Фразеологізми на літеру Л:
Лазаря співати (корчити). Скаржитись на долю, прикидатись нещасним; жебрачити. (Євангельський відгук.)
Хома з Паньком
Живуть, було, панками.
На старість прожились: обидва з торбинками Співали Лазаря — і вмерли під тином. (Л. Боровиковський, Моти).
— Чого ти зітхаєш? — гримнув на неї голова. — У чоловіка навчилася? Той теж, як прийшов, то такого Лазаря скорчив... (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., II).
Лапки покласти (розікласти). 1. Почувати себе господарем; не працювати. 2. Втрачати обережність, довірятися.
1. Заздалегідь було змовлятись, Як з пан-Енеєм управлятись, Поки лапок не розіклав.
(І. Котляревський, Енеїда, VI).
Їм тільки змовчи, то й лапки покладуть, тоді сама працюй, гни¬ся, а невісточка буде вилежуватися (І. Тобілевич, Безталанна, III, 4). 2. Не роби так, як буває, інші, що тільки парубок моргне їй, вона вже й лапки покладе (С. Васильченко, На перші гулі, І).
Лиха ковшем хапнути (черпнути). Зазнати життє¬вих труднощів, злигоднів; знати горе.
Для школярів та студентів — всі оті поривання, поки лиха ковшем хапнуть та порозумнішають... (О. Гончар, Тронка, 3).
Ліву щоку підставляти. Бути покірним, пасивним, не противитись насильству, злу. (Євангельський відгомін.)
Отямиться — як би не побіг до професора перепрошуватися. Ще й ліву щоку підставить, згідно з ученням Ісуса ХрИста (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, VIII).
Лід орати. Робити непотрібну, безглузду справу. Робітника се нічого не обходить. Ви йому кажіть і лід ора¬ти— ваша воля, а тілько платіть йому так, щоб він міг жити по-людськи! (І. Франко, Борислав сміється, XVII).
Лід рушив. Подолано перші перешкоди. Лід рушив, знайомість зав'язалася (М. Коцюбинський, Ля¬лечка).
Лоба (лоби) голити (забрити). Забирати до війська (старе).
Од цариці
Прийшов указ доби голить.
(Т. Шевченко, Москалева криниця).
І забриють лоб — і до церкви враз,
Там присягу прикажуть...
(С. Руданський, Над колискою).
Пан хоче нас оддать в москалі; як він нам обголить лоби, то ми тоді пропащі навіки... (І. Нечуй-Левицький, Микола Джеря, II).
Ляща дати. Ударити.
Ширяєв підскочив до переляканого учня: — Ти чого стоїш бовдуром?.. Не бачиш хазяїна?..
Він дав учневі ляща і втупився очима в Тараса (О. Іваненко, Поетова молодість, 1,14).
