Ўк≥льний тв≥р на тему:
„ому ми повинн≥ знати ≥стор≥ю свого народу?
Ќарод, що не знаЇ своЇњ ≥стор≥њ,
Ї народ сл≥пц≥в.
ќ.ƒовженко
¬≥домий ф≥лософ доби ¬≥дродженн¤ сказав: Ђ–ослина без кор≥нн¤ всихаЇ, людина без минулого не живеї. ” XVII стол≥тт≥, коли Ївропейськ≥ митц≥ та науковц≥ почали активно вивчати ≥сторичну спадщину своњх народ≥в задл¤ доведенн¤ самобутност≥ й ориг≥нальност≥ культури кожного з них, ц≥ слова стали символ≥чними. —ьогодн≥, у стол≥тт≥ XXI, вони надзвичайно актуальн≥ дл¤ украњнц≥в, бо, напевно, небагато у св≥т≥ нац≥й, ¤к≥ так погано знають свою ≥стор≥ю.
÷¤ проблема виникла не на сучасному етап≥. ¬≥дтод≥, ¤к ”крањна опинилас¤ п≥д владою ѕольщ≥, Ћитви, ”горщини, –ос≥њ, њњ ≥стор≥¤ почала замовчуватис¤, а очевидн≥ факти ≥деолог≥чно перекручувалис¤. “ак≥ процеси тривали багато стол≥ть, ≥ лише нин≥, у незалежн≥й крањн≥, стало очевидним, що незнанн¤ нац≥ональноњ ≥стор≥њ - справжн¤ трагед≥¤ украњнського народу, ¤кий дос≥ не визначив свого м≥сц¤ серед ≥нших народ≥в св≥ту, не усв≥домив своЇњ значущост≥.
ѕитанн¤ необх≥дност≥ вивченн¤ украњнц¤ми в≥тчизн¤ноњ ≥стор≥њ п≥дн≥малос¤ багатьма культурними д≥¤чами нашоњ крањни. ”перше це зробили поети-романтики, збирач≥ фольклору, етнографи, фольклористи. ”с≥ вони наголошували на тому, що знанн¤ ≥стор≥њ - це духовна сила кожного громад¤нина, ¤ка, за висловом ћ. ћаксимовича, здатна вивести людину ≥з Ђтьми на св≥т Ѕожийї. Ћише маючи таку силу, украњнський народ зможе протисто¤ти поневоленню й в≥дстоювати своЇ право на незалежн≥сть.
“. Ўевченко розкрив цю ≥дею через образ Ђвеликого льохуї, ¤кий чекаЇ, коли його Ђрозкопаютьї. ÷ей образ-символ уособлюЇ ≥сторичну скарбницю ”крањни, що й дос≥ залишаЇтьс¤ по-справжньому не п≥знаною.
Ќайповн≥ше проблема незнанн¤ украњнц¤ми нац≥ональноњ ≥стор≥њ була розкрита ќ. ƒовженком, ¤кий дуже бол≥сно сприймав таку недбал≥сть, вбачаючи у н≥й причину вс≥х негаразд≥в ”крањни, джерело невдач ≥ поразок њњ народу у боротьб≥ за ≥снуванн¤. —лова, що й дос≥ звучать докором дл¤ нас, письменник вклав в уста ворога ”крањни, геро¤ к≥нопов≥ст≥ Ђ”крањна в огн≥ї ≈рнста фон рауза: Ђ” цього народу Ї н≥чим ≥ н≥коли не прикрита ах≥ллесова п'¤та. ÷≥ люди абсолютно позбавлен≥ вм≥нн¤ прощати один одному незгоди нав≥ть в ≥м'¤ ≥нтерес≥в загальних, високих. ” них немаЇ державного ≥нстинкту... ¬они не вивчають ≥стор≥њ. ƒивовижно. ¬они вже двадц¤ть п'¤ть л≥т живуть негативними лозунгами одкиданн¤ Ѕога, власност≥, с≥м'њ, дружби! ” них в≥д слова "нац≥¤" оставс¤ т≥льки прикметник. ” них немаЇ в≥чних ≥стин. “ому серед них так багато зрадник≥в... ќт ключ до скриньки, де схована њхн¤ загибельї.
ћитець, ¤кий найвищим своњм покликанн¤м вважав служ≥нн¤ р≥дному народов≥, вперше на повний голос сказав про те, в чому так бо¤лис¤ з≥знатис¤ украњнц≥: ми не маЇмо ≥сторичноњ гордост≥, бо просто не знаЇмо, чим ≥ ¤к можна гордитис¤.
якщо народ не знаЇ своЇњ ≥стор≥њ ≥ не несе за це в≥дпов≥дальност≥, то будь-хто може скористатис¤ такою слабк≥стю ≥ висв≥тлити ≥сторичн≥ факти по-своЇму, задл¤ своњх ≥нтерес≥в, що досить часто сьогодн≥ й в≥дбуваЇтьс¤. —аме з ц≥Їњ причини в ”крањн≥ виникають суперечки з приводу того, чи потр≥бно визнавати голодомор 1932-1933 рок≥в актом геноциду украњнського народу, чи варто проголошувати тих чи ≥нших ос≥б (¤к-от: ≤. ћазепу, —. Ѕандеру, –. Ўухевича) нац≥ональними геро¤ми, чи доц≥льно знищувати пам'¤тники комун≥стичних д≥¤ч≥в, та з багатьох ≥нших питань. ”с≥ ц≥ непорозум≥нн¤ (а вони ≥нколи набувають
величезних масштаб≥в!) Ї насл≥дком незнанн¤ громад¤нами нашоњ крањни ≥сторичних факт≥в, ¤ке робить њх в≥дкритими дл¤ будь-¤ких ≥деолог≥чних вплив≥в.
ожен ≥з нас повинен знати ≥стор≥ю свого народу, своЇњ держави. ќсв≥чена людина завжди розум≥Ї, що без минулого немаЇ сучасного, без традиц≥йного немаЇ нового, без колишнього немаЇ тепер≥шнього. ƒл¤ народу його ≥стор≥¤ - це не просто минуле, це його душа. ’то з нас, не знаючи ≥стор≥њ, зможе по¤снити, чому украњнц≥ так шанують землю, а працю на н≥й називають св¤щенною; чому в≥нок ≥ писанка мають таке глибоке символ≥чне значенн¤ дл¤ нашоњ культури; чому наша мова послуговуЇтьс¤ л≥терою Ђњї, ¤коњ немаЇ в жодн≥й ≥нш≥й мов≥ св≥ту? “ой, хто не знаЇ нац≥ональноњ ≥стор≥њ, н≥коли не зможе зрозум≥ти свого народу й д≥¤ти на його благо.
—ьогодн≥ украњнськ≥ осв≥т¤ни та науковц≥ прид≥л¤ють велику увагу Ђ≥сторичн≥й осв≥ченост≥ї молод≥, запроваджують у навчальних закладах спец≥альн≥ курси, орган≥зовують заходи, спр¤мован≥ на ви¤вленн¤ р≥вн¤ знань про ≥сторичн≥ под≥њ, в≥дгом≥н ¤ких викликаЇ резонанс у сучасному сусп≥льств≥. √оловна мета ≥сторичноњ осв≥ти пол¤гаЇ у Ђнавчанн≥ вчитис¤ї на помилках своЇњ крањни, адже лише вм≥нн¤ усв≥домлювати й анал≥зувати ≥сторичн≥ помилки допоможе запоб≥гти њх повторенню. —аме це, на мою думку, Ї одн≥Їю з головних передумов усп≥шноњ розбудови нашоњ держави.
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "„ому ми повинн≥ знати ≥стор≥ю свого народу?"
