¤ пошуки свого втраченого "¤", з'¤вл¤Їтьс¤ прагненн¤ в≥дновити свою ц≥льну особист≥сть. ÷ентральною символ≥чною ф≥гурою в ц≥й д≥њ стаЇ •удз≥вник, ¤кий ходить св≥том з олов'¤ною ложкою ≥ збираЇ в нењ людей на переплавленн¤: ц≥льн≥ особистост≥ зникли, тепер лише з багатьох людей, сплавлених разом, можна зробити одну справжню людину. ≤ ѕер √юнт може уникнути переплавленн¤, ¤кщо доведе, що бодай колись був ц≥л≥сною особист≥стю. —имвол≥чн≥ образи, що виникають навколо ѕера √юнта, розкривають його моральне зубож≥нн¤. Ћише —ольвейг, ¤ку в≥н кохав у юн≥ роки, стверджуЇ, що ѕер √юнт завжди залишавс¤ самим собою - у њњ в≥р≥, над≥њ, коханн≥. •удз≥вник залишаЇ ѕера √юнта на земл≥ до наступноњ зустр≥ч≥, даючи йому останню можлив≥сть переродитис¤. “ворч≥ пошуки перших драматичних твор≥в, ф≥лософськ≥ узагальненн¤ ≥ художн≥ знах≥дки "¬ранда" ≥ "ѕер √юнта" стали п≥дірунт¤м дл¤ створенн¤ драми нового типу. «овн≥шн≥м ви¤вом цього Ї перех≥д в≥д в≥ршованоњ до прозовоњ мови драматичних твор≥в. ” комед≥њ "—оюз молод≥" (1868) письменник звертаЇтьс¤ до пр¤моњ пол≥тичноњ сатири. ≤бсен передчуваЇ ≥ закликаЇ прих≥д "революц≥њ духу", ¤ка повинна оновити вс≥ сфери людського ≥снуванн¤. —воњ роздуми ≤бсен вт≥люЇ у ф≥лософсько-≥сторичн≥й трилог≥њ " есар ≥ гал≥леЇць" (1873) ≥ в к≥лькох великих поез≥¤х. јле переворот у сусп≥льному житт≥ не в≥дбуваЇтьс¤. ѕочинаЇтьс¤ новий цикл мирного, зовн≥ благополучного ≥сторичного розвитку - розкв≥т "класичного" буржуазного сусп≥льства. ≤, починаючи в≥д 1877 року, ≥з драми "—товпи сусп≥льства", ≤бсен створюЇ дванадц¤ть п'Їс, у ¤ких надзвичайна точн≥сть у зображенн≥ реальних форм сучасного житт¤ поЇднуЇтьс¤ з глибоким проникненн¤м у внутр≥шню його суть ≥ в душевний св≥т людей. ÷≥ п'Їси зазвичай под≥л¤ють на три групи, по чотири в кожн≥й. ѕерша група, у ¤к≥й особливо ч≥тко й пр¤мо визначена соц≥альна проблематика,- це "—товпи сусп≥льства", "Ћ¤льковий д≥м" (1879), "ѕривиди" (1881), "¬орог народу" (1882). ƒо другоњ, ¤ка також в≥дображаЇ обставини реального житт¤, але б≥льше зосереджена на конфл≥ктах у душ≥ людини, належать "ƒика качка" (1884), "–осмерсхольм" (1886), "∆≥нка з мор¤" (1888), "√едда √аблер" (1890). ѕ'Їси третьоњ групи досл≥джують глибини людськоњ душ≥ в певн≥й експериментальн≥й абстрагованост≥. ÷е "Ѕуд≥вничий —ольнеЇ" (1892), "ћаленький ≈йольф" (1894), "…ун √абр≥ель Ѕоркман" (1896) ≥ драматичний еп≥лог " оли ми, мертв≥, пробуджуЇмос¤" (1899). ” них ще ¤скрав≥ше прогл¤дають узагальнено-символ≥чн≥ риси, притаманн≥ п'Їсам другоњ групи. ѕод≥бне групуванн¤ п'Їс дещо умовне. —оц≥альна проблематика не зникаЇ ≥ з б≥льш п≥зн≥х п'Їс ≤бсена, а душевне житт¤ людини стоњть ≥ в центр≥ його "соц≥альних" драм. ўе за житт¤ ≤бсена його драматург≥¤ визнавалас¤ новаторською. ≤з повним правом в≥н був оголошений творцем анал≥тичних п'Їс, ¤к≥ в≥дроджували традиц≥њ античноњ драматург≥њ. омпозиц≥йн≥ принципи драм ≤бсена пов'¤зувалис¤ з побудовою "÷ар¤ ≈д≥па" —офокла. ”с¤ д≥¤ ц≥Їњ трагед≥њ присв¤чена розкриттю таЇмниць - з'¤суванню под≥й, ¤к≥ колись в≥дбулис¤. ѕоступове наближенн¤ до розкритт¤ таЇмниц≥ й створюЇ сюжетну напругу п'Їси, а остаточне њњ розкритт¤ - розв'¤зку, ¤ка визначаЇ справжню перед≥стор≥ю головних персонаж≥в ≥ њхню подальшу долю. ” п'Їсах ≤бсена драматизм ситуац≥њ пол¤гаЇ в тому, що ви¤вл¤Їтьс¤ повна протилежн≥сть м≥ж видим≥стю житт¤ ≥ його справжньою природою. –озкритт¤ показаного в п'Їс≥ св≥ту починаЇтьс¤ найчаст≥ше вже в ход≥ д≥њ - в детал¤х, в окремих ≥, здавалос¤ б, випадкових репл≥ках, у к≥нц≥ ж п'Їси в≥дбуваЇтьс¤ повний крах ≥люз≥й ≥ з'¤суванн¤ ≥стини. ≤бсен≥вська анал≥тичн≥сть в≥дм≥нна в≥д анал≥тичност≥ античноњ трагед≥њ, глибоко зануреноњ в м≥фолог≥чну стих≥ю. Ќедаремно дл¤ д≥њ "÷ар¤ ≈д≥па" так важлив≥ прор≥канн¤ оракула. ” ≤бсена ж дол≥ протистоњть детерм≥нован≥сть законами природи ≥ сусп≥льства, а також внутр≥шн≥ми законами людськоњ душ≥. ” "нов≥й драм≥" ≤бсена саме ≥нтелектуальний д≥алог Ї способом розв'¤занн¤ сюжетних кол≥з≥й. —аме лог≥ка д≥њ приводить героњв до необх≥дност≥ осмислити своЇ житт¤, себе самих, своњх близьких, своЇ середовище, а ≥нод≥ й усе те сусп≥льство, в ¤кому вони живуть, а також прийн¤ти р≥шенн¤, оск≥льки дал≥ жити так, ¤к жилос¤ ран≥ше, б≥льше не можна. ≤нтелектуально-анал≥тична будова "нових п'Їс" ≤бсена поЇднана з прагненн¤м зберегти природн≥сть ≥ достов≥рн≥сть сцен≥чноњ д≥њ, життЇв≥сть персонаж≥в. ≤з цим пов'¤зана ≥ своЇр≥дн≥сть мовноњ тканини його п'Їс, ¤ка створюЇтьс¤ за допомогою надзвичайноњ економ≥њ ≥ стил≥стичноњ лакон≥чност≥. ƒжерела такоњ художньоњ економ≥њ - в традиц≥¤х давньоњ ≥сландськоњ саги з њњ стриман≥стю в зображенн≥ почутт≥в. ѕрихован≥ смисли робл¤ть структуру д≥алогу багатошаровою. ¬ окремих фрагментах тексту м≥ст¤тьс¤ вказ≥вки на те, що вже в≥дбулос¤ або ж повинно в≥дбутис¤, на те, що незрозум≥ле самим персонажам. ¬елика й роль пауз. ¬иникаЇ особливий п≥дтекст - система значень, ¤к≥ не дан≥ в≥дразу, в д≥алоз≥, але ≥снують приховано, усв≥домлюютьс¤ лише в м≥ру розгортанн¤ д≥њ, але ≥нколи так ≥ не розкриваютьс¤ до к≥нц¤. јле особливо визначальн≥ все ж таки п'Їси ≤бсена, в ¤ких ≥ сюжетна анал≥тичн≥сть, й ≥нтелектуальне осмисленн¤ зосереджен≥ в останн≥х сценах твору, в його розв'¤зц≥, де в д≥алоз≥, ¤кий межуЇ з дискус≥Їю, в≥дбуваЇтьс¤ справжнЇ переосмисленн¤ персонажами свого попереднього житт¤ ≥ самих себе. “ак≥ п'Їси ≥ Ї класичними ≥нтелектуально-анал≥тичними п'Їсами ≤бсена, в ¤ких зовн≥шн¤ д≥¤ повн≥стю п≥дкорена ≥нтелектуально-анал≥тичному началу. "Ћ¤льковим д≥м" онцепц≥¤, за ¤кою в сучасн≥й д≥йсност≥ зв'¤зки м≥ж зовн≥шн≥м ≥ внутр≥шньою суттю Ї роз≥рваними, стаЇ визначальною дл¤ проблематики п'Їс ≤бсена ≥ дл¤ њх будови. јнал≥тична композиц≥¤ перетворюЇтьс¤ на поступове розкритт¤ внутр≥шнього неблагополучч¤ ≥ траг≥зму, ¤к≥ приховуютьс¤ за досить благополучною зовн≥шньою оболонкою зображуваноњ д≥йсност≥. ÷е надзвичайно сильно ви¤вл¤Їтьс¤ в "Ћ¤льковому дом≥" «а допомогою анал≥тичноњ структури автор поступово п≥дводить гл¤дача до розум≥нн¤ внутр≥шньоњ сутност≥ с≥мейного житт¤ адвоката ’ельмера, на перший погл¤д, довол≥ щасливого, але заснованого на брехн≥ та егоњзм≥. ѕри цьому розкриваЇтьс¤ справжн≥й характер ¤к самого ’ельмера, ¤кий ви¤вл¤Їтьс¤ себелюбцем ≥ бо¤гузом, так ≥ його дружини Ќори, ¤ка спочатку виступаЇ ¤к легковажне створ≥нн¤, але насправд≥ Ї людиною сильною, здатною на жертви й такою, що прагне мислити самост≥йно. ¬ажливу роль у цьому в≥д≥граЇ ≥ перед≥стор≥¤, розкритт¤ сюжетних таЇмниць ¤к руш≥йна сила в розгортанн≥ д≥њ. ѕоступово з'¤совуЇтьс¤, що Ќора, щоб одержати позику в лихвар¤ рогстада, необх≥дну дл¤ л≥куванн¤ чолов≥ка, п≥дробила п≥дпис свого батька - адже ж≥нка в тогочасн≥й Ќорвег≥њ була позбавлена права ставити св≥й п≥дпис п≥д документами, за нењ мали "поручитис¤" батько або чолов≥к. ƒуже насиченою ≥ напруженою ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ зовн≥шн¤ д≥¤: пост≥йна загроза викритт¤ Ќори, њњ спроба в≥дт¤гти момент, коли ’ельмер прочитаЇ листа рогстада, ¤кий лежить у поштов≥й скриньц≥, ≥ т. ≥н. онфл≥кт розкриваЇ ≥ сутн≥сть соц≥альних норм - ж≥нка боњтьс¤ з≥знатис¤ в тому, що здатна на самов≥ддан≥ вчинки, ¤к≥ закони та оф≥ц≥йна мораль визнають лише злочином. Ќора йде в≥д чолов≥ка, спод≥ваючись проанал≥зувати й усв≥домити под≥њ, що сталис¤. ’ельмер же залишаЇтьс¤ чекати "дива з див" - поверненн¤ Ќори та њхнього обоп≥льного переродженн¤. ќстаточне розчаруванн¤ Ќори в њњ родинному житт≥, усв≥домленн¤ нею необх≥дност≥ почати нове ≥снуванн¤, щоб стати повноц≥нною людиною,- ось до чого призводить розвиток д≥њ в "Ћ¤льковому дом≥". —оц≥альн≥ протир≥чч¤ в драм≥ ≤бсена "Ћ¤льковий д≥м" переростають у протир≥чч¤ моральн≥, ≥ драматург вир≥шуЇ њх у психолог≥чному план≥. √оловну увагу автор зосереджуЇ на тому, ¤к Ќора сприймаЇ своњ вчинки ≥ вчинки ≥нших героњв, ¤к зм≥нюЇтьс¤ њњ оц≥нка св≥ту та людей. њњ стражданн¤ та њњ прозр≥нн¤ стають основним зм≥стом драми. ѕрагненн¤ перегл¤нути й переоц≥нити вс≥ сучасн≥ звичањ ≥ норми морал≥ з точки зору люд¤ност≥ перетворювало драми ≤бсена на дискус≥њ. ≤ р≥ч тут не лише в т≥м, що розв'¤зкою в "Ћ¤льковому дом≥" Ї бес≥да Ќори з ’ельмером - перша за все њхнЇ сп≥льне житт¤, у ¤к≥й Ќора робить твердий ≥ вибагливий анал≥з справжньоњ сут≥ њхн≥х стосунк≥в. ≤ Ќора, ≥ ’ельмер, ≥ все њхнЇ ≥снуванн¤ постають у ц≥й бес≥д≥ зовс≥м по-новому - ≥ саме новизна надаЇ особливого драматизму заключн≥й сцен≥ п'Їси. “ут в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д зовн≥шнього сюжетного напруженн¤ в напруженн¤ внутр≥шнЇ, ≥нтелектуальне, напруженн¤ думки, ≥з ¤кого й виростаЇ сюжетний поворот, ¤кий завершуЇ розвиток д≥њ. ” психолог≥чн≥й драм≥ ≤бсена важливу роль в≥д≥граЇ символ≥ка. —имвол≥чною Ї назва п'Їси "Ћ¤льковий д≥м". ћаленька ж≥нка постаЇ проти сусп≥льства, не бажаючи бути л¤лькою в л¤льковому дом≥. —имвол≥ка ц¤ в≥дтворюЇтьс¤ в систем≥ "≥гор": Ќора граЇтьс¤ з д≥тьми, "граЇ" з чолов≥ком ≥ доктором –анком, ≥ вони, у свою чергу, теж грають ≥з нею. ”се це готуЇ гл¤дача до ф≥нального монологу Ќори, в ¤кому вона докор¤Ї чолов≥ков≥ та батьков≥, усьому сусп≥льству, що њњ перетворили на ≥грашку, а вона зробила ≥грашками своњх д≥тей. ѕ'Їса "Ћ¤льковий д≥м" викликала бурхлив≥ дискус≥њ, в ¤ких брали участь ≥ критики, ≥ гл¤дач≥. ѕубл≥ку хвилювала гостра постановка проблеми становища ж≥нки в буржуазн≥й родин≥ й брехливих, св¤тенницьких основ, на ¤ких базуЇтьс¤ ц¤ родина. јле, ¤к ≥ в ≥нших п'Їсах, ≤бсен не обмежуЇтьс¤ соц≥альним аспектом проблематики, замислюючись про права особистост≥ й г≥дн≥сть людини. “ак, у "Ћ¤льковому дом≥" у в≥дпов≥дь на слова ’ельмера, що Ќора не маЇ права покинути с≥м'ю, тому що в нењ Ї св¤щенн≥ обов'¤зки перед чолов≥ком ≥ д≥тьми, вона говорить: "” мене Ї й ≥нш≥, так само св¤щенн≥... обов'¤зки перед самою собою". √енр≥к ≤бсен створив сучасну "нову драму", наситивши њњ соц≥альною, ф≥лософською ≥ моральною проблематикою. ¬≥н розробив њњ художню форму, розвинув мистецтво д≥алогу, ув≥вши до нього живе розмовне мовленн¤. ” сцен≥чних картинах повс¤кденност≥ драматург широко використовував символ≥ку, значно розширивши зображувальн≥ можливост≥ реал≥стичного мистецтва. ”чнем ≤бсена вважав себе Ѕ. Ўоу. ѕосл≥довниками ≤бсена на р≥зних етапах творчост≥ виступали ј. —тр≥ндберг ≥ √. √ауптман. —имвол≥ка ≥бсен≥вськоњ драматург≥њ надихала ћ. ћетерл≥нка. ∆оден з драматург≥в меж≥ стол≥ть не уникнув його впливу.
ќ—Ќќ¬Ќ≤ “¬ќ–»: "Ѕранд" (1965), "ѕер √юнт" (1866), "Ћ¤льковий д≥м" (1879), "ѕривиди" (1881) та ≥н.
по тем≥:
категор≥¤: б≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в / √енр≥к ≤бсен
