Ўк≥льний тв≥р на тему:
—в¤то ≤вана упала (II вар≥ант)
Ѕагато чудових св¤т маЇ украњнський народ, вс≥ вони супроводжуютьс¤ красивими, сповненими таЇмничою силою та глибоким зм≥стом обр¤дами. јле, мабуть, одним з найдивовижн≥ших та найм≥стичн≥ших Ї св¤то ≤вана упала. —в¤ткують його сьомого липн¤, але найголовн≥ш≥ под≥њ розгортаютьс¤ вноч≥, перед цим днем. «а христи¤нським календарем св¤то маЇ назву ≤она ’рестител¤, але дл¤ слов'¤нських народ≥в воно маЇ б≥льш глибоке кор≥нн¤.
як в≥домо, наш≥ пращури були ¤зичниками, поклон¤лис¤ багатьом богам, а серед них був ≥ упало Ч бог шлюбу та земних плод≥в. …ого вшановували всередин≥ л≥та, коли плодюча енерг≥¤ —онц¤ та «емл≥ дос¤гала апогею. —аме в купальську н≥ч земл¤ в≥ддавала накопичену за весну та л≥то силу всьому живому, у тому числ≥ й ц≥лющим травам. “ому з≥лл¤, з≥бране в цей час, до того, ¤к з≥йде роса, вважалос¤ особливо корисним, над≥леним силою зц≥л¤ти вс≥ хвороби. ¬с≥ ворожки та знахарки намагалис¤ знайти ≥ ¤комога б≥льше корисних рослин саме в цю н≥ч, а веред тим, ¤к вирушити в дорогу, приносили жертву богам Ч залишали хл≥б та грош≥ на земл≥, ¤к знак вд¤чност≥ за щедр≥сть природи.
јле купальська н≥ч Ч це ще й час ≥грищ б≥л¤ вогню та води, у ¤ких брали участь ус≥ Ч в≥д д≥тей ≥ до старих людей. ÷е час веселощ≥в, розваг, чаклувань та ворож≥нь. ’ристи¤нська церква негативно ставилас¤ до под≥бних акц≥й, засуджувала њх учасник≥в та заборон¤ла влаштовувати св¤ткуванн¤ в цю н≥ч. Ќесхвальну оц≥нку Ђб≥с≥вських ≥грищї зустр≥чаЇмо в багатьох писемних пам'¤тках давнини, у тому числ≥ ≥ в Ђѕов≥ст≥ минулих л≥тї, ≥ в промовах ≤вана ¬ишенського. ѕроте не так вже легко стерти з народноњ пам'¤т≥ минуле, не допомогло нав≥ть накладанн¤ христи¤нського календар¤ на ¤зичницький: люди поЇднали два св¤та, ≤вана ’рестител¤ та упала (тому й виникла ц¤ назва Ч ≤вана упала) ≥ продовжували св¤ткувати. ј тих, хто не з'¤вл¤вс¤ на ≥грищах, громада засуджувала, адже вони не пройшли очищенн¤ св¤щенною водою та вогнем, не позбавилис¤ т¤гар¤ минулих гр≥х≥в.
ћабуть, найб≥льше чекали ц≥Їњ ноч≥ молод≥ д≥вчата та хлопц≥, бо в цей час можна було ≥ позалиц¤тис¤ досхочу, ≥ нав≥ть умикнути наречену. ƒ≥вчата знали, що це останн≥ дн≥ д≥вуванн¤, бо скоро прийде ос≥нь Ч час вес≥ль, ≥ багато хто з них розплете своњ коси, щоб вже б≥льше не запл≥тати њх. ј ще в цю н≥ч ворожили про майбутнЇ: плели в≥нки й пускали на воду Ч куди в≥нок попливе, туди д≥вчин≥ й зам≥ж ≥ти, залишитьс¤ на м≥сц≥ Ч сид≥ти в д≥вках ще р≥к, а ¤кщо ж потоне Ч чекати б≥ди, бо в≥щуЇ це смерть чи важку хворобу. ѕроте кожна д≥вчина спод≥валась на поблажлив≥сть дол≥, тому, спл≥таючи в≥нок, сп≥вала про щаст¤:
ќй полинь, в≥ночку,
ѕрудко за водою,
Ќа щаст¤, на долю,
ћилому зо мною.
упальськ≥ вогонь та вода мали силу очищати та зц≥л¤ти хвороби, тому вс≥ учасниц≥ ≥грищ намагалис¤ обов'¤зково викупатис¤ в р≥чц≥ та перестрибнути через багатт¤. —трибали через вогнище парами Ч хлопець з д≥вчиною, чолов≥к з ж≥нкою. “аким чином перев≥р¤ли свою долю: ¤кщо руки не роз≥рвутьс¤, подружнЇ житт¤ буде щасливим.
“а упальська н≥ч Ч це ще й час цв≥т≥нн¤ кв≥тки папорот≥. Ќаш народ в≥рив, що той, хто знайде цю чар≥вну кв≥тку, з≥рве њњ та сховаЇ за пазуху, отримаЇ надзвичайн≥ зд≥бност≥ розум≥ти все живе, читати людськ≥ думки, стане по-справжньому мудрою людиною. јле, на жаль, ¤к довод¤ть вчен≥, папороть н≥коли не цв≥те.
ѕ≥зн≥ше, з накладанн¤м христи¤нських у¤влень, почали говорити, що н≥ч перед упала Ч це час, коли зв≥льн¤ютьс¤ вс≥ темн≥ сили, вони чатують та спокушають людей, намагаютьс¤ вкрасти њхн≥ душ≥.
—в¤то упала живе й до сьогодн≥, його св¤ткують ≥ в крањнах Ѕалт≥њ, ≥ в Ѕ≥лорус≥, хот≥лос¤ б, що б ц¤ красива традиц≥¤ в≥дродилас¤ ≥ в наш≥й крањн≥.
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "—в¤то ≤вана упала" (II вар≥ант)
