Ўк≥льний тв≥р на тему:
„и сперечаютьс¤ про смаки? (I вар≥ант)
—к≥льки людей у св≥т≥, ст≥льки ≥снуЇ р≥зних смак≥в. ”¤в≥мо, що вс≥ люди на «емл≥ мають одн≥ й т≥ сам≥ смаки, однаков≥ уподобанн¤, однаков≥ думки. ∆или б ми тод≥ й дос≥ у кам'¤ному в≥ц≥, бо жодна людина не намагалас¤ б вид≥литис¤, довести свою думку, стати кращою, щоб привернути до себе увагу та змусити ≥нших под≥л¤ти њњ переконанн¤. —аме це ≥ робить житт¤ ц≥кавим, бо ≥з-за на¤вност≥ р≥зних смак≥в у людей ми бачимо абсолютно несхож≥ колекц≥њ одеж≥ у в≥домих модельЇр≥в, ≥з-за р≥зниц≥ погл¤д≥в може розвиватис¤ мистецтво (хтось, наприклад любить класичн≥ твори, а хтось, можливо, авангард), наука тощо.
≤з самого початку свого розвитку люди вступили у суперечност≥. «авд¤ки цьому ми маЇмо те, що маЇмо: м≥ста, будинки, с≥м'њ. Ћюдина Ч найрозвинен≥ша ≥стота на «емл≥, дуже складний механ≥зм, створений природою. ћи бачимо незвичайн≥ твори мистецтва, так≥ несхож≥ один на одного, читаЇмо справжн≥ л≥тературн≥ скарби, але кожен розум≥Ї њх по-своЇму... “а чи можливою була б на¤вн≥сть всього цього, ¤кби серед ш≥стьох м≥ль¤рд≥в людей панував ¤кийсь один смак?
—аме те, що люди мають р≥зн≥ смаки, робить наше житт¤ кольоровим та ¤скравим, сповненим великих неспод≥ванок. “ому суперечки й образи тут зайв≥. ≤нод≥ бачимо людину, ¤ка вважаЇ, що оточуюч≥ повинн≥ мислити, ¤к вона, висм≥юЇ чуж≥ погл¤ди й ображаЇтьс¤, коли хтось не дотримуЇтьс¤ њњ думки. Ќе варто сперечатис¤ з такою людиною, адже вона не розум≥Ї, наск≥льки ц≥нною Ї р≥зниц¤ в погл¤дах, в≥д нењ нав≥ть можна почути образлив≥ слова. јле ¤кщо добре подумати, то розум≥Їш, що не варто в≥дпов≥дати њй тим самим: така людина, ¤к правило, обмежена, тому њњ можна лише пожал≥ти. ѕравда, обговоренн¤ р≥зних погл¤д≥в може бути надзвичайно ц≥кавим (на под≥бних дискус≥¤х базуютьс¤ р≥зноман≥тн≥ телев≥з≥йн≥ ток-шоу), але т≥льки ¤кщо воно в≥дбуваЇтьс¤ у межах розумного ≥ не переходить у з'¤суванн¤ стосунк≥в з опонентами. Ќеправильно, коли свою думку починають нав'¤зувати ≥нш≥й людин≥, оск≥льки кожен з ≥снуючих на земл≥ погл¤ђд≥в може знайти своњх прихильник≥в. „и то буде суперечка про л≥тературн≥ жанри, чи то обговоренн¤ ансамбл≥в од¤гу, чи то виникне дискус≥¤, ¤ким повинен бути домашн≥й ≥нтер'Їр, завжди знайдетьс¤ людина, що п≥дтримаЇ саме вас.
“ака р≥ч, ¤к власна думка, робить людину особливою. ÷е властиво люд¤м сильним, впевненим у соб≥, тому особист≥сть зазвичай несхожа на ≥нших. якщо вс≥ люди будуть такими, то так ≥ житимемо, маючи р≥зн≥ смаки, р≥зноман≥тн≥стю думок будемо прикрашати житт¤, робл¤чи його ун≥кальним. јле нав≥ть ¤кщо маЇш власне баченн¤ будь-¤коњ проблеми чи питанн¤, не сл≥д забувати про те, що пор¤д ≥з тобою така сама особист≥сть, ¤к ≥ ти сам. ƒумки ближнього треба поважати ≥ ц≥нувати, ≥нколи незайвим Ї й прислухатис¤ до них. „ин¤чи так, людина маЇ репутац≥ю мудроњ й розважливоњ, до нењ звертаютьс¤ за порадою, ¤к до зразка пом≥ркованост≥.
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "„и сперечаютьс¤ про смаки?" (I вар≥ант)
