Фразеологізми на літеру Ш та Щ:
Шарварок зчиняти. Зчиняти безладдя, гармидер.
Отже, окулярів у Господа тоді ще не було, а без них тільки й можна було збагнути, що біля ладану зчиняється якийсь несвітній шарварок (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 19).
Шкура тріщить. Про велике напруження у чомусь. Я й сама була невісткою, мене не милували! Аж шкура тріщала — робила...
(І. Тобілевич, Безталанна, III, 4).
Шпильки (голки) під нігті заганяти. Допікати, завдавати душевного болю.
— ...Та ще як свої більше, ніж чужі, шпильки під нігті заганяють...
— Хто ж тобі їх заганя? -— знову йому Оришка. — ...Що, тебе син не почитає? Невістка не слуха? (Панас Мирний, Повія, IV, 7).
Ще вогко стане (кому). Загроза кари, помсти, розправи.
Їх, як не вхопить мачуха поліно, як не кинеться таки при сватах на дівчину...
— Від моїх рук не втечеш!.. Ще тобі вогко стане від моїх рук (Г. Хоткевич, Камінна душа, XII)..
Що громаді, те й бабі. Буде те, що й іншим; бажання, готовність поділити долю інших, громади.
— Хто ж вам велить пектись? Узяли 6 та й увійшли в коридор.
— Спасибі. Що громаді, те й бабі (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XXVIII). Атож! Що громаді, те й бабі... Ще доведеться на старість за сніп заробляти (М. Коцюбинський, Фата моргана, II).
Що на язик набіжить; що слина на язик принесе (говорити). Говорити, не думаючи, що прийдеться.
Повибігали надвір і челядь, і своя сім'я; всі раді, кожне щебече, що на язик набіжить (А. Свидницький, Люборацькі, І, 6). Але будовничий розговорився і говорив уже, що йому слина на язик принесла (І. Франко, Борислав сміється, XVIII).
Щоб роги не надто високі росли. Не дозволяти набратися сили, вийти з-під контролю; не давати волі.
А вже ми будемо старатися, щоби їм роги не надто високі росли: скоро Що троха зачнуть носитися бутно, а ми цап, — плату знижимо, і свищи тоді тонко, так, як ми хочемо! (І. Франко, Борислав сміється, XI).
Щоб сидячого татари не взяли. Не бути бездіяльним, не сидіти без роботи.
А коли єврей дає добру плату, то щоб сидячого татари не взяли та. на печі не лежать, чому того тижня й не поробити..?! (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XVII).
