Шкільний (учнівський) твір:
Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара "Людина і зброя") (III варіант)
Читаючи роман Олеся Гончара «Людина і зброя», я іноді з жахом думала, як би я та мої друзі й знайомі повели себе в ситуації, подібній до тої, що в ній опинилися герої цього твору. Але як важко уявити, що сьогодні ти, випускник школи, сповнений мрій, сподівань, планів на життя, завтра не вступиш до учбового закладу, про який мрієш, а опинишся в жахливому вирі війни. І чи вистачить у тебе мужності й волі, щоб залишитися Людиною у світі, де людське життя нічого не варте, але водночас таке дорогоцінне, що за нього можна піти на все.
Жахлива звістка про війну ввірвалась у студентську аудиторію під час підготовки до екзаменів, ця звістка перекреслила мрії і сподівання, зробила студентів що не небагато старші за мене, дорослими людьми, душі яких за наступні чотири роки переживуть біль
ше, ніж душі багатьох за довге життя. Олесь Гончар у своєму романі розповідає про вчорашніх студентів, які сьогодні стали захисниками своєї Батьківщини. Автор мав на меті не змалювати війну, а показати людину на цій війні, показати, як у незвичайних обставинах змінюється її душа, свідомість, поведінка, як вона себе поводить в екстремальній ситуації, як ця війна впливає на її світовідчуття.
Велика відповідальність лягла на плечі героїв роману — Колосовського, Духновича, Лагутіна, Дробахи, Степури. Це відповідальність за життя рідних і близьких, за їх щастя, за людство і всю землю. Ці вчорашні студенти починають мислити в планетарному масштабі, вони розуміють, що несуть відповідальність за всю планету, яка поринула в темряву, за всю цивілізацію, і що майбутнє людства залежить від них усіх і кожного зокрема. Ця відповідальність, обов'язок перед людством роблять їх дорослими. З кожною сторінкою роману вони ніби дужчають морально, адже їхні думки сповнені осмисленням трагедії всього народу, усвідомленням великої відповідальності.
Олесь Гончар у своєму творі показує, як війна змінює людей. Деякі розуміють, що в житті є істинними цінностями, деякі — навпаки втрачають їх. Так, більшість героїв усвідомлюють, що війна робить їх жорстокими, і розуміють, що вони не мають права втрачати в собі гуманістичні риси, що вони повинні зберегти людяність, докласти всіх зусиль, щоб не дати своїй душі зачерствіти. Письменник у романі робить акцент на величі духовного начала в людині. Так, Степура, що в мирний час ненавидів Славка Лагутіна, свого суперника, якому віддала перевагу Мар'яна, на війні не втрачає людяності. Навпаки, він, забувши про неприязнь і ворожнечу, подумки закликає пораненого Лагутіна не вмирати. Але не всі мають волю. Так, Заградотрядник під згубним впливом зброї стає кровожерним, Павлущенка війна зробила підозрілим, озлобила його.
Ніхто не знає, як поведе себе в тій чи іншій ситуації. Але не доведи, Господи, щоб ми це пізнали, як пізнали герої роману «Людина і зброя».
по темі:
категорія: українська література / твори за творчістю Олеся Гончара / Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара "Людина і зброя") (IIІ варіант)
