Ќац≥ональна украњнська символ≥ка
≤стор≥¤ нац≥онально-визвольних рух≥в св≥дчить, що в моменти њхнього п≥днесенн¤ сусп≥льна увага зосереджуЇтьс¤ на проблем≥ джерел, ≥стор≥њ та семантики нац≥ональноњ символ≥ки. ÷е ц≥лком природно, бо нац≥ональн≥ символи Ч не випадков≥ значки ≥ барви. ¬они постають внасл≥док ≥сторичного та культурного розвитку народу ≥ т≥сно повТ¤зан≥ з його духовн≥сгю, з його прагненн¤м до Їднанн¤, готовн≥стю до зд≥йсненн¤ своњх нац≥ональних завдань та забезпеченн¤ нац≥ональних ≥нтерес≥в. ™диним над≥йним засобом захисту нац≥ональних ≥нтерес≥в Ї створенн¤ нац≥ональноњ держави. ѕриродно, що в раз≥ поневоленн¤ нац≥њ насамперед л≥кв≥дуютьс¤ традиц≥йн≥ нац≥ональн≥ символи, а зам≥сть них нашвидкоруч фабрикуЇтьс¤ ≥ навТ¤зуЇтьс¤ нац≥њ ≥нша, ≥мперська символ≥ка. ” тих представник≥в поневоленоњ нац≥њ, ¤к≥ п≥ддаютьс¤ ≥мперськ≥й пропаганд≥, в≥дразу обриваЇтьс¤ звТ¤зок з нац≥ональною культурною традиц≥Їю, слабне ≥ зникаЇ ≥нтерес до ≥стор≥њ та культури свого народу, а завершуЇтьс¤ все це втратою мови ≥ повною денац≥онал≥зац≥Їю. ”крањнська державна символ≥ка,Ч ¤к у скитських цар≥в, у старокн¤ж≥й ињвськ≥й держав≥ та в ”Ќ–, Ч в≥дображуЇ традиц≥йну украњнську нац≥ональну символ≥ку, що формувалас¤ прот¤гом тис¤чол≥ть ≥ належить до найбагатших та найзм≥стовн≥ших символ≥чних систем людства. лючем до њњ розум≥нн¤ Ї ч≥льний ≥њ символ, нин≥ в≥домий п≥д назвою Ђ“ризубї. ѕопри дес¤тки досл≥джень, семантика знаку, його сакральне приховане значенн¤ не Ї очевидним. “ому б≥льш≥сть досл≥дник≥в ≥ розпочинаЇ свою роботу з≥ спроб розгадати таЇмницю знаку. ћи теж не порушимо ц≥Їњ традиц≥њ. јле, насамперед, прокоментуЇмо здогадки попередник≥в. Ќа початку нашого стор≥чч¤ баронов≥ ћ. ј. “аубе пощастило систематизувати п≥дходи до розв'¤занн¤ проблеми та започаткувати класиф≥кац≥ю значень “ризуба.
Ќе так уже й важко здогадатись, що в≥ддати перевагу “ризубов≥ перед середньов≥чним традиц≥йним набором державних знак≥в кињвськ≥й кн¤зь ¬олодимир ¬еликий м≥г лише в тому раз≥, ¤кщо за “ризубом сто¤ло ¤кесь глибше значенн¤, н≥ж за попул¤рними тод≥, конкретними зображенн¤ми корони, орла чи лева; ¤кщо цей знак пос≥дав особливе м≥сце у культовому св≥т≥ наших пращур≥в ≥ був пов'¤заний з ус≥м комплексом њхн≥х рел≥г≥йних та етичних у¤влень. який же символ сто¤в за цим знаком? ¬≥дпов≥дь не лежить на поверхн≥ наших знань, оск≥льки знак не символ≥зуЇ щось належне до речей ≥ ¤вищ, а с¤гаЇ значно глибших шар≥в св≥тобудови. Ќа тому, що св≥тобудова маЇ не один, а три основн≥ плани бутт¤, сход¤тьс¤ ус≥ людськ≥ вченн¤ Ч в≥д матер≥ал≥стичних до ≥деал≥стичних. ѕерший план Ч це св≥т речей ≥ ¤вищ, доступний кожному. ƒругий план Ч це св≥т програм ≥ закон≥в, що визначають реч≥ та ¤вища. “рет≥й план Ч це св≥т сил ≥ причин, що Ђпримушуютьї реч≥ ≥ ¤вища реал≥зуватись, а програми ≥ закони Ч керувати ц≥Їю реал≥зац≥Їю. —аме до символ≥ки сил ≥ причин, тобто до третього, найглибшого плану св≥тобудови, ≥ в≥дноситьс¤ знак, названий Ђ“ризубомї. ќтже, не дивно, що нав≥ть ¤кнайстаранн≥ш≥ пошуки значенн¤ “ризуба, ¤к≥ велись у першому план≥ бутт¤ (план≥ речей ≥ ¤вищ), не могли привести до розгадки символу. ўоб потаЇмна ≥ складна символ≥ка “ризуба розкрилась нам, в≥зьмемо до уваги, що наш св≥т маЇ не лише три плани бутт¤, згадан≥ вище, але й трим≥рн≥сть. “ри напр¤мки вим≥ру Ч ширина, довжина ≥ височина, Ч розгортаючись ≥ наростаючи, твор¤ть об'Їм ≥ прост≥р нашого св≥ту. “ак само, розгортаючись ≥ наростаючи, три типи кварк≥в твор¤ть ус≥ елементарн≥ частки, атоми ≥ молекули, зрештою Ч т≥ла нашого св≥ту... “ак само три кольори Ч син≥й, жовтий, червоний Ч твор¤ть всю гаму його найтонших барв... “ак само славнозв≥сна гегел≥вська тр≥ада (теза, антитеза, синтез) творить наш≥ пон¤тт¤, г≥потези ≥ теор≥њ, зрештою Ч наш≥ знанн¤. ќтже, нашому св≥тов≥ притаманна ≥ триЇдина св≥тобудова. ≥ триЇдина формотворча енерг≥¤. 3а найдавн≥шими ≥ за найсучасн≥шими постулатами, в основ≥ св≥тобудови лежить необмежена, невизначена фундаментальна ф≥зична реальн≥сть Ч јбсолют (за сучасною терм≥нолог≥Їю Ч ¬акуум). ÷¤ реальн≥сть сприймаЇтьс¤ нами ¤к порожнеча (санскрит. Ч Ўунь¤), тобто не сприймаЇтьс¤ зовс≥м. “акий феномен сприйманн¤ зумовлений тим, що вс≥ сили ц≥Їњ фундаментальноњ реальност≥ повн≥стю вр≥зноважен≥, отже, н≥¤к не ви¤вл¤ють себе. ќднак це Ђвелике н≥щої (јбсолют, ¬акуум, ƒао ≥ т. п.) Ї найфундаментальн≥-шою абсолютною ф≥зичною реальн≥стю, що ховаЇ у соб≥ вс≥ можлив≥ стани, частки, форми ≥ ви¤ви. “ак в основ≥ ус≥х ф≥зичних ¤вищ лежать квантован≥ пол¤, основою ¤ких Ї вакуумний стан. —аме ¬акуум породжуЇ вторинну ф≥зичну реальн≥сть Ч квантован≥ пол¤ р≥зноњ м≥ри зв'¤зност≥ (санскрит.Ч ћай¤), тобто, наш трим≥рний св≥т. ѕроцес породженн¤ нашого трим≥рного св≥ту з ¬акууму (јбсолюту, ƒао) починаЇтьс¤ внасл≥док порушенн¤ р≥вноваги у ¤к≥йсь часп≥н≥ ¬акууму, що в≥дразу Ђпро¤вл¤Її потенц≥ю ц≥Їњ частини Ч два полюси, що д≥ють ¤к два комплекси протилежних енерг≥й. –≥зн≥ вченн¤ дають р≥зн≥ назви цим полюсам-енерг≥¤м: позитивний ≥ негативний; чолов≥чий ≥ ж≥ночий, батьк≥вський ≥ материнський; мудр≥сть ≥ знанн¤; розум ≥ душа; ян та ≤нь; вогонь ≥ вода тощо. ѕовн≥стю вр≥вноважене поЇднанн¤ протилежних сил знову повертаЇ њх до стану ¬акууму (јбсолюту); невр≥вноважене поЇднанн¤ породжуЇ третю силу, ¤ку звуть син≥вською енерг≥Їю, житт¤м, силою т¤ж≥нн¤ (або ≥накше Ч любов'ю), речовиною, землею. ¬ цьому раз≥ усталюЇтьс¤ три комплексн≥ сили-енерг≥њ, ¤к≥ й твор¤ть р≥зн≥ комб≥нац≥њ енерг≥й ≥ часток Ч квантован≥ пол¤ , або, за рел≥г≥йною терм≥нолог≥Їю, Ђпро¤влений св≥тї. ” давньокитайському св≥тогл¤дному трактаг≥ Ђƒао-де ц≥нї сказано: Ђƒао народжуЇ одного; з одного стаЇ двоЇ; з двох стаЇ троЇ; троЇ народжують все (безл≥ч речей, ≥стот ¤вищ). ¬се народжене сповнене ян та ≤нь ≥ пронизане ÷≥ї . јнатол≥чн≥ тексти про триЇдину природу св≥ту можна знайти у багатьох ≥нших рел≥г≥йних та ф≥лософських вченн¤х. Ќаш≥ далек≥ предки користувалнсь ≥ншою терм≥нолог≥Їю, н≥ж та, що прийн¤та в сучасн≥й ф≥зиц≥, однак визнавали ту ж саму картину триЇдиноњ св≥тобудови ≥ намагалис¤ бути в ладу з триЇдиною св≥тотворчою енерг≥Їю космосу. ѓхн≥ знанн¤ про основн≥ законом≥рност≥ св≥тотворенн¤ ≥ св≥тобудови виражалис¤ в уособленн≥ космотворчих сил в образах бог≥в. “ака форма, на в≥дм≥ну в≥д науковоњ (пасивно-книжноњ) Ї живою формою сп≥лкуванн¤ з п≥знаними силами, отже, й б≥льш спри¤тливою дл¤ використанн¤ њх у регламентац≥≥ свого побуту, прискоренн≥ етногенезу ≥ зм≥цненн≥ своњх позиц≥й у житг≥. “аку активну ролю знань уможливлюЇ рел≥г≥¤, ¤ка, на в≥дм≥ну в≥д науки, Ђне слова ≥ не теор≥¤. ¬она зд≥йсненн¤. —уть ≥њ не в тому, щоб слухати й сприймати. ¬она в тому, щоб бути й поставатиї. ¬иражаючи своњ знанн¤ про могутн≥ космотворч≥ сили у персон≥ф≥кован≥й форм≥, трактуючи ц≥ сили ¤к реальн≥, под≥бн≥ до людей, але невим≥рно могутн≥ш≥ ≥стоти, наш≥ предки полегшували соб≥ можлив≥сгь сп≥лкуванн¤ з цими силами, можлив≥сть прилученн¤ своњх енергетичних систем до вищих енергетичних систем осмосу, до б≥льш досконалих ≥ витончених енерг≥й, що трансформувало, витоншувало, розвивало людську псих≥ку ≥ т≥ло. јдже групов≥ й ≥ндив≥дуальн≥ молитви, м≥стер≥њ, ритуали й обр¤ди спр¤мовували увагу, думки й почутт¤ (тобто енергетичн≥ компоненти людини) до певних косм≥чних сил, ¤к≥ мали бсзпосередн≥й вплив на житт¤ людей, њхню долю ≥ њхн≥ шанси вижити, стати досконал≥шими. ¬же в палеол≥т≥ наш≥ предки чудово ор≥Їнтувалис¤ в головних ≥ другор¤дних косм≥чних силах. Ќайзагальн≥ш≥ св≥тотворч≥ сили (позитивна й негативна енерг≥њ св≥тобудови) уособлювались ними в образах прабог≥в ¬сесв≥ту, √алактики та св≥тотворчих сил конкретн≥шого плану Ч системних бог≥в, що твор¤ть 3емлю ≥ житт¤ на н≥й. ульти —онц¤-¬огню ≥ вт≥леноњ косм≥чноњ води Ч ƒани дожили до наших дн≥в у св¤тах –≥здва, ≤вана упала та ≥нших. 3бер≥гс¤, зокрема, ритуал поЇднанн¤ св¤щенного вогню ≥ св¤щенноњ води (на ¬осв¤тт¤, на упала тощо). ќтже, триЇдин≥сть св≥тотворчих сил ≥ створеноњ ними св≥тобудови здавна була в≥дома люд¤м. 3наючи про триЇдин≥сть св≥тобудови ≥ намагаючись гармон≥зувати себе з нею дл¤ полегшенн¤ свого жигг¤, люди зображали њњ у своњх ритуальних д≥йствах, предметах культу, св¤щенних текстах та захисних м≥стичних знаках.
ƒо найдавн≥ших знак≥в, що символ≥зують св≥тотвореннх ≥ св≥т≥обудову, належать знаки тр≥йц≥: хрест, тризуб, триквестер, трикутник, шестикутна з≥рка, сварга, триколо, даоська тр≥йц¤, дерево житт¤, жезл адуце¤ та ≥н ≥ њхн≥ модиф≥кац≥њ. ’рест Ч знак трим≥рного всесв≥ту, житт¤. –азом з тим у ньому п≥дкреслюЇтьс¤ значим≥сть син≥вськоњ енерг≥њ (третьоњ сили Ч Ћюбов≥ (3емл≥)), що дос¤гаЇтьс¤ шл¤хом поЇднанн¤ чолов≥чоњ енерг≥њ Ч вогню (зображуваноњ у в≥руванн¤х вс≥х народ≥в вертикальним стов≥гом), з вологою ж≥ночою (зображуваною горизонтальким знаком), при ¤кому обидва протилежн≥ символи немовби зникають, зливаючись в один. “≥ ж сили, що зображен≥ у хрест≥, репрезентуЇ шестикутна з≥рка. ѕоеднан≥ в н≥й два р≥вноб≥чн≥ трикутники символ≥зують Їдн≥сть триЇдиноњ позитивноњ чолов≥чоњ енерг≥њ (вогненноњ енерг≥њ Ў≥ви), спр¤мованоњ вгору, з триЇдиною негативною ж≥ночою (вологою енерг≥Їю ¬≥шну), спр¤мованою вниз. ќтже, з≥рка, складаючись ≥з двох р≥вноб≥чних трикутник≥в, накладених один на одного, символ≥зуЇ едн≥сть ус≥х трьох сил. 3ам≥на у з≥рц≥ пр¤мих л≥н≥й хреста на р≥вноб≥чн≥ трикутники додаЇ символов≥ додаткового значенн¤, вказуючи не лише на троњст≥сть св≥тобудови, але й на троњст≥ть кожноњ з сил, що твор¤ть св≥тобудову. “ризуб символ≥зуЇ ту ж саму тр≥йцю життЇтворчих енерг≥й, що й хрест та шестикутна з≥рка, тобто ћудр≥сгь, 3нанн¤ ≥ Ћюбов (або ¬огонь, ¬оду й ∆итт¤ (3емлю), або ян, ≤нь та ÷≥), однак не ¤к початковий процес породженн¤ третьоњ сили двома первинними, а вже ¤к другу стад≥ю цього процесу, тобто ¤к д≥ю трьох р≥вноправних сил, що виход¤ть з Їдиного, сп≥льного дл¤ вс≥х джерела Ч јбсолюту (¬акууму, ƒао). јналог≥чну до тризуба стад≥ю “р≥йц≥ (трьома кругами, вписаними у коло, або в полум'¤), зображено триЇдн≥сгь св≥тобудови ≥ формотворчих життедайних енерг≥й у даос≥в, у т≥бетськ≥й та украњнськ≥й символ≥щ. ÷е не заважаЇ т≥бетц¤м, ¤к ≥ украњнц¤м, використовувати з т≥Їю ж метою ≥ тризуб. —аме даоський символ тр≥йц≥ Ч знак трьох круг≥в, вписаних у коло,Ч обрав ћ. . –ер≥х ¤к емблему всесв≥тньоњ орган≥защњ захисту культурних ц≥нностей.
∆овто-6лакитна символ≥ка “р≥йц≥ стала характерною дл¤ наших предк≥в, ¤к≥ за символ позитивного чинника св≥тотворенн¤ мали астральний вогонь, за символ негативного чинника Ч астральну воду, а за символ породжуваного (син≥вського) чинника Ч поЇднанн¤ (комб≥нац≥ю) вогню (жовтого) ≥ води (голубого)). ќтже, жовто-блакитний (чи блакитно-жовтий) прапор, ¤к ≥ знак “ризуб, символ≥зують одне й те жЧ “риедину силу св≥тотворенн¤, або “р≥йцю. –≥зниц¤ м≥ж ними лиш у тому, що “ризуб належить до другоњ групи способ≥в баченн¤ ≥ вираженн¤ “р≥йц≥, а жовто-блакитна барва Ч до першоњ. ” христи¤нськ≥й символ≥ц≥, кр≥м ≥њ центрального символу Ч хреста, бачимо також знаки сварги, трикутника, шестикутноњ з≥рки та р≥зновиди тризуба. Ўестикутн≥ зор≥ часто в≥нчають три верхн≥ к≥нц≥ хреста на розп'¤тт¤х: бачимо њх на мармурових фризах кап≥телю, на плитах хор≥в та на кованих двер¤х у —оф≥њ ињвськ≥й; золотими шестикутними зор¤ми вкрито блакитну башню ¬идубецького монастир¤ ≥ низки ≥нших украњнських церков. р≥зь р≥вноб≥чний трикутник з≥ ст≥н христи¤нських храм≥в дивитьс¤ на нас Ђ¬севид¤че окої Ч св≥тотворча сила христи¤н “ризубами прикрашен≥ к≥нц≥ хреста, або його центр. “ризуб на час прийн¤тт¤ –уссю-”крањною христи¤нства був наст≥льки попул¤рним, що хрест довелось об'Їднати з ним в один знак,Ч дл¤ сприйманн¤ широкими верствами народу. ѕоЇднанн¤ хреста й тризуба (¤кий у христи¤нськ≥й символ≥ц≥ маЇ тенденц≥ю до зменшенн¤ розм≥р≥в на користь хреста) ≥ сьогодн≥ височить над иЇвом на мак≥вц≥ реставрованих 3олотих вор≥т, на мак≥вках ¬олодимирського собору (де тризуб уже ледь пом≥тний) та на мак≥вках р¤ду ≥нших украњнських церков. ожен символ ставить акценти на р≥зних аспектах св≥тобудови, граф≥ка кожного знаку лакон≥чна, ч≥тка ≥ промовиста. якщо хрест концентруЇ увагу на значимост≥ дл¤ св≥тобудови третьоњ сили, ≥удейська з≥рка плетивом свого рисунка наголошуЇ на статиц≥ двох сил, то тризуб, в≥дображаючи ¤к триЇдн≥сть св≥тобудови, так ≥ троњст≥сть полум'¤-енерг≥њ, символ≥зуЇ динам≥чний аспект, принцип вогню ≥ поступу.
ƒос≥ один ≥з головних знак≥в осм≥чноњ “риЇдиноњ —или ми називали Ђтризубомї, не вдаючись у походженн¤ та правом≥рн≥сть цього терм≥ну. “епер, розширивши своЇ у¤вленн¤ про символ, що стоњть за цим знаком, розгл¤немо питанн¤ терм≥нолог≥њ докладн≥шЇ. Ѕ≥льш≥сть досл≥дник≥в украњнськоњ символ≥ки вважаЇ своњм обов'¤зком в≥дзначити, що терм≥н Ђтризубецьї (Ђтризубї) ув≥в до вжитку рос≥йський ≥сторик арамз≥н. Ќа цьому й заспокоюютьс¤ щодо назви нац≥онального символу. ≤нш≥ вживають терм≥н без згадки про його автора, породжуючи тим хибну думку, н≥би назва нац≥онального символу Ђтризубецьї Ч традиц≥йно народна... ќднак символ старший в≥д арамз≥на принаймн≥ на к≥лька тис¤ч (або й на к≥лька дес¤тк≥в тис¤ч) рок≥в. ¬≥н не м≥г н≥ бути без≥менним, н≥ зватис¤ конкретним словом Ђтризубецьї, оск≥льки цим словом в украњнськ≥й мов≥ називали звичайн≥с≥ньк≥ вила , а нац≥ональний знак, ¤к ми вже знаЇмо, був найсв¤т≥шим, най≥нтимн≥шим ≥ найб≥льш шанованим у народ≥ символом —в¤тоњ “р≥йц≥. 3нак ≥ справд≥ маЇ свою прадавню народну назву, ≥ ц≥Їю назвою Ї т≥льки-но згадане слово Ђ“р≥йц¤ї, ¤ке в украњнськ≥й мов≥ означаЇ ЂЅог у трьох лиц¤хї. „ому арамз≥н вжив не це слово, а вигадав нове, здогадатись не важко. ѕросто в≥н не знав н≥ украњнськоњ мови, н≥ украњнського житг¤, у ¤кому стародавнЇ слово Ђтр≥йц¤ї ще на повну силу виражало символ триЇдност≥. Ќе знав цей ≥сторик ≥ довгого р¤ду вар≥ац≥й знак≥в —в¤тоњ “р≥йц≥, що символ≥зували њњ в духовному житт≥ украњнського народу, вар≥ац≥й, дуже мало под≥бних на зуби... . ¬≥н знав лише один знак цього р¤ду Ч державну емблему старокн¤жого иЇва. ÷¤ емблема (за браком ширшоњ ≥нформац≥њ хибно оц≥нена арамз≥ним ¤к родовий знак –юрикович≥в ), справд≥ нагадуЇ три зубц≥ на сп≥льн≥й основ≥, однак зображаЇ вона три¤зике полум'¤ давньоар≥йського (¤к ≥ давньослов'¤нського) бога ќгн¤ (јгн≥), ¤ке, в свою чергу, символ≥зуЇ —в¤ту “р≥йцю косм≥чних енерг≥й, орган≥зований прост≥р, ƒерево ∆итг¤. ”твердженню п≥дм≥неного терм≥ну спри¤ло те, що з поширенн¤м христи¤нства на слов'¤нських земл¤х все б≥льшого значенн¤ серед образ≥в —в¤тоњ “р≥йц≥ почало набувати ≥њ христи¤нське, антропоморфне трактуванн¤ (Ѕог ќтець, Ѕог —ин ≥ Ѕог ƒух —в¤тий). ќск≥льки рос≥йська мова сформувалас¤ у христи¤нськ≥ часи , то дл¤ арамз≥на та ≥нших рос≥йськомовних вченнх слово Ђтр≥йц¤ї (Ђтроицаї) пов'¤зувалось виключно з христи¤нською “р≥йцею. 3розум≥ло, що њм ≥ на думку не спадало назвати цим словом ¤кийсь загадковий дл¤ них дохристи¤нський, Ђварварськийї знак. ”крањнська мова, ¤к ми вже згадували, задовго до арамз≥на мала слово Ђтризубецьї, ¤ке означало тризуб≥ вила. ћовна ситуац≥¤, однак, р≥зко зм≥нилась у перш≥й половин≥ ’’ ст. у зв'¤зку з визнанн¤м старокн¤жого державного знаку иЇва за державний герб ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки. ќск≥льки на ту пору не було жодного досл≥дженн¤, присв¤ченого правом≥рност≥ карамз≥нськоњ назви знаку, то при обговоренн≥ ≥ затвердженн≥ державного герба ”Ќ– вживавс¤ найб≥льш поширений ≥ усталений на той час карамз≥нський терм≥н, що узвича≥ло його ≥ в украњнськ≥й мов≥. ѕри тому терм≥н набрав видозм≥неноњ форми Ч Ђтризубї, що наблизило його до перв≥сного глибинного значенн¤, оск≥льки перенесло акцентуванн¤ з Ђзубчастост≥ї на Ђтроњст≥стьї. —ьогодн≥ терм≥н Ђтризубї набув значного поширенн¤ в украњнськ≥й мов≥ ≥ в≥дт≥снив стару назву символу на другор¤дн≥ рол≥ . ÷е ¤вище ц≥лком зрозум≥ле Ч за к≥лька дес¤тк≥в рок≥в, що минули в≥д затвердженн¤ державного символу, сотн≥ тис¤ч украњнських патр≥от≥в поклали своЇ житт¤, захищаючи право украњнськоњ нац≥њ на ≥снуванн¤, г≥дн≥сть ≥ символ ц≥Їњ г≥дност≥, ¤кий вони називали “ризубом. “им сам≥≥м терм≥н Ђтризубї став св¤щенннм дл¤ кожного нац≥онально св≥домого украњнц¤. –азом з тим, навр¤д чи доц≥льно пускати у небутт¤ стару назву символу, тим б≥льше, що терм≥н Ђтр≥йц¤ї значно точн≥ше ≥ повн≥ше виражаЇ глибинний зм≥ст знаку... ƒо того ж терм≥н ще живий, його ще й сьогодн≥ вживають у найменш зрос≥йщених украњнських земл¤х. ” перш≥й половин≥ ’’ стор≥чч¤ в≥домому досл≥дников≥ украњнськоњ нац≥ональноњ символ≥ки ¬олодимиров≥ —≥чинському вдалос¤ заф≥ксувати знаки “р≥йц≥, зображен≥ на гуцульських хатах. ƒосл≥дник, однак, не мав жодного сумн≥ву щодо терм≥ну Ђтризубї ≥ у своЇму ц≥лком зрозум≥лому та справедливому прагненн≥ довести спор≥днен≥сть цих гуцульськ≥≥х знак≥в з гербом ”Ќ– ≥ старокн¤жим гербом про≥гнорував Ђм≥сцевуї (¤к в≥н, очевидно, думав) назву знака ≥ назвав його Ђтризубомї. Ђћожна по¤снювати ц≥ знаки, Ч пнсав ¬. —≥чинський, Ч ¤к комб≥нац≥њ хрисги¤нського хреста, чи трисв≥чника, чи чимось ≥ншим, але елементи знаку тризуба тут надто виразн≥ ≥ типов≥ та наход¤ть аналог≥њ до тип≥в тризуб≥в на ≥сторичних емблематичних пам'¤тках. ƒал≥ в текст≥ автор вже пр¤мо називаЇ ц≥ знаки тризубами, попри те, що вс≥ вони, кр≥м останнього, на зуби зовс≥м не схож≥ ≥ гуцули њх так не називали... ¬они трактували њх ¤к Ђохоронний зас≥б в≥д всього злого, нещаст¤ ≥ т. ≥н.ї, ¤к знак, що Ђприт¤гаЇ добреї. як тут не згадати висл≥в Ч ЂЅог тр≥йцю любитьї, Ч широко вживаний по вс≥й ”крањн≥ й до сьогодн≥. ожен украњнець чув цей вираз, але навр¤д чи задумувавс¤ над тим, що в≥н звучить до нього з глибини тис¤чол≥ть, оск≥льки в цьому вираз≥ однозначно йдетьс¤ не про —в¤ту “р≥йцю христи¤н, ¤ка сама Ї Ѕогом, а про дохристи¤нську тр≥йцю, ¤к знак триЇдност≥ св≥тобудови, ¤кий Ѕог любить ¤к св≥й знак, ¤к символ своЇњ триединоњ сили. ¬шануванн¤ символу тр≥йц≥ характерне дл¤ сотень покол≥нь наших предк≥в Ч починаючи в≥д праар≥њв ≥ ¤кнайдавн≥шнх ар≥њв. ¬оно характерне й дл¤ п≥зньоар≥йськоњ (к≥ммер≥йськоњ, скитськоњ та сарматсько≥') ≥деолог≥њ, космолог≥њ, сусп≥льного ладу, пол≥тичноњ ≥ жрецькоњ орган≥зац≥й, символ≥ки, кольор≥в. ’арактерне воно й дл¤ пер≥оду ињвськоњ –ус≥.
оли ж саме знак тр≥йц≥ став нац≥ональним символом нашого народу? ÷е не могло статись одномоментно в декретному пор¤дку, що характерне дл¤ утвердженн¤ державних символ≥в. як справедливо визначив ¬. —≥чинський, ЂЌац≥ональний знак чи герб витворюЇтьс¤ прот¤гом в≥к≥в ≥ входить у св≥дом≥сть народу, ¤к певна дорогоц≥нна традиц≥¤, що маЇ зв'¤зок з нац≥ональним ≥ державним житг¤м та почугг¤м Їдност≥ ц≥лого народу. 3нак нагл¤дним способом символ≥зуЇ походженн¤, розвиток, ментальн≥сть, а також ц≥ле культурне спр¤муванн¤ ≥ геопол≥тику народуї. ќтже, за ¤коњ ≥сторичноњ доби знак тр≥йц≥ ув≥йшов у св≥дом≥сть нашого народу? 3а найдавн≥шими переказами тризуб ≥ жовто-блакитна барва були символами легендарноњ јтлантиди, ≥ н≥бито в≥дтод≥ шануютьс¤ нашими пращурами, нащадками атлант≥в. „и ймов≥рно це? ∆арт≥вливий ритуал мор¤к≥в широко попул¤ризував тризуб грецького бога ѕосейдона (римське ≥м'¤ Ч Ќептун, етруське Ч Ќетун, ск≥фське Ч “аг≥масад) ¤к бога мор¤. ќднак, далеко не вс≥ знають, що √омер називав ѕосейдона земледержцем, тобто володарем земл≥; що ѕосейдону поклон¤лис¤ ¤к богу пр≥сноњ води Ч р≥к, озер, джерел ≥ зв'¤заноњ з ним плодючост≥ земл≥; що ѕосейдон персон≥ф≥кував собою творчу силу природи ≥ був покровителем ус≥х (грецьких) род≥в, богом буд≥вництва, кон¤рства, родоначальником атлант≥в ≥ царських скит≥в. як ≥ годитьс¤, ѕосейдон запов≥в своњм нащадкам закони ≥ символ≥ку. 3а св≥дченн¤м ѕлатона, цар≥ атлант≥в, виконуючи запов≥т, кожн≥ 5Ч6 рок≥в збирались у головному св¤тилищ≥ ѕосейдона дл¤ взаЇмоконтролю. ќбов'¤зковими атрибутами зустр≥ч≥ було св¤щенне блакитне вбранн¤ ≥ золота дошка, на ¤к≥й записували своњ р≥шенн¤. ѕ≥сл¤ ритуальноњ зустр≥ч≥ жовто-блакитну символ≥ку Ч золоту дошку й блакитний од¤г Ч лишали у св¤тилищ≥ ¤к ≥сторичн≥ документи ≥ св¤щенн≥ рел≥кв≥њ. јтлантида, пов≥домл¤ють легенди, була затоплена водами мор¤ ≥ захована на морському дн≥ ѕосейдоном, ¤кий ≥ дос≥ збер≥гаЇ ≥њ символ≥ку Ч голубе вбранн¤ ≥ золотий тризуб. ј може, цю символ≥ку збер≥гають ≥ т≥ нащадки ѕосейдона, що не були поглинут≥ потопом? як в≥домо, значна частина украњнських земель Ї ун≥кальною в тому план≥, що н≥коли не заливалас¤ водами мор≥в ≥ океан≥в , отже, й не могла зазнати руйнац≥њ в≥д Ђсв≥товогої потопу. якщо припустити, що перекази Їгипетськнх жерц≥в, передан≥ ѕлатоном, та скитськ≥ й елл≥кськ≥ м≥фи в≥дображають реальн≥ под≥њ, то ц≥лком ≥мов≥рно, що тризуб, ¤к ≥ жовто-блакитна барва, Ђживеї на украњнськ≥й земл≥ з Ђдопотопнихї час≥в, тобто з час≥в легендарноњ јтлантиди, а наш≥ предки скити Ї нащадками атлант≥в. ” зв'¤зку з цим варто в≥дзначити, що культ ѕосейдона найб≥льше був поширений у м≥стах-державах ѕричорномор'¤ ≥ маЇ чимало сп≥льних рис ≥з староукрањнською м≥фолог≥Їю та народнимн обр¤дами. јле нав≥ть ≥ в тому раз≥, коли м≥фи не в≥дбивають реальносг≥ ≥ н≥¤коњ јтлантиди н≥коли не було, ситуац≥¤ не зм≥нюЇтьс¤ Ч Ђтризубї, за св≥дченн¤м археолог≥чного анал≥зу наскельних знак≥в, гончарних вироб≥в, зброњ, монет, прикрас та ≥нших матер≥альних знах≥док, з найдавн≥ших час≥в шануЇтьс¤ на територ≥њ ”крањни ¤к могутн≥й маг≥чний знак життЇтворенн¤. 3нак “ризуба лежить в основ≥ найархањчн≥ших культ≥в наших предк≥в Ч культу ¬еликоњ –одоначальниц≥, ѕраматер≥; культу життЇдайного ¬огнища (триЇдиного јгн≥) та культу хранител¤ мудрост≥, вогненосного 3м≥¤ (Ќага, ƒракона). ¬с≥ три згадан≥ культи, по сут≥, ¤вл¤ють собою перв≥сне вираженн¤ ученн¤ про життЇтворчу “р≥йцю ≥ т≥сно пов'¤зан≥ знаком “ризуба Ч символом триЇдиноњ сутност≥ життЇтворчих сил: енерг≥й ѕраматер≥, ¬огнища ≥ 3м≥¤. ÷¤ триедн≥сть зображалась у вигл¤д≥ “р≥йц≥ в руц≥ ¬еликоњ ћатер≥ чи трипалих лап 3м≥¤ б≥л¤ нењ; у вигл¤д≥ три¤зикого (трисв≥тного, триголового) полум'¤ ¬огнища Ч јгн≥ та у вигл¤д≥ триголовост≥ 3м≥¤ чи ≥рипалост≥ його к≥нц≥вок. ” пр¤мих предк≥в сучасних украњнц≥в Ч слов`¤нського племен≥ пол¤н, званих також Ђрусьї ≥ Ђсколотиї, ¤к ≥ у њхн≥х попередник≥в, панувала трикомпонентна структура сусп≥льства ≥ була поширена легенда про походженн¤ пол¤нськоњ (кињвсько≥') держави в≥д трьох брат≥в, що Ђс≥лиї на трьох кињвських горах. 3наченн¤ тризуба, ¤к символу, було вин¤ткове. Ѕув це знак - тал≥сман, предмет, що приносить щаст¤. Ѕув в≥н гр≥зний ≥ немилосердний дл¤ всього недоброго ≥ ворожого, а добрий ≥ чар≥вний дл¤ тих, хто був п≥д його охороною. Ќайвищого р≥вн¤ попул¤рн≥сть украњнського тризуба дос¤гла в ’Ч’≤≤≤ ст. Ќа т≥ часи припадаЇ ≥ найзначн≥ше його географ≥чне поширенн¤ Ч в≥д риму до Ќовгорода ≥ в≥д авказу до ‘ранц≥њ та Ўвец≥њ. “ризуб зображено на вар¤зькому меч≥ (очевидно, виготовленому в иЇв≥), на нагробнику св¤того ≈р≥ка (Ўвец≥¤) Ч родича ¬олодимира ¬еликого тощо. ƒо ‘ранц≥њ тризуб був занесений у родовому знаков≥ та в монетах дочки ярослава ћудрого, французькоњ королеви јнни, а до Ќовгорода Ч придворними ярослава, коли юний кн¤зь перебував там. Ќа земл¤х власне ињвськоњ –ус≥ (територ≥¤ сучасноњ ”крањни) тризуб був поширений у вс≥х кн¤з≥вствах , маючи центром ињв. ƒо ’ ст. форми тризуба, що панували на ”крањн≥, мало чим р≥знились в≥д перв≥сного ар≥йського знаку архањчно - класичноњ форми ≥ були близькими до тризуб≥в ≥нших нащадк≥в причорноморських ар≥њв Ч ел≥нськоњ тр≥ал≥њ, ≥нд≥йськоњ тришули, боспорського тридента та ск≥фських ≥ сарматських тамгових знак≥в.
—мотри другие рефераты по народознавству
