Ўк≥льний тв≥р:
∆анр балади у творчост≥ √енр≥ха •ейне
« останньоњ третини XVIII стол≥тт¤ Ч з час≥в •ете ≥ Ўиллера Ч в Ќ≥меччин≥ набула розкв≥ту романсова ≥ баладна поез≥¤. јле у творчост≥ романтик≥в балада певною м≥рою втрачаЇ св≥й демократичний зм≥ст ≥ зв'¤зок з актуальними питанн¤ми сучасност≥. •ейне в≥дновив цю традиц≥ю. ¬же дл¤ ранньоњ балади Ђ√ренадериї в≥н запозичив сюжет ≥з живоњ сучасност≥, що було на той час незвичним. ¬≥д ≥мен≥ двох солдат≥в розбитоњ наполеон≥вськоњ арм≥њ, ¤к≥ мр≥ють про поверненн¤ ≥мператора, •ейне висловив своЇ незадоволенн¤ ≥снуючим ладом. Ѕалада набула пол≥тичного звучанн¤. ¬ ≥нших творах цього жанру •ейне використовував ≥сторичн≥ сюжети, античн≥ опов≥д≥ й легенди, переосмислюючи њх з точки зору сучасност≥. ѕрот¤гом ус≥Їњ творчост≥ •ейне ц≥кавивс¤ народною п≥снею, легендою, казкою. ¬ образах велетн≥в ≥ гном≥в, русалок ≥ ельф≥в продовжують жити ¤зичницьк≥ традиц≥њ. язичництво, в розум≥нн≥ •ейне, означало повнокровне прийн¤тт¤ житт¤, прагненн¤ людей до земного щаст¤. ѕоет стверджуЇ право людини бути щасливою на цьому св≥т≥. ÷е право ¤скраво вт≥лено у балад≥ ЂЋицар ќлафї, де герой приймаЇ смерть, здобувши коханн¤ дочки корол¤. ÷е право стверджуЇтьс¤ ≥ в балад≥ Ђ‘рау ћеттаї. язичництво ≥ христи¤нство з≥ткнулис¤ ≥ в поем≥ Ђ“ангейзерї Ч в≥льному пересп≥в≥ староњ н≥мецькоњ балади. ” цьому твор≥ •ейне модерн≥зуЇ первинний сюжет, перетворюючи поему на пол≥тичну сатиру сучасноњ Ќ≥меччини. ѕоет осп≥вуЇ прийдешн≥й дух свободи Ќ≥меччини. “ому в≥рш≥ його сповнен≥ земноњ краси, св≥жост≥ та спод≥ванн¤ оновленн¤:
ƒн≥ моњ ≥ нав≥ть ноч≥
Ќин≥ повн≥ неспокою Ч
÷е весна в моњ приходить
¬ сни зеленою луною.
по тем≥:
категор≥¤: заруб≥жна л≥тература / твори за творч≥стю √енр≥хa √ейне / жанр балади у творчост≥ √енр≥ха •ейне
