Ўк≥льний тв≥р на тему:
—к≥льки знаЇш ти мов - ст≥льки раз≥в ти людина (II вар≥ант)
¬≥домий гуман≥тар≥й ≤ван ќг≥Їнко переконливо дов≥в: у мов≥ конденсуЇтьс¤ духовна енерг≥¤ народу. “а чи т≥льки енерг≥¤? ћова несе в соб≥ генетичну пам'¤ть народу, його ≥стор≥ю, культуру, звичањ.
ћова в≥дбиваЇ нац≥ональний характер, ментал≥тет. “ому, мабуть, ≥ побутуЇ так широко висл≥в, що людина ст≥льки раз≥в людина, ск≥льки мов вона знаЇ.
«нанн¤ мови, досконале волод≥нн¤ нею передбачаЇ не т≥льки певний запас сл≥в ц≥Їњ мови, знанн¤ граматики, вм≥нн¤ читати, розмовл¤ти ≥ розум≥ти. «нанн¤ т≥Їњ або ≥ншоњ мови Ч це вм≥нн¤ розум≥ти те, що в н≥й закладено, це спроможн≥сть в≥дчути, що цю мову в≥др≥зн¤Ї в≥д ≥ншоњ, що робить њњ неповторною, але не в сенс≥ њњ граматики чи то морфолог≥чних особливостей.
ћовленн¤ Ч це в≥дображенн¤ св≥домост≥ людини, в ньому ви¤вл¤Їтьс¤ спос≥б мисленн¤, а, отже, ≥ндив≥дуальн≥сть людини. ћовленн¤ нос≥њв одн≥Їњ мови схоже, воно будуЇтьс¤ на одних принципах, адже нос≥њ ц≥Їњ мови належать до одноњ нац≥њ, а, отже, представл¤ють одну нац≥ональну св≥дом≥сть, характер, ментал≥тет. “аким чином, мова певного народу Ч це в≥дображенн¤ характеру ≥ ментал≥тету цього народу, ви¤вленн¤ св≥домост≥, притаманноњ нос≥¤м ц≥Їњ мови. «в≥сно, людина, нос≥й ментал≥тету своЇњ нац≥њ, не може стати нос≥Їм ментал≥тету того народу, мову ¤кого вона прагне вивчити, бо це закладено в генетичн≥й пам'¤т≥ народу. јле, вивчаючи мову, людина може максимально наблизитись до суто нац≥онального, зрозум≥ти його.
¬ивчаючи мову, людина паралельно маЇ ретельно ознайомитис¤ з ≥стор≥Їю крањни, мова ¤коњ њњ ц≥кавить, з њњ традиц≥¤ми, звича¤ми, обр¤дами, з њњ пов≥р'¤ми, св¤тами, з ус≥м тим, що може ви¤вити
нац≥ональний характер. јдже в мов≥ часто трапл¤ютьс¤ так≥ випадки, коли, не знаючи ≥стор≥њ чи культури, ти не зрозум≥Їш сут≥ висловленого, бо мова Ч це дзеркало д≥йсност≥, це губка, ¤ка вбираЇ в себе все, що в≥дбуваЇтьс¤ навколо, це те, що найшвидше реагуЇ на зм≥ни в житт≥ ≥ ф≥ксуЇ њх нав≥ть тод≥, коли осторонь залишаЇтьс¤ ≥стор≥¤. “ак, наприклад, не знаючи м≥фолог≥њ, традиц≥й, не ос¤гнувши особливостей мисленн¤ ≥ нац≥онального характеру, людина не зможе зрозум≥ти фразеолог≥њ мови, або зрозум≥Ї певне ст≥йке словосполученн¤ буквально.
ѕ≥знаючи житт¤, побут, культуру, людина проймаЇтьс¤ ними. ¬она зможе знайти в культур≥ певного народу щось близьке дл¤ себе, зможе реал≥зовувати себе певним чином. якщо людина ос¤гне
спос≥б житт¤ ≥ мисленн¤ людей, мову ¤ких вона вивчаЇ, то, сп≥лкуючись з ними, буде своЇю дл¤ цих людей, при цьому не буде втрачати свого життЇвого досв≥ду. «наючи к≥лька мов, вона зможе перевт≥люватис¤ в нос≥њв цих мов, однаково комфортно себе в≥дчувати. ¬она не буде в≥дчувати себе не в своњй тар≥лц≥, знаход¤чись у чуж≥й крањн≥, бо зможе стати њњ частинкою. Ћюдина, що зум≥Ї на такому р≥вн≥ засвоњти певну мову, сп≥лкуючись нею, щоразу буде ставати ≥ншою, буде п≥дн≥матис¤ вад загалом.
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "—к≥льки знаЇш ти мов - ст≥льки раз≥в ти людина" (II вар≥ант)
