Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: √енр≥х √ейне
Ќ≥мецький поет, прозањк, есењст √енр≥х √ейне народивс¤ в родин≥ Їврейського торговц¤ —амсона √ейне й Ѕетт≥ ван √ельдерн у м≥ст≥ ƒюссельдорф≥, на –ейн≥. –ейнська область була економ≥чно б≥льш розвиненою, н≥ж ≥нш≥. “ут уже 1805року з приходом французьких в≥йськ були скасован≥ феодальн≥ повинност≥ й введене б≥льш прогресивне законодавство. ќтож, з раннього в≥ку √ейне мав змогу бачити не лише феодальну в≥дстал≥сть крањни, але й паростки новоњ Ќ≥меччини. « 1810 по 1812 р≥к √енр≥х навчавс¤ у ƒюссельдорфському л≥цењ. Ќаступний р≥к пров≥в у контор≥ багатого банк≥ра у ‘ранкфурт≥-на-ћайн≥. ” 1816 роц≥ √енр≥х продовжив зан¤тт¤ комерц≥Їю у √амбурз≥ у торгов≥й ф≥рм≥ д¤дька - м≥льйонера —оломона √ейне. ѕерший л≥тературний виступ √ейне належить до 1817 року, коли в журнал≥ "√амбурзький страж" були надрукован≥ його перш≥ в≥рш≥. ёнацька л≥рика √ейне була в≥дгуком на перше нерозд≥лене коханн¤ до кузини јмал≥њ. Ќа кошти д¤дька юнак вступив до Ѕоннського ун≥верситету (1819), зв≥дки пот≥м перењхав до √етт≥нгензького ун≥верситету (1820), але змушений був полишити його у зв'¤зку з дуеллю. ¬≥н вивчав юридичн≥ науки, ф≥лософ≥ю, л≥тературу.
” 1821 роц≥ вступив в Ѕерл≥нський ун≥верситет, де слухав лекц≥њ ф≥лософа √егел¤, одного з найосв≥чен≥ших людей свого часу. ѕ≥зн≥ше √ейне виступив з глибоким анал≥зом н≥мецьких ф≥лософських систем. ” грудн≥ 1824 роц≥ √енр≥х повертаЇтьс¤ до √етт≥нгензького ун≥верситету. ” цьому ж роц≥ його приймають у будинку √ете у ¬еймар≥. ” 1825 роц≥ √ейне захистив у √етт≥нгензькому ун≥верситет≥ дисертац≥ю на ступ≥нь доктора права, а напередодн≥ прийн¤в лютеранство. ѕот≥м в≥н багато подорожуЇ, в≥дв≥дуючи јнгл≥ю, ≤тал≥ю. ¬раженн¤ в≥д цих поњздок в≥дбились у його дорожн≥х нарисах. ѕ≥д час л≥тнього в≥дпочинку √ейне прочитав у газетах про Ћипневу революц≥ю. ÷е п≥дштовхнуло його до р≥шенн¤ поњхати до ‘ранц≥њ. √ейне прибув до ѕарижа 14 травн¤ 1831 року. ¬се подальше житт¤ пройшло в столиц≥ ‘ранц≥њ. ƒо Ќ≥меччини в≥н бо¤вс¤ повертатис¤, адже йому загрожував арешт за гостр≥ пол≥тичн≥ твори. ”продовж житт¤ √ейне побував у Ќ≥меччин≥ два рази, щоб нав≥дати мат≥р ≥ улаштувати д≥ла з видавцем (1844).
” подальшому поњздки до Ќ≥меччини були неможливими за станом здоров'¤: у поета був парал≥ч спинного мозку. ” травн≥ 1848 року в≥н востаннЇ вийшов з дому, щоб в≥дв≥дати Ћувр. –ешту рок≥в в≥н був прикутий до л≥жка. ѕроживаючи в ѕариж≥, √енр≥х √ейне зустр≥чавс¤ з багатьма видатними людьми: ќноре де Ѕальзаком, ∆орж —анд, √ансом р≥ст≥аном јндерсеном, –≥хардом ¬агнером, ‘ердинанадом Ћассалем ≥ арлом ћарксом. Ћ≥ричн≥ в≥рш≥ раннього пер≥оду творчост≥ √ейне склали ц≥лу книгу " нига п≥сень" (1827). ÷¤ поетична зб≥рка принесла йому визнанн¤ у Ќ≥меччин≥, а згодом ≥ в усьому св≥т≥. «а житт¤ автора вона видавалась 13 раз≥в; багато в≥рш≥в були покладен≥ на музику –. Ўуманом, ‘. Ўубертом, …. Ѕрамсом, ѕ. „айковським, –. Ўтраусом, ≈. √р≥гом та ≥н. ≤стор≥¤ переживань л≥ричного геро¤ образно передаЇ св≥тосприйн¤тт¤ молодого поета, котрий перебуваЇ у глибокому розлад≥ з навколишн≥м середовищем. «м≥ст перших цикл≥в " ниги п≥сень" не вичерпуЇтьс¤ нещасною любов'ю поета до багатоњ гамбурзькоњ родички. “ема нерозд≥леноњ любов≥ у " низ≥ п≥сень" слугуЇ лише поетичним вираженн¤м траг≥чноњ самотност≥ геро¤ у св≥т≥. ÷≥ настроњ посилюЇ романтичний образ самотньоњ сосни, в≥домий рос≥йському читачев≥ за знаменитим перекладом ћ. Ћермонтова.
якщо перш≥ цикли " ниги п≥сень" написан≥ за традиц≥Їю н≥мецькоњ романтичноњ л≥рики, то згодом своЇр≥дн≥сть поетичного таланту √ейне постала з ус≥Їю ¤скрав≥стю. ¬≥н ум≥Ї химерно поЇднувати романтичн≥ сни з точн≥стю ≥ ¤сн≥стю реал≥стичноњ детал≥. ¬≥н майстерно користуЇтьс¤ ≥рон≥Їю ¤к засобом викритт¤ незбутн≥х ≥люз≥й, вигадок, але знову й знову сам повертаЇтьс¤ до романтичних образ≥в. «начний вплив на поетичну творч≥сть √ейне справила н≥мецька народна п≥сн¤, на зразках ¤коњ в≥н учивс¤ майстерност≥ безпосереднього, щирого зображенн¤ почутт≥в. √ейне починав писати в той час, коли в Ќ≥меччин≥ л≥рична поез≥¤ переживала розкв≥т. ≈поха романтизму зробила л≥рику традиц≥йним жанром н≥мецькоњ л≥тератури. …ого поез≥¤ стала вищим дос¤гненн¤м н≥мецького романтизму. √ейне в≥дкидав застар≥л≥ поетичн≥ умовност≥, говор¤чи про своњ почутт¤ без риторики й поетики, а ≥нод≥ дозвол¤в соб≥ нав≥ть ≥рон≥зувати над пристрастю своњх почутт≥в. ѕростота, природн≥сть, ≥мпров≥зац≥йн≥сть його поез≥њ п≥дкорили тод≥шнього читача. √ейне спри¤в "спрощенню" л≥рики, з косм≥чних висот ≥ неозороњ далеч≥н≥ в≥н перен≥с поез≥ю у бюргерську в≥тальню, але в≥д цього вона не перестала бути щирою ≥ значною. Ѕез любов≥ немаЇ щаст¤, без щаст¤ неможливе житт¤ - це кредо л≥ричного геро¤ " ниги п≥сень" √ейне. Ћ≥ричн≥ в≥рш≥ насичен≥ ознаками повс¤кденност≥, котр≥ змушують пов≥рити у щир≥сть почутт≥в. р≥зь л≥ричну схвильован≥сть пост≥йно прориваЇтьс¤ ≥рон≥чна ≥нтонац≥¤. √ерой " ниги п≥сень", ¤ким би не був щасливим, завжди пам'¤таЇ, що це лише мить, а не одв≥чне блаженство. ¬≥н знаходить у соб≥ сили посм≥хнутис¤ нав≥ть коли його почутт¤ не под≥л¤ють, жити дал≥ й знову кохати. «авд¤ки ≥рон≥њ √ейне п≥дн≥маЇтьс¤ над своњм л≥ричним героЇм, автор завжди мудр≥ший, ан≥ж той, про кого в≥н пише. Ќазвою " ниги п≥сень" √ейне визначив жанр ≥ традиц≥ю своЇњ л≥рики: поет у перш≥й своњй книз≥ насл≥дував традиц≥њ н≥мецького фольклору. ¬≥н уз¤в де¤к≥ теми й мотиви з усноњ народноњ творчост≥, форма багатьох його в≥рш≥в близька до п≥сн≥. ѕод≥бно до н≥мецькоњ п≥сн≥ в≥рш≥ √ейне часто схож≥ на л≥ричний монолог, а ¤вища природи й почутт¤ геро¤ утворюють паралель. ∆анрова своЇр≥дн≥сть п≥сн≥ зумовила в≥льну ≥ поетичну форму, чим автор ≥ керуЇтьс¤. –азом з тим в " нигу п≥сень" ув≥йшло багато в≥рш≥в, котр≥ були написан≥ у строгих канон≥чних жанрах сонета, балади, романсу. ћолодий √ейне намагавс¤ використати св≥й поетичний хист у р≥зних жанрах, котр≥ вар≥ювали зм≥ни настрою л≥ричного геро¤. " нига п≥сень" складаЇтьс¤ з чотирьох розд≥л≥в. ѕерший розд≥л, "ёнацьк≥ стражданн¤", Ї найб≥льш романтичним. ѕеред нами - переживанн¤ ≥ муки нерозд≥леноњ любов≥. Ћ≥ричний герой впадаЇ у в≥дчай. ¬≥н сприймаЇ свою трагед≥ю ¤к найб≥льшу в св≥т≥. ∆итт¤ ≥ смерть борютьс¤ в його св≥домост≥.
ƒругий розд≥л, "Ћ≥ричне ≥нтермецо", зображуЇ стражданн¤ ¤к одв≥чну, але завжди нову ≥стор≥ю. “ому це примир¤Ї страждальц¤ з житт¤м, тугу зм≥нюЇ св≥тла печаль. ƒо цього циклу належать в≥рш≥ про сосну, пальму, в≥дом≥ нам у переклад≥ ћ. ё. Ћермонтова, хоча у в≥ршах √ейне "сосна" - чолов≥чого роду, а "пальма" - ж≥ночого ролу, ≥ тематика маЇ глибшу любовну спр¤мован≥сть. ” третьому розд≥л≥, "ѕоверненн¤ на батьк≥вщину", любовн≥ стражданн¤ юност≥ вже сприймаютьс¤ на часов≥й в≥дстан≥, навод¤чи на думку переосмисленн¤ всього, що сталос¤. √ейне використовуЇ мотив мандр≥в, де розчарований л≥ричний герой полишаЇ р≥дн≥ м≥сц¤ ≥ тепер, повернувшись, дивитьс¤ на все просв≥тленим погл¤дом. ёнацьк≥ стражданн¤ тепер дорог≥ дл¤ нього лише ¤к спогади. ” цей цикл входить знаменитий в≥рш, присв¤чений рейнськ≥й красун≥ Ћорел¤й. ÷е давн¤ народна легенда про загиблу нещасну красуню, котра випливаЇ на узбережж¤ ≥ заворожуЇ вс≥х, хто плине –ейном поблизу високоњ скел≥, ≥ це призводить до трагед≥њ. —аме √ейне зробив цей сюжет дуже попул¤рним, ≥ його в≥рш стан народною п≥снею. Ћорел¤й вт≥люЇ згубну силу любов≥, котрою вона над≥лена не з≥ своЇњ вол≥, адже любов - це складне, загадкове почутт¤, котре дуже важко збагнути. ¬ останньому розд≥л≥ - "ѕ≥вн≥чному мор≥" - дом≥нуючим стаЇ анал≥тичне начало. Ћ≥ричний герой, котрий пережив розчаруванн¤, втрати, прагне тепер жити одним житт¤м з природою, в≥дчути себе малою, але необх≥дною часткою всесв≥ту. …ому здаютьс¤ тепер марнотою пуст≥ хвилюванн¤, в≥н позбувс¤ романтичних мр≥й та ≥люз≥й. —имвол≥чним, у цьому план≥ Ї в≥рш " орабельна авар≥¤", котрий переклав ‘. ≤. “ютчев.
” 1826-1831 роках √ейне пише "ѕодорожн≥ картини" - сер≥ю художн≥х нарис≥в, у котрих на перший план виходить особист≥сть автора, це пристрасний, допитливий спостер≥гач, ¤кий п≥ддаЇ критиц≥ сучасну йому д≥йсн≥сть. ћандр≥вка √арцом слугуЇ дл¤ автора приводом, щоб висловити своњ думки про р≥зн≥ сторони громадського, пол≥тичного й культурного житт¤ Ќ≥меччини.
” 30-т≥ роки почалась бурхлива публ≥цистична д≥¤льн≥сть √ейне. ¬≥н друкуЇ сер≥ю статей, у котрих знайомить н≥мецького читача з ‘ранц≥Їю час≥в Ћипневоњ монарх≥њ. оли восени √ейне зд≥йснив поњздку до Ќ≥меччини, в≥н в≥дчув, ¤к зм≥нивс¤ за ц≥ роки: набув великого сусп≥льного досв≥ду, оволод≥в передовими ≥де¤ми свого часу. ѕ≥сл¤ поверненн¤ поета з Ќ≥меччини у грудн≥ 1843 року в≥н зустр≥вс¤ з молодим пол≥тичним мислителем арлом ћарксом. ћ≥ж ними встановились т≥сн≥ дружн≥ стосунки. ¬ажливу роль в≥д≥грало знайомство з ученн¤м утоп≥чних соц≥ал≥ст≥в, особливо —ен-—≥мона. ≤дењ —ен-—≥мона знайшли в≥дображенн¤ у першому розд≥л≥ його новоњ поеми "Ќ≥меччина. «имова казка" (1844). —южетом њњ послужила мандр≥вка письменника Ќ≥меччиною. ” н≥й прихований гострий пол≥тичний конфл≥кт. ќбраз батьк≥вщини √ейне змалював у ч≥ткому часовому й просторовому вим≥р≥. ѕрост≥р поеми - це територ≥¤ Ќ≥меччини, кожен новий розд≥л - це нове м≥сце, водночас реальне й умовне. ” центр≥ авторськоњ уваги - сучасн≥сть, хоча в≥н ≥нод≥ звертаЇтьс¤ до наполеон≥вськоњ епохи або до давнини, котра стала вже м≥фами та легендами. ѕовстанн¤ ткач≥в вл≥тку 1844 року сколихнуло всю Ќ≥меччину. ÷¤ под≥¤ знайшла в≥дображенн¤ у творчост≥ багатьох поет≥в ≥ художник≥в, котр≥ прагнули викликати сп≥вчутт¤ до т¤жкоњ дол≥ ткач≥в. √ейне в≥дгукнувс¤ на цю под≥ю в≥ршем "—≥лезьк≥ ткач≥" (1844). ¬ останнЇ дес¤тир≥чч¤ житт¤ поет був прикутий до л≥жка, ц≥ в≥с≥м рок≥в в≥н називав "матрацною могилою". ѕод≥њ в Ќ≥меччин≥ глибоко хвилювали поета. ¬≥н звинувачуЇ бо¤гузливу н≥мецьку буржуаз≥ю, њњ зрадницьку повед≥нку п≥д час революц≥њ. “¤жк≥ роздуми викликаЇ поразка революц≥йних сил Ќ≥меччини та ”горщини ("” жовтн≥", 1849). «б≥рка "–оманцеро" (1851) в≥дбиваЇ настроњ г≥ркоти, його погл¤д на х≥д ≥стор≥њ стаЇ песим≥стичним.
по тем≥:
категор≥¤: б≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в / √енр≥х √ейне
