ѕравопис присл≥вник≥в
1. ѕрисл≥вники, утворен≥ в≥д прикметник≥в, у ¤ких пишетьс¤ два "н", подвоЇнн¤ букв збер≥гають: натхненно, невпинно, незр≥вн¤нно; також з двома н пишутьс¤ присл≥вники зранн¤, навманн¤, поп≥дтинню, поп≥дв≥конню, спросонн¤.
2. ѕ≥сл¤ [г], [к], [х] у к≥нц≥ присл≥вник≥в пишетьс¤ "и": навкруги, трохи, зв≥дки, зв≥дти, навшпиньки, наввипередки.
3. „астка "н≥" з присл≥вниками пишетьс¤ разом: н≥де, н≥зв≥дки, н≥зв≥дк≥л¤, н≥коли, н≥ск≥льки, н≥трохи, н≥¤к.
4. „астка "не" з присл≥вниками пишетьс¤ разом, ¤кщо вони у сполученн≥ з нею виражають одне пон¤тт¤: неспод≥вано, ненароком, невт¤мки, невпопад, недалеко, нехот¤, невпам'¤тку.
5. "Ќе" пишетьс¤ окремо з п≥дсилювальними присл≥вниками не дуже, не зовс≥м, не ц≥лком, а також з присл≥вниками типу не по-нашому, не по-батьк≥вськи, не по-дружньому.
—кладн≥ присл≥вники можуть писатис¤ разом ≥ через деф≥с.
1. –азом пишутьс¤:
а) присл≥вники, утворен≥ поЇднанн¤м прийменник≥в з повнозначними частинами мови: вноч≥, вранц≥, щодн¤, в≥ддавна, дочиста, заново, направо, нал≥во, вдруге, втрич≥, спершу, потайки, досхочу, всупереч;
б) присл≥вники, утворен≥ за допомогою часток аби-, ан≥-, де-, що, ¤к-: абиде, аби¤к, ан≥чичирк, ан≥коли, ан≥трохи, дедал≥, деколи, подекуди, ¤краз, ¤кнайкраще, ¤кнайвище, ¤кнайдовше, щонайб≥льше, щонайдорожче, але: дарма що, поки що, х≥ба що, т≥льки що;
в) присл≥вники, утворен≥ складанн¤м основ: босон≥ж, праворуч, л≥воруч, сьогодн≥, самох≥ть, мимох≥ть, мимох≥дь, гор≥лиць, самост≥йно, мимовол≥
2. „ерез деф≥с пишутьс¤:
а) присл≥вники, утворен≥ за допомогою часток будь-, побудь-, казно-, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь-¤к, де-небудь, коли-небудь, казна-де, казна-коли, хтозна-¤к, хтозна-зв≥дки;
б) присл≥вники, до складу ¤ких вход¤ть п≥дсилювальн≥ частки то-, -от, на-, так≥*-: т≥льки-но, ск≥льки-то, ¤кось-то, ¤к-от, все-таки;
в) присл≥вники, утворен≥ з двох повторюваних синон≥м≥чних або антон≥м≥чних присл≥вник≥в: далеко-далеко, тихо-тихо, всього-на-всього, пл≥ч-о-пл≥ч, з давн≥х-давен, з д≥да-прад≥-да, часто-густо, тишком-нишком, без к≥нц¤-краю, видимо-невидимо, але: к≥нець к≥нцем, одним одна, сама самотою;
г) присл≥вники, утворен≥ в≥д прикметника або займенника за допомогою прийменника по: по-народному, по-товариськи, по-твоЇму, по-нашому, по-перше, по-друге.
3. ќкремо пишутьс¤ присл≥вников≥ сполученн¤:
а) що складаютьс¤ з прийменника й ≥менника, в ¤ких ≥менник збер≥гаЇ своЇ лексичне ≥ граматичне значенн¤ (форму): до побаченн¤, до запитанн¤, без к≥нц¤, на льоту, на мить, п≥д гору, по закону тощо;
б) що складаютьс¤ з двох ≥менник≥в з одним або двома прийменниками: день у день, р≥к у р≥к, з боку на б≥к, раз у раз, з дн¤ на день;
в) що складаютьс¤ з прийменника ≥ повного прикметника: в основному, в ц≥лому.
