Ўк≥льний тв≥р на тему:
ћова - найб≥льша ц≥нн≥сть украњнськоњ нац≥њ
™диний скарб у тебе - р≥дна мова.
«акл¤тий дл¤ сус≥днього хижацтва.
¬она твого житт¤ м≥цна основа,
ѕевн≥ша над ус≥ скарби й багатства.
ѕ. ул≥ш
ћи звикли називати себе й сусп≥льство, до ¤кого належимо, украњнською нац≥Їю. ћи пишаЇмос¤ нац≥ональною ≥стор≥Їю, творимо нац≥ональну культуру, розвиваЇмо нац≥ональну економ≥ку... ј що ж означаЇ таке попул¤рне сьогодн≥ слово Ђнац≥¤ї? ”чен≥ дос≥ не змогли дати йому точне визначенн¤, однак стверджують, що нац≥¤ - це певний колектив людей, ¤к≥ мають сп≥льне походженн¤, сп≥льну культуру ≥, найголовн≥ше, сп≥льну мову.
”крањнський народ маЇ давню ≥стор≥ю, в≥н витворив ориг≥нальну й неповторну культуру, в≥дому всьому св≥тов≥.
ќднак найголовн≥шою його ознакою, що даЇ йому право називатис¤ нац≥Їю, Ї мова - його найб≥льша духовна ц≥нн≥сть, його суть, основа його бутт¤. —аме мова формуЇ ≥ визначаЇ св≥дом≥сть, творить людину, культуру, ≥стор≥ю. ÷е найдорожчий скарб, переданий украњнц¤м сотн¤ми й сотн¤ми попередн≥х покол≥нь, виплеканий у давньому переказ≥, у народн≥й п≥сн≥, у влучн≥й приказц≥. ѕригадаймо слова ѕанаса ћирного: ЂЌайб≥льше ≥ найдођрожче добро в кожного народу - це його мова. ќта жива схованка людського духу, його багата скарбниц¤, в ¤ку народ складаЇ ≥ своЇ давнЇ житт¤, ≥ своњ спод≥ванки, розум, досв≥д, почуванн¤ї. Ќарод без мови не ≥снуЇ, отже, плекађючи р≥дну мову, ми збер≥гаЇмо душу свого народу.
¬≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤, долаючи численн≥ перешкоди, украњнц≥ розвивали народну й л≥тературну мови. јдже в≥льне, творче слово - це душа народу. якщо в народу в≥д≥брати його мову, в≥н зникне, втративши культуру та ≥стор≥ю. ќсь ¤к про це свого часу сказала Ћ≥на остенко:
Ќац≥њ вмирають не в≥д ≥нфаркту,
—початку њм в≥дбирають мову.
”крањнська мова вв≥брала в себе все найкраще, найн≥жн≥ше, найвеличн≥ше, наймудр≥ше, найблагородн≥ше, найпоетичн≥ше ≥ найболюч≥ше - перший крик немовл¤ти, ¤ким воно спов≥стило про свою по¤ву на св≥т, ≥ останн≥й зойк прощанн¤ людини з≥ св≥том, дзв≥нкий см≥х щасливоњ дитини ≥ зворушливий плач сироти, тугу чумаки в далек≥й дороз≥ ≥ розпач кр≥пака на важк≥й п≥днев≥льн≥й прац≥, рад≥сть творчоњ прац≥ та побратимськоњ в≥рност≥ ≥ розчаруванн¤ в≥д холодноњ людськоњ байдужост≥, блакить високого неба ≥ золото пшеничних лан≥в, багр¤нець св≥танкових заграв ≥ ср≥бло перлистих рос, могутн≥сть бурхливого ƒн≥пра ≥ плин тихого ƒунаю, м≥ць стол≥тн≥х дуб≥в, що символ≥зують силу украњнськоњ нац≥њ, ≥ тихий шеп≥т шовкових трав, г≥ркоту понев≥р¤нь на чужин≥ ≥ в≥д чутт¤ п≥днесеност≥ в молитв≥ до Ѕога за р≥д св≥й, за ”крањну, за мир, добро ≥ спок≥й на вс≥й планет≥.
ј ¬крањни ж мова Ц
ћов те сонце дзв≥нкотюче,
ћов те золото котюче,
¬с¤ давн≥сть ≥ обнова - ”крањнська мова.
(ѕ. “ичина)
ћова даЇтьс¤ одв≥ку й дов≥ку, це - спадкоЇмн≥сть не лише в межах роду, а й ц≥лого народу. ”крањнська мова - це св¤т≥ скрижал≥ нашоњ нац≥њ, тому њњ сл≥д берегти, пишатис¤ нею, завжди пам'¤таючи про њњ значенн¤, про њњ р¤т≥вну, ц≥лющу, в≥дроджуючу силу:
ћи з нею в≥дом≥ усюди,
”се в н≥й, що треба нам, Ї,
ј хто свою мову забуде,
“ой серце забуде своЇ.
¬она, ¤к зор¤ пурпурова,
ўо с¤Ї з небесних висот.
≤ там, де звучить р≥дна мова,
∆иве украњнський народ.
(¬. —осюра)
ќдин давньогрецький ф≥лософ казав: Ђ«аговори, щоб ¤ тебе побачивї. ÷е дуже символ≥чний висл≥в ≥з глибоким зм≥стом. якими побачать украњнц≥в ≥нш≥ народи, залежить в≥д самих украњнц≥в. ћи хочемо бути багатомовними та осв≥ченими, хочемо, щоб про нас знав увесь св≥т. ƒл¤ цього ми маЇмо засв≥титис¤ любов'ю передус≥м до р≥дноњ мови ¤к до найсв¤т≥шого скарбу нашоњ нац≥њ.
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "ћова - найб≥льша ц≥нн≥сть украњнськоњ нац≥њ"
