Ўк≥льний тв≥р на тему:
Ќайогидн≥ш≥ оч≥ порожн≥... (II вар≥ант)
—к≥льки красивих сл≥в, в≥рш≥в та п≥сень присв¤чено очам людини, њх пор≥внюють з озерц¤ми, з≥роньками, у них задивл¤ютьс¤ ≥ закохуютьс¤. „им же вони так≥ особлив≥, ц≥ два маленьких органи зору? ” кожноњ людини оч≥ р≥зн≥, ≥ ¤ маю на уваз≥ зовс≥м не њх форму чи кол≥р, хоча саме це привертаЇ увагу в першу чергу. Ќа мою думку, надзвичайно важливим Ї вираз очей, те, що вони можуть розказати про свого хаз¤њна ≥ншим. Ѕо недаремно ж кажуть, що оч≥ Ч то душа людини, що в них прихована вс¤ њњ сутн≥сть. ≤ це д≥йсно так: закохану, щасливу людину легко вп≥знати по рад≥сному блисков≥ очей, ¤кщо в людини горе Ч њњ оч≥ розкажуть про це ≥ншим, легко прочитати у вираз≥ очей подив, страх, згоду з чимось чи незадоволенн¤ ¤кимось р≥шенн¤м чи вчинком. ќч≥ Ч найправдив≥ший людський орган, бо нав≥ть коли ¤зик збреше, вони обов'¤зково скажуть про цю брехню. —аме за очима можна визначити брехун≥в Ч вони намагаютьс¤ не дивитис¤ в оч≥ ≥нших, опускають њх додолу, дивл¤тьс¤ вб≥к.
„асто людину можна охарактеризувати одн≥Їю лише фразою, сказавши, ¤к≥ в нењ оч≥: щир≥ та в≥дкрит≥-приваблюють ≥нших, бо њх власник Ч людина чесна, лукав≥ та хитр≥ насторожують, оч≥, що б≥гають, говор¤ть про нечисте сумл≥нн¤. ј ще оч≥ можуть бути веселими, добрими, мудрими Ч ≥з њх володарем приЇмно сп≥лкуватись, мати справи. јле ¤кщо оч≥ холодн≥, жорсток≥, брехлив≥, то в≥д њх хаз¤њна не сл≥д чекати чогось доброго, прив≥тного.
ѕроте, Ђнайогидн≥ш≥ оч≥ Ч порожн≥ї, ¤к сказав поет. ƒ≥йсно, оч≥ можуть бути порожн≥ми, ¤кщо людина живе, ¤к бур'¤н при дороз≥, ¤кщо њњ н≥що не ц≥кавить ≥ не турбуЇ. “ака людина не залишить по соб≥ жодного сл≥ду, та, мабуть, ≥ не намагаЇтьс¤ цього зробити.
“а чи можна тод≥ назвати њњ людиною, чим вона в≥др≥зн¤Їтьс¤ прим≥тивних тварин, ¤к≥ живуть лише за ≥нстинктами? ’тось скаже, що раз ц≥ люди не чин¤ть н≥чого поганого, живуть соб≥ мирно й тихо, нехай ≥ користуючись примовкою Ђћо¤ хата скраю Ч н≥чого не знаюї, раз в≥д них немаЇ н≥¤коњ шкоди, то й це вже добре.
ѕроте сл≥д замислитис¤, а чи будуть вони такими ж тихими та сумирними, ¤кщо обставини зм≥н¤тьс¤. я гадаю, що не робити добре Ч це вже Ї зло, людина не може завжди збер≥гати нейтрал≥тет.
олись доведетьс¤ робити виб≥р м≥ж правдою та власним спокоЇм, ≥ нев≥домо, ¤к кожен з них поведетьс¤; Ћюдина з порожн≥ми очима не маЇ душ≥, а тому здатна на зраду, п≥дл≥сть ≥ п≥дступн≥сть ≥, мен≥ здаЇтьс¤, зробивши це, нав≥ть не замислитьс¤ над насл≥дками свого вчинку.
як же примусити цих людей вийти за меж≥ створеного ними замкненого св≥ту, що треба зробити, щоб њхн≥ оч≥ засв≥тилис¤ ¤скравим блиском повноти житт¤. я думаю, що кожен з нас ставить перед собою к≥лька питань: нав≥що ми народжуЇмось на цей св≥т? яка мета мого житт¤? ¤кий сл≥д ¤ по соб≥ залишу? ≤ ¤кщо ми зможемо дати в≥дпов≥дь, ¤кщо ми знаЇмо, нав≥що живемо, ¤кщо маЇмо мету, нехай ≥ маленьку, то серц¤ ≥ душ≥ наш≥ вже не стануть порожн≥ми. ƒ≥йсно, людина повинна щось залишити по соб≥, щоб згадка про нењ жила в пам'¤т≥ хоча б к≥лькох прийдешн≥х покол≥нь, ≥, звичайно, щоб це була добра згадка. —аме в≥д людини залежить, згадають њњ нащадки Ђнезлим, тихим словомї чи будуть проклинати та зневажати. ћи повинн≥ завжди пам'¤тати про це, бути г≥дними називатис¤ Ћюдиною. Ѕо Ћюдина, особист≥сть Ч це не т≥льки ≥ндив≥д, ¤кий належить до виду homo sapiens, це ще й душа, розум, здатн≥сть мислити, в≥дпов≥дальн≥сть за власн≥ вчинки. ј тому необх≥дно пост≥йно працювати над собою, розвивати своњ розумов≥ та ф≥зичн≥ зд≥бност≥, не черств≥ти душею. –ецепт дуже простий: б≥льше читати, п≥клуватис¤ про ≥нших, ви¤вл¤ти не показну, а справжню турботу, не робити зла ≥ншим, не залишатис¤ осторонь Ч одним словом, бути активною особист≥стю. Ѕо оч≥ тих, хто живе повноц≥нним житт¤м, хто вбол≥ваЇ не т≥льки за себе, а й за оточуючих, н≥коли не "будуть порожн≥ми.
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "Ќайогидн≥ш≥ оч≥ порожн≥..." (II вар≥ант)
