Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: Ўексп≥р ¬≥ль¤м
“ворч≥сть Ўексп≥ра, ¤кого видатний рос≥йський критик ¬. ЅЇл≥нський назвав "¤скравою зорею й урочистим св≥танком ери нового, справжнього мистецтва", Ї найвищим дос¤гненн¤м Ївропейськоњ л≥тератури доби ¬≥дродженн¤. якщо могутн¤ ф≥гура ƒанте позначаЇ собою початок –енесансу, то титан≥чна ф≥гура Ўексп≥ра в≥нчаЇ його к≥нець ≥ ув≥нчуЇ його в ≥стор≥њ св≥товоњ культури. —падщина його набула св≥тового значенн¤, вплинула на творч≥сть численних митц≥в св≥тового значенн¤ ≥ збер≥гаЇ свою актуальн≥сть до нашого часу. Ќайкращ≥ театри св≥ту незм≥нно включають в св≥й репертуар його п'Їси, а роль √амлета мр≥Ї з≥грати х≥ба що не кожний актор. Ќе дивл¤чись на св≥товий розголос драматург≥њ ≥ поез≥њ Ўексп≥ра, про самого нього в≥домого не так вже ≥ багато. ’рестомат≥йн≥ дан≥ так≥. Ќародивс¤ Ўексп≥р 23 кв≥тн¤ 1564 р. у —третфорд≥-на-≈йвон≥ в родин≥ рем≥сника ≥ торговц¤. ¬чивс¤ у м≥сцев≥й граматичн≥й школ≥, де вивчали р≥дну мову, а також грецьку ≥ латинську за Їдиним п≥дручником - Ѕ≥бл≥Їю. «а одними даними школу не зак≥нчив, бо батько через ф≥нансов≥ ускладненн¤ забрав ¬≥ль¤ма до себе пом≥чником. «а ≥ншими ж, п≥сл¤ зак≥нченн¤ школи був нав≥ть пом≥чником шк≥льного учител¤. ” в≥с≥мнадц¤тир≥чному в≥ц≥ оженивс¤ на ≈нн ’етауей, ¤ка була на в≥с≥м рок≥в старшою за нього. „ерез три роки п≥сл¤ одруженн¤ покинув —третфорд. ѕерш≥ його друкован≥ твори з'¤вл¤ютьс¤ т≥льки в 1594 роц≥. Ѕ≥ографи припускають, що за цей пер≥од в≥н ¤кийсь час був актором мандр≥вноњ трупи, 3 1590 р. працював у р≥зних театрах Ћондона, а з 1594 вступив у найкращу лондонську трупу ƒжеймса Ѕербеджа. « моменту побудови Ѕербеджем театру "√лобус", тобто з 1599 р. ≥ до 1621 р. житт¤ його пов'¤зане з цим театром, пайщиком ≥ актором ≥ драматургом ¤кого в≥н Ї. —≥м'¤ його весь цей час залишалас¤ в —третфорд≥, куди в≥н повертаЇтьс¤, припинивши театральну ≥ творчу д≥¤льн≥сть, ≥ де вмираЇ 23 кв≥тн¤ (у день свого народженн¤) 1612 року у п'¤тидес¤тидвохр≥чному в≥ц≥. …ого драматург≥чна ≥ поетична спадщина, зг≥дно "шексп≥р≥вського канону" (першого повного виданн¤ твор≥в Ўексп≥ра, зд≥йсненого у 1623р.) складаЇтьс¤ з 37 драм, 154 сонет≥в та двох поем - "¬енера ≥ јдон≥" ≥ "«неславлена Ћукрец≥¤". ¬с≥ драматичн≥ твори Ўексп≥ра написан≥ б≥лим в≥ршем з використанн¤м прози. ѕоЇднанн¤ в≥рш≥в ≥ прози Ї характерною рисою шексп≥р≥вськоњ драматург≥њ, зумовленою ¤к художн≥м матер≥алом, так ≥ естетичними завданн¤ми. “ворчост≥ неперевершеного драматурга ≥ блискучого майстра сонета присв¤чено тис¤ч≥ книг. ÷≥каво, що на долю лише одн≥Їњ, до цього часу, невир≥шеноњ проблеми шексп≥рознавства, припадаЇ понад 4500 праць. ≤ проблема ц¤, ¤к не дивно, стосуЇтьс¤ саме авторства шексп≥р≥вських твор≥в: хто ж њх автор - сам ¬≥ль¤м Ўексп≥р чи хтось ≥нший. Ќа сьогодн≥ нал≥чуЇтьс¤ 58 претендент≥в, серед ¤ких ф≥гурують так≥ ≥мена, ¤к ф≥лософ ‘ренс≥с Ѕекон, лорди —аутгемптон, –етленд, граф ƒерб≥ ≥ нав≥ть королева ™лизавета. ќсновн≥ анти шексп≥р≥вськ≥ аргументи обумовлен≥ такими фактами. —правжнЇ пр≥звище ¬≥ль¤ма, ¤ке значитьс¤ в книз≥ церковних запис≥в про народженн¤ ≥ ¤ке збереглос¤ на п'¤ти д≥лових паперах у вигл¤д≥ кострубатих п≥дпис≥в, Ўакспер, що принципово в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д Ўексп≥р. Ўексп≥р - ≥м'¤ смислове ≥ перекладаЇтьс¤ ¤к "той, хто потр¤саЇ списом". «'¤вилось воно вже в лондонський пер≥од житт¤ ¬≥ль¤ма, коли в≥н за допомогою ¤кихось знатних покровител≥в отримав с≥мейний герб, на ¤кому було зображено вершника з п≥дн¤тим списом у руц≥. ѕоказово, що б≥льш≥сть виданих в той час шексп≥р≥вських твор≥в п≥дписан≥ ≥менем William Shakespeare, що п≥дкреслюЇ його смислове значенн¤ ≥ б≥льше нагадуЇ псевдон≥м, бо особист≥ ≥мена так не писались. ¬икликаЇ подив, що не збереглось жодного р¤дка, написаного рукою Ўексп≥ра. Ѕ≥льш серйозн≥ сумн≥ви щодо шексп≥р≥вського авторства викликаЇ те, що ¬≥ль¤м н≥де не вчивс¤, окр≥м граматичноњ школи, ≥ н≥де не бував за межами јнгл≥њ. ¬ той же час шексп≥р≥вськ≥ твори вражають неперевершеною художньою майстерн≥стю, масштабн≥стю мисленн¤ та ф≥лософською художньою глибиною проникненн¤ в найважлив≥ш≥ проблеми бутт¤. ¬они св≥дчать не т≥льки про ген≥альн≥сть њх автора, але й про енциклопедизм його знань, ¤ким не волод≥в жоден з його сучасник≥в. —ловник Ўексп≥ра нал≥чуЇ понад 20 тис¤ч сл≥в, в той час ¤к у ‘ренс≥са Ѕекона лише 8 тис¤ч, у ¬≥ктора √юго - 9 тис¤ч. —в≥дчать вони ≥ про те, що в≥н знав французьку, ≥тал≥йську, грецьку, латинську мови, добре був об≥знаний з античною м≥фолог≥Їю, творами √омера, ќв≥д≥¤, ѕлавта, —енеки, ћонтен¤, –абле ≥ багатьох ≥нших. ƒо того ж Ўексп≥р в≥льно почував себе в англ≥йськ≥й ≥стор≥њ, юриспруденц≥њ, риториц≥, медицин≥, тонкощах придворного етикету, в житт≥ ≥ звичках знатних ос≥б. ѕереважна б≥льш≥сть цих знань в т≥ часи могла бути одержана т≥льки в ун≥верситетах, в ¤ких, ¤к в≥домо, Ўексп≥р н≥коли не навчавс¤. ќстанн¤ верс≥¤ авторства шексп≥р≥вських твор≥в з'¤вилась в 2004 р. ¬она найб≥льш аргументована ≥ доказова ≥ належить ученому секретарев≥ Ўексп≥р≥вськоњ ком≥с≥њ при јкадем≥њ наук –ос≥њ ≤лл≥ √≥л≥лову, ¤кий виклав њњ в книз≥ "√ра про ¬≥ль¤ма Ўексп≥ра, або “аЇмниц¤ ¬еликого ‘ен≥кса". —пираючись на численн≥ матер≥али ≥ нов≥ знах≥дки, в≥н доводить, що за ≥м'¤м Ўексп≥ра криЇтьс¤ блискучий молодий аристократ граф –етленд, близький друг лорда —аутгемптона. ÷их двох аристократ≥в зв'¤зувало не т≥льки соц≥альне походженн¤, а й в≥к (–етленд був молодшим лише на три роки), ≥ палка любов до театру (при њх ф≥нансов≥й участ≥ був збудований театр "√лобус", де саме в≥дбулись прем'Їри вс≥х шексп≥р≥вських п'Їс). –етленд, був всеб≥чно об≥знаною людиною: в≥н вчивс¤ в ѕадуанському ун≥верситет≥; в списках ¤кого за 1596 р≥к разом з його ≥менем значатьс¤ ≥мена –озенкранца ≥ √≥льденстерна, виведених п≥зн≥ше в трагед≥њ "√амлет"; вчивс¤ в ембр≥джському ≥ ќксфордському ун≥верситетах; виконував корол≥вськ≥ дорученн¤ при коронованих особах (зокрема, очолював оф≥ц≥йну м≥с≥ю в ƒатське корол≥вство в червн≥ 1603 р.). «а ≤. ѕл≥ловим, –етленд використовував спритного актора Ўексп≥ра, щоб передавати своњ п'Їси у театр. « його смертю в 1612 р. завершуЇтьс¤ ≥ творча д≥¤льн≥сть Ўексп≥ра, ¤кий у цьому ж роц≥ покидаЇ Ћондон ≥ б≥льше н≥чого не пише. јле хто б не сто¤в за цим всесв≥тньо в≥домим ≥менем, незаперечним Ї той факт, що шексп≥р≥вськ≥ твори у своњй сукупност≥ з надзвичайною силою виразност≥ в≥дбили всю гаму ренесансних роздум≥в ≥ почутт≥в - в≥д беззастережного уславленн¤ людини, здатноњ п≥дн¤тис¤ силою свого духу ≥ розуму на р≥вень богопод≥бного створенн¤, до глибоких розчарувань ≥ сумн≥в≥в в божественност≥ њњ природи. ” зв'¤зку з цим творчий шл¤х Ўексп≥ра традиц≥йно под≥л¤ють на три пер≥оди. ƒо першого пер≥оду (1590-1600) в≥днос¤ть драми-хрон≥ки (9), комед≥њ (10), трагед≥њ (3), обидв≥ поеми - "¬енера ≥ јдон≥с" (1592), "«ганьблена Ћукрец≥¤" (1593) та сонети (1953-1598). ’рон≥ки, з ¤ких Ўексп≥р розпочав свою творч≥сть, були попул¤рним жанром у його попередник≥в ≥ сучасник≥в, бо вони в≥дпов≥дали на загострений ≥нтерес публ≥ки до своЇњ ≥стор≥њ ≥ пол≥тичних проблем сучасност≥ у пер≥од напруженоњ боротьби јнгл≥њ з ≤спан≥Їю. ќдна за одн≥Їю з'¤вл¤ютьс¤ драми-хрон≥ки, особлив≥сть ¤ких Ї вм≥нн¤ драматурга масштабно малювати епоху живими ≥ ¤скравими барвами, поЇднуючи соц≥альне тло з долею конкретних персонаж≥в: "√енр≥х VI, частина 2" (1590), "√енр≥х VI, частина 3" (1591), "√енр≥х VI, частина 1" (1593), "–ичард Ќ≤" (1594), "–ичард II" (1595), " ороль ƒжон" (1596), "√енр≥х IV, частина 2" (1597), "√енр≥х IV, частина 2" (1598) ≥ "√енр≥х V" (1598). ѕаралельно з хрон≥ками Ўексп≥р пише ц≥лу низку комед≥й: " омед≥¤ помилок" (1592), "ѕриборканн¤ непок≥рноњ" (1593), "ƒва веронц≥" (1594), "ћарн≥ зусилл¤ коханн¤" (1594), "—он л≥тньоњ ноч≥" (1595), "¬енец≥анський купець" (1596), "Ѕагато галасу даремно" (1599), "¬≥ндзорськ≥ вит≥вниц≥" (1598), "як вам це подобаЇтьс¤" (1599) ≥ "ƒванадц¤та н≥ч" (1600), а також три трагед≥њ: "“≥т јндрон≥к" (1593), "–омео ≥ ƒжульЇтта" (1594) ≥ "ёл≥й ÷езар" (1598). «агальний характер твор≥в цього пер≥оду можна визначити ¤к оптим≥стичний, забарвлений рад≥сним сприйн¤тт¤м житт¤ у вс≥й його розмањтост≥, в≥рою у торжество розумного ≥ доброго. √уман≥стичним пафосом позначен≥ також поеми ≥ сонети, ¤к≥ в≥дкривають реал≥стичн≥стю своЇњ поетики новий етап у розвитку поез≥њ –енесансу. —онети Ўексп≥ра утворюють сюжетний цикл, побудований на розвитку в≥дносин м≥ж поетом, другом ≥ "смугл¤вою лед≥". ¬ сонетах постаЇ складний ≥ багатий св≥т ренесансноњ людини з њњ всеохоплюючим погл¤дом на св≥т, активним в≥дношенн¤м до житт¤, багатством душевних почутт≥в ≥ переживань. ƒругий пер≥од творчост≥ Ўексп≥ра (1601-1608 pp.) позначений заглибленн¤м поета в анал≥з траг≥чних суперечностей людини, ¤к≥ з ус≥Їю силою ви¤вились п≥д к≥нець –енесансу. Ќав≥ть три комед≥њ, написан≥ в цей час, ("“роњл ≥ ресс≥да" (1602); " ≥нець д≥ло в≥нчаЇ" (1603); "ћ≥ра зам≥ру" (1603) несуть на соб≥ печать траг≥чного св≥тосприйн¤тт¤. ƒраматург≥чний ген≥й Ўексп≥ра найповн≥ше про¤вивс¤ саме в трагед≥¤х цього пер≥оду: "√амлет" (1601), "ќтелло" (1604), " ороль Ћ≥р" (1605), "ћак бет" (1606), "јнтон≥й ≥ леопатра" (1607), " ор≥олан" (1607), "“≥мон јф≥нський" (1608). в≥нтесенц≥Їю траг≥чного св≥тов≥дчутт¤ цих твор≥в може слугувати сонет є 66, написаний значно ран≥ше:
я кличу смерть - дивитис¤ набридло
Ќа жебри ≥ приниженн¤ чеснот,
Ќа безтурботне ≥ вельможне бидло,
Ќа правоту, що њй затисли рот,
Ќа честь фальшиву, на д≥вочу вроду
ѕоганьблену, на зраду в пишнот≥,
Ќа правду, що п≥длот≥ на вподобу
¬ бруд обертаЇ почутт¤ св¤т≥,
≤ на мистецтво п≥д п'¤тою влади,
≤ на талант п≥д нагл¤дом шпика,
≤ на пор¤дн≥сть, що безбожно краде,
≤ на добро, що в зла за служана!
я в≥д всього цього помер би нин≥,
“а ¤к тебе лишити в самот≥?!
(ѕереклад ƒ. ѕавличка).
≤, нарешт≥, трет≥й, романтичний пер≥од, ¤кий охоплюЇ 1609- 1612 роки. ¬ цей час в≥н створюЇ чотири траг≥комед≥њ, або романтичн≥ драми: "ѕер≥кл"(1609), "÷имбел≥н"(1610), "«имова казка" (1611); "Ѕур¤" (1612) ≥ ≥сторичну-драму "√енр≥х VIII" ¬ траг≥комед≥¤ пануЇ атмосфера казково-фантастичного, в них добро ≥ справедлив≥сть завжди перемагають сили зла. “ак "цар драматичних поет≥в" (¬. ЅЇл≥нський) до останнього свого твору залишаЇтьс¤ в≥рним св≥тлим ≥деалам гуман≥стичного мистецтва –енесансу. —еред знаменитих трагед≥й Ўексп≥ра найб≥льшою попул¤рн≥стю на прот¤з≥ в≥к≥в користуютьс¤ "–омео ≥ ƒжульЇтта" ≥ "√амлет". “рагед≥¤ "–омео ≥ ƒжульЇтта" була написана в середин≥ 90-х рок≥в, в перший, так званий, оптим≥стичний пер≥од його творчост≥, найб≥льш прос¤кнутий ренесансним пафосом в≥ри в людину ≥ њњ безмежн≥ можливост≥. ¬ центр≥ трагед≥њ, ¤к ≥ в написаних в цей час комед≥¤х, ≥стор≥¤ св≥тлого, романтично п≥днесеного ≥ самов≥дданого коханн¤ двох юних героњв, ¤ка розгортаЇтьс¤ на фон≥ давньоњ кривавоњ ворожнеч≥ м≥ж њх родинами - ћонтекк≥ ≥ апулетт≥. оханн¤, ¤ке виникаЇ м≥ж –омео, представником дому ћонтекк≥, ≥ ƒжульЇттою, представницею дому апулетт≥, зображено Ўексп≥ром ¤к прекрасна, добра ≥ позитивна сила, що здатна зламати анти люд¤ну ворожнечу старого св≥ту. оханн¤ пробуджуЇ у –омео ≥ ƒжульЇтти висок≥ почутт¤, воно духовно њх збагачуЇ ≥ наповнюЇ трепетним в≥дчутт¤м краси житт¤. Ўексп≥р створюЇ один з найвеличн≥ших г≥мн≥в коханню. √оловна принада њњ - писав про трагед≥ю ≤ван ‘ранко,- той чар молодост≥ ≥ св≥жост≥, те поетичне с¤йво, ¤ким обласкан≥ вс≥ ф≥гури, та простота ≥ сила чутт¤, ¤ка надаЇ т≥й ≥ндив≥дуальн≥й ≥ припадковими ¤вищами обставлен≥й любовн≥й ≥стор≥њ вишу силу ≥ "правдив≥сть тис¤ч любовних ≥стор≥й".
по тем≥:
категор≥¤: б≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в / Ўексп≥р ¬≥ль¤м
