Шкільний твір на тему:
У щастя людського два рівних є крила... (II варіант)
Вітаючи один одного зі святом, з днем народження, з визначною подією, ми зичимо щастя. А що це воно таке, це щастя? Граматика говорить нам, що це абстрактна назва, отже, щастя — це щось нематеріальне, що не можна побачити очима чи відчути на дотик. Але чому ж воно таке важливе для кожної людини, чому ми живемо в очікуванні щастя і понад усе на світі хочемо, щоб воно пригорнуло і нас своїм крилом.
Мені здається, що люди уявляють своє щастя по-різному. Для когось — це успіх у всіх справах, визнання, слава, для когось — вигода, можливість розпоряджатися долями інших, для когось — багатство, гроші. Проте, чи буде це справжнім щастям? Можна бути всім відомою людиною, але тоді все твоє життя виноситься на обговорення натовпу, який може вихваляти та уславлювати тебе, поки будеш на вершині, але варто помилитися, один раз впасти — і тебе забудуть, ти станеш нікому не цікавим. Можна мати велику владу, змогу приносити щастя чи горе іншим, дарувати життя чи карати на смерть, проте ця влада ие безмежна. Ці люди не владні примусити інших поважати чи любити їх, не можуть зупинити власну смерть, бо вона не підкоряється нічиїм наказам. Можна бути надзвичайно багатим, але, як відомо, за гроші не купиш відданої дружби, вірного кохання. Отож, зовсім не матеріальна сфера є головною у визначенні щастя.
Мені здається, що щастя можна визначити як стан задоволення людини від життя, від улюбленої справи, від можливості спілкуватися з близькими людьми, з друзями, просто з цікавими людьми. Хтось мріє про родинний добробут і для нього щастям є, коли всі близькі здорові, у них все добре, коли дім захищений від усіляких негараздів. А комусь замало тихого родинного щастя, він хоче робити якісь звершення, відкривати, нехай лише для себе, нові землі, реалізовувати себе в улюбленій справі. Для одного — це творчість, для іншого — техніка, ще для когось — спорт, фінансова чи банківська справа. Одні можуть підкорювати вершини гір чи бурхливий океан, інші — величезні числа та рівняння і будуть щасливими, коли все виходить.
Отож, людське щастя багатобарвне та безмежне. Але як же ми відчуваємо, що в наші двері постукало саме щастя? Мені здається, що тут доречною була б цитата з твору видатного німецького письменника Гете: «Зупинися, миттєвосте! Ти прекрасна». Коли людина прагне зупинити час, коли вона вже нічого не хоче змінити, щоб не порушувати гармонію у своєму житті — це і є щастя.
Людська уява часто змальовує щастя у вигляді чарівного синього чи блакитного птаха, який несе на своїх крилах саме те, чого б хотілося кожному з нас. Проте птах цей дуже полохливий: ледь встиг десь зупинитися — і вже знов злітає. Так і щастя людське — тривке й швидкоплинне, його можна легко зруйнувати, а повернути буде дуже важко чи й зовсім неможливо.
А тому, я думаю, ми повинні обережніше ставитися до щастя інших людей, не випробовувати його на стійкість, і тоді, можливо, і до кожного з нас прилетить птах щастя. А коли це трапиться — не ховатися від інших, не зачиняти вікна й двері, щоб ніхто нічого не почув і не побачив, бо щастя не любить сидіти в клітці.
Нам треба ділитися ним з іншими, бо чим більше ти даруєш щастя іншим, тим більше його до тебе повертається.
А ще, як мені здається, необхідною умовою щастя для кожної людини є здоров'я членів її родини, мир на землі, щоб нічого не загрожувало життю близьких. З щастя кожного складається щастя родини, країни, планети. І мені хочеться сказати всім: «Давайте зробимо нашу планету щасливою!»
по темі:
категорія: твори з української мови / твір на тему: "У щастя людського два рівних є крила..." (II варіант)
