Ўк≥льний тв≥р на тему:
√олодомор
” листопад≥ 2008 року ”крањна в≥дзначатиме с≥мдес¤т п'¤ту р≥чницю нац≥ональноњ трагед≥њ - голодомору. ÷ин≥чний злочин, скоЇний б≥льшовицькою владою за стал≥нського режиму в 1932-1933 роках, - не Їдина спроба позбавити украњнську нац≥ональну сп≥льноту права на ≥снуванн¤, проте чи не найжахлив≥ша. —трашна моровиц¤ лише за один р≥к забрала житт¤ м≥льйон≥в людей, фактично зруйнувала с≥льське господарство на украњнських земл¤х, а головне - позбавила украњнц≥в впевненост≥ у майбутньому й нав'¤зала њм почутт¤ страху перед Ђодв≥чними муками ї.
ѕрот¤гом тривалого часу говорити про под≥њ тих рок≥в в ”крањн≥ було заборонено, саме тому сьогодн≥ не вс≥ готов≥ визнати њх спланованою акц≥Їю, спр¤мованою проти народу, що не приймав б≥льшовицьких ≥деал≥в ≥ вважавс¤, за висловом …. —тал≥на, Ђнайненад≥йн≥шою ланкою комун≥стичного режимуї.
ѕершим художн≥м твором, ¤кий розпов≥в св≥тов≥ про страшний 1933 р≥к в ”крањн≥, його причини й насл≥дки, став роман ”. —амчука Ђћар≥¤ї. Ќаписаний у стил≥ хрон≥ки житт¤ сел¤нки, тв≥р п≥дводить читача до розум≥нн¤ символ≥чност≥ образу ц≥Їњ ж≥нки, що уособлюЇ ”крањну - багатостраждальну, але незнищенну землю. Ќа перших стор≥нках роману опис житт¤ й побуту украњнських сел¤н, з њхн≥ми будн¤ми ≥ св¤тами, радощами й клопотами дещо ≥дил≥чний. ќднак поступово опов≥дь набуваЇ траг≥чного звучанн¤, останн≥ розд≥ли роману справл¤ють вже зовс≥м ≥нше, моторошне враженн¤. јвтор п≥дносить њх до р≥вн¤ нац≥онального епосу - особиста трагед≥¤ ж≥нки-матер≥ стаЇ трагед≥Їю ”крањни. √инуть ус≥ героњ роману, ≥ Ђтридц¤ть дн≥в гасне сама ћар≥¤ - покинута, одинокаї. ∆ахи ц≥Їњ смерт≥ письменник змальовуЇ з документальною точн≥стю, притаманною х≥ба що спогадам очевидц≥в та жертв голодомору, ¤к≥ залишилис¤ живими й змогли Ђзаговоритиї лише в незалежн≥й ”крањн≥.
”т≥м, попри траг≥чну тональн≥сть останн≥х розд≥л≥в, роман ”. —амчука сповнений життЇствердного пафосу: украњнський народ безсмертний, в≥н маЇ своЇ майбутнЇ. “ому так актуально звучить слово √ната до односельц≥в, по-б≥бл≥йному пророче й п≥днесене: Ђ«ат¤мте ви, сини ≥ дочки великоњ земл≥... «ат¤мте, гнан≥, принижен≥, витравлен≥ голодом, мором! Ќема к≥нц¤ нашому життю. √оре тоб≥, знеђв≥рений, горе тоб≥, виречений самого себе!.. ажу вам правду велику: краще буде —одомов≥ й √оморр≥ в день страшного суду, н≥ж вам, що в≥дреклис¤ й плюнули на мат≥р свою!..ї
„и не найповн≥ше траг≥чн≥ картини винищенн¤ украњнськоњ нац≥њ у 1933 роц≥ в≥дтворив ¬асиль Ѕарка в роман≥ Ђ∆овтий кн¤зьї. ѕереживши голодомор на ѕолтавщин≥, письменник двадц¤ть п'¤ть рок≥в збирав св≥дченн¤ очевидц≥в ≥ подав њх в художн≥й форм≥ на приклад≥ села ленотич≥, образ ¤кого також символ≥чний ≥ уособлюЇ тогочасну ”крањну.
Ќатурал≥стично, докладно змальован≥ письменником картини смерт≥ сел¤н та њхн≥х д≥тей, реал≥стичн≥ описи голодних мук, пошук≥в њж≥ на зимових пол¤х розкривають св≥тов≥ страшну сутн≥сть Ђпроцв≥таючого сусп≥льстваї , розв≥нчують рад¤нський тотал≥тарний режим, ¤кий так цин≥чно штовхнув у пр≥рву своњх громад¤н, сел¤н-хл≥бороб≥в.
ќсобливо ¤скраво викривальний пафос Ђ∆овтого кн¤з¤ї ви¤вл¤Їтьс¤ у зображенн≥ трагед≥њ родини ћирона атранника, з ¤коњ в живих залишивс¤ т≥льки наймолодший син јндр≥йко. —имвол≥чно, що спочатку була спустошена хата атранник≥в - хата-св¤тин¤, де ≥кони споконв≥ку осв¤чували хл≥б на стол≥. “ак, хата за хатою, ц≥л≥ села перетворювалис¤ на пустки, згарища, руњни. Ђ—ади скр≥зь вирубано, сам≥ пеньки де-не-де стирчать по двориђщах, серед бур'¤н≥в. ¬се, що цв≥ло до сонц¤, пропало, н≥би знесене бурею, пожаром, потопом, пошестю... ¬се зруйноване! «грањ гайворонн¤ кружать скр≥зь, над всенародною пусткою, ≥ через шл¤хи в≥дл≥тають геть: на степи, обернен≥ в океан бур'¤н≥вї. ќсновним нос≥Їм зла у роман≥ ¬асил¤ Ѕарки Ї Ђзолотозубийї жовтий кн¤зь - парт≥йна верх≥вка. ”с≥ негативн≥ персонаж≥ твору - це люди, що продали своњ душ≥ нечистому - жовтому кн¤зю.
¬икриваючи та розв≥нчуючи, ¬асиль Ѕарка не засуджуЇ, залишаючи це читачев≥. ¬ основ≥ його твору, ¤к ≥ в Ђћар≥њї ”. —амчука, - життЇствердна ≥де¤, оптим≥зм ≥ в≥ра у незнищенн≥сть украњнського народу, що розкриваЇтьс¤ в символ≥чному образ≥ церковноњ чаш≥, ¤ку, ризикуючи житт¤м, вр¤тували й зберегли сел¤ни. ѕро це знаЇ јндр≥йко. ћоже, тому й вижив в≥н, Їдиний ≥з ус≥Їњ родини, щоб повернути чашу, аби вона знову с¤¤ла у церкв≥, нагадуючи прийдешн≥м покол≥нн¤м про под≥њ минулого й змушуючи н≥коли про них не забувати.
ќсмислюючи художн≥ твори, присв¤чен≥ голодомору, сучасний украњнський читач маЇ усв≥домити, ¤к важливо знати ≥стор≥ю та вм≥ти засвоювати њњ часом траг≥чн≥ уроки. Ќа сьогодн≥ тема голодомору 1932-1933 рок≥в в ”крањн≥ надзвичайно актуальна. ÷е пов'¤зано ¤к ≥з загальним процесом в≥дновленн¤ ≥сторичноњ пам'¤т≥ украњнц≥в, так ≥ з проблемою визнанн¤ ц≥Їњ под≥њ актом геноциду украњнського народу. ≤ хоча, на жаль, злочини того пер≥оду дос≥ не засуджено на оф≥ц≥йному р≥вн≥, щороку все б≥льше людей приходить у листопадовий день на —оф≥йську площу ≥з запаленою св≥чкою, щоб вшанувати пам'¤ть загиблих ≥ засв≥дчити сол≥дарн≥сть ≥з тими, хто виступаЇ проти заз≥хань на житт¤ окремоњ людини та нац≥њ в ц≥лому.
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "√олодомор"
