Ўк≥льний тв≥р на тему:
Ќайогидн≥ш≥ оч≥ порожн≥... (III вар≥ант)
ожна дитина змалку знаЇ, що обманювати Ч це великий гр≥х, але, мабуть, не маЇ на св≥т≥ такоњ людини, ¤ка б жодного разу в житт≥ не порушила цей запов≥т. ≤ кожен, хто порушив його б≥льше, н≥ж один раз, може впевнено сказати, що набагато легше це робити не п≥двод¤чи очей, н≥ж дивл¤чись на того, кого з тих або ≥нших причин ƒоводитьс¤ обманювати.
ј в дит¤чому в≥ц≥ зовс≥м не зрозум≥ло, ¤к доросл≥ по очах можуть встановити, що з того, що ти говориш, Ї правдою. јбо ще вони, посм≥хаючись, кажуть: Ђѕодивись мен≥ в оч≥ ≥ скажи це ще раз.ї ” цих словах немаЇ н≥чого страшного, коли ти говориш правду, але ж коли це не зовс≥м правда... ≤ пот≥м, похиливши голову та почервон≥вши в≥д сорому, ти об≥ц¤Їш соб≥ б≥льше н≥коли не обманювати, а ще п≥зн≥ше, заспокоњвшись, намагаЇшс¤ знайти в≥дпов≥дь на питанн¤ Ђяк, зв≥дки ≥ чому вони здогадалис¤ про обман?ї. ≤, не знайшовши жодноњ в≥дпов≥д≥, на в≥ру сприймаЇш до к≥нц¤ не зрозум≥л≥ слова Ђѕо очах видної, або ще б≥льш загадков≥ Ђќч≥ Ч дзеркало душ≥ї.
ћинаЇ час, ≥ ти пом≥чаЇш, що все част≥ше ≥ част≥ше звертаЇш увагу на оч≥ людей. —початку т≥льки на гарн≥, а пот≥м на вс≥, намагаючись зрозум≥ти, чим певн≥ оч≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д тих, гарних, що привернули твою увагу, в чому р≥зниц¤. ўодн¤ ти зазираЇш у дес¤тки карих, с≥рих, блакитних ≥ зелених очей. “ак, зелен≥ тоб≥ подобаютьс¤ найб≥льше. јле це не все. ¬ир≥з? Ќайб≥льше тебе привертають мигдалев≥ оч≥. јле й це не в≥дпов≥дь. ўось неповторне ≥ незбагненне в очах привертаЇ тебе.
ќсь вже й ти по очах можеш -зрозум≥ти, наск≥льки чесною ≥ в≥двертою Ї людина, що розмовл¤Ї з тобою. ƒ≥йсно, в очах в≥дбиваЇтьс¤ правда, ¤ку знаЇ мозок ≥ в≥дчуваЇ душа. “ак, саме душа криЇтьс¤ в глибин≥ очей за веселими ≥скорками й азартними вогниками, за сумним довгим погл¤дом ≥ блиском тривоги. ќч≥ людини виражають њњ характер ≥ вдачу, розпов≥дають про те, ¤к вона сприймаЇ житт¤, про њњ ≥нтереси ≥ бажанн¤, клопоти ≥ тривоги, ц≥л≥ ≥ спод≥ванн¤, в≥дбивають њњ душу. ќсь вони, емоц≥њ ≥ почутт¤ людей, старанно прихован≥ за щоденною маскою на обличч≥. Ќадбанн¤ внутр≥шнього св≥ту людини, краса чи ниц≥сть њњ душ≥ в≥дбиваютьс¤ в глибин≥ очей.
јле ≥нод≥ серед м≥льйон≥в очей раптом зустр≥чаютьс¤ так≥, що Ї г≥ршими нав≥ть за жорсток≥, бо вони порожн≥, н≥чого не виражають, вони л¤кають своЇю порожнечею. Ћюди з такими очима однаково байдуж≥ до зла ≥ добра навкруги, вони не передбачуван≥ в своњх вчинках. “ак≥ люди н≥чим не ц≥кавл¤тьс¤, њх н≥що не приваблюЇ, њх внутр≥шн≥й св≥т б≥дний, а душа Ч мала, вона не здатна на почутт¤. ћал≥сть таких душ не в≥дбиваЇтьс¤ в очах, в результат≥ вони порожн≥, ¤к скло, що н≥чокр не в≥дображаЇ.
“ому ≥ вдивл¤Їмос¤ ми в глибок≥ оч≥, ≥ так швидко в≥дводимо погл¤д в≥д порожн≥х, бо звикли дивитис¤ в дзеркало, а не в скло.
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "Ќайогидн≥ш≥ оч≥ порожн≥..." (III вар≥ант)
