Фразеологізми на літеру М:
Мандрони плести. Говорити дурниці, нісенітницю.
А Михайло коло кварти
У шинку сидів
І сміявся, строїв жарти
Та «мандрони плів».
(І. Франко, Галицькі образки, Михайло).
Ману пускати. Дурити, морочити голову, ширити непевні чутки, збивати з пантелику.
Ми всі, як бач, народ хрещений, Волочимся без талану,
Ми в Трої, знаєш, порождені,
Еней пустив на нас ману...
(І. Котляревський, Енеїда, І). _
...От нехай лиш побачу, що він тут ману пускає та книжки людям читає — зараз руки назад та й до врядника (М. Коцюбинський, Фата моргана, І). То вже певно чи тільки ману пущено? (І. Ле, Наливайко, II, 8).
Масляні вишкварки. Ніщо.
Та годі вам гризтись за масляні вишкварки! (І. Тобілевйч, Безталанна, І, 4).
Метати (розкидати) бісер свиням (перед свиньми). Говорити комусь недосяжне для його розуміння; розкриватися з найдорожчим перед недостойним. (Євангельський відгомін).
Ти правду кажеш — писано-бо єсть, Щоб бісеру свиням не розкидали,
То і тобі ж така довлєєт честь:
Якщо від книг глава твоя страждала,
То щоб од мудрості не вилізли власи,
— Іди на хутір і свиней паси.
(І. Кочерга, Ярослав Мудрий, II, 2).
Мисліте писати. Йти, плутаючи ногами, нетвердою ходою (про п'яних).
...Піп, поспішаючи за ними, писав мисліте і щось розмовляв сам з собою (Панас Мирний, Повія, 111,5).
Мокрим рядном напасти (накрити). Напасти з лай¬кою, докорами, найчастіше зненацька; приголомшити несподіванкою.
Друкарю! Не дрімай: де треба, точку став.
Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав...
(Л. Боровиковський, До друкаря).
— Повертайте, хлопці, сьогоднішній виторг! — одразу ж накрив мокрим рядном своїх вірних помічників (М. Стельмах, Правда і кривда, VIII).
Молитву читати (вичитувати). Повчати, докоряти, лаяти.
Та піди-бо та прочитай молитву Солов'їсі! Хіба ж ти не бачиш, що вона мене їсть, як іржа залізо... (І. Нечуй-Левйцький, Баба Параска та баба Палажка, І). ...І як ото ти смієш балакати з моїми ворогами, коли я цього не хочу! Потривай же! Я ж тобі дома вичитаю молитву!.. (І. Нечуй-Левицький, Поміж ворогами, III).
Мости (міст) спалити (позривати). Знищити шлях до відступу, назавжди відмовитися від повернення до чогось.
— Я не знаю, що нам тепер робити! Хіба зачинати наново утрачене.
— Еге-ге, далека дорога, та й то мости позривані (І. Франко, Борислав сміється, XX). — Але рано чи пізно прийдете до нас, бо сьогодні ви спалили останній міст до того берега, — махнув рукою на стіну позад себе (М. Стельмах, Правда і кривда, XIII).
Мухи в носі грають. Про гордовиту, задерикувату людину.
Сей Бассім — то хлоп не швайка!
Гордий трохи, та се байка —
Грають мухи в носі, бач.
(І. Франко, Коваль Бассім, IV).
