Ўк≥льний тв≥р на тему:
—ов≥сть - найкращий порадник (II вар≥ант)
Ќав≥що людин≥ даЇтьс¤ сов≥сть? ƒопомагаЇ вона чи заважаЇ жити в цьому складному, суперечливому св≥т≥?
«давалос¤ б, сов≥сть Ч не хвороба, не пухлина, вона не маЇ н≥¤коњ матер≥ал≥зованоњ форми, лише почутт¤, щось абстрактне, про що можна забути. јж н≥, мабуть, це почутт¤ належить до тих, ¤к≥, з'¤вившись одного разу, вже не залишають людину, не дають њй спати, њсти, займатись ¤кимись своњми справами. якщо людину мучить сов≥сть, вона забуваЇ спок≥й, не знаходить соб≥ м≥сц¤, втрачаЇ апетит та ≥нтерес до всього оточуючого. “ак, сов≥сть Ч це.страшна сила, але ¤кщо вона так заважаЇ жити, так мучить людину, то це щось погане, чого треба позбавл¤тис¤, в≥д чого треба л≥кувати? “а н≥, не все так просто: людина з чистою сов≥стю, ¤ка не вчинила н≥чого поганого, н≥кому не нашкодила ан≥ словом, ан≥ д≥Їю, почуваЇ себе спок≥йно ≥ щасливо. њњ сов≥сть Ч це њњ охоронець в≥д усього брудного, поганого, того, що не може прикрасити людину.
јн≥ л≥кар≥, ан≥ вчен≥ не знайшли ≥, ¤ думаю, що так ≥ не знайдуть способу позбавленн¤ людини в≥д мук сов≥ст≥, х≥ба що примусити людину забути минуле, а разом з ним ≥ причину ц≥Їњ дивноњ Ђхворобиї. “а ¤ гадаю, Ї один простий та одночасно дуже складний спос≥б л≥куванн¤ Ч необх≥дно спробувати виправити своњ помисли, щиро розка¤тис¤ у своњх провинах та спокутувати вину. ѕроте не вс≥м це вдаЇтьс¤: одним не дозвол¤Ї так звана горд≥сть, хоча, на мою думку, це вже не горд≥сть, а пиха, ≥нш≥ не можуть отримати пробаченн¤, а хтось наробив такого, що воротт¤ назад вже нема. “од≥ ц¤ людина залишитьс¤ назавжди з≥ своЇю сов≥стю, з≥ своњми муками.
Ћюдству муки сов≥ст≥ в≥дом≥ з найдавн≥ших час≥в Ч у м≥фолог≥њ багатьох народ≥в Ї ≥стор≥њ про дивовижних створ≥нь, ¤к≥ уособлювали в соб≥ людську сов≥сть. ¬они не давали спокою тим, хто порушив людськ≥ закони, мораль, пересл≥дували винуватц≥в, не дозвол¤ли жити спок≥йно ≥ нав≥ть доводили до смерт≥. ќтже, в≥д найдавн≥ших час≥в людина була над≥лена сов≥стю. ≤, ¤к мен≥ здаЇтьс¤, це одна з головних рис, що в≥др≥зн¤Ї њњ в≥д тварини; людина може анал≥зувати своњ вчинки ≥ розум≥Ї, ¤к≥ будуть ≥нш≥ насл≥дки, принесуть вони шкоду чи добро. Ћюдська сов≥сть надзвичайно чутлива, з нею не можна домовитис¤, вона не визнаЇ компром≥с≥в Ч тв≥й вчинок або добрий, або поганий.
јле ¤кби вс≥ люди прислухалис¤ до своЇњ сов≥ст≥, ¤кби не йшли за своњми бажанн¤ми та примхами. Ќа жаль, все б≥льше стаЇ тих, хто заради збагаченн¤, слави чи влади йде на угоду з власною сов≥стю ≥, вигадуючи соб≥ будь-¤ке виправданн¤, чинить страшн≥ реч≥. “ак≥ люди живуть за принципом Ђмета виправдовуЇ засобиї, проте це дев≥з людиноненависник≥в, егоњст≥в, ¤к≥ керуютьс¤ лише своњми бажанн¤ми. «асоби часто бувають наст≥льки жахливими, брутальними, що њх не може виправдати н≥¤ка, нав≥ть найпрекрасн≥ша мета. ћен≥ хочетьс¤ в≥рити, що облуда колись спаде з очей таких людей ≥ вони зможуть тверезо оц≥нити вс≥ насл≥дки своЇњ безчесноњ д≥¤льност≥, що њхн¤ сов≥сть жива, просто придушена ≥ позбавлена дару говорили, але колись вона зв≥льнитьс¤ з кайдан≥в Ч ≥ тод≥ ц≥ люди не знатимуть спокою.
я думаю, що не даремно кожна рел≥г≥¤ св≥ту маЇ своњ запов≥д≥, ¤к≥ не можна порушувати. ÷е т≥ норми, дотримуючись ¤ких, людина залишитьс¤ людиною, а њњ сов≥сть при цьому буде чистою. ≤ ми не повинн≥ порушувати ц≥ правила не т≥льки через страх бути покараними ≥ншими людьми, а передус≥м щоб не турбувати своЇ сумл≥нн¤.
“ак, сов≥сть Ч найкращий порадник, а тому, збираючись щось зробити, необх≥дно чесно спитати себе: Ђј чи залишитьс¤ мо¤ сов≥сть чистою? „и буду ¤ спок≥йно спати п≥сл¤ цього?ї Ѕо душевний спок≥й, мир ≥з самим собою Ч це найголовн≥ше.
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "—ов≥сть - найкращий порадник" (II вар≥ант)
