Ѕ≥ограф≥њ украњнських письменник≥в: ¬асильченко —тепан
—тепан ¬асильович ¬асильченко (ѕанасенко) народивс¤ 8 с≥чн¤ 1879р. в м≥стечку ≤чн¤ на „ерн≥г≥вщин≥ в б≥дн≥й с≥м'њ рем≥сника. “рудова атмосфера, в ¤к≥й зростав ¬асильченко, навчанн¤ в оростиш≥вськ≥й сем≥нар≥њ та √лух≥вському учительському ≥нститут≥ напередодн≥ й у часи революц≥йних под≥й 1905р., Унеспок≥йнаФ, за його висловом, прац¤ Унеблагонад≥йногоФ вчител¤ в с≥льських школах на ињвщин≥ та ѕолтавщин≥, а також посилений ≥нтерес до народноњ творчост≥, до поез≥њ Ўевченка, св≥товоњ класики, Ч все це спри¤ло збагаченню життЇвого ≥ мистецького досв≥ду майбутнього письменника. ” л≥тературний процес ¬асильченко включивс¤ зр≥лим митцем ≥з своњм власним поетичним голосом у 1910р., коли з'¤вились друком так≥ ориг≥нальн≥ його твори, ¤к Ућужицька арихметикаФ, У¬ечер¤Ф, У” пан≥вФ, УЌа чужинуФ, У÷иганкаФ та ≥н., пройн¤т≥ любов'ю до людини прац≥, утвердженн¤м в≥ри в перемогу соц≥альноњ справедливост≥. ÷ьому передували тривал≥ роки становленн¤ св≥тогл¤дно-естетичних погл¤д≥в письменника, напружених пошук≥в ≥дей та форм художнього осмисленн¤ д≥йсност≥. Ќе випадково одн≥Їю з пров≥дних тем творчост≥ ¬асильченка Ї житт¤ народних учител≥в, ¤ке було йому Ч педагогов≥ за фахом ≥ покликанн¤м Ч особливо близьким. У«аписки вчител¤Ф (1898 Ч 1905) та ≥нш≥ щоденников≥ записи, куди ¬асильченко, за його визнанн¤м, систематично Узаносив своњ учительськ≥ жал≥ та кривдиФ, стали згодом документальною основою багатьох реал≥стичних новел ≥ опов≥дань. ƒебютував письменник на л≥тературн≥й нив≥ опов≥данн¤м УЌе усто¤лФ (надруковане 1903р.). «годом письменник значно доопрацював це опов≥данн¤ й опубл≥кував украњнською мовою п≥д назвою Ујнт≥н ¬оваФ (1910) (в наступних виданн¤х Ч У¬оваФ). ” 1910 Ч 1912 рр. ¬асильченко пише й друкуЇ цикл новел ≥ опов≥дань, присв¤чених учительськ≥й тем≥ (У¬ечер¤Ф, У« самого початкуФ, УЅожественна √ал¤Ф, УЌад –оссюФ, У√р≥хФ та ≥н.). ѕроблема вихованн¤ новоњ людини значною м≥рою зумовила зверненн¤ ¬асильченка до художнього опрацюванн¤ дит¤чоњ тематики, орган≥чно пов'¤заноњ з творами про вчител≥в. √либоке розум≥нн¤ психолог≥њ дитини дало змогу ¬асильченку показати у своњх творах ц≥кавий, поетичний духовний св≥т дитини. Ќе можна без хвилюванн¤ читати психолог≥чн≥ етюди письменника УƒощФ, УƒомаФ, У¬олошкиФ, Уѕетрун¤Ф, опов≥данн¤ У–оманФ, У”вечер≥Ф, У—векорФ, УЅасурменФ та ≥н. ќптим≥зм ¬асильченка з особливою виразн≥стю ви¤вивс¤ в одному з найкращих його твор≥в, присв¤чених д≥т¤м, Ч У÷иганкаФ. Ќевеликий цикл у творчост≥ ¬асильченка складають опов≥данн¤, в ¤ких йдетьс¤ про обдарован≥ натури з демократичних низ≥в, про долю народних талант≥в (УЌа хутор≥Ф, У” пан≥вФ, УЌа розкош≥Ф та ≥н.). Ќастроњ збудженого революц≥йними под≥¤ми села в≥дбив ¬асильченко у новел≥ Ућужицька арихметикаФ, що належить до найвищих здобутк≥в письменника-реал≥ста. ∆орстоку правду житт¤ сел¤нськоњ б≥дноти розкриваЇ ¬асильченко у новел≥ УЌа чужинуФ. ” новел≥ Уќс≥нн≥й еск≥зФ (У≤з ос≥нн≥х спогад≥в. ≈ск≥зФ, 1912) ¬асильченко ставить питанн¤ глибше, сусп≥льне об'Їмн≥ше Ч шл¤х с≥льськоњ молод≥ в революц≥ю. ќкремий цикл у художньому доробку ¬асильченка складають твори, написан≥ п≥д безпосередн≥м враженн¤м в≥д першоњ св≥товоњ в≥йни, в ¤к≥й письменник брав участь з 1914р. аж до Ћютневоњ буржуазноњ революц≥њ. ¬ Уќкопному щоденникуФ, опов≥данн¤х УЌа золотому лон≥Ф, Уѕ≥д св¤тий гом≥нФ, Уќтруйна кв≥ткаФ, У„орн≥ макиФ та ≥н. ¬асильченко зображуЇ жахи ≥мпер≥ал≥стичноњ в≥йни, сумн≥ будн≥ людей у с≥рих солдатських шинел¤х. ÷≥кавою стор≥нкою спадщини ¬асильченка Ї драматичн≥ твори, переважно одноактн≥ п'Їси, ¤к≥ за тематикою ≥ багатьма художн≥ми засобами орган≥чно близьк≥ його проз≥ (наприклад, п'Їса-жарт УЌа перш≥ гул≥Ф). ѕ≥сл¤ перемоги ∆овтневоњ революц≥њ ¬асильченко включаЇтьс¤ в процес творенн¤ соц≥ал≥стичноњ культури. ¬ опов≥данн¤х, присв¤чених рад¤нськ≥й сучасност≥ (УѕриблудаФ, У„ервоний веч≥рФ, Ујв≥ац≥йний гуртокФ, Уќлов'¤ний перстеньФ та ≥н.), письменник показуЇ зародженн¤ почутт¤ колектив≥зму в психолог≥њ юних громад¤н, поетизуЇ романтику прац≥ ¤к творчост≥. Ѕагато працюЇ ¬асильченко у рад¤нський час ≥ над творами з житт¤ дореволюц≥йного минулого (Уѕетрун¤Ф, У“алантФ, У¬≥концеФ, Уќс≥нн≥ новелиФ та ≥н.). ѕоказовим у цьому план≥ Ї цикл Уќс≥нн≥ новелиФ (присв¤чений 1905р.), ¤кий писав ¬асильченко, починаючи з 1923р., впродовж майже дес¤ти рок≥в. ќдна з художньо найдовершен≥ших новел циклу Ч УћатиФ (У„айкаФ). “ворч≥сть ¬асильченка рад¤нського часу позначена розширенн¤м тематичного ≥ жанрового д≥апазон≥в, про це св≥дчать, кр≥м написаних у 20-т≥ рр. драматичних твор≥в (Ућинають дн≥Ф, У армелюкФ та ≥н.), к≥носценар≥њ за фольклорними мотивами, фейлетони, цикл У рилат≥ словаФ, переклади твор≥в рос≥йських письменник≥в (√огол¤, Ћескова, ороленка, —ерафимовича) тощо. Ќа особливу увагу заслуговуЇ задум ¬асильченка створити велику б≥ограф≥чну пов≥сть про “. Ўевченка. Ќа жаль, з п'¤ти запланованих частин в≥н встиг завершити т≥льки першу Ч У¬ бур'¤нахФ.
по тем≥:
категор≥¤: б≥ограф≥њ украњнських письменник≥в / ¬асильченко —тепан
