Ўк≥льний тв≥р на тему:
“и знаЇш, що ти людина... (II вар≥ант)
“и знаЇш, що ти Ч людина?ї —аме такими словами починаЇтьс¤ в≥рш одного з найб≥льших правдолюб≥в XX стол≥тт¤ Ч ¬асил¤ —имоненка. ¬≥н насм≥ливс¤ нагадати люд¤м, що вони не гвинтики, не кол≥щатка у величезн≥й державн≥й машин≥ в часи, коли лише п≥дн¤ти голову над натовпом було небезпечно, коли все людське намагалис¤ придушити, примусити забути про особисте, ≥ндив≥дуальне ≥ вимагали стати одним ≥з тис¤ч, м≥льйон≥в, слухн¤ним, безликим.
ј —имоненко говорить, що кожна людина неповторна, незам≥нна, на противагу в≥домому рад¤нському лозунгу: ЂЌезам≥нних людей не ≥снуЇї. ѕоет звертаЇ увагу саме на людське, ≥ндив≥дуальне: Ђ”см≥шка тво¤ Їдина, оч≥ твоњ. одн≥ї.
“ак, ми завжди повинн≥ пам'¤тати, що, перш за все, ми Ч люди, ми народилис¤ здатними не т≥льки њсти, пити, спати, а й думати, переживати сотн≥ почутт≥в, сприймати твори мистецтва, писати ф≥лософськ≥ трактати, робити в≥дкритт¤, зм≥нювати дол≥ народ≥в. ¬≥д природи чи в≥д Ѕога нам дано дуже багато, але цей дар треба ц≥нувати. Ѕути людиною Ч це не т≥льки велике щаст¤, але й велика в≥дпов≥дальн≥сть. ј про це людство нер≥дко забуваЇ. „асто трапл¤Їтьс¤, що своњ таланти та в≥дкритт¤ людина спр¤мовуЇ не на благо загалу, а проти нього: ск≥льки житт≥в було втрачено у численних в≥йнах, ск≥льки гор¤ принесли р≥зноман≥тн≥ засоби знищенн¤ всього живого. “ак, наприклад, на руйнац≥ю, а не на мирн≥ справи спр¤мували атомну енерг≥ю.
„асто людина забуваЇ про своЇ високе призначенн¤, ≥ тод≥ гору беруть низьк≥ ≥нстинкти та почутт¤: жадоба, ненависть, зл≥сть, бажанн¤ руйнувати, приносити шкоду. “ак, у нашому житт≥ багато таких момент≥в, коли оточенн¤, природа, дол¤ випробують наш: характер, нашу люд¤н≥сть, здатн≥сть бути повноц≥нною особист≥стю. јле на те ми й люда, щоб, пройшовши кр≥зь вс≥ перешкоди, залишити в соб≥ все найкраще, найчист≥ше.
ѕодивимось на маленьких д≥тей. ¬они сприймають св≥т широко в≥дкритими очима, вони добр≥ та щир≥, не здатн≥ на п≥дл≥сть чи зраду, а ¤кщо ≥ зробл¤ть щось не дуже хороше, то щиро шкодують про це. уди ж зникаЇ ц¤ дит¤ча нањвн≥сть та щир≥сть у дорослих? ¬они вважають, що бути чесним та в≥двертим Ч це дурниц¤, що ц≥ ¤кост≥ заважають жити у жорстокому св≥т≥, але ж саме доросл≥ зробили цей св≥т жорстоким ≥ забули, що брехливе, лицем≥рне, п≥дступне створ≥нн¤ перестаЇ бути людиною. ќтож, нам ус≥м треба бути уважн≥шими, щоб не розгубити все дит¤че в соб≥, не стати черствими та жорстокими.
ј ще, ¤к ¤ гадаю, кожна людина повинна працювати над собою, самовдосконалюватис¤ та розвиватис¤ ¤к ф≥зично, так ≥ духовно, ≥нтелектуально. јдже, один з давн≥х мудрец≥в сказав: ЂCogito ergo sumї Ч Ђћислю, тому ≥снуюї. ћи маЇмо бути всеб≥чно розвиненими, осв≥ченими особистост¤ми, св≥т рухаЇтьс¤ шаленим темпом Ч ≥ ми мусимо за ним встигати. “ой, хто не читаЇ, не ц≥кавитьс¤ мистецтвом, ≥стор≥Їю ¤к свого народу, так ≥ людства в ц≥лому, не сл≥дкуЇ за останн≥ми новинами, просто обкрадаЇ сам себе, зачин¤Ї перед собою двер≥ у св≥т прекрасного.
я думаю, що бути людиною Ч це бути вихованим, милосердним, доброзичливим, жити за правилом: Ђѕоводьс¤ з людьми так, ¤к хочеш, щоб вони поводилис¤ з тобоюї. “реба пам'¤тати, що ти живеш на св≥т≥ не один, що тебе оточуЇ багато людей, ≥ ви¤вл¤ючи неповагу до них, ти в першу чергу не поважаЇш себе.
“ак, важка ц¤ справа Ч бути Ћюдиною, ≥ ми повинн≥ розум≥ти покладену на нас в≥дпов≥дальн≥сть, щоб з честю називати себе цим словом.
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "“и знаЇш, що ти людина..." (II вар≥ант)
