Ќац≥ональна украњнська символ≥ка
3 ’ ст. вона видозм≥нюЇтьс¤. ”складненн¤ знаку най≥мов≥рн≥ше пов'¤зане з особливост¤ми державноњ орган≥зац≥њ украњнського сусп≥льства, з переходом в≥д простоњ пол≥тики Ђ≤ду на виї,Ч до складноњ плутанини дипломатичних стосунк≥в всеЇвропейського масштабу. 3гадане ускладненн¤ украњнського сусп≥льства не могло не в≥дбитись на формах св≥тосприйманн¤, мисленн¤, образотворчост≥. Ќе останню роль в запровадженн≥ плет≥нковоњ форми тризуба в≥д≥грали, очевидно, впливи схематичного зображенн¤ Ђƒерева ∆итт¤ї в аббал≥, ¤ке ¤вл¤Ї собою три напр¤мн≥, переплетен≥ м≥ж собою складними зв'¤зками; поширенн¤ романськоњ й скандинавськоњ плет≥нковоњ орнаментики та де¤ка трансформац≥¤ архањчного ар≥йського тризуба, що почала формуватись ще в елл≥нськ≥ часи. ЂЌа пр≥Їнськ≥й монет≥,Ч пише ¬. —≥чинський,Ч тризуб зовс≥м втрачаЇ вигл¤д знаноњ посейдоновоњ Ђтр≥ал≥њї, в≥н не маЇ продовгастоњ форми, композиц≥йно вписуЇтьс¤ у форму кола ≥ так б≥льше в≥дпов≥даЇ знаку монети. р≥м того, д≥стаЇ р≥жн≥ додатки, що мали, очевидно, символ≥чне значенн¤. ÷е в≥дноситьс¤ до двох симетричних завитк≥в, що з'Їднують б≥чн≥ зуби з середн≥м. —ередн¤ палиц¤, що в посейдоновому тризуб≥ завжди довга, тут зовс≥м коротка та маЇ з двох бок≥в додатки у форм≥ двох перстн≥в. ÷≥ останн≥ зустр≥чаютьс¤ в де¤ких посейдонових тризубах ≥ знан≥ на понт≥йських монетах. ÷≥ завиткичи перстн≥ на середньому стовбур≥ по¤снюють ¤к символ в≥чноњ дороги, безконечного житт¤. 3гадан≥ додатки пр≥Їнського тризуба зовс≥м в≥дпов≥дають под≥бним елементам украњнсько≥о трнзубаї. ѕ≥сл¤ поваленн¤ ињвськоњ держави ≥ зруйнуванн¤ иЇва монголами “ризуб на певний час втратив своЇ значенн¤ державного символу ≥ своЇ столичне пристанище, збер≥гаючись, однак, ¤к нац≥ональний символ у гербах пров≥нц≥йних м≥ст, украњнських магнат≥в, двор¤н, старшин та в рукописн≥й традиц≥њ заставок. ÷Ї було уможливлене високим р≥внем осв≥ченост≥ й духовност≥ украњнського народу, а також тим, що староукрањнськ≥ роди ≥ м≥ста мали своњ давн≥, осв¤чен≥ традиц≥Їю знаки, зван≥ Ђзнаменамиї, ¤к≥, з виникненн¤м у ’≤≤≤ ст. геральдики, оформлювались ¤к герби ≥ затверджувались украњнськими корол¤ми й кн¤з¤ми. ¬насл≥док цього на злам≥ ’≤≤≤ й XIV ст. усталились перш≥ зразки украњнського герб≥вництва. Ќайдавн≥ш≥ герби визначалис¤ т¤ж≥нн¤м до символу “р≥йц≥ (а отже, й “ризуба), рунопод≥бними гербовими титлами й червленими щитами Ч типовою деталлю традиц≥йного озброЇнн¤ староукрањнських воњн≥в та бо¤рства. р≥м споконв≥чних м≥стичних знак≥в Ч тризуба, жовто-блакитноњ барви ≥ двозуба, украњнська державна символ≥ка включаЇ р¤д знак≥в, що пос≥ли своњ особлив≥ м≥сц¤ в державницьких змаганн¤х нац≥њ. Ќайзначн≥ш≥ з них Ч архангел ћихањл, 3олотий лев, озак з мушкетом ≥ Ђ ушаї. 3ображенн¤ на червоному щит≥ б≥лоњ (ср≥бно≥) постат≥ архангела ћихањла Ч Ќебесного ѕокровител¤ ”крани та њњ 3бройних —ил Ч ве≥оме з ’11 ст. —початку це був державно-династичний знак кињвських ћономахович≥в Ч ћстислава 1 (1125Ч1132) та його нащадк≥в. ≤з середини ’≤≤ ст. й у ’≤≤≤ ст. цей знак став емблемою староукрањнськоњ держави пор¤д ≥з тризубом. …ого зображали на печатках кн¤з≥в, на њх шоломах, а п≥зн≥ше й на гербових щитах. 3а к≥льк≥стю вид≥в ≥ значень та за давн≥стю традиц≥њ архангел ћихањл пос≥даЇ перше м≥сце (п≥сл¤ тризуба) серед ≥сторичних нац≥ональних, земських ≥ родових герб≥в ”крањни. јрхангел (јрхистратиг) ћихањл, ¤к давн≥й староукрањнський знак, пост≥йно був гербом ињвськоњ земл≥ в ус≥х ≥њ трансформац≥¤х Ч кн¤з≥всгва, воЇводства, нам≥сництва, губерн≥њ. 3а час≥в –еч≥ ѕосполитоњ репрезентував ”крањну, розм≥щуючись пор¤д з двома ≥ншими найвищими гербами держави Ч ср≥бним польським орлом на червоному пол≥ та б≥лим вершником, теж на традиц≥йному червоному пол≥, що репрезентував ¬елике кн¤з≥вство Ћитовське. ¬ державн≥й геральдиц≥ де¤ких украњнських гетьман≥в, польських корол≥в, литовсько-руських великих кн¤з≥в, московських цар≥в ≥ рос≥йських ≥мператор≥в в≥н представл¤в г≥дн≥сгь ¬еликого и≥вського н¤з≥всгва в межах, значно ширших в≥д властивоњ и≥вськоњ земл≥, цебто в≥д ѕравобережж¤ . ” зв'¤зку з цим герб зазнав трансформац≥њ барв (наближенн¤ до нац≥ональноњ Ч блакитне поле, золота аура) . ќслабленн¤ ињвськоњ держави м≥жусобиц¤ми ≥ нападом монгол≥в дещо п≥дриваЇ попул¤рн≥сть “ризуба, з ¤ким починаЇ конкурувати родовий знак ћономахович≥в Ч архангел ћихањл. 3 утворенн¤м ”крањнськоњ озацькоњ держави знак ињвського јрхистратига (архангела ћихањла), ¤к земський герб, вит≥сн¤Їтьс¤ на другий план козацьким гербом 3апор≥зького ¬≥йська, тобто зображенн¤м лицар¤-козака з мушкетом. як м≥ському гербу иЇва, архангелов≥ ћихањдов≥ доводитьс¤ в≥дступити п≥д тиском герба кињвського маг≥страту Ђ уш≥ї. ѕопул¤рн≥сть Ђ уш≥ї, на думку де¤ких знакознавц≥в (ј. ¬. “олстой, 1882 та ≥н.), по¤снюЇтьс¤ його спор≥днен≥стю з староки≥вським “ризубом. Ѕоротьба згаданих украњнських герб≥в за перш≥сть не Ї, однак, антагон≥стичною, тобто боротьбою на знищенн¤, на повну зам≥ну. √ерби ≥снують пор¤д, часто поЇднуючись ≥ п≥дтримуючи один одного. “ак герб з≥ —в¤тим јрхистратигом ћихањлом спок≥йно вживавс¤ ≥ з Ђ ушеюї, ≥ з гербом 3апор≥зького ¬≥йська, ≥ з гетьманськими гербами . Ѕачимо зм≥нене зображенн¤ архангела ≥ на бердиш≥ Ѕогдана ’мельницького, ≥ на його хоругв≥, з ¤кою гетьман з'¤вивс¤ п≥д Ћьвовом 1665 року, ≥ на козацьких хоругвах у XV≤≤ та ’VЎ стор≥чч¤х. 3 руйнуванн¤м ”крањнськоњ озацькоњ держави ≥ перетворенн¤м ”крањни на колон≥ю њњ герб зникаЇ з-посеред Ївропейських державних герб≥в. ќднак п≥сл¤ революц≥йних под≥й 1848 року в рол≥ всеукрањнського державного герба було прийн¤то герб –оманович≥в Ч 3олотий лев на 6лакитному щит≥. ÷¤ функц≥¤ збер≥галась за ним аж до 1918 року, тобто до проголошенн¤ ”Ќ– ≥ визнанн¤ нею державним гербом 3олотого “ризуба на голубому щит≥.
ѕ≥сл¤ батињвського погрому на ињвських земл¤х завмерла ус¤ка нац≥ональна ≥ державна д≥¤льн≥сть. оли ж нац≥¤ почала оживати,Ч в≥дродилась ≥ символ≥ка. Ќац≥ональна барва з'¤вл¤Їтьс¤ по вс≥й ”крањн≥ ≥, насамперед, у розписах церков та у церковних речах Ч ризах, фарбован≥й р≥зьб≥ ≥коностас≥в, у мальованих ставниках. ÷¤ барва оживаЇ також у творах мистецтва Ч м≥н≥атюрах ≥ прикрасах, у масовому виготовленн≥ жовто-блакитних тканин , у гербах украњнських земель, м≥ст ≥ старшинських род≥в. 3а нашими п≥ддрахунками (по даних ¬. Ћукомського ≥ ¬.ћадзолевського), понад сто двор¤нських украњнських род≥в мали жовто-блакитн≥ герби ≥ понад п'¤тдес¤т комб≥нован≥ Ч рел≥г≥йне злато-блакитне в поеднанн≥ з соц≥альним (варновим) набором Ч червоне, чорне, ср≥бне (б≥ле). ∆овто-блакитна барва пануЇ ≥ в гербах в≥дроджуваних м≥ст ”крањни: герб м≥ста Ћубен Ч рука, що тримаЇ золоту булаву на голубому пол≥; ћиргорода Ч золотий хрест на голубому пол≥; √ородища Ч перехрещен≥ золот≥ шабл¤ й ключ на голубому пол≥. ћайже вс≥ герби ињвщини обрамл¤лис¤ жовто-блакитними корогвами. ∆овто-блакитна барва типова також дл¤ герб≥в пов≥тових м≥ст „ерн≥г≥в≥цини: герб ѕрилук Ч золота голова бика з рогами (двозуб) на голубому тл≥; герб Ћохвиц≥ Ч в золотому пол≥ ворота з трьома гострок≥нчастими вежами (тризуб) ≥з голубими флюгерами. ∆овто-блакитну барву зустр≥чаЇмо ≥ в прапорах та поховальному сукн≥ рем≥сничих цех≥в, тобто м≥щан, ≥ в поховальному обр¤д≥с≥льськогонаседенн¤. ∆овто-блакитн≥ козацьк≥ прапори заф≥ксован≥ також ≤. –Їп≥ним у знамениг≥й картин≥ Ђ3апорожц≥ пишуть листа турецькому султанов≥ї. артину ≤. –Їп≥на можна вважати ≥сторичним документом у силу багатьох причин, з ¤ких назвемо три. ѕерша пол¤гаЇ в тому, що ≤. –Їп≥н ставивс¤ до своњх картин на ≥сторичн≥ теми ¤к до св≥доцтв, що мали документально точно в≥дтворювати тогочасну ≥сторичну ситуац≥ю. ѕеред њх написанн¤м в≥н довго ≥ ретельно досл≥джував усе Ч в≥д др≥бних деталей од¤гу до типажу зображуваних ос≥б . ƒруга пол¤гаЇ в тому, що картина створювалась п≥д безпосередн≥м науковим кер≥вництвом найб≥льшого знавц¤ 3апор≥зького козацтва, академ≥ка ƒ.яворницького. “рет¤ причина Ч спец≥альне досл≥дженн¤ правом≥рност≥ жовто-блакитних прапор≥в у запорожц≥в, виконане петербурзькими вченими за завданн¤м рос≥йського ≥мператора, ¤кий вир≥шив придбати картину. ¬исновок експертизи був такий: Ђ... знамена козацкие, изображенные художником –епиным на картине, ... отражают в себе извечную преемственность цветов золотых и небесных, посто¤нно присущих дл¤ всех знаков отличий в ёжной –уси (ћалороссии) еще со времен ¬еликих н¤зей иевских, вплоть до роспуска запорожской вольницы императрицей ≈катериной ¬еликой. —казаному имеетс¤ предостаточно письменных подтверждений в отечественных и иностранных сугубо исторических источниках Ч в виде предметов материального искусства тех древних временї. ” XV≤≤≤ ст. жовто-блакитн≥ барви с¤ють на полкових знаменах ињвського, Ћубенського, „ерн≥г≥вського полк≥в. 1717 року дл¤ ѕолтавського полку було створено нову хоругву Ч блакитну з жовтим хрестом. 3 листа полтавського полковннка „ерн¤ка до гетьмана (цього ж року) дов≥дуЇмось, що на Ђсотенн≥ хорогвиї куплено Ђблакитного лудануї, а жовтий лудан дано на криж≥ї. Ќац≥ональн≥ барви переважали в одеж≥ реЇстрового козацтва Ч голуб≥ жупани ≥ жовт≥ свити, або жовт≥ жупани ≥ голуб≥ контуш≥ та шаровари. Ќайчаст≥ше жовто-блакитн≥ барви вживалис¤ у козацькому вбранн≥ за час≥в ¬извольноњ в≥йни п≥д проводом Ѕогдана ’мельницького та у гайдамацькому од¤з≥ час≥в ол≥њвщини. Ќайдовше жовто-блакитний од¤г утримувавс¤ в „орноморському козацькому в≥йську на убан≥, заснованому там п≥сл¤ л≥кв≥дац≥њ 3апорозькоњ —≥ч≥. Ќац≥ональним од¤гом кубанц≥в ≥ дос≥ Ї син≥ жупани. ѕоказова також метаморфоза герба ћстиславовоњ г≥лки ћономахович≥в Ч архангела ћихањла, що мав б≥ло-червону барву, ¤к ≥ належить в≥йськово-магнатським атрибутам. —тавши за литовсько-польськоњ доби знаком ињвськоњ земл≥, тобто зм≥нивши св≥й соц≥альний зм≥ст на нац≥ональний, герб поступово почав зм≥нювати барву, ≥ за ’V≤≤Ч’V≤≤≤ сгол≥тт¤ тло цього герба стало голубим, а навколо голови архангела з'¤вилас¤ золота аура. ” цих украњнських нац≥ональних барвах кињвський герб дожив до революц≥њ, ¤ка зам≥нила його традиц≥йними державними символами.ѕ≥д жовто-блакитними та блакитно-жовтими знаменами в≥дстоювали свою свободу украњнц≥ у ’V сгол≥тт≥ (√рюнвальдська та ≥нш≥ битви). ” ’V≤, ’V≤≤ й ’V≤≤≤ стол≥тт¤х ц¤ барва, пор¤д з малиновою, була п≥днесена на козацьких знаменах, у ’≤’ Ч узаконена в √аличин≥. 3 1815 року п≥д синьо-жовтими знаменами зас≥дала украњнська шл¤хта у сейм≥ Ђ√ал≥ц≥њ та Ћьодомер≥њї, п≥д тими ж прапорами украњнський батальйон г≥рських стр≥льц≥в у склад≥ рос≥йського в≥йська воював в ”горщин≥; 1848 р. у Ћьвов≥ в зал≥ ƒуховноњ сем≥нар≥њ, прикрашеноњ синьо-жовтими прапорами, в≥дбувавс¤ з'њзд ста руських вчених. ” —тан≥слав≥ (1вано-‘ранк≥вську) на в≥дкритт≥ в≥дд≥лу –уськоњ –ади сnуденти носили жовто-син≥ кокарди та золочен≥ леви на голубих ст¤жках. ” ’’ ст. п≥д блакитно-жовтими ≥ жовто-блакитними прапорами сини ”крањни билис¤ з н≥мецькими й польськими окупантами, з б≥лими й червоними арм≥¤ми рос≥йськоњ ≥мпер≥њ. 3вертаЇ на себе увагу орган≥чна близьк≥сть украњнц≥в р≥зних земель ≥з нац≥ональною блакитно-жовтою барвою, ¤ка виразно ви¤вилас¤ за середньов≥чч¤, коли почалась повсюдна ф≥ксац≥¤ та формал≥зац≥¤ нац≥ональноњ символ≥ки. як в≥домо, ињвщина на цей пер≥од усталила золотого тризуба на голубому пол≥, √аличина Ч золотого лtва на голубому пол≥, ѕеремиська земл¤ Ч золотого орла на голубому... “ак на р≥зних земл¤х ”крањни узаконилась однакова нац≥ональна барва. 3б≥г досить промовистий, ¤кщо зважити, що ц≥ земл≥ на той час не були об'Їднан≥ в Їдин≥й украњнськ≥й держав≥ ≥ що найуживан≥шими у тогочасних гербах ≥ прапорах були традиц≥йн≥ давньоар≥йськ≥ кольори Ч б≥лий, червоний ≥ чорний. ѕромовистим Ї також той факт, що под≥лена м≥ж двома ≥мпер≥¤ми ”крањна, позбавлена прот¤гом стол≥ть будь-¤ких нац≥ональних прав, отже й права не те що на державну, а й на нац≥ональну символ≥ку, негайно в≥дроджувала ≥њ у незм≥нному вигл¤д≥, ¤к т≥льки слабла ≥мперська влада. “ак, п≥сл¤ авсгр≥йськоњ революц≥њ 1848 року блакитно-жовт≥ прапори в≥дразу замайор≥ли у Ћьвов≥, ƒрогобич≥, —трию, яворов≥ та в ≥нших м≥стах √аличини. ѕ≥д цими прапорами формувалис¤ загони украњнськоњ народноњ гвард≥њ, в≥дроджувались елемента державност≥ й нац≥ональне житг¤. —иньо-жовтою барвою прикрашалис¤ й загони сел¤нськоњ самооборони, створен≥ на початку 1849 р. у —¤ноку, —амбор≥, —трию, оломињ та —тан≥слав≥ (голуб≥ мундири з жовтими в≥длогами), синьо-жовт≥ лафети гармат тощо. ÷≥ ж кольори панували в мундирах галицьких г≥рських стр≥льц≥в, орган≥зованих того ж року у склад≥ австр≥йськоњ арм≥њ. јналог≥чну картину спостер≥гаЇмо й у —х≥дн≥й ”крањн≥ п≥сл¤ революц≥њ 1905 р. Ќезважаючи на заборону рос≥йського ур¤ду в≥дзначати 100-л≥тню р≥чницю в≥д народженн¤ ¬еликого обзар¤, кињвське студентсгво вийшло у березн≥ 1914 р. на ман≥фестац≥ю п≥д жовто-блакитними прапорами. 25 березн¤ 1917 р. жовто-блакитн≥ ≥ малинов≥ запорозьк≥ прапори вже укв≥тчували ман≥фестац≥њ в багатьох м≥стах ≥мпер≥њ, в тому числ≥ й двадц¤титис¤чну демонстрац≥ю у ѕетроград≥. “имчасовий рос≥йський ур¤д вир≥шив скористатис¤ з нац≥онального п≥днесенн¤ украњнц≥в дл¤ п≥двищенн¤ боЇздатност≥ рос≥йськоњ арм≥њ. 3 ц≥Їю метою почалос¤ формуванн¤ украњнських нац≥ональних частин, ¤к ран≥ше це зробили у австр≥йськ≥й ≥мпер≥њ. ѕерш≥ ешелони украњн≥зованого в≥йськапочали прибувати на фронт у травн≥ 1917 року, а вже 1 липн¤ 6-й украњн≥зований корпус рос≥йськоњ арм≥њ був кинутий у наступ п≥д жовто-блакитними прапорами. 3 першого ж удару корпус захопив три л≥н≥њ н≥мецько-австр≥йських окоп≥в... ƒал≥ сталос¤ те, чого не передбачили н≥ рос≥йоьк≥, н≥ австр≥йськ≥ генерали Ч пњд однаковими жовто-блакитними прапорами з≥ткнулис¤ у бою рос≥йськ≥ й австр≥йськ≥ украњнц≥. ќднокровних брат≥в з обох ≥мпер≥й гнали вбивати один одного. ÷е спричинилос¤ до неспод≥ваного ун≥кального феномену, що одержав назву Ђбратанн¤ї ≥, поширившись на ≥нш≥ фронти, став характерною рисою к≥нц¤ ѕершоњ ≥мпер≥ал≥стичноњ в≥йни. ∆овто-блакитна барва була наст≥льки загально усв≥домленою ¤к нац≥ональна украњнська, що узаконенн¤ ÷ентральною –адою жовто-блакитного прапора, ¤к державного символа, ¤ке сталос¤ 22 березн¤ 1918 року, не викликало н≥ в ”крањн≥, н≥ в –ос≥њ жодного сумн≥ву щодо правом≥рност≥ цього акту. „ерез м≥с¤ць (29 кв≥тн¤ 1918 року) було п≥дн¤то украњнський морський прапор на флагман≥ „орноморськоњ ескадри, а ще через м≥с¤ць (18 липн¤) затверджен≥ –адою жовто-блакитн≥ в≥йськов≥ прапори затр≥пот≥ли над арм≥йськими в≥йськовими п≥дрозд≥лами. 13 листопада блакитно-жовтий прапор був затверджений ¤к державн≥≥й символ 3ах≥дноукрањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки, а 20 березн¤ 1920 р. Ч 3акарпатськоњ ”крањни, що ув≥йшла до складу „ехословаччини. ”крањнська символ≥ка визнаЇтьс¤ ур¤дами ≥нших держав. Ќа ”крањнських земл¤х, що входили до складу ѕольщ≥, „ехословаччини та –умун≥њ, жовто-син≥ знамена вив≥шуютьс¤ з нагоди ус≥х нац≥ональних св¤т, п≥д цими барвами з хл≥бом-с≥ллю зустр≥чали зах≥дн≥ украњнц≥ рад¤нськ≥ в≥йська 1939 року. ¬≥йська, однак, в≥дкрили стр≥л¤нину по жовто-син≥х прапорах ≥з гармат ≥ кулемет≥в.“огочасна рад¤нська влада суворо заборонила украњнську державну символ≥ку, глибоко образивши цим нац≥ональн≥ почутг¤ украњнського народу. ѕ≥сл¤ стал≥нського погрому, ¤к ≥ п≥сл¤ Ѕатињвського, вс¤ка нац≥ональна д≥¤льн≥сть на ”крањн≥ завмираЇ, ц≥л≥ покол≥нн¤ виховуютьс¤ у ворожому ставленн≥ до символ≥ки д≥д≥в, прад≥д≥в ≥ пращур≥в, до св¤тинь свого народу. ќднак, ¤к ≥ ≥ п≥сл¤ татаро-монгольськоњ навали, процес духовного в≥дродженн¤ нац≥њ починаЇтьс¤ з в≥дродженн¤ нац≥ональноњ ≥ державноњ символ≥ки...
ѕерший украњнський прапор п≥дн¤то у Ћьвов≥ 1989 року. ÷ього ж року п≥д нац≥ональним прапором по ƒн≥стру рушила еколог≥чна експедиц≥¤... Ђ∆ител≥ Ћьв≥вськоњ, “ерноп≥льськоњ, ≤вано-‘ранк≥вськоњ, ’мельницькоњ, „ерн≥вецькоњ областей, побачивши синьо-жовтий прапор на флагманському катамаран≥ Ћьв≥вськоњ експедиц≥њ Ђƒн≥стер-89ї, виб≥гають до сивоњ р≥ки, махають руками, закликають присгати до берега, стають навкол≥шки ≥ мол¤тьс¤. —таре й мале... Ќа р≥дний ст¤г... ї як ≥ треба було спод≥ватись, нац≥ональна символ≥ка зустр≥ла шалений спротив ≥мпер≥ал≥ст≥в стал≥нськобрежнЇвського гатунку та њхн≥х пос≥пак-манкурт≥в ≥з денац≥онал≥зованих ≥ русиф≥кованих верств сусп≥льсгва. Ќа прапороносц≥в нацьковували хул≥ган≥в ≥ Ђактив≥ст≥вї. ѕрапори видирали, рвали ≥ топтали ногами, але це не допомогло. Ќац≥ональна барва все часг≥ше ≥ густ≥ше спалахувала на м≥тингах ≥ демонстрац≥¤х, поширюючись по вс≥й украњнськ≥й земл≥, в ћоскв≥, Ћен≥нград≥... ћинув р≥к... ћоре блакитно-жовтих прапор≥в заливаЇ площу перед ¬ерховною –адою в иЇв≥ на час њњ роботи, нац≥ональн≥ прапори височать над обласними, м≥ськими ≥ районними –адами ињвщини, Ћьв≥вщини, ≤вано-‘ранк≥вщини, “ерноп≥льщини, ∆итомирщини, ѕолтавщини, ¬≥нничини, —умщини та ≥нших областей. —ьогодн≥ наш прапор з написом Ђ”крањнаї майорить на вершинах √≥малањв, ≈льбрусу ≥ ≥л≥манджаро, а блакитно-жовта барва, ¤к украњнська нац≥ональна символ≥ка, утвердилась на вс≥х материках планети. ѕ≥д час зустр≥ч≥ у иЇв≥ прем'Їр-м≥н≥сгра анади ћ. Ѕ. ћалрун≥ останн≥й неспод≥вано рушив уб≥к в≥д визначеного йому напр¤мку. ¬и¤вилось, що там у кутку, далеко за головами оф≥ц≥йних зустр≥чальник≥в, канадець углед≥в к≥лька знайомих блакитно-жовтнх прапор≥в ≥ п≥шов потиснути руки украњнц¤м. як в≥домо, кожен з нас маЇ б≥ополе, ¤ке в певних умовах можна бачити довкола нашого т≥ла у вигл¤д≥ р≥знобарвного св≥т≥нн¤ Ч аури. ¬ барвах аури в≥дбиваЇтьс¤ стан нашоњ псих≥ки Ч байдуж≥сть миггить с≥рим, гн≥в спалахуЇ червоно-чорним, ≥нтелект св≥титьс¤ жовто-золотистим, духовн≥сгь Ч голубим... ”се це здавна знали (≥ бачили) маги, рахмани ≥ гностики ус≥х рел≥г≥й, а сьогодн≥ бачать екстрасенси ≥ знаЇ кожен, хто читаЇ науков≥ й науково-попул¤рн≥ журнали, де часом вм≥щуютьс¤ аурограми, кольоров≥ фото аури тощо. ќтже, блакитно-жовта барва аури Ч це барва ≥нтелектуально ≥ духовно розвиненоњ людини. Ќаш≥ предки, дл¤ ¤ких вона була природною, побачили в н≥й нац≥ональний символ. ¬они не вм≥ли фотографувати, але вм≥ли бачити ауру краще в≥д нас... ќчевидно, саме ц¤ аура, саме цей св≥тлий ≥ високий склад енерг≥й ≥ викликають агресивн≥сть слабнучоњ ал≥-юги. ќднак жоден оп≥р темних сил не зможе зупинити нац≥ональне в≥дродженн¤. ≤ ц≥лком законом≥рно 19 лютого 1992 року ¬ерховна –ада ”крањни постановила: 3атвердити Ђтризубї ¤к малий герб, вважаючи його головним елементом великого герба ”крањни.
—мотри другие рефераты по народознавству
